Тема 2.3. Представництво в цивільному процесі та інші учасники цивільного процесу
План семінарського заняття – 2 год.
1. Процесуальний представник – один із суб’єктів цивільного процесу.
2. Види процесуального представництва.
3. Особи, що можуть здійснювати представництво.
4. Повноваження представника.
5. Відповідальність представника.
6. Інші учасники цивільного процесу, їх права та обов’язки.
Методичні рекомендації
В рамках даної теми студент повинен визначити поняття “процесуальний представник” та охарактеризувати його місце (мету участі та завдання, які перед ним стоять) серед інших учасників цивільного процесу.
В цілому, представництво в цивільному процесі – це процесуальна діяльність особи (представника), спрямована на захист суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів іншої особи, яка бере участь у справі, державних і громадських інтересів, а також сприяння судові у всебічному, повному і об’єктивному з’ясуванні обставин справи, в постановленні законного і обґрунтованого рішення. З підстав виникнення слід розрізняти законне і договірне представництво.
Законне (необхідне, обов’язкове) процесуальне представництво виникає на підставі закону, адміністративного чи судового акта за наявності таких юридичних фактів як спорідненість, усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо. Воно здійснюється батьками, опікунами, піклувальниками.
Договірне (добровільне, факультативне) представництво виникає на підставі добровільно укладеного договору доручення, трудового договору, членства в громадській організації та з інших підстав. Воно може здійснюватися адвокатами, юрисконсультами та іншими працівниками підприємств, установ, організацій; уповноваженими організацій, яким надано право захищати права й інтереси інших осіб; співучасниками та іншими особами, які допущені судом до виконання функцій представника.
Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених Цивільним процесуальним кодексом України. Особливу увагу студентів потрібно звернути на процесуально-правове становище адвоката, правових основ його діяльності.
Поряд з цим студенти повинні знати, що одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні; не можуть бути представниками в суді особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок; судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.
При відповіді на четверте питання студент повинен зазначити, що повноваження (перелік прав) представника в цивільному процесі цілком залежить від учасника (сторони), яку він представляє і визначається змістом (обсягом повноважень) договору доручення підписаного між ним і учасником процесу або виданої останні довіреності на ім’я представника. За загальним правилом, представник наділяється всією сукупністю прав належних учаснику (стороні), за виключенням тих в реалізації яких він обмежений (наприклад, право відмови від позову, право визнання позову, право на укладення мирової угоди і т.д.).
Дача правильної відповіді на п’яте питання полягає в охарактеризуванні студентом основних видів відповідальності представників, а саме:
· кримінальної;
· адміністративної;
· дисциплінарної;
· цивільно-матеріальної (договірної та деліктної).
Студент повинен перелічити приклади можливих правопорушень з боку представника та визначити санкції відповідальності за них (наприклад, підробка доказів – кримінальна відповідальність, неповага до суду – адміністративна, порушення присяги адвоката – адміністративна, заподіяння шкоди довірителю – цивільно-деліктна і т.д.).
Завершити розгляд цієї теми потрібно визначенням поняття “інші учасники судового процесу”, наведенням їх переліку (із зазначенням мета та завдань при участі у розгляді цивільних справ) та короткою характеристикою їх правового становища (сукупність прав, обов’язків та мір відповідальності).
Література: основна – 1, 2, 6, 8; додаткова – 1, 3, 8, 12, 13, 14.