Правов суб'єктивному сенсі – міра можливої поведінки конкретної людини відповідно до закону
Інакше кажучи право в суб’єктивному сенсі означає, як конкретна людина розуміє те чи інше право, ту чи іншу норму і застосовує її до себе.
В теорії держави і права головним чином досліджуються питання права в об’єктивному сенсі. Тому в подальшому, говорячи про право, ми матимемо на увазі саме право в об’єктивному сенсі.
Принципи права– керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві.
Сучасні принципи права:
1. Принцип справедливості – відповідність між діями і їхніми соціальними наслідками.
2. Принцип поваги прав людини. Зазначений принцип означає, що у більшості демократичних конституцій закріплені природні права людини (право на життя, право власності тощо).
3. Принцип рівноправності – рівний правовий статус усіх громадян, тобто їх рівні конституційні права і єдина для усіх правосуб'єктність.
4. Принцип законності – відповідність підзаконних нормативних актів законам, а останніх – Конституції.
5. Принцип правосуддя – захист суб'єктивних прав у судовому порядку.
6. Правові аксіоми.
закон зворотної сили не має.
все, що законом не заборонено, дозволено.
ніхто не може бути суддею у власній справі.
не можна карати двічі за той же саме злочин.
Зазначений перелік принципів не є вичерпним. До них також можуть відноситись принцип демократизму, гуманізму тощо.
Функції права –основні напрямки впливу права на суспільні відносини і поведінку людей, що дозволяють дати узагальнюючу характеристику «роботи» юридичних норм.
Функції права:
1. Регулятивно-статична – функція закріплення, стабілізації суспільних відносин, що найбільш чітко виражається при визначенні суспільного статусу різних суб'єктів: закріпленні основних прав і свобод людини і громадянина, компетенції органів і посадових осіб. Наприклад, розділ ІV Конституції України закріплює правовий статус Верховної Ради України.
2. Регулятивно-динамічна – право визначає, якою повинна бути майбутня поведінка людей. Ця функція здійснюється за допомогою норм , що зобов'язують. Наприклад, ст. 65 Конституції України зобов’язує громадян України захищати Батьківщину.
3. Охоронна – застосування спеціальних охоронних норм.
4. Оцінна – право виступає як критерій правомірності або неправомірності чиїхось рішень і вчинків.
Співвідношення держави з суспільством
Місце і роль держави в політичній системі.
Держава в політичній системі займає провідне місце, адже вона:
- визначає головні напрямки розвитку суспільства.
- виступає організацією всіх громадян.
- має у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління і примусу.
- здійснює правотворчість.
- має суверенітет;
- характеризується єдністю законодавчих, управлінських, контрольних функцій;
- є єдиною повновладною організацією в масштабі всієї країни.
Взаємозв'язок держави і громадських організацій здійснюється в напрямках:
а) співробітництво.
б) взаємодопомога.
в) координація.
г) керівництво.
д) визначення меж правового простору.
е) нагляд і контроль.
Громадянське суспільство.
Питання про співвідношення суспільства і держави піднімає проблему громадянського суспільства.
Під громадянським суспільством розуміється суспільство з розвиненими економічними, політичними, духовними та іншими відносинами і зв’язками, яке взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії і права.
Останнє слід розуміти так, що право може регулювати порядок утворення і функціонування структурних елементів громадянського суспільства, однак безпосередньо закон не регулює відносини між людьми, що входять до зазначених елементів. Це означає, що, наприклад, відносини між членами політичної партії не регулюються нормами права: для цього існують корпоративні норми. В даному випадку партія є структурним елементом громадянського суспільства. До таких елементів також відносяться різноманітні об’єднання громадян, масові рухи тощо.
Структура громадянського суспільства складається з наступних категорій елементів:
1. Економічна (власність; праця; підприємництво). Структурними елементами громадянського суспільства тут можуть бути союзи підприємців, профспілки тощо.
2. Політична (пов’язана з владою). Структурними елементами громадянського суспільства тут можуть бути політичні партії, рухи та групи тиску.
3. Соціальна (родина; громадські організації (у т.ч. церква) тощо).
Те, що відносини в громадянському суспільстві не врегульовані державою безпосередньо за допомогою права не означає, що 19
громадянське суспільство не взаємодіє з державою. Навпаки, в умовах розвиненого громадянського суспільства держава:
1. Підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству.
2. Забезпечує рівні можливості для всіх людей в усіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості.
3. Не втручається в особисте життя людини.
4. Регулює суспільні відносини в межах діючого законодавства.
5. Наділяє члена суспільства економічною свободою, тобто правом вибору форм і видів трудової діяльності, у тому числі підприємницької, свободою ідеологічною і політичною; правом приватної власності тощо.
Таким чином, можна зробити наступне визначення громадянського суспільства: