Інтернаціоналізація господарського життя як основа розвитку світового господарства
Інтернаціоналізація бере свій відлік з моменту становлення великого машинного виробництва.
3 основних етапи:
І. кін. 18 – кін. 19 ст. Інт-ія ґрунтувалася на взаємодії національних господарств завдяки простій кооперації (формування найпростіших зовнішньоекономічних зв’язків).
- поширення торгівлі
- міграція населення
- збільшення товарної номенклатури в МТ
- збільшення кількості країн в МТ
Цей етап створив передумови виникнення світового госп-ва.
ІІ. Кін. 19 – сер. 20 ст. Хар-ка: розвиток складної кооперації. На її основі формується світове господарство. Формується міжнародний поділ праці в усіх формах його прояву (заг., частковий, одиничний). Нагромадження капіталу. Ривок інт-ії
ІІІ. Сер. 20 ст. і до сьогодення. Хар-ка: НТП. Інт-ія вир-ва охоплює всі системи госп-ва, всі галузі вир. і невир. сфер. Інт-ія об’єднує всі нац. економіки в єдине економічне ціле. Тому інт-ія визначається як системотвірний чинник світової економіки.
На цьому етапі інт-ія визначається як інт-ія госп. життя
Прояви інт. процесів:
зростання експ. квоти всіх країн світу. Поєднання протекціоністських і ліберальних методів регулювання в МТ
зовн. оборот ТНК у світовому ВВП
диференціація експорту та імпорту – зростання економічної безпеки
доручення до зовн.-ек. зв’язків малих і середніх фірм. Всі розвинені країни підтримують малий експортний бізнес
Дискурс синергізму.
Синергізм – певна дія для досягнення спільної цілі. Дискурс синергізму проявляється в тому ,що функції центру переходять від держави до групи держав . Риси цих держав:
розвинене ринкове господарство,домінуюче становище у світовій економіці ,зміщення центру ваги до сфери послуг,формування «нової економіки» - економіки знань, зміщення акцентів із забезпечення потреби виживання до питань максимізації якості життя.
Сформувалися наступні моделі економічних систем:
1. Рейнська модель капіталізму,що відображає особливості соціально спрямованої економіки країн Німеччини, Франції,Італії,Бенілюксу.
2. Скандинавська модель економіки (швеція,фінляндія,данія)
3. Південноєвропейські країни(греція ,іспанія ,португалія)
4. Особливості острівних країн Європи(Великобританія,Ірландія,Ісландія)
5. Економіка США і Канади.
У цілому синергічні економічні системи демонструють високу стабільність і поміркований динамізм ,що сприяє збереженню відносної рівноваги як у центрі так і у периферійних економіках.
Дискурс транзитивізму.
Трансформаційний дискурс-характерний для країн з перехідною економікою і включає в себе перехід до нових джерел і чинників розвитку,органічну взаємодію із зовнішнім середовищем,реструктуризацію соціальної політики,структурну перебудову економіки.
Ознаки перехідних економік:
1. Відносна тривалість трансформаційних процесів в економіці
2. Здійснення глибоких інституційних змін
3. Структурна перебудова економіки
4. Реструктуризація соціальної політики
5. Органічна взаємодія з зовнішнім економічним середовищем.
В аспекті цього дискурсу вирізняють два шляхи переходу до ринкової економіки :
1.шокова терапія- комплекс радикальних економічних реформ у короткий термін,,що вимагає згоди суспільства на проведення «болючих » заходів: моментальна лібералізація цін, скорочення грошової маси й приватизація збиткових державних підприємств
2.градуалізм- шляхи та закономірності поступового переходу економ системи до ринкової економіки шляхом поступових соціально економічних перетворень.
Постсоціалістичні країни під час трансформаційних перетворень керувались принципами Вашингтонського консенсусу,який включає набір з 10 рекомендацій:фінансова дисципліна,податкова реформа,пріоритет сусп. Витрат,фінансова лібералізація,лібералізація торгівлі,заохочення піі,приватизація,перегулювання,та ін..