Газоносний район Львівського палеозойського прогину Волино-Подільської плити

 

Львівський прогин відноситься до Волино-Подільської плити, яка розташована на південно-західній околиці (Східно-Європейської) платформи (рисунок 1.8). До даного часу тут розкрили два невеликих газових родо­вища (Велико-Мостіївське і Локачівське). Геологічний розріз Львів­ського палеозойського прогину складається із слідуючих порід: нижнього та верхнього протерозою, потужньої товщі палеозою, ме­зозою і кайнозою. Загальна потужність карбонато-терегенних відк­ладів від 1600 м на сході території до 7000 м на західних її дільницях, тобто у зоні з’єднання Львівського палеозойського про­гину з Більче-Волицькою зоною Передкарпатського прогину. В загальному потужність товші осадових порід на полеозойську групу тут припадає більше як 5 км. Дані, які є на даний час, дозволяють в геологічному розрізі прогину виділити 2 структурно-тектонічні поверхні. Нижній структурно-тектонічний поверх (який виділяєтся в деякій мірі ще умовно) об’єднює відклади верхньо-протерозойського і палеозойського віку. Цей поверх слабо дислокований плікативними і диз’юнктивними порушеннями. Верхній поверх складається майже горизонтально залягаючими товщами порід мезокайнозойського віку. В верхньопалеозойських відкладах Львівського прогину на даний час виявлено біля 30 антиклінальних складок які переважно групуються в смуги витягнуті в північно-західному напрямку син­клінальними зонами. Смуги антиклінальних складок укладені роз­ривними тектонічними порушеннями.

 

 

Рисунок 1.8 Тектонічна схема Волино-Подільської- плити;

а - виходи кристалічних порід Українського щита; б – виходи метаморфічних порід Марморошського масиву. Структурні елементи Волино-Подільської плити: Л - Львівський прогин, М - моноклінальний схил відкладів палеозою і мезозою південно-західного краю Руської платформи; Ук.щ. – Український кристалічний щит; Н – Немирівська частина епіпалеозойської платформи; Р.М. – Рахівський масив;

1 - Великомостівське газове родовище; 2 - Локачівське газове родовище; 3 - газопрояви на Перемишлянський площі; 4 - державні кордони

Пошуки нафтогазових родовищ у Львівському палеозойському прогині розпочалися в 1951 році. Газопрояви в процесі буріння свердловин тут відмічались із кембрійських відкладів біля с.Но­вий Вітков, міст Володимира-Волинського і Бучача, а також в с.Крехов і Судова Вишня, в районі м.Перемишлян при випробуванні свердловини 1-П з інтервалу 3475-З545м було одержано не довго­часний фонтан природного газу. Завдяки аварійному стану сверд­ловини дебіт газу і інші параметри фонтануючого пласта лишились недослідженими.

До даного часу в Україні в західній частині Східно-Європейської платформи відкрито тільки два газових родовища. Одне з них Великомостівське (Львівська область, 1964 р.), яке однак за запасами не було затверджене як промислове. Це родовище належить до ейфельського ярусу (нижньолопушнянська підсвіта) і до живетського ярусу (струтинський горизонт) середнього девону та приурочене до Куличковської антиклінальної структури. Колекторами нижньолопушнянської підсвіти є різної зернистості піщані породи. Початковий дебіт газу тут сягав 93,5 тис. м3 на добу. В карбонатних породах живетського ярусу із струтинського горизонту початковий дебіт газу сягав 75 тис. м3 на добу.

Друге родовище газу Локачі (Волинська область, 1980 р.) за запасами газу згідно класифікації М.О. Жданова можна визнати середнім. Це родовище приурочене до антиклінальної структури Волинської частини Волино-Подільської плити в межах однойменного валу, вивченого польовими геофізичними дослідженнями в 1971-73 р.р., який має північно-східне простягання вздовж тектонічного розлому того ж напрямку. Газоносними є відклади нижнього девону (тіверська серія) і середнього девону (лопушанська, пелчинська світи та струтинський горизонт). Колекторами служать теригенні породи, крім пелчинської світи, де є також карбонатні колектори. Покришками покладів служать глинисті і карбонатно-сульфатні породи. Початкові дебіти в свердловинах сягали величини 92,3 тис.м3/добу (св. № 27). Глибини газових покладів у відкладах нижнього і верхнього девону Локачівського родовища не перевищують 900-1000 м.

Крім Куличківської і Локачівської структур в межах Волино-Подільської плити польовими геофізичними дослідженнями та структурно-пошуковим бурінням встановлено наявність понад 55 локальних антиклінальних структур.

Можна рахувати, що кожна з них по всьому літолого-стратиграфічному розрізу остаточно не вивчена. Простягання всіх локальних антиклінальних структур Волино-Подільської плити, контролюються субмеридіональними і субширотними тектонічними розривами в мезопалеозойських відкладах та простяганням тектонічних розломів, що занурюються на великі глибини докембрійської платформи. Можна припустити, що походження всіх антиклінальних структур Волино-Подільської плити в тій або іншій мірі генетично пов’язані з тектонічними рухами блоків консолідованих порід фундаменту цієї території, під час проявів різних фаз тектогенезу.

Крім вказаних двох газових родовищ на території Волино-Подільської плити при бурінні структурно-пошукових свердловин відмічено дуже багато нафтогазопроявів в девонських відкладах і утвореннях, що їх підстеляють. Так в силурійських відкладах при бурінні опорної свердловини №30-Великі Мости в малиновецькому горизонті на глибині 3800 м був газопрояв у вигляді різкого збільшення в’язкості і зниження густини глинистого розчину. Те саме спостерігалося при бурінні параметричної свердловини Бучач-1 в сокальському горизонті силуру в інтервалі 950-990 м. Вказані газопрояви зафіксовані також газокаротажною станцією при збільшенні вмісту газу до 7,0 % в глинистому розчині на відміну від фону 0,1-0,3 % газу. Що стосується нафтопроявів із силурійських відкладів Волино-Подільської плити, то при бурінні пошукових свердловин на площі Локачі в сокальському горизонті силуру зафіксована присутність нафти у вигляді включень в тріщинах порід керну, а іноді і в порах порід відібраного керну. При випробуванні свердловини №12 в районі Локачів (із сокальського горизонту, інтервал 1350-1483 м) був одержаний незначний приплив нафти. Цікаво, що за висновками І.В. Грінберга ця нафта є «свіжа», яка попала в колектор недавно. Крім Локачівського родовища на території Волино-Подільської плити при бурінні свердловин слабі нафтогазопрояви спостерігалися також при розкритті кембрійських відкладів на площах, що розташовані в районах населених пунктів Літовеж, Володимир-Волинський, Новий Вітків, Перемишляни та інших.

 

 

Таблиця 1 – Літолого-стратиграфічний розріз осадового чохла

Волино-Подільської плити (з використанням даних Б.П. Різуна і Е.І. Чижа, 1980)