Двопетлевидний зонд Хохлова

110. У рубці під дією мікроорганізмів утворюються:

1. Молочна кислота;

2. Хлоридна кислота;

ЛЖК (КЖК);

4. Лимонна кислота.

111. рН вмісту рубця у корів в нормі становить:

1. 6,6 – 7,2

2. 6,0 – 6,4;

3. 7,3 – 8,0;

4. 5,5 – 6,0.

112. Частота скорочень рубця у ВРХ в нормі за 5 хвилин становить:

1. 3 –5;

2. 5 – 8;

3. 8 – 12;

4. 12 –16.

113. Назвіть один із найбільш постійних симптомів хвороб системи травлення у великої рогатої худоби?

1. Тимпанічний звук у ділянці рубця;

2. Розлади відрижки;

3. Пригнічення загального стану;

Розлади жуйки.

114. Які румінаторні препарати застосовують для лікування гіпотонії рубця?

1. Атропіну сульфат;

2. Настойку кореневища білої чемериці;

3. Аміридину гідрохлорид;

4. Но-шпу.

115. Причини ацидозу вмісту рубця:

1. Згодовування великої кількості бобових концентратів;

2. Згодовування великої кількості злакових концентратів;

3. Згодовування карбаміду;

4. Згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.

116. Причини алкалозу вмісту рубця:

1. Згодовування великої кількості бобових концентратів;

2. Згодовування великої кількості злакових концентратів;

3. Згодовування карбаміду;

4. Згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.

117. Причини травматичного ретикуліту:

1. Травми сітки зі сторони грудної клітки;

2. Попадання гострих металевих предметів у сітку;

3. Згодовування грубих, жорстких кормів;

4. Згодовування мучнистих кормів.

118. Основним сприяючим фактором розвитку травматичного ретикуліту є:

1. Гіподинамія;

2. Гіпотонія передшлунків;

Спотворення смаку;

4. Тривале голодування.

119. Для визначення болісності сітки використовують:

1. Надавлювання у ділянці мечоподібного хряща;

2. Перкусію в ділянці 8–10 міжреберних проміжків;

3. Натискання долонями на шкіру заднього схилу холки;

4. Проводку тварини.

120. Який буває гастрит за характером ексудату?

1. Гіперацидний;

Катаральний;

3. Гіпоацидний;

Серозний.

121. Основний патогенетичний механізм гіперацидного гастриту:

1. Зниження активності пепсиногену;

2. Посилення перистальтики кишечнику;

3. Пілороспазм;

4. Збільшення кількості вільної хлоридної кислоти.

122. Причини первинної тимпанії:

1. Згодовування легкобродильних соковитих кормів, особливо бобових;

2. Закупорення стравоходу;

3. Напування тварин холодною водою після годівлі кормами, що легко зброджуються;

4. Гіпотонія передшлунків.

123. За характером газоутворення тимпанія буває:

Простою (газовою);

2. Пінявою;

3. Комбінованою;

4. Вуглекислою.

124. Причиною загибелі тварин за тимпанії є:

1. Серцева недостатність;

2. Асфіксія;

3 Розрив діафрагми;

4. Перитоніт.

125. Які протибродильні препарати застосовують за тимпанії?

1. Іхтіол;

2. Свіже молоко;

Тимпанол;

4. Натрію сульфат.

126. До хвороб з синдромом колік з явищами перитоніту відносять:

1. Розширення шлунка;

2. Інвагінацію кишечнику;

3. Катаральну ентералгію;

4. Тромбоемболічні коліки.

127. До хвороб з синдромом колік без явищ перитоніту відносять:

Метеоризм кишечнику;

2. Заворот кишечнику;

3. Хімостаз;

4. Інвагінацію кишечнику.

128. У коня втрачений апетит, швидко наростають симптоми колік при зондуванні виділяються гази, перистальтика тонкого кишечнику відсутня, жовтушність кон’юнктиви. Діагноз?

1. Копростаз;

2. Заворот товстих кишок;

3. Хімостаз;

4. Катаральна ентералгія.

129. Копростаз характеризується:

1. Застоєм вмісту у товстому кишечнику;

2. Застоєм вмісту у тонкому кишечнику;

3. Закупоркою брижових артерій;

4. Перекручуванням товстого кишечнику.

130. Причинами первинного метеоризму кишечнику є:

1. Згодовування легкобродильних соковитих кормів, особливо бобових;

2. Поїдання отруйних рослин;

3. Напування тварин холодною водою після годівлі зернофуражем або кормами, що легко зброджуються;

4. Хімостаз 12-палої кишки.

131. Які лікарські препарати є першочерговими для усунення спазму кишечнику за катаральної ентералгії:

1. Глауберова сіль;

2. Атропіну сульфат;

3. Гексаметилентетрамін;

Но-шпа.

132. Основним у патогенезі первинного розширення шлунка є:

1. Зменшення виділення хлоридної кислоти;

2. Пілороспазм;

3. Посилене газоутворення;

4. Серцева недостатність.

133. Для лікування розширення шлунка застосовують:

Зондування;

2. Ферментні препарати;

3. Спазмолітики;

4. Очисні клізми.

134. Для лікування катаральної ентералгії застосовують:

1. Анальгін;

2. Атропіну сульфат;

3. Зондування;

4. Молочну кислоту.

135. Які із синдромів є характерними для патології печінки?

Жовтяниця;

2. Анемія;

Холестаз;

4. Лейкоцитопенія.

136. Які з перерахованих лікарських препаратів мають ліпотропну дію?

1. Ліпомід;

2. Холіну-хлорид;

3. Метіонін;

4. Гексаметилентетрамін.

137. Яке захворювання печінки може ускладнюватись розвитком асциту?

1. Гіпертрофічний цироз;

2. Атрофічний цироз;

3. Гепатодистрофія;

4. Гепатит

138. Які з перерахованих препаратів мають жовчогінну дію?

1. Бікогепар;

Алохол;

3. глюкоза 40% розчин;

4. атропіну сульфат.

