Використання засобів масової інформації для маніпулювання
Сучасне міфотворення є складником ідеологічних систем багатьох розвинених країн. Маніпуляції, спираючись на закони соціального функціонування та розвитку, виступають інструментом формування ідеології. Важливу роль в ідеологічних та інших маніпуляціях відіграє психологічний чинник, зокрема апелювання до почуттів та емоцій. Проведене дослідження показало, що найширше при маніпуляції свідомістю використовується почуття страху, оскільки страх є базовим чинником, що визначає поведінку людини. Сприятливі умови для використання почуття страху створює криза, реальна або штучна, яка здійснює сильний вплив на почуття. Прикладом може виступати виборчий процес, або ж можливість зміни влади.
Історія демонструє, що ЗМІ здатні слугувати різним політичним цілям. Свій маніпулятивний потенціал телебачення розвиває за рахунок умілого розмивання межі між фікцією і реальністю. І саме тому інформація, отримана з телевізора, виглядає набагато переконливішою для глядача, ніж аргументи теоретичного або ідеологічного характеру.
При виборі методів впливу, що застосовуються в політичній рекламі під час передвиборної боротьби, значна увага приділяється вивченню цільової аудиторії. Оскільки аудиторією повідомлень політичної реклами є масова аудиторія, а при здійсненні впливу на аудиторію в політичній рекламі повинні враховуватись особливості психології мас. З точка зору дослідників психології мас та психології реклами: емоційна сфера є головною та першою сферою, на яку має бути спрямований вплив реклами.
Вплив телебачення на маси забезпечується перш за все завдяки його візуальним образам. Телеобрази напряму зв’язані і підпорядковані маніпулятивному впливові на аудиторію. Телевізійному аудіовізуальному інформаційному потокові не властиві цінності логіки: послідовність, аргументація, обдуманий контекст, якщо вони заважають розважати або певним чином налаштовувати публіку. Телеобрази, за визначенням, є відображенням реального життя, але ця реальність часто демонструється без логічних зв’язків і аргументації мовлення. Таким чином у аудиторії формується такий же погляд на світ, як це їм подає образна телекомунікація. Виходячи з того, що з п’яти органів почуття людини для сприйняття реклами найбільше значення мають зір та слух (візуальний та аудіальний канали сприйняття), а зорове сприйняття має активний характер, приходимо до висновку, що найбільш ефективним в рекламі є вплив на аудиторію через зоровий або візуальний комунікативний канал.
На даному етапі відбувається підміна того, що раніше розумілось під політикою. Місце дискусій, політичних рішень все частіше займають певні символічні дії, що з’являються там, де влада нічого не може, або не бажає змінювати. Ми часто зустрічаємо термін псевдоподії, тобто події, які відбуваються лише на стільки, на скільки про них розповідають. Більшість виборців судять про кандидата в депутати чи президенти за тим образом, який йому створюють медіа, особливо телебачення. За блискучою рекламною упаковкою важко буває визначити справжні ділові та особисті якості кандидатів та визначити їх політичні позиції.
Психологічний вплив на людей здійснюється під-час безпосереднього спілкуваня кандидата з населенням, а також опосередкованого спілкування за допомогою різних технічних засобів (телефон, телеміст, Інтернет...)
На думку Батаршева А. В: “Спілкування — це складний багатоплановий процес встановлення і розвику контактів між людьми, який породжує потреби спільної діяльності і включає в себе обмін інформацією, створення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини”. [4].
Поняття реклами як презентації товару, послуги тощо і надання інформації про його позитивні якості на даний момент дуже розширилося й реклама нерідко є інструментом формування життєвих норм, цінностей та установок за допомогою впливу на больові точки свідомості людини. Саме такі методи соціально-психологічного впливу, які застосовуються у політичній телерекламі, можна віднести до маніпуляцій свідомістю.
Телевізійний ролик доволі важкий та одночасно дуже поширений вид політичної реклами. Це пов’язано з тим, що телебачення вважається сильним каналом впливу на виборця. Виділимо особливо вразливі точки, на які найчастіше спрямовуються маніпуляції [15]:
Слово. З метою маніпуляційного впливу в мову впроваджуються слова, які суперечать очевидності й здоровому глузду та підривають процес мислення.
Число. Сила переконання чисел величезна. Якщо людина сприйняла яке-небудь кількісне твердження, навіть абсолютно абсурдне, його вже майже неможливо витиснути не тільки логікою, але і кількісними ж аргументами. Число має властивість застрягати в мозку незворотньо.
Акусфера, тобто світ звукових форм культури. У програмуванні поведінки звуки впливають, восновному, не на розум, а на почуття. Музика відіграє одне з найважливіших місць у всій технології маніпуляцій, оскільки миттєво відтворює в свідомості людині певні спогади, які з нею асоціюються.
Образи. Маніпуляція шляхом подвійного впливу: поряд з повідомленням, яке відсилається відкрито, адресату надсилається "закодований" сигнал, який має розбудити у свідомості адресата потрібні суб’єкту впливу образи. Цей прихований вплив спирається на "неявне знання", яким володіє адресат, на його здатність створювати у своїй свідомості образи, які впливають на його почуття, думки й поведінку.
Логічне мислення. Логічне мислення прозоре, і його структура чудово вивчена. Отже, в нього можна вторгнутися і спотворити програму, позбавивши людину можливості робити правильні умовиводи.
Метафори та стереотипи. Метафори — це готові штампи мислення. Стереотипи — невід’ємні компоненти індивідуальної та масової свідомості. Завдяки їм відбуваються необхідні скорочення у сприйнятті інших інформаційних та ідеологічних процесів у свідомості. Жодна людина не може прожити без "автоматизмів" у сприйнятті й мисленні. Вона не може обмірковувати коджен раз по-новому типову для повсякдення ситуацію.
Почуття. Настільки ж важливим, як мислення, об'єктом для маніпуляції є сфера почуттів. Чуттєвий ступінь відбиття перебуває на рівні ближчому до зовнішнього світу, ніж мислення, і реагує швидше, безпосередніше. Тому його легше експлуатувати. Крім того, легше створити "ланцюгову реакцію", зараження, епідемію почуттів.
Уява і поведінка. Уява — це перетворення якоїсь частинки реальності на образ, створюваний свідомістю (фантазією) людини. Ця здатність людини необхідна для розуміння реальності. Розум оперує тими образами реальності, які виробляє уява, і, виходячи з цих образів речей, люди формують і лінію поведінки. Для контролю за поведінкою людей дуже важливо впливати на обидва процеси: формування образів, виходячи з реальності формування стратегії, і тактики поведінки, виходячи із образів, що виникли в свідомості. Оскільки уява — здатність творча, вона значно менше, аніж мислення, схильна до дисципліни (логіки, традиції). Отже, більш вразлива для впливу ззовні.
Увага. Це концентрація психічних процесів на якомусь об'єкті спрямовує та організує всі процеси — сприйняття, мислення, почуття, уяву тощо. Зосередивши увагу на важливому об'єкті, людина відсіює, усуває другорядну інформацію. Це і дозволяє їй вести доцільну психічну діяльність. Навіть під час читання тексту людина завжди виділяє в ньому кілька центрів інтересу, на яких і зосереджує увагу, а порожнечі (лакуни) між ними заповнює "пакувальним матеріалом", який пробігає перед очима.
Пам’ять. В цілях маніпуляції свідомістю доводиться впливати на всі види пам'яті людини з одного боку, щоб людина запам'ятала якусь думку, метафору, формулу. З другого, доводиться "відключити" її короткострокову чи історичну пам'ять, якщо вони створюють психологічний бар'єр супротиву бажаного впливу. Дуже важливий зв'язок емоційної пам'яті та пізнавання. У маніпуляції свідомістю впізнавання відіграє ключову роль, бо породжує хибне відчуття знайомства. Це стає передумовою згоди аудиторії з комунікатором — він сприймається аудиторією як свій. Упізнавання є набагато важливішим за свідому згоду з його твердженнями. Тому необхідною умовою дла ефективного впливу є висока частотність реклами.
Міф. Узагальнене уявлення про дійсність. Моральні, естетичні установки, що з'єднують реальність з містикою. Це завжди значною мірою ілюзорне подання, але в силу своєї етичної і художньої привабливості міф має великий вплив на масову свідомість.
Міф є формою прояву міфологічної свідомості, але проектується на всі сфери життєдіяльності. Міфи, що функціонують у політичній сфері життя суспільства, ми умовно називаємо політичними міфами. Політичний міф є формою синтезу міфологічної і політичної свідомості. Як таку форму його можна визначити як емоційно-забарвлену чуттєву уяву про політичну дійсність, яка значною мірою заміщує і витісняє реальну уяву про неї. Політичний міф є особливим міфом, що зберігає в колективній пам’яті народу його соціальний досвід, імперативи духовно-морального виміру політичних процесів. Оскільки в політиці ніколи не буває повного спокою, то в ній завжди присутня швидше динамічна, ніж статична рівновага, тому міфи завжди супроводжують цю сферу [16].
Створення політичного міфу передбачає появу чогось нового, що раніше не існувало в актуалізованій формі. У цьому процесі виокремлюються три змістовні складові політичного міфу, а саме: ціннісна, мотиваційно-потребна та комунікативно-смислова, завдяки яким проявляються його особливості.
У процесі міфотворчості важливу роль відіграють чинники формування політичного міфу, як певна сукупність соціальних та психологічних змінних (якостей, параметрів), що певним чином впливають на процеси створення та сприйняття міфу. Найбільш важливими і значущими тут є чинники невизначеності, соціальної залежності-незалежності, смислової зрозумілості, соціальної адекватності та соціальної напруженості.
Суб’єктами міфотворчості в політиці можуть бути певні політичні угруповання (партії, рухи, об’єднання), етнічні спільноти, органи державної влади, окремі особистості (політичні лідери) тощо.
Міф є ефективним засобом маніпулювання масовою свідомістю. Він справляє анестезуючу і паралізуючу дію, завдяки якій маніпулювання стає невідчутним. Так, сама по собі політична репресія або примус не можуть підкорити людину або зробити її слухняною, бо, як зазначає Е. Кассірер, залишається сфера особистої свободи, яка дозволяє чинити опір впливу і перетворенню навіювання на переконання. Міф руйнує цей захист, обплутуючи людину, якщо стає змістом її свідомості, глибоким внутрішнім переконанням, хоча б у формі забобонів і вірувань. Маса керується несвідомим, почуттями, тому легко сприймає міф, який містить у собі ірраціональні моменти. Вона мислить образами, сприймає лише крайнощі, тому архетипові конструкції міфу („ми — вони”, „добро — зло”, „свій — чужий”, „герой — ворог”) ефективно спрацьовують. Масова свідомість характеризується зниженням рівня відповідальності, а міф, у свою чергу, задовольняє безсвідомий потяг до бездіяльності, пасивності, звільняє від необхідності робити відповідальний вибір, тому що модель поведінки, дії або рішення визначена наперед. Міф засадничо не передбачає свободи, він пов’язує суб’єкта обітницею вірності її священному першоджерелу — долі, волі богів або зірок, законам карми, національному духові тощо. В такому розумінні міф може бути витлумачений як механізм перетворення можливого на неминуче, свободи на долю, тобто можна маніпулювати свідомістю так, щоб „потрібні” висновки і твердження здавалися такими, що виникли природно, а не були штучно нав’язані.
Засоби масової інформації є також потужним джерелом міфотворчості. Технологія маніпулювання активно використовується в кульмінаційні моменти політичного життя, тобто під час виборчих кампаній. Всі суб’єкти виборчих перегонів намагаються вплинути на думку пересічного виборця з метою отримання його голосу. В іміджевих розробках і в технологіях організації виборчих кампаній використовуються такі основні міфи: про „рятівника-месію”, про змову, про випробування долі, про вічне повернення, про доброзичливе співтовариство, про індивідуальну силу тощо.
Протидіяти маніпулюванню, що використовує міфи, дуже складно, тому що вони функціонують у сфері підсвідомого. Знешкодження міфу-маніпулятора потребує досконалого знання та обізнаності про цей феномен не лише серед науковців, а й пересічних громадян.
Психологічний вплив — це вплив на психічну свідомість, почуття, думки і вчинки інших людей за допомогою психологічних засобів.
Види психологічного впливу за Н. Ю. Хрящевою. [30]
o Переконання — свідомий, аргументований вплив на іншу людину, або групу людей, що мають на меті зміну їхньої думки, намірів, рішення.
o Самопросування — відкрите надання доказів своєї компетентності і кваліфікованості для того, щоб бути об’єктивно оціненим і за допомогою цього отримати переваги при відборі кандидатів.
o Навіювання— свідомий, не аргументований вплив на людей, що має на меті зміну їх стану, відношення до чогось і підготовленість до певних дій.
o Зараження — передача свого стану, або ставлення до інших людей, котрі певним чином переймають цей стан.
o Збудження імпульсу до наслідування — здатність викликати бажання бути подібним самому собі.
o Формування прихильності — створення позитивного ставлення адресата до себе.
o Примушення — вимога виконувати розпорядження ініціатора, у формі погрози (відкритої, або ж тієї, що мається на увазі).
o Просьба — звернення до потреб або бажання ініціатора впливу адресата з метою задовільнити.
o Деструктивна критика — висловлення упереджених або образливих суджень про особистість людини і агресивний осуд його дій або вчинків.
o Ігнорування — навмисна неуважність, розсіяність по відношенню до партнера, його висловлювань і дій.
o Маніпуляція — приховане від адресата спонукання його до переживання окремих станів, зміни відношення до чогось, прийняття рішень і виконання дій, необхідних для досягнення ініціатором своїх власних цілей.
Лише після оволодіння всіма навиками міжособистісного спілкування, створивши сприятливий образ серед виборців і правильно використавши засоби психологічного впливу для переманювання на свій бік частини електорату, кандидат може розраховувати на сприятливий для нього фінал передвиборчої компанії.
Вплив на свідомість у ЗМІ відбувається також через використання маніпулятивних стратегій, у межах яких реалізуються певні тактики. Щодо стратегії передвиборної кампанії, то в її основі лежить формування позитивного образу кандидата (партії) без прив'язки до майбутніх виборів. У ході передвиборної кампанії варто цілком використовувати фактор прихильного психологічного сприйняття виборцями дій кандидата. В ідеалі варто взагалі уникати навіть найменшого натяку на те, що кандидат збирається кудись балотуватися. Звичайно, це не завжди можливо для відомих публічних політиків, які вже обіймають виборні посади чи неодноразово претендували на них. Однак і тут не обхідне максимальне відмежування від майбутньої виборчої кампанії. Саме це в майбутньому має принести популярність та успіх.
У ході передвиборної кампанії розширення позитивного образу майбутнього кандидата не слід форсувати. Потрібно робити все, щоб пік так званого ефекту "медового місяця" (максимальної позитивної популярності) все-таки припав на кінець передвиборної кампанії. Це головне питання стратегії у ході передвиборної кампанії. Якщо це станеться раніше, то утримати такий рівень популярності буде украй важко, тому, можливо, доведеться вдруге її завойовувати вже в період виборчої кампанії. Прикладами таких стратегій, зокрема виступають:
§ стратегія ухиляння від істини включає:
o тактика навішування ярликів. Полягає у виборі негативної лексики для позначення певного явища, людини, ідеї тощо. Такі ярлики викликають емоційно негативне ставлення адресата, породжують неприємні асоціації, внаслідок чого в адресата формується негативне ставлення до даного явища.
o тактика „сяюче узагальнення”. Полягає в заміні назви, позначенні певного явища більш загальним родовим іменем, яке має позитивне емоційне забарвлення і викликає доброзичливе ставлення адресата. Ця тактика базується на використанні позитивних почуттів та емоцій. За умов критичного, негативного сприйняття більшою частиною суспільства політичного курсу країни ця тактика залучення для формування позитивного сприйняття дій влади (в основному за допомогою ЗМІ).
§ стратегія викривлення інформації:
o тактика повторення інформації допомагає формувати відповідне сприйняття реальності: фрази чи слова, які багаторазово повторюються в різних ЗМІ, змушують адресата прийняти їх як істинні, правильні. З часом вони укорінюються, перетворюються на шаблонне, стереотипне сприйняття певної інформації та сприяють досягненню маніпулятивного ефекту.
o тактика гіперболізації застосовують для відвернення уваги від існуючих реальних проблем або, навпаки, надання їм більшої ваги. Вона може використовуватися для того, щоб викликати резонанс у суспільстві, загострити сприйняття подій, які матимуть негативні наслідки для політичної еліти країни. Гіперболізація впливає на емоції адресата, викликає почуття страху, що допомагає маніпулятору досягти своєї мети.
o тактика спрощення понять базується на характерній особливості людської психіки — принципі економії зусиль. Спрощені поняття ведуть до виникнення стереотипів, які набувають “чорно-білих” ознак, мають негативний або позитивний характер
o тактика замовчування фактів полягає в тому, що від адресата приховується правда, і тому він не може правильно оцінити стан речей. ЗМІ подають тільки вигідні для себе факти, формуючи суспільну свідомість, чим і досягається маніпулятивний ефект.
o тактика підтасовки та фабрикації фактів полягає в тому, що хоча окремі факти, які подаються аудиторії, відповідають дійсності, але, взяті разом, вони дають викривлену картину.
o тактика подрібнення цілісної картини полягає в демонструванні ЗМІ лише тієї частини проблеми, яка відповідає їхнім інтересам, замість показу передісторії проблеми