Металургійний комплекс, його структура та значення
У металургійний комплекс входять чорна і кольорова металургія, які охоплюють усі стадії технологічних процесів: від добування та збагачення сировини до одержання готової продукції у вигляді чорних і кольорових металів та їх сплавів. Металургійний комплекс – це взаємообумовлене поєднання наступних технологічних процесів:
– добування і підготовка сировини до переробки(добування, збагачення, агломерування, одержання необхідних концентратів та ін.);
– металургійна переробка –основний технологічний процес з одержання чавуну, сталі, прокату чорних та кольорових металів, труб та ін. ;
– виробництво сплавів;
– коксохімічневиробництво;
– утилізація відходів основного виробництва й одержання з них вторинних видів продукції[9 –с.122].
Роль і значення металургійного комплексу визначається перш за все тим, що випускає метал для машинобудування і слугує фундаментом розвитку всіх цого галузей. Металургійний комплекс охоплює чорну і кольорову металургію(додаток А.2.). Усі галузі металургії мають подібну технологію перобки сировини – пірометалургію і електрометалургію. Застосовують електротермічний (чорна металургія) і електрохімічний (кольорова металургія) способи виплавки металів [2 –с.100].Основним видом технологічних зв’язків та формою суспільної організації виробництва в галузі є комбінування. Тому провідним видом металургійних підприємств є комбінати. Залежно від поєднання цих технологічних процесів виділяють такі типи виробництв у металургійному комплексі:
– комбінати повного циклу, в яких одночасно діють усі названі стадії технологічного процесу;
– комбінати неповного циклу – це підприємства, в яких здійснюються не всі сдадії технологічного процесу(видобуток та збагачення руди, виробництво сталі та прокату або ж чавуну та прокату окремо).Підприємства неповного циклу(“малої металургії”) називаються переробними.Комбінати, на яких відбувається видобуток і збагачення руди, називаються гірничозбагачувальними(ГЗК).
Металургійний комплекс – основа індустрії. Чорні метали називають “хлібом промисловості”.Чорні та кольорові метали широко використовуються в машинобудуванні, будівництві, транспорті й усіх без винятку галузях народного господарства, витримуючи гостру конкуренцію з боку пластмас, кераміки та інших сучасних матеріалів. Та на противагу недалекому минулому, нині вже за рівнем виробництва чавуну, сталі і прокату не судять про економічну могутність країни.Винятково велике комплексо- та районоутворююче значення металургійного комплексу в тереторіальній структурі господарства України. Він відіграє відчутну роль у міжнародному поділу праці. Частка неблагородних металів та виробів складає 30% експорту України. Та з погляду на міжнародний попит необхідно поліпшити якість металопродуктів, забезпечивши їх конкурентоспроможність на дуже вимогливому світовому ринку, збільшивши частку електросталі та феросплавів, труб тощо[9 –с.123-124].Сприятливими умовами для розвитку гірничо-металургійного комплексу в Україні є тереторіальні поєднання насамперед Донбасу і Придніпров’я, великих родовищ коксівного вугілля, залізної та марганцевих руд, високоякісних вапняків і формувальних пісків та вогнетривів, наявність родовищ алюмінієвої сировини, ртутних, титанових, нікелевих, ванадіевих, молібденових руд, магнієвої сировини, руд якісних металів; забезпечення районів розвитку металургійного виробництва транспортною мережею і водними ресурсами, великий попит на метал; значна кількість вторинної сировини.Гірничо-металургійному комплексу притаманна висока концентрація, автоматизація виробничих процесів, компактність тереторіального зосередження.Він виконує важливі функції щодо тереторіальної організації продуктивних вил України, впливає на формування галузевих промислових, металургійних вузлів і центрів
19.Паливно-енергетичний комплекс – складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії (електроенергії й тепла), їх транспортування, розподілу й використання. Паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торф’яна) та електроенергетики, а також тісно пов’язані з ними обслуговуючі підприємства (схема 1). Характерна наявність розвиненої виробничої інфраструктури у вигляді магістральних високовольтних ліній і трубопроводів (для транспортування сирої нафти, нафтопродуктів і природного газу), що утворюють єдині мережі.