139. Які препарати застосовують, як гепатопротектори при патології печінки?

1. Папаверин;

2. Есенціале;

3. Вітогепат;

4. Піпольфен.

140. Які захворювання печінки перебігають з підвищеною температурою тіла?

1. Цироз печінки;

2. Гепатодистрофія;

3. Гострий паренхіматозний гепатит;

4. Амілоїдоз печінки.

141. За механічної жовтяниці в крові збільшується вміст:

1. Непроведеного через печінку білірубіну;

2. Проведеного і непроведеного через печінку білірубіну;

3. Проведеного через печінку білірубіну;

4. Вміст білірубіну не змінюється.

142. За гемолітичної жовтяниці в крові збільшується вміст:

1. Непроведеного через печінку білірубіну;

2. Проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

3. Проведеного через печінку білірубіну;

4. Вміст білірубіну не змінюється.

143. За паренхіматозної жовтяниці в крові збільшується вміст:

1. Непроведеного через печінку білірубіну;

2. Проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

3. Проведеного через печінку білірубіну;

4. Вміст білірубіну не змінюється.

144. Причинами паренхіматозного гепатиту є:

1. Гострі інфекційні хвороби;

2. Хронічні інтоксикації;

3. Анемії;

4. Отруєння.

145. Причиною жирової гепатодистрофії у корів є:

1. Висококонцентратний тип годівлі;

2. Дефіцит у раціоні крохмалю і цукру;

3. Отруєння пестицидами;

4. Гострі інфекційні захворювання.

146. Порушення білкового обміну за хвороб печінки характеризуються:

1. Гіперальбумінемією;

2. Диспротеїнемією;

3. Гіпоальбумінемією;

4. Збільшенням у крові вмісту сечовини.

147. До індикаторних для патології печінки ферментів відносять:

1. Аспарагінову амінотрансферазу;

2. Альфа-амілазу;

3. Каталазу;

4. Аланінову амінотрансферазу.

148. Гломерулонефрит це:

1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;

3. Запалення міжканальцевої сполучної тканини;

4. Запалення капсули нирок.

149. Пієлонефрит це:

1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського- Боумена;

3. Запалення міжканальцевої сполучної тканини;

4. Запалення капсули нирок.

150. Нефроз це:

1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;

3. Запалення міжканальцевої сполучної тканини;

4. Захворювання, яке характеризується дистрофічними змінами у

Ниркових канальцях.

151.Синдром холестазу характеризується:

1. Брадикардією;

2. Тахікардією,

3. Збільшенням у крові кон’югованого білірубіну,

4. Збільшенням у крові некон’югованого білірубіну.

152. Причиною протеїнурії за гломерулонефриту є:

1. Порушення мікрофільтрації сечі;

2. Гіперпротеїнемія;

3. Ураження базальної мембрани і ендотелію клубочків;

4. Дистрофія канальців.

153. Причиною протеїнурії за нефрозу є:

1. Порушення процесів реабсорбції білка у ниркових канальцях;

2. Гіперпротеїнемія;

3. Ураження базальної мембрани і ендотелію клубочків;

4. Дистрофія канальців.

154. Артеріальний кров’яний тиск підвищується за:

1. Нефрозу;

Гломерулонефриту;

3. Пієлонефриту;

4. Уроциститу.

155. Продукти гідролізу протеїну кормів ферментами мікроорганізмів:

1. Аміак;

2. Молочна кислота;

3. Амінокислоти;

4. Коротколанцюгові жирні кислоти (КЖК).

156. Зонди, які використовують для профілактики травматичного ретикулоперитоніту:

1. Зонд магнітний ветеринарний;

2. Зонд Телятнікова;

3. Зонд двопетлевидний Хохлова;

4. Зонд з мандреном і оливою.

157. Причиною розвитку набряків за хвороб нирок є:

1. Протеїнурія;

2. Гіпоальбумінемія;

3. Підвищена секреція адреналіну;

4. Гіперальбумінемія.

158. В якій порції сечі знаходять кров за уроциститу?

1. Початковій;

2. Кінцевій;

3. Будь-якій;

4. Кров відсутня.

159. Уроцистит – це:

1. Запалення сечовидільного каналу;

2. Запалення сечового міхура;

3. Запалення сечоводів;

4. Запалення ниркової миски.

160. Гостра ниркова недостатність за нефрозу характеризується:

1. Олігурією, підвищенням рівня сечовини і креатиніну в крові;

2. Наявністю в сечі еритроцитів, лейкоцитів і циліндрів;

3. Наявністю в сечі білірубіну, уробіліну, глюкози;

4. Наявністю в сечі білка (1–5%), гіпопротеїнемією.

161. З якою метою за уроциститу застосовують гексаметилентетрамін та

фенілсаліцилат:

1. Для зняття больового синдрому;

2. Для зняття набрякового і нефротичного синдрому;

3. Для посилення діурезу;

4. Для зняття запального процесу та дезінфекції сечовивідних шляхів;

162. Бронхіт від катаральної бронхопневмонії відрізняється:

1. Відсутністю ділянок притуплення перкусійного звуку;

2. Віком хворих тварин;

3. Температурою тіла;

4. Характером задишки.

163. Кількість білка в раціоні за хвороб нирок знижують:

1. За розвитку уремії;

2. За збереженої азотовидільної функції нирок;

3. За збільшення вмісту сечовини і креатиніну в крові;

4. За зниження вмісту сечовини і креатиніну в крові.

164. Причини уролітіазу:

1. Нестача питної води;

2. Надмірне фізичне навантаження;

3. Порушення обміну речовин;

4. Використання ”жорсткої” води.

165. Які амінокислоти беруть участь в утворенні сечових каменів:

1. Метіонін;

2. Аргінін;

3. Лізин;

Цистин.

166. Причини хронічної гематурії ВРХ:

1. Інфекційні хвороби;

2. Підвищений радіаційний фон;

3. Згодовування папороті-орляка;

4. Карцинома сечового міхура.

167. За хронічної гематурії ВРХ розвивається анемія:

1. Аліментарно-дефіцитна;

2. Мієлотоксична;

3. Постгеморагічна;

4. Гемолітична.

168. Для якого захворювання характерна піурія?

1. Гідронефроз;

2. Нефрит;

3. Пієлонефрит;

4. Нефроз.

169. Ускладнення пієлонефриту:

Абсцес нирки;

2. Гідронефроз;

3. Нефроз;

4. Піонефроз.

170. До діуретиків відносять:

1. Нітроксолін;

Верошпирон;

3. Фуросемід;

4. Уробесал.

171. Який орган імунної системи визначає імунокомпетентність Т-лімфоцитів у ссавців?

Тимус;

2. селезінка;

3. лімфатичні вузли;

4. кістковий мозок.

172. Який основний симптом геморагічних діатезів?

1. анемія;

2. лейкоцитоз;

3. кровоточивість;

4. Іктеричність слизових оболонок.

173. Яку із перерахованих нижче анемій, згідно класифікації, виділяють в групу залежно від насиченості еритроцитів гемоглобіном?

Нормохромну;

2. постгеморагічну;

3. нормоцитарну;

4. регенераторну.

174. Чим може бути викликаний аміачний запах сечі за уроциститу:

1. появою кетонових тіл;

2. застоєм і зброджуванням сечі у сечовому міхурі;

3. появою індикану;

4. появою білірубіну і глюкози.

175. Захворювання, за якого відмічають дистрофічні зміни ниркових

канальців і базальної мембрани клубочків називають:

1. нефросклероз;

Нефроз;

3. Гломерулонефрит;

4. пієлонефрит.

176. Набряки за хвороб нирок:

1. Обмежені;

2. Дифузні;

3. Водянистої консистенції;

4. Тістоподібної консистенції.

177. Які хвороби необхідно диференціювати за недостатності цинку:

Пелагру;

Саркоптоз;

3. Гіперкератоз;

4. Паракератоз.

178. Менінгоенцефаліт це:

1 Запалення речовини головного мозку;

2. Запалення оболонок головного мозку;

3. Запалення речовини і оболонок головного мозку;

4. Запалення речовини і оболонок спинного мозку.

179. Етіологія менінгоенцефаліту:

1. Стрес;

2. Гострі інфекційні хвороби;

Травми черепа;

4. Гострі отруєння.

180. Основний ланцюг патогенезу теплового перегрівання:

1. Підвищення збудливості ЦНС;

2. Збільшення теплоутворення і зменшення тепловіддачі;

3. Зниження збудливості ЦНС;

4. Нагромадження токсичних продуктів в організмі.

181. Для лікування за паракератозу поросят застосовують:

1. Вітамін А;

Цинку сульфат;

3. У корм добавляють кормову крейду;

4. У корм добавляють трикальційфосфат.

182. За розвитку стресу порушується функція:

Надниркових залоз;

2. Підшлункової залози;

3. Щитоподібної залози;

4. Гіпофіза.

183. Основні симптоми за еклампсії:

1. Рефлекси збережені;

2. Рефлекси втрачені;

3. Судоми тонічні;

4. Судоми клонічні.

184. Захворювання, що характеризується періодично виникаючими нападами судом на фоні втраченої свідомості (рефлексів) називають:

1. Неврозом;

2. Активною гіперемією головного мозку;

3. Епілепсією;

4. Еклампсією.

185. В основі розвитку справжньої епілепсії лежать:

1. Дистрофічні зміни в головному мозку;

2. Зміни співвідношення між процесами збудження і гальмування в головному мозку;

3. Запалення кори головного мозку;

4. Запалення оболонок головного мозку.

186. За якими показниками диференціюють післяродовий парез і післяродове залежування у корів?

1. Температурою тіла;

2. Больовою чутливістю шкіри;

3. Гіпотонією рубця;

Коматозним станом.

187. За плевриту в ділянці легень вислуховують:

1. Патологічне бронхіальне дихання;

Шуми тертя;

3. Хрипи;

Шуми хлюпання.

188. До румінаторних препаратів відносять:

1. Натрію сульфат;

2. Аміридину гідрохлорид;

3. Суміш за С.І. Смирновим;

4. Настойку кореневища білої чемериці.

189. Етіологія еклампсії:

1. Патологія нирок;

2. Патологія печінки;

3. Гіпокальціємія;

4. Стрес.

190. Для лікування післяродової гіпофосфатемії застосовують:

Фосфосан;

2. Броваглюкін;

Кальфосет;

4. Глюкозу.

191. Для лікування еклампсії застосовують:

1. Серцеві препарати;

2. Солі кальцію;

3. Протисудомні препарати;

4. Етиловий спирт.

192. Основні симптоми за післяродової гіпофосфатемії:

1. температура тіла знижена;

2. температура тіла підвищена;

Залежування;

4. Втрата чутливості.

193. Назвіть основні симптоми за гострого перебігу гострої тимпанії рубця?

1. болючість у ділянці холки;

2. припинення відрижки;

3. переважно черевний тип дихання;

4. збільшення об’єму живота.

194. Крупозна пневмонія характеризується:

1. Катаральним запаленням;

2. Стадійністю перебігу;

3. Фібрінозним запаленням;

4. Лобулярним поширенням.

195. Основні симптоми за клінічно вираженої післяродової гіпокальціємії:

1. температура тіла знижена;

2. температура тіла підвищена;

Залежування;

4. Втрата чутливості.

196. Ґрунти і водні джерела якої геохімічної зони характеризуються найбільшою недостатністю засвоюваних форм життєво необхідних мікроелементів?

1. західна;

2. північно-східна;

3. центральна;

4. південна.

197. Для регуляції обміну кальцію і фосфору та процесу остеосинтезу в організмі найбільш необхідний вітамін:

1. А;

2. В₁;

4. Е.

198. До водорозчинних вітамінів відносять:

1. ретинол;

2. токоферол;

3. ергокальциферол;

4. рибофлавін.

199. До жиророзчинних вітамінів відносять:

1. аскорбінову кислоту;

2. фолієву кислоту;

Токоферол;

4. тіамін.

200. Препарати, які застосовують для лікування корів за післяродової гіпокальціємії:

Глюкозу;

2. кальцію хлорид;

3. фосфосан;

Кальфосет.

201. Основні симптоми за гострого перебігу кетозу:

1. Запах ацетону видихуваного повітря;

2. кетонурія;

3. пригнічення;

4. брадикардія.

202. Для профілактики післяродової гіпокальціємії необхідно в

раціоні:

1. збільшити кількість кальцію;

2. зменшити кількість кальцію;

3. збільшити кількість калію;

4. зменшити кількість магнію.

203. Основні симптоми за підгострого і хронічного перебігу кетозу:

1. Видихуване повітря має запах ацетону;

2. збільшення і болючість печінки;

3. Вторинна остеодистрофія;

4. хронічна гіпотонія рубця і алотріофагія.

204. Кетоз у тварин виникає із-за:

1. Недостатності білків;

2. Недостатності ліпідів;

3. порушення співвідношення між легкоферментованими

вуглеводами і протеїном;

4. Дефіциту енергії в раціоні.

205. Геморагічний діатез виникає за нестачі в організмі вітамінів:

1. В₁₂;

К;

3. В₅;

4. D.

206. Типові симптоми післяродової гіпофосфатемії:

1. Гіпотермія;

2. Анорексія;

3. Кома;

Ступор.

207. Показники, яку враховують за діагностування кетозу у корів:

1. Продуктивність корів;

2. Вік корів;

3. Структуру раціону;

4. Період розвитку хвороби.

208. Причини та фактори, що спричиняють розвиток кетозу в корів:

1. Нестача протеїну в раціоні;

2. Надмірна кількість протеїну в раціоні;

3. Ожиріння;

4. Особливості енергетичного обміну у ранній післяотельний період.

209. Назвіть кетогенні кислоти, що знаходяться в кормах:

1. Молочна кислота;

2. Оцтова кислота;

Масляна кислота;

4. Нікотинова кислота.

210. Назвіть основну причину виникнення кетозу в корів:

1. Надлишок енергії в раціоні;

2. Дефіцит енергії в раціоні;

3. Знижений рівень білка в раціоні;

4. Ожиріння.

211. Назвіть типові біохімічні зміни за гострого перебігу кетозу в

корів:

1. гіперглікемія;

2. кетонолактія;

3. Гіпоглікемія;

4. Глюкозурія.

212. Назвіть причини пасовищної тетанії у корів:

1. Нестача калію в ґрунтах і рослинах;

2. Нестача кальцію в кормах;

3. Нестача магнію в раціоні;

4. Надмірна кількість калію в ґрунтах і кормах.

213. Назвіть причину виникнення міоглобінурії у коней:

1. Недостатність в раціоні протеїну;

2. Недостатність в раціоні вуглеводів;

3. Недостатність в раціоні жирів;

4. Тривала перерва в роботі з наступним фізичним навантаженням.

214. Назвіть симптоми гіпокобальтозу в тварин:

1. Алотріофагія;

Виснаження;

3. Анемічність кон’юнктиви;

4. Брадикардія.

215. Назвіть зміни крові за гіпокобальтозу:

1. Олігоцитемія;

2. Гіперхромія;

3. Поліцитемія;

4. Гіпохромія.

216. Причини аліментарної остеодистрофії у тварин:

1. Незбалансована фосфорно-кальцієва годівля;

2. Нестача вітаміну D в раціоні;

3. Надмірне протеїнове живлення тварин;

4. Надмірна кількість вітаміну D в раціоні.

217. Недостатність якого мікроелемента викликає у тварин

білом’язову хворобу?

1. недостатність цинку;

2. недостатність марганцю;

3. недостатність селену;

4. недостатність йоду.

218. Нестача в організмі тварин кобальту сприяє виникненню гіповітамінозу:

1. В_1;

2. В₁₂;

3. В₅;

4. Вс.

219. Причини вторинної остеодистрофії у корів:

1. Патологія печінки і нирок;

2. Гіпофункція щитоподібної залози;

3. Нестача кальцію і фосфору в раціоні;

4. Гіперфункція прищитоподібних залоз.

220. Остеопороз – це характерна ознака нестачі вітаміну:

1. Е;

3. А;

4. К.

221. За дефіциту якого мікроелемента у ягнят розвивається ензоотична атаксія?

1. кобальту;

2. Мангану;

3. цинку;

Купруму.

222. За нестачі якого мікроелемента розвивається паракератоз?

1. Мангану;

2. Купруму;

3. селену;

Цинку.

223. За нестачі яких мікроелементів у тварин виявляють функціо-нальні і морфологічні зміни щитоподібної залози?

1. Феруму;

2. Кобальту;

Йоду;

4. Купруму.

224. Симптоми, за якими диференціюють аліментарну диспепсію і колібактеріоз:

1. Зневоднення;

2. Анорексія;

3. Зміни температури тіла;

4. Діарея.

225. Чи проходять імуноглобуліни плацентарний бар’єр у корів, овець, свиней і коней?

1. так;

2. ні;

3. проходять лише у коней;

4. проходять лише у свиней.

226. Основні критерії високої якості молозива:

1. наявність трипсину;

2. наявність лізоциму;

3. висока кислотність;

4. кількість імуноглобулінів.

227. Тварини, у яких визначають вміст каротину в сироватці крові з метою діагностики А-гіповітамінозу:

1. Свиноматки;

2. Вівцематки;

Корови;

4. Новонароджені телята.

228. Перерахувати шлунково-кишкові хвороби новонароджених телят:

1. Аліментарна диспепсія;

2. Сальмонельоз;

3. Колібактеріоз;

4. Казеїно-безоарна хвороба.

229. За якої кількості імуноглобулінів (г/л) у сироватці крові

діагностують імунодефіцитний стан у новонароджених телят:

Менше 10;

Менше 15;

Менше 18;

4. Менше 20–22.

230. Через який час після випоювання молозива з’являються імуноглобуліни в сироватці крові новонароджених телят?

Год;

2. 6–12 год;

3. 12–24 год;

4. Після першої доби.

231. Які фактори сприяють засвоєнню імуноглобулінів у кишечнику телят:

1. відсутність у шлунковому вмісті вільної (хлоридної) кислоти;

2. відсутність пепсину;

3. відсутність у молозиві інгібіторів і блокаторів трипсину;

4. Висока активність трипсину.

232. Основні симптоми В₁-гіповітамінозу в телят і овець:

1. Лихоманка;

2. Атаксія;

Судоми;

4. Гастроентерит.

233. Назвіть гормони, що утворюються в підшлунковій залозі:

1. Інсулін;

Глюкагон;

3. Альдостерон;

4. Кортизол.

234. Назвіть ендокринні органи, в яких утворюється гормон

кальцитонін:

1. Прищитоподібні залози;

2. Гіпофіз;

3. Гіпоталамус;

4. Щитоподібна залоза.

235. Назвіть основні ендокринні органи, за патології яких розвивається цукровий діабет:

1. Наднирникові залози;

2. Підшлункова залоза;

3. Щитоподібна залоза;

4. Прищитоподібні залози.

236. Причини вторинної остеодистрофії в корів:

1. Нестача кальцію, фосфору і вітаміну D в раціоні;

2. Відсутністьультрафіолетового опромінення;

Кетоз;

4. Нестача цинку, кобальту і купруму в раціоні.

237. Які тварини частіше хворіють на цукровий діабет?

1. Велика рогата худоба;

2. Кози;

3. Коні;

Собаки.

238. Типові симптоми у тварин, хворих на цукровий діабет:

1. Глюкозурія;

2. Полакіурія;

3. Поліурія;

Спрага.

239. Назвіть основні симптоми для діагностики гіпотиреозу у тварин:

1. Брадикардія;

2. Тахікардія;

Енофтальм;

4. Екзофтальм.

240. Назвіть основні причини, що зумовлюють виникнення

первинного гіпотиреозу у сільськогосподарських тварин:

1. йодна недостатність;

2. недостатність мангану в раціоні;

3. Недостатність кобальту;

4. Недостатність фтору.

241. Назвіть основні симптоми ендемічного зобу у тварин:

1. Тахікардія;

2. Брадикардія;

3. Екзофтальм;

4. Мікседема.

242. Назвіть основні гормони, які беруть участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну:

1. Кортизол;

2. Кальцитонін;

3. Тироксин;

Партгормон.

243. Гіпоглікемія поросят виникає за:

Переохолодження;

2. Перегрівання;

3. Глюкозурії;

4. Гіпогалактії свиноматок.

244. Гіпоглікемія поросят характеризується:

1. Гіпотермією;

2. Гіпертермією;

Судомами;

4. Тахікардією.

245. Рахіт – це:

1. розлад D-вітамінного і фосфорно-кальцієвого обміну;

2. розлад А-вітамінного обміну;

3. розлад В-вітамінного і фосфорно-кальцієвого обміну;

4. розлад обміну мангану, цинку, феруму.

246. Які вітаміни не беруть участі у формуванні кістяка?

1. А;

2. В₁;

3. D;

4. Е.

247. У шкірі яких тварин вітамін D₃ не синтезується під впливом ультрафіолетових променів?

1. лошат;

2. телят;

3. поросят;

Цуценят.

248. Молодняк якого виду тварин частіше хворіє на гіпопластичну

анемію?

1. лошата;

2. телята;

Поросята-сисуни;

4. ягнята.

249. Яка основна причина гіпопластичної анемії у поросят раннього

віку?

1. нестача вітамінів В₂, В₁₂, В_С;

Нестача феруму;

3. нестача купруму;

4. нестача кобальту.

250. Який із мікроелементів не враховують при складанні повноцінних

раціонів для молодняку з метою профілактики гіпопластичної анемії?

1. вміст феруму;

2. Вміст кобальту;

3. вміст купруму;

4. вміст селену.

251. Найважливіше значення в діагностиці хвороб підшлункової

залози має визначення в крові:

1. аспартатамінотрансферази;

2. Аланінамінотрансферази;

3. α-амілази;

4. γ-глутамілтранспептидази.

252. Основні правила регідратаційної терапії за діареї

новонародженого молодняку:

1. Застосовувати ізотонічні розчини електролітів;

2. Застосовувати гіпертонічні розчини електролітів;

3. Враховувати ступінь зневоднення;

4. Використовувати лише за тяжкого перебігу хвороби.

253. Фактори, що сприяють розвитку паракератозу в поросят:

1. Дефіцит кальцію в раціоні;

2. Надмірна кількість кальцію в раціоні;

3. Дефіцит вітаміну А в раціоні;

4. Дефіцит купруму в раціоні.

254. Основні причини рахіту в молодняку:

1. Генетично зумовлені;

2. Нестача в раціоні кальциферолу ;

3. порушення фосфорно-кальцієвого живлення;

4. Нестача в раціоні цинку, купруму, мангану.

255. Для профілактики гіпопластичної анемії найбільш важливо:

1. проводити заходи щодо запобігання травматизму;

2. збалансувати раціон за вітамінами Вс, В₁₂, В₂, В₆;

3. підбирати для парування сумісні батьківські пари;

4. включати до раціону премікси, до складу яких входять ферум,

Кобальт, купрум.

256. Для профілактики постгеморагічної анемії найбільш важливо:

1. проводити заходи щодо запобігання травматизму;

2. збалансувати раціон за мікроелементами (кобальт, купрум, ферум);

3. підбирати для парування сумісні батьківські пари;

4. Профілактувати виразковий гастрит, хронічну гематурію, уролітіаз.

257. Травматичний перикардит від ретикулоперитоніту відрізняється:

1. Гіпотонією рубця;

Частотою пульсу;

3. Наявністю шумів тертя або хлюпання;

4. Відсутністю лейкоцитозу.

258. До якої з перерахованих нижче анемій може привести виразкова

хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки?

1. Гіпопластичної;

2. гемолітичної;

3. постгеморагічної;

4. аутоімунної.

259. Основні зміни за гемолітичної анемії:

1. Білірубінурія;

2. Білірубінемія;

3. Олігоцитемія;

4. Іктеричність кон’юнктиви.

260. Гемолітична хвороба новонароджених поросят зумовлена:

1. утворенням антитіл проти еритроцитарних антигенів, одержаних по батьківській лінії, які викликають гемоліз еритроцитів;

2. Несумісністю батьківських пар за еритроцитарними антигенами;

3. дефіцитом вітаміну Е, що скорочує тривалість життя і осмотичну

резистентність еритроцитів;

4. дефіцитом фосфору в крові, що знижує гліколіз і активність АТФ в

еритроцитах, а це спричиняє порушення їх структури і гемоліз.

261. Малокрів’я, що виникає внаслідок крововтрати називається:

1. гемолітична анемія;

2. постгеморагічна анемія;

3. токсична анемія;

4. гіпопластична анемія.

262. Назвіть основний гуморальний фактор, що знаходиться в

молозиві:

1. імуноглобуліни;

2. лізоцим;

3. комплемент;

4. інтерферон.

263. Основні симптоми за А-гіповітамінозу молодняку:

1. Паракератоз;

2. Гіперкератоз;

3. Ксерофтальмія;

4. Енофтальм.

264. Симптоми за гострого перебігу постгеморагічної анемії:

1. Анемічність видимих слизових оболонок;

2. Тахікардія;

3. Збільшення максимального артеріального тиску;

4. Гіпертермія.

265. Мінеральні підкормки, які використовують за лікування

D-гіповітамінозу поросят:

Кормову крейду;

2. мононатрійфосфат;

3. Трикальційфосфат;

4. Динатрійфосфат.

266. Для профілактики рахіту в птиці необхідні:

1. Вітамін D₂;

2. Вітамін D₃;

3. Оптимальне кальціє-фосфорне співвідношення у кормах;

4. Ультрафіолетове опромінення.

267. За якими показниками визначають ступінь дегідратації організму новонароджених телят за діареї?

Западання очних яблук;

2. Температурою тіла;

3. Швидкістю розправляння складки шкіри;

Гематокритною величиною.

268. За якого способу випойки телят краще засвоюються

імуноглобуліни:

1. Примусової через зонд;

2. Підсисного;

3. З відра;

4. З поїлки.

269. Е-гіповітаміноз у птиці перебігає у формах:

1. Ексудативного діатезу;

2. Диспепсії;

3. Енцефаломаляції;

4. м’язової дистрофії.

270. Сприяючими факторами виникнення Е-гіповітамінозу у птиці є:

1. Згодовування жирів з високим перекисним числом;

2. Надлишок протеїну у раціоні;

3. Нестача селену у раціоні;

4. Нестача кальцію у раціоні.

271. Оптимальне кальціє-фосфорне співвідношення у раціонах курей-несучок:

1. 1,0 – 1,5;

2. 1,5 –2,0;

3. 2,5 – 3,0;

4. 3,5 – 4,0.

272. Причини паракератозу поросят:

1. Дефіцит кальцію в раціоні;

2. Надмірна кількість кальцію в раціоні;

3. Дефіцит цинку в раціоні;

4. Дефіцит купруму в раціоні.

273. Симптоми D-гіповітамінозу в птиці:

1. Нервові розлади;

2. Викривлення і м’якість кісток;

3. Знесення яєць без шкаралупи;

4. Анемічність слизових оболонок.

274. Для діагностики D-гіповітамінозу птиці застосовують:

1. Визначення загального кальцію і неорганічного фосфору в сироватці крові;

2. Визначення вмісту метаболітів вітаміну D в сироватці крові;

3. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці крові;

4. Визначення вмісту вітаміну D в жовтку.

275. Причини А-гіповітамінозу у добового молодняку птиці:

1. Нестача каротину і вітаміну А в кормах;

2. Нестача вітаміну А і каротиноїдів в жовтку яєць;

3. Підвищений вміст нітратів у кормах;

4. Порушення температурного режиму при інкубації.

276. За яким тестом оцінюють добовий молодняк курчат на забезпеченість вітаміном А?

1. Дослідження вмісту каротину в плазмі крові;

2. Дослідження вмісту вітаміну А в печінці;

3. Визначення каротиноїдів у жовтку;

4. Дослідження вмісту вітаміну А в плазмі крові.

277. Сальпінгоперитоніт це:

1. Запалення яйцепроводу;

2. Запалення яєчників і яйцепроводу;

3. Запалення яйцепроводу, яєчника і очеревини;

4. Запалення яйцепроводу, яєчника, очеревини і клоаки.

278. Причини сечокислого діатезу:

1. Надлишкова протеїнова годівля;

2. Патологія печінки;

3. Патологія нирок;

4. Нестача у раціоні кормів тваринного походження.

279. Основний ланцюг патогенезу сечокислого діатезу:

1. Надлишкове утворення в організмі уратів;

2. Патологія печінки;

3. Дистрофічні зміни внутрішніх органів;

4. Патологія нирок.

280. Форми подагри у птиці:

Локальна;

2. Серцево-судинна;

Суглобова;

4. Шкірна.

281. Форми сечокислого діатезу у птиці:

1. Вісцеральна;

Локальна;

3. Змішана;

4. Печінкова.

282. Для діагностики сечокислого діатезу використовують:

1. Визначення вмісту загального білка в сироватці крові;

2. Визначення вмісту креатиніну в сироватці крові;

3. Визначення вмісту сечової кислоти в сироватці крові;

4. Визначення вмісту сечовини в сироватці крові.

283. Для профілактики сечокислого діатезу використовують:

1. Зниження вмісту протеїну в раціоні;

2. Вітамін А;

3. Вітаміни групи В;

4. Сечогінні препарати.

284. У поросят якого віку діагностують гіпоглікемію?

1. 1–5 діб;

2. 1–10 діб;

3. 11–15 діб;

4. 16–20 діб.

285. За надлишку яких мікроелементів розвивається остеопороз?

1. Мангану;

Фтору;

3. Селену;

4. Цинку.

286. за нестачі якого мікроелементу настає ураження зубів:

1. Кобальту;

2. Мангану;

Фтору;

4. Нікелю.

287. Основні симптоми за нестачі купруму:

1. Анемічність слизових оболонок;

2. Депігментація волосяного покриву;

3. Гіперкератоз шкіри;

4. Ксерофтальмія.

288. Найбільш інформативні методи діагностики А-гіповітамінозу в свиноматок:

1. Визначення каротину в сироватці крові;

2. Визначення вітаміну А в сироватці крові;

3. Визначення каротину і вітаміну А в сироватці крові;

4. Визначення каротину і вітаміну А в молозиві.

289. Основні препарати, які застосовують для лікування остеодистрофії корів:

1. Вітамін D;

2.Кальцимаг;

3. Кальцію хлорид;

4. Кальцію карбонат.

290. Основні методи діагностики А-гіповітамінозу у телят місячного віку:

1. Визначення вмісту каротину в сироватці крові;

2. Визначення вмісту вітаміну А в сироватці крові;

3. Визначення вмісту каротину і вітаміну А в сироватці крові;

4. Визначення вмісту каротину і вітаміну А в печінці.

291. Основні напрями лікування телят за аліментарної диспепсії:

1. Регідратаційна терапія;

2. Кофеїну натрію бензоат;

3. Дієтотерапія;

4. Антибіотикотерапія.

292. Методи лабораторної діагностики рахіту в телят:

1. Визначення вмісту вітаміну D в сироватці крові;

2. Визначення загального кальцію в сироватці крові;

3. Визначення активності кислої фосфатази в сироватці крові;

4. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці крові.

293. Методи діагностики білом’язової хвороби у молодняку:

1. Визначення вмісту купруму в сироватці крові;

2. Визначення вмісту токоферолу в сироватці крові;

3. Визначення вмісту селену в сироватці крові;

4. Визначення вмісту міоглобіну в сечі.

294. Препарати, що застосовуються для лікування паракератозу поросят:

1. Вітамін А;

2. Кальцію глюконат;

Цинку сульфат;

4. Купруму сульфат.

295. Препарати, що застосовуються для лікування білом’язової хвороби:

Е-селен;

Евтесол;

3. Кальцію глюконат;

4. Ретинолу ацетат.

296. Препарати, що застосовуються для лікування кортикоцеребраль-ного некрозу:

1. Тіаміну хлорид;

2. Нікотинамід;

3. Рибофлавін;

4. Кальцію пантотенат.

297. Препарати, що застосовуються для лікування молодняку, хворого на пелагру:

1. Вітамін А;

2. Нікотинову кислоту;

3. Цинку сульфат;

4. Піридоксину гідрохлорид.

298. Перерахувати основні патогенетичні механізми за диспепсії новонародженого молодняку:

1. Порушення серцево-судинної системи;

2. Порушення водно-електролітного обміну;

3. Ендогенний дисбактеріоз;

4. Порушення функції сечової системи.

299. за якими ознаками диференціюють гемолітичну хворобу і аліментарно-дефіцитну анемію:

1. Вік захворілих поросят;

2. Колір кон’юнктиви;

3. Вміст гемоглобіну;

4. Кількість еритроцитів.

300. Які антидоти застосовують при отруєнні свиней натрію хлоридом:

1. Атропіну сульфат;

2. Кальцію глюконат;

3. Натрію тіосульфат;

4. Унітіол.

ХІРУРГІЯ

1. Симптоми, що можуть проявлятися в еректильній стадії шоку:

збудження тварини

зниження температури тіла

зниження артеріального кров’яного тиску

втрата свідомості

2. Симптоми, що можуть проявлятися в торпідній стадії шоку:

збудження тварини

підвищення температури тіла

підвищення артеріального тиску

виражене пригнічення загального стану, зниження температури тіла

3. Шок, це:

зміни морфологічного складу крові у разі потрапляння в кров

мікроорганізмів

реакцію імунної системи на чужорідний білок

розлад роботи нервової системи

неспецифічний синдром, зумовлений зниженням перфузії тканин кров’ю

4. Основним заходом під час лікування шоку є:

інфузійна терапія

застосування інгаляційного наркозу

коротка новокаїнова блокада

застосування діуретиків

5. Запалення, це:

реакція тканин на втрату крові

судинно-мезенхімальна реакція організму у відповідь на пошкодження

реакція імунної системи на чужорідний білок

реакція тканин на зневоднення

6. Асептичне гнійне запалення може розвиватися у разі:

виражених захисних властивостях організму

внутрішньом’язевого чи підшкірного введення скипідару

внутрішньом’язевого чи підшкірного введення антибіотиків

внутрушньом’язового введення кальцію глюконату

7. Залежно від інтенсивності запалення може бути:

гіпотонічне

гіпертонічне

атонічне

нормергічне

8. Серозна ексудація виражена у:

коней

свиней

великої рогатої худоби

овець

9. До фізіотерапевтичних засобів лікування запальних процесів відносять:

дію УВЧ-поля

тканинну терапію

новокаїнові блокади

протизапальні засоби

10. До неспецифічної стимулювальної терапії відносять:

гемотерапію

новокаїнові блокади

парафінотерапія

вапоризацію

11. До гідротерапії відносять:

використання з лікувальною метою холодної води

використання інфузій гіпертонічних сольових розчинів

використання з лікувальною метою синтетичних кровозамінників

використання гідрофільних мазей

12. Стадії розвитку шоку:

еректильна

інфекційно-токсична

запальна

гідратації

13. Рідина, яку не можна використовувати для внутрішньовенних інфузій під час лікування шоку:

гіпертонічні сольові розчини

гіпотонічні сольові розчини

синтетичні кровозамінники

сольові кровозамінники

14. Гострим вважається запальний процес тривалістю до:

5–7 днів

4–6 тижнів

3–4 місяців

4–6 місяців

15. Фібринозна ексудація виражена у:

коней

великої рогатої худоби

собак

котів

16. Застосовують для проведення блокад із патогенетичною метою розчин новокаїну концентрації:

10%

0,5%

17. До кортикостероїдних препаратів відносять:

бутадіон

аналгін

преднізолон

кисоту ацетилсаліцилову

18. До імуностимулювальних препаратів не відносять:

вірутрицид

анальгін

тимоген

левамізол

19. За характером ексудату запалення може бути:

серозно-фібринозне

асептичне

гіперергічне

анергічне

20. Очищають зону пошкодження від мікробів та продуктів розпаду клітини:

Нейтрофіли

Езонофіли

Еритроцити

Тромбоцити

21. До засобів ферментотерапії у разі запалення відносять:

трипсин

імзауф

преднізолон

тіотриазолін

22. Через одну годину після отримання ушибу для лікування тварини застосовують:

тиснучу пов'язку у поєднанні з холодом

теплові процедури

масаж

гіпсову пов’язку

23. Гематома, це:

крововилив у пухку клітковину з утворенням порожнини

множинні крапкові крововиливи в пухку клітковину

крововилив у серцеву сорочку

крововилив у черевну порожнину

24. Пульсуюча гематома утворюється:

артерією

яремною веною

будь-якою підшкірною веною

капілярною сіткою

25. Порожнина гематоми збільшується:

до зниження артеріального тиску

до вирівнення тиску в порожнині гематоми з тиском у пошкодженій судині

до зсідання крові

до ретракції згустка

26. На початку утворення гематоми:

накладають помірно тиснучу пов’язку і застосовують холод

застосовують зігрівальний спирт-скипидарний компрес

розтинають і лікують як рану, що загоюється за вторинним натягом

проводять коротку новокаїнову блокаду

27. У разі утворення дифузної гематоми:

застосовують зігрівальний спирт-скипидарний компрес

розтинають порожнину гематоми та лікують пошкоджені судини

застосовують УВЧ-терапію

проводять коротку новокаїнову блокаду

28. У разі виникнення інфікованих гематом:

накладають помірно тиснучу пов’язку і застосовують холод

застосовують зігрівальний спирт-скипидарний компрес

розтинають і лікують як рану, що загоюється за вторинним натягом

проводять коротку новокаїнову блокаду

29. Лімфоекстравазати найчастіше виникають у ділянках:

де шкіра розташована на щільній основі

молочної залози

внутрішньої поверхні стегна

копита

30. Під час лікування лімфоекстравазатів показано:

марлевий дренаж із гідрофільною маззю

марлевий дренаж із протизапальними препаратами

марлевий дренаж із 1-2% (5%) спиртовим розчином йоду

марлевий дренаж із гіпертонічним сольовим розчином

31. Рани, що не загоюються за первинним натягом:

асептичні операційні

забруднені після відповідної хірургічної обробки

гнійні після повного висікання

гнійні рани

32. Низьку чутливість до болю мають тварини:

велика рогата худоба

коні

собаки

коти

33. Для загоювання ран за первинним натягом потрібні такі умови:

асептичність рани

кровотеча

відсутність коаптації країв

наявність мертвих тканин

34. За первинним натягом загоюються рани:

асептичні операційні

гнійні рани

із значним дефектом тканин

з омозолілими грануляціями

35. Після аспірації лімфи з порожнини лімфоекстравазату в неї вводять:

1-2% спиртовий розчин йоду

1% спиртовий розчин бриліантового зеленого

фурацилін

хлоргексидин

36. У динаміці перебігу ранового процесу виділяють фазу:

самоочищення

еректильну

деградації

торпідну

37. Для нормалізації перебігу ранового процесу в фазу самоочищення необхідно:

недопустити розвиток інфекції

стимулювати переподразнення нервової системи

пригнічувати реакцію імунної системи

запобігати відтоку ранового ексудату

38. Під струпом схильні загоюватися рани у:

птиці

собак

коней

котів

39. Гнійно-ферментативне очищення ран притаманне для:

птиці

гризунів

коней

великої рогатої худоби

40. Гнійно-секвестраційне очищення ран притаманне для:

свиней

собак

коней

котів

41. Секвестраційне очищення ран притаманне для:

-птиці

-собак

-коней

-котів

42. Часткове висікання рани передбачає:

Видалення з порожнини рани нежиттєздатних тканин

висікання у межах неушкоджених тканин, відступивши на кілька міліметрів від ранового краю

видалення всіх грануляцій

видалення гнійного ексудату

43. Влітку накладають джгут для тимчасової зупинки кровотечі
на термін:

не більше 2-х годин

не більше 6-7-ми годин

не більше 16-17-ми годин

до однієї доби

44. Накладати джгут на тазовій кінцівці краще в ділянці:

гомілки

заплюсни

плюсни

стегна

45. Для зупинки кровотечі застосовують препарати:

адреналіну гідрохлорид

ацетилсаліцилову кислоту

тромбін

аналгін

46. Для рани, або виразки що погано загоюється застосовують метод хірургічного оброблення:

повне висікання

часткове висікання

розсікання рани

дренування порожнини рани

47. Гідрофільну основу має мазь:

нітацид

лінімент Вишневського

стрептоцидова емульсія

лінімент синтоміцину

48. Складові, що обумовлюють гідрофільні властивості мазей:

ПЕГ-400, ПЕГ-1500

вазелінове масло

ланолін

тваринні жири

49. Масові захворювання великої рогатої худоби на травматичний ретикулоперикардит віднос