Вимоги міжнародного культурного обігу
Концепція "де суспільство, там і право"(саме нею доводять походження МП в цей період): Основні принципи концепції - неподільність суспільства і права та якщо є суспільство, повинно існувати і право. Згідно з основними положеннями цієї теорії, “право не просто існує там, де існує суспільство, воно повинно там існувати, оскільки право є необхідною умовою існування суспільства як такого, необхідною умовою будь якої систематизованої форми взаємовідносин». Досліджуючи ближче стародавню епоху, можна дійти висновку, що тоді вже міжнародне суспільство вимагало певних міжнародно-правових норм та принципів для внормування своєї життєдіяльності. Про це свідчить велика договірна і звичаєва база стародавнього світу. Це підтверджують і два взаємодоповнюючі елементи даної концепції – право існує лише в суспільстві, та не може бути суспільства держав без права. Концепція “ubi societas ibi jus” поклала наукову основу для виникнення згаданої вище теорії про притаманність міжнародного права будь – якій міжнародній спільноті.
Прихильники 3-го підходу:
Даний напрям склався здебільшого із запозичення аргументів концепції, яка обстоює існування протоправа в первісному суспільстві з його подальшою трансформацією в рабовласницьке міжнародне право.Різниця полягає в тому, що представники цього напряму протоправом називають рабовласницьке міжнародне право, а правом – феодальне.
1) укладання писаних міжнародних договорів (А.Нуссбаум) (співпадає з періодом давніх часів. В даному випадку слід розрізняти укладання писаного міжнародного договору як причину виникнення міжнародного права і як свідчення його дії, існування. В першому варіанті, якщо розглядати такий правовий акт як передумову появи права, то можна дійти до відверто невірних висновків, оскільки міжнародний договір є лише формою існування, впливу міжнародного права, актом, що фіксує його дію. Тому до появи такої форми, міжнародне право мало пройти довгий шлях – мали створитись умови для його виникнення, формування звичаєвих, усних договірних та інших форм, а лише потім – письмового міжнародно – правового договору)
2) виникнення і правотворчу діяльність держави (в стародавній період держави лише почали з’являтись, в класичному вигляді про держави можна говорити лише з періоду розвиненого середньовіччя).
3) В стародавні часи існували певні його інститути. Але вони ще не складали системи, що свідчить про існування тоді періоду передісторії міжнародного права. Протягом цього періоду оформлювались правові підвалини, базуючись на яких міжнародне право як система виникає в середні віки.
4) Представники дійшли компромісу між традиційним і класичним в науці розумінням сутності міжнародного права, як такого, що виникає в середньовічній Європі з відповідними передумовами і критеріями цього процесу та незаперечними даними минулого, зокрема міжнародно-правової практики стародавнього періоду. Сам цей напрям містить в собі декілька теорій, що розглядають необхідними передумовами появи міжнародного права вже відомі критерії укладання писаних договорів, державного волевиявлення та ін. Серед найбільш вивірених і доказових із них – існування відповідних міжнародно-правових джерел чи інститутів міжнародного права в стародавній період.
5) А.Нусбаум: швидше слід говорити про існування в стародавній період своєрідного зародкового міжнародного права, а у середньовіччі виникнення вже нового, сучасного міжнародного права. А.Фердрос: взагалі говорити про виникнення міжнародного права як такого можна лише з етапу Середньовіччя, а в стародавній період існували лише окремі протоправові прояви, неправові правила поведінки, які згодом лише увійдуть як юридичні норми до системи міжнародного права.