Іспанська та португальська мови в Латинській Америці
Португальська— єдина офіційна мова таких країн як Ангола, Бразилія, Португалія і Сан-Томе і Принсипі і найпоширеніша мова Мозамбіку. Це одна з офіційних мов Східного Тимору (разом з тетум і китайською) та Макао (разом з китайською). Нею широко розмовляють (але вона не має офіційного статусу) в Андоррі, Люксембургу, Намібії і Парагваї (у останній країні було 112 тис. носіїв згідно з переписом 2002 року).Португальські креольські мови — основні мови Кабо-Верде і важливі у Гвінеї-Бісау. У Кабо-Верде також значна частина населення розмовляє стандартною португальською мовою. Португальською мовою розмовляє близько 188 мільйонів чоловік в Південній Америці, 17 мільйонів в Африці, 12 мільйонів в Європі, 2 мільйони в Північній Америці і 610 тис. в Азії.
Співдружність португаломовних країн (порт. Comunidade dos Países de Língua Portuguesa, CPLP) — міжнародна організація, що складається з восьми незалежних країн, де португальська мова офіційна. Португальська також одна з офіційних мов Євросоюзу, Меркосур іАфриканського союзу (одна з робочих мов) і одна з державних мов інших офіційних мов ще деяких організацій. Португальська мова набуває популярності в Африці, Азії, і Південній Америці як друга мова для вивчення.
Португальська (разом із іспанською) — найшвидше зростаюча західна мова і, згідно з оцінками ЮНЕСКО, це — мова з найбільшим потенціалом зростання як міжнародна мова спілкування на півдні Африки і в Південній Америці. Очікується, що португаломовні африканські країни матимуть повне населення 83 млн. до 2050 року. Після підписання Бразилією договору про створення економічного ринку Меркосур з іншими південно-американськими країнами, такими якАргентина, Уругвай і Парагвай, в цих країнах значно зросла зацікавленість у вивченні португальської мови. Демографічна вага Бразилії на континенті продовжуватиме підсилювати присутність португальської мови в регіоні.
Мова також починає набувати популярності в Азії, здебільшого завдяки значному зростанню числа носіїв у Східному Тиморі протягом останніх п'яти років. Макао стає китайським центром для вивчення португальської мови; хоча у перші роки 21-му століття використання мови там і було знижене, зараз воно зростає, оскільки португальська мова стала надавати можливості збільшення дипломатичних і фінансових зв'язків Китаю з португаломовними країнами.
Латинська Америка[ред.]
Основна кількість носіїв іспанської живуть у Латинській Америцці; серед країн, де переважає іспанська мова, лише Іспанія та Екваторіальна Ґвінея містяться за межами Америки. Найбільше іспаномовних людей мешкає в Мексиці. Загалом же іспанська є офіційною (де-факто чи де-юре) в Аргентині, Венесуелі, Гондурасі, Ґватемалі, Домініканській Республіці, Еквадорі, Колумбії, Коста-Риці, Кубі, Мексиці, Нікараґуа, Панамі,Сальвадорі, Уруґваї, Чилі, Параґваї (разом із ґуарані), Болівії (разом із кечуа, аймарою, ґуарані та 34 іншими місцевими індіанськими мовами) та Перу (разом із кечуа, аймарою та іншими місцевими індіанськими мовами). Крім того іспанська є де-факто офіційною на Пуерто-Рико.
Іспанська не має жодного статусу в колишній британській колонії Белізі, хоча 43% населення розмовляє цією мовою (станом на 2000 рік).[18]Здебільшого вони є нащадками колоністів, що прибули в цей регіон у 17. ст. Офіційною мовою Белізу є англійська.
На Тринідаді і Тобаґо іспанська є першою іноземною (з 2004); тут бл. 1,5 тис громадян розмовляють цією мовою, до того ж країна перебуває під впливом іспаномовних країн Південної Америки. Іспанську викладають у школах, починаючи з наймолодших класів.[19]
Іспанська є важливою в Бразилії через пожвавлену торгівлю з іспаномовними сусідами, а також через членство країни в МЕРКОСУРі та Союзі південноамериканських націй. 2005 року Парламент Бразилії прийняв закон про обов'язковість вивчення іспанської у державних та приватних середніх школах країни.[20] У багатьох прикордонних містечках та села (особливо на кордонах з Уруґваєм та Параґваєм) люди розмовляють змішаною мовою, відомою як «портуньйол» (Portuñol).[21]