Змiст та характер працi. Види працi та ii характеристики
Праця вiдiграe важливу роль у розвитку людського суспiльства i людини. Праця – це доцiльна, свiдома, органiзована, дiяльнiсть людей, спрямована на створення матерiальних i духовних благ, необхiдних для задоволення суспiльних i особистих потреб людей. Процес працi мiстить три основнi моменти: доцiльну дiяльнiсть людини, тобто власне працю; предмет працi, на який спрямована праця; засоби працi, з допомогою яких людина впливаe на предмет працi. У процесi працi формуeться система соц-трудових вiдносин, що e стрижнем суп. вiдносин на рiвнi народного госп., регiону, органiзацii та окремих iндивiдiв. Праця – основа життeдiяльностi i розвитку людського суп. Змiст i хар-р працi залежать вiд ступеня розвитку продуктивних сил i суспiльних вiдносин. Розрiзняють конкретну й абстрактну працю. Конкретна праця – це доцiльно спрямована дiяльнiсть людини, результатом якоi e створення певноi споживноi вартостi. Абстрактна праця – це витрати людськоi енергii, частка затрат суспiльноi працi без вiдносно до тiei конкретноi форми, в якiй вона здiйснюeться. Система суп. вiдносин визначаe хар-р працi. Розрiзняють загальнi i частковi ознаки працi. Загальнi ознаки працi визнаються передусiм формою власностi i вiдображають вiдношення працiвникiв до засобiв виробництва, до продукту своei працi. Вони виявляються також у сусп. природi працi; у ступенi примушування до працi. З урахуванням цих ознак праця може бути вiдчуженою i не вiдчуженою вiд процесу виробництва i його результатiв, безпосередньо i опосередковано суспiльною, вiльною i вимушеною. Частковi ознаки хар-ть специфiчнi особливостi функцiонування роб. Сили. Змiст i хар-р працi тiсно взаeмозв’язанi. Вони взаeмо обумовлюють один одного i змiнюються пiд впливом розвитку продуктивних сил i суспiльних вiдносин. В умовах становлення i функцiонування ринковоi економiки, рiзноманiтностi форм власностi набуваe великого значення вивчення проблем продуктивностi, удосконалення оплати працi, органiзацii i нормування, полiпшення планування трудових показникiв.
Праця та науково-технiчний прогрес.
Серед матерiально-технiчних факторiв особливу роль вiдiграe науково-технiчний прогрес, який впливаe на засоби виробництва, його органiзацiю й управлiння, працiвникiв. НТП здiйснюeться за такими напрямами: розвиток науки; впровадження комплексноi механiзацii та автоматизацii, удосконалення технологii виробництва; хiмiзацiя виробництва, iншi. Технологiчну озброeнiсть працi визначають такi показники: електро-, енерго-, фондоозброeнiсть працi (Фо), фондовiддачi (Фв), рiвень механiзацii працi, тощо.
Під впливом научно-техничсского прогресу (НТП) відбуваються такі процеси, як систематична зміна змісту переважно фізичної праці в результаті комплексної механізації, автоматизації, кібернетизації виробництв і конкретного поліпшення його організації. Повышастся загальноосвітній й культурно-технічний рівень й кваліфікація работинков, на тлі безперервного росту продуктивності як суспільного , так й індивідуальної праці підвищується рівень й якість життя населення.
Могутнім фактором росту производитсвеных сил суспільства є органічна сполука науки з виробництвом , тому що иаучно-техническая революція (НТР) означає не просте застосування нових видів знергии, матеріалів, злектронно-вичислительных машин й навіть комплексної автоматизації виробництва , а глибоку перебудову всього технічного базису виробництва , форм його організації іі управлення.
Гуманiзацiя працi
Гуманiзацiя працi орieнтована на створення бiльш людяних умов працi.
До методiв гуманiзацii працi вiдносять:
пристосування виробництва до людини (а не навпаки, як це маe мiсце у сучасних умовах);
збагачення змiсту працi; чергування робiт, якi виконуються; поширення трудових функцiй;
вiдповiднiсть квалiфiкацii працiвникiв складностi виконуeмих робiт;
пiдвищення престижностi працi, ii вiдповiдальностi, самостiйностi;
активна участь у вирiшеннi виробничих завдань, поширення “виробничоi демократii”, перехiд вiд жорстких форм управлiння до гнучких, колективних форм;
створення можливостей збереження розвитку, самоудосконалення особистостi працiвника.
iншi.
З урахуванням цих напрямкiв гуманiзацii працi “Економiка працi”: будуe сучаснi системи мотивацii працi (зокрема, гнучкi форми оплати, оцiнки заслуг) гнучкi форми зайнятостi, обґрунтовуe доцiльну регламентовану тривалiсть робочого часу, ефективнi форми професiйноi пiдготовки та перепiдготовки кадрiв, нормальний рiвень iнтенсивностi працi та iн.