Криміногенні чинники, які детермінують

О —V жіночу злочинність

Кримінологічна характеристика жіночої злочинності, її помітні істотні відміни від чоловічої свідчать про вплив на цю відмінність явищ біологічного характеру. Щодо ролі біо­логічних чинників у формуванні особи людини, у тому числі особи злочинця, висловлюються різні погляди. Тому при­родною е постановка проблеми біологічної відмінності жіночої злочинності від чоловічої. Ще у XIX столітті пред­ставники соціологічної школи у кримінології пояснювали менші злочинні прояви у жінок як їх фізичною слабкістю, так і відчуженням від громадського життя, замкненістю у колі сімейних обов'язків. Ясна річ, фізичні можливості для реалізації наміру вчинення, наприклад, насильницького зло-

чину у жінки, як правило, більш обмежені у порівнянні з чоловіком. В ході сімейно-побутових чи іншої природи су­перечностей жінка звичайно не може завдати чоловікові істотної шкоди. Але в той же час не слід забувати про те, що для жінок типовим є вчинення злочинів із заздалегідь обду­маним наміром (згідно з деякими даними, до 60 % навмис­них вбивств). У чоловіків відповідний показник складає понад 40 %. Давно було зазначено, що заздалегідь обдума­не вбивство припускає відсутність боротьби з боку жертви і тому воно більш легке для слабкішої фізично статі. Що стосується вчинення корисливих злочинів жінками, то тут фізичні можливості суттєвої ролі не відіграють.

Певне відокремлення жінки від інтенсивного соціаль­ного життя, без сумніву, стимулює зростання жіночої зло­чинності. Але тенденція подальшої емансипації жінки, більш активна її участь у матеріальному і духовному про­цесі життєдіяльності, різні соціальні мікрогрупи, в тому числі з антисуспільною спрямованістю, ведуть до соціаль­ного «перероблення» жіночої природи, деформації і демо­ралізації особи. Жінка стає більш схильною вирішувати життєві проблеми з допомогою злочину.

Прихильники антропологічної школи у кримінології наполягали на тому, цю різниця кримінологічних показників жіночої і чоловічої злочинності обумовлена генетичною природою жінки, певною мірою «біологічним її недорозви­ненням». Зараз, мабуть, ніхто не заперечує проти того, що біологічні і психічні властивості жінки відіграють певну роль у формуванні її особистості. Більшість сучасних дос­лідників схильні стверджувати, що особистість — це со­ціально-біологічний продукт епохи. Особистість людини постійно формується (удосконалюється або деградує) під впливом біологічних, психологічних і соціальних обста­вин. Суспільство, щоправда, контролює головним чином соціальні реагування людини на зовнішні подразники і віддає пріоритет у причинному комплексі жіночої злочин­ності соціальним факторам. Дійсно, злочинна поведінка жінки, як і її правомірна поведінка, обумовлена зрештою не її біологічною статтю, а соціальними умовами. Наше життя

зовсім недоскйнале і сприяє не тільки законослухняній по­ведінці. Як показують численні приклади, жінка все більше засвоює ті форми суспільної поведінки, котрі раніше були пре­рогативою чоловіків. Негативні стандарти поведінки, харак­терні для злочинців-чоловіків (зловживання спиртними напо­ями, наркотиками, паразитизм, аморальність, бездуховність тощо), стають все більше притаманні і жінці-злочинниці.

Таким чином, біологічні особливості жінок (порівняно з чоловіками), визначаючи або у деяких випадках і обмежу­ючи кількісно-якісні показники окремих видів злочинів, самі по собі не виступають як причина їх вчинення. Розгля­дати феномен жіночої злочинності, як і її малорозповсюд-ження, тільки через призму її біологічної обумовленості навряд чи правильно. Це мало що дає для її розуміння і для організації боротьби з цим негативним явищем.

Що стосується природжених або придбаних з часом — різних за природою—тілесних і духовних пороків, спадкових аномалій і хвороб, деяких акцентуацій особистості, то вони, зрозуміло, обтяжують формування і пристосування до життя особи взагалі і жінки зокрема. Але й вони у більшості само­стійно теж не можуть бути «володарями» вибору варіантів її поведінки. Поєднані з несприятливими соціальними умовами виховання й існування, ці аномалії сприяють формуванню та­ких сталих рис і уявлень особи, які у конкретній ситуації виз­начають вибір злочинного шляху задоволення потреб і досяг­нення життєвої мети. Походження жінок-садисток, жорстоких вбивць, особливо небезпечних рецидивісток, свідомість яких перебуває десь на межі неосудності, є все ж рідкісним явищем, хоча випадки такі трапляються. Але це винятки.

У кримінологічній літературі (Ю. М. Антонян, М. М. Го-лоднюк, Ю. М. Крупка, В. О. Серебрякова, Т. М. Явчуновсь-ка та ін.) відзначається, що головними чинниками, з якими пов'язана жіноча злочинність та її різновиди, є:

— зростання напруженості у суспільстві, конфліктів і ворожнечі між людьми;

— поширення таких явищ, як п'янство, алкоголізм, аморальність, наркоманія, психопатія, проституція, бродяж­ ництво, жебрацтво тощо;

— істотне послаблення основних соціальних інститутів і у першу чергу сім'ї;

— більш інтенсивна участь жінок у суспільному вироб­ ництві.

Несприятлива соціально-економічна обстановка в Ук­раїні спричинила погіршення морально-психологічного ста­ну суспільства. Зазнає змін соціальна структура населення, відбувається розшарування людей за майновим станом, збільшується кількість людей, які не мають соціального за­хисту, і серед них багато жінок. Усе це різко знецінило пра­цю, чесність, життя й здоров'я, призводить до напруженості і підвищеної конфліктності у суспільстві. Жінки набагато вразливіші до цих змін, які безпосередньо негативно впли­вають на виробничу і сімейно-побутову сфери. Джерелом більшості злочинів у цих сферах є погіршення матеріально­го становища і конфліктність, яка виникає з повсякденних міжособистісних стосунків. На порозі — безробіття, яке може мати масовий характер. Апатія, глобальна недовіра, нігілізм, цинізм, втрата віри у майбутнє превалюють у свідо­мості більшості людей, сприяють наростанню ворожнечі, конфліктності, обману, користолюбству, виникненню гос­трих криміногенних ситуацій. Буття і свідомість співвідно­сяться тут у діалектичній єдності.

Споживацтво, інфантилізм, насильство, алкоголізм, наркоманія, аморалізм, проституція, бродяжництво, жебрац­тво, психічні і соматичні захворювання та інші негативні явища, на жаль, все більше уражають жінку. Багато жінок-злочинниць вчинили злочини у стані алкогольного або нар­котичного сп'яніння. В країні зафіксований факт зростання розповсюдження наркотиків та збільшення кількості їх спо­живачів. Наркоманки без певних занять створюють велику криміногенну небезпеку, оскільки для задоволення своїх по­треб вони не мають інших засобів, крім проституції і злочи­ну. Близько 60 % — це особи, які не працюють і не вчаться.

Кримінлогічні дослідження свідчать про те, що по­єднання негативних соціальних рис характеру з нервово-психічними захворюваннями (у межах осудності) утрудню­ють позитивну соціальну адаптацію і можуть сприяти вчи-

ненню злочинів. Психічними захворюваннями в Україні страждають близько 1,2 млн. громадян, а це чимало. Серед виявлених психічних аномалій і захворювань, найбільш роз­повсюджених і серед жінок-злочинниць, є: хронічний ал­коголізм, наркоманія, психопатія та деякі інші хвороби.

Важливою стороною діяльності людей є сімейно-побу­това сфера, яка складається з трьох основних різновидів: внутрішньосімейний (відносини між подружжям, батьками і дітьми); особисто-побутовий (відносини у побутових мікрогрупах поза сім'єю); суспільно-побутовий (суспільний побут, побутові послуги, міжособистісне спілкування у гро­мадських місцях тощо). Сім'я, сімейно-шлюбні, сімейно-побутові відносини займають важливе місце у житті жінок. Сім'я глибоко впливає на формування особистості жінки, її як позитивної, так і негативної поведінки. У злочинниць чітко простежується зв'язок між сімейним неблагополуччям і ан-тисуспільними проявами. Сімейне неблагополуччя виявляєть­ся, перш за все, у сполученні таких обставин, як деформація сімейних зв'язків і стосунків; низький культурний, загально­освітній і професійний рівень; примітивне коло інтересів, які нерідко стають домінуючими і переходять у антисуспільні; викривлення моральних і правових поглядів тощо. Деякі дос­лідження свідчать про високу спадковість антисоціальних властивостей. Існує причинна залежність між сімейним не­благополуччям і характеристикою особи майбутніх правопо­рушниць і злочинниць: 70 % дівчат-злочинниць — з небла-гополучних сімей, 5 % — круглі сироти, 80 % — до засуджен­ня ніде не працювали і не вчились. Деякі в 16-17 років мають тільки кілька класів освіти або лише в колонії навчилися чи­тати. У ряді регіонів України кожний десятий злочин — на рахунку дівчат. Отже, коріння жіночої злочинності криють­ся у неблагополучних сім'ях і злочинності саме дівчат.

Насилля у сім'ї притаманне не лише низьким соціаль­ним верствам населення. Воно має місце і у так званих бла­гополучних сім'ях. Страх перед самітністю, економічна незахищеність — причини того, що сімейне насильство за­лишається латентним, безкарним довгий час і спонукає жінку до насильницької дії.

Міцність і стабільність сімейно-побутової сфери є чин­ником впливу позитивного характеру на напрям думок і поведінки жінки. Порушення у цій сфері, послаблення кон­тролю, втрата нею регулюючих функцій, сімейний диском­форт негативно впливають на жінку і ведуть до зміни її ролі і обов'язків у сім'ї. Сьогодні в Україні кожна десята жінка не має сім'ї і живе самотньою; розлучено — 15 % жінок, 5 % — удів. Майже половина неодружених жінок, які жи­вуть окремо від родичів, мають вік до ЗО років. Третина са­мотніх жінок мають вік 30-49 років. Такі порушення демог­рафічної структури складу жінок неминуче відбиваються на багатьох інших соціальних явищах, у тому числі і на жіночій злочинності. Кримінологами давно вже помічено, що зло­чинна діяльність жінки обумовлюється її найближчим ото­ченням, особливо близькими їй чоловіками. У бізнесі жінки дуже залежать від інших.

Розпад сім'ї, особливо після засудження жінки до поз­бавлення волі, — це особиста трагедія, яка часто веде її до десоціалізації і деградації. Психічні стереотипи, соціальні зв'язки жінок руйнуються швидше і глибше, ніж у чоловіків. Втрата життєвих стимулів, невіра у краще майбутнє, спра­ведливість, добро призводять до продовження злочинної діяльності. У місцях позбавлення волі нерідко формують­ся або професіоналки, або ядро майбутніх банд.

Емансипація, поступове втілення у життя демократич­них принципів та деякі інші соціальні обставини потягли за собою більш активну участь жінок у виробництві і гро­мадському житті. Як вже відмічалось, у багатьох галузях народного господарства, науки, охорони здоров'я, мистец­тва, культури, освіти тощо жінки складають більшість пра­цюючих. Немало жінок обіймають різні керівні посади, зай­маються підприємництвом і бізнесом.

Відомо, що соціалізація людини здійснюється через засвоєння нею певних законів, моральних вимог, системи цінностей. Перекоси в економічній, соціальній, політичній сферах впливають на людей, нерідко деформуючи їх уявлен­ня про добро і зло, стираючи межу між дозволеним і пору­шенням закону. В основу певної системи цінностей, з якою

зіштовхнулась сучасна жінка, покладені гроші, особиста ви­года, ідея збагачення за будь-яку ціну. Хабарництво, розкра­дання, ухилення від сплати податків, приховування валютної виручки, шахрайство з фінансовими ресурсами, корупція стали нормою життя. В цих несприятливих соціально-еконо­мічних і психологічних умовах виникає безліч криміноген­них ситуацій, в яких — з своєї чи чужої волі — опиняються працюючі на різних посадах жінки. Орієнтація на егоїстич­но-споживацькі цінності, скрутне матеріальне становище, тривога за майбутнє сім'ї, мінливі перипетії бізнесу, моти­ви престижу, бажання розбагатіти, позбавитися обов'язків породжує і сприяє зростанню корисливої, корисливо-на­сильницької і насильницької злочинності.

Разом з тим багато жінок виконують тяжку і малоквалі-фіковану роботу. Непрестижність праці, відсутність належ­ної освіти і кваліфікації, недостатній інтелектуальний рівень, соціальна безперспективність, сімейно-побутові негаразди тощо негативно впливають на фізичний і психічний стан жінок. За даними деяких кримінологічних досліджень більша частин жінок-бродяг раніше була зайнята на тяжких, мало-кваліфікованих роботах, а п'ята частина жінок, засуджених до позбавлення волі, не мала взагалі будь-якої кваліфікації.

Малозабезпеченість і незабезпеченість сімей, члени яких і самі часто є безробітними, стають провокуючим при­водом до вчинення злочинів. Високий рівень поінформова­ності про наявність престижних речей і коштовностей вхо­дить у протиріччя з можливістю їх законного придбання. Вирішується протиріччя нерідко шляхом корисливих зло­чинів (крадіжки, розкрадання, шахрайство тощо).

Треба підкреслити: не сама по собі історично обумов­лена тенденція більш активної участі жінок у суспільному житті породжує і сприяє зростанню жіночої злочинності. Визначальним при вчиненні злочинів виступають соціальні протиріччя і поєднані з ними негативні явища й процеси.

Злочинність жінок детермінується також недоліками роботи суб'єктів боротьби зі злочинністю, пропагандою у засобах масової інформації культу грошей, багатства, на­сильства, жорстокості, сексуальної свободи, романтизації

злочинного світу. За статистичними даними, частина зло­чинів вчиняється саме під таким негативним впливом.

Не треба виключати й свідому злочинну діяльність злісних рецидивісток і злочинниць-професіоналок з їх ко­рисливо-паразитичною психологією, які поділяють принци­пи злочинної субкультури і для яких вчинення злочинів — звичайне і необхідне заняття.