Тема: Токсикокінетика та токсикодинаміка отруйних речовин. Загальні принципи лікування та профілактики отруєнь
План
1.Токсикодинаміка отруйних речовин.
2. Значення дози отрути.
3. Значення фізико-хімічного стану отрути.
4. Видова і індивідуальна чутливість тварин.
5. Шляхи надходження отрут в організм.
6.Виведення отрут із організму.
7. Поняття про кумуляцію, антагонізм і синергізм отрут.
8. Етіологія, клінічні симптоми, діагностика, лікування і профілактика отруєнь.
9.Профілактика отруєнь кормами невизначеної якості та оборежне використання кормових посівів, під які вносилась значна кількість мінеральних добрив, гербіцидів і порушувались умови зберігання.
Література:Хмельницький Г. А. ст. 22-38.
1.Токсикодинаміка отруйних речовин. Токсикокінетика розглядає закономірності всмоктування, розподілу, накопичення, метаболізму і виведення отруйних речовин із організму при гострому і хронічному отруєнні сільськогосподарських тварин.
Основні шляхи попадання отрут – шлунково-кишковий тракт, органи дихання,шкіра. Розподіл і накопичення отруйних речовин в органах і тканинах залежить від:
1. ступеня кровонаповнення органа ;
2. фізико-хімічних властивостей отруйних речовин;
3. біохімічної спорідненості отруйних речовин з відповідними органами і тканинами.
Токсикодинаміка розглядає питання механізму токсичної дії отруйних речовин на організм тварин із врахуванням первинної реакції отрути і ферментів.
2.Значення дози отрути. Вплив отруйних речовин на організм тварин визначається в першу чергу їх кількістю. Для визначення кількості речовини, що потрапила в організм, зазвичай вживають термін «доза», який походить від латинської dosis – кількість. Середня терапевтична доза - кількість препарату, яка рекомендується для введення тварині з метою досягнення терапевтичного ефекту. При цьому, як правило, указується кількість препарату і кратність його введення протягом доби.
Дозування препарату у всіх випадках залежать від виду тварини, його віку, кдинико - физиол отического статусу і визначаються відповідно, до повчання по його застосуванню при тому або іншому захворюванні.
Кількість речовини, що викликає при введенні в організм патологічний процес, тобто отруєння, визначається як токсична доза. В процесі експериментальної токсико- гигиенической оцінки хімічних препаратів, і інших токсичних речовин визнача.ються різні рівні токсичних доз).
3. Значення фізико-хімічного стану отрути. Найнебезпечніші свіжі О.р. Після висушування, термічної обробки чи при силосуванні токсичні властивості рослин або не втрачаються, або зменшуються, зрідка зовсім зникають. Отруєння рослинами виникають здебільшого як харчові, або аліментарні, що носять загальнорезорбтивний характер. Найчастіше це відбувається при використанні незнайомих рослин або грибів; після вживання небезпечних харчових продуктів (напр. компоту, варення, настойки кісточкових з амігдаліном, що зберігаються більше 1 року); внаслідок вживання зерна чи борошна, забруднених склероціями ріжок пурпурових, насінням куколю, пажитниці, блекоти, геліотропу, триходесми) тощо. Інша причина гострих отруєнь — самолікування, неправильне застосування й передозування препаратів конвалії, наперстянки, адонісу, валеріани, чемериці, лимонника, женьшеню, беладони, папороті чоловічої, аконітів та ін. Водні витяжки з рослин, що містять сильнодіючі речовини, готуються лише в аптеках. Неприпустиме приготування в домашніх умовах настоїв, відварів з таких видів, як жовтозілля широколисте, скополія карніолійська, софора японська, термопсис ланцетоподібний, секуринега напівчагарникова, головатень звичайний, стефанія гола, іпекакуана, фізостигма отруйна, чилібуха отруйна, дельфіній сітчастоплідний, паслін дольчастий тощо. У терапевтичних дозах більшість О.р. та їх отрути застосовують як ЛЗ (напр. серцеві глікозиди наперстянки і конвалії, атропін блекоти, морфін маку). Недотримання умов зберігання, способів, строків і доз вживання, ігнорування застережень щодо взаємодії з іншими ЛП призводить до отруєння сильнодіючими та наркотичними препаратами чи патологій (нікотинізм, кокаїнізм, морфізм) (див. Кокаїновий кущ, Наркоманія, Гашишизм). можливі також виробничі респіраторно-контактні отруєння працівників фармацевтичної, хімічної, тютюнової, деревообробної галузей промисловості при вирощуванні, збиранні, заготівлі й переробці рослинної сировини (хмелю, тютюну, конопель, беладони, чемериці, чистотілу, жовтецю, перцю червоного й ін.), при обробці або хімічній переробці деревини (усі хвойні, токсикодендрон, дуб, бук, тис, вільха, гіркокаштан, робінія, бруслини таін.). нікотинове отруєння трапляється у робітників, що зайняті на виробництві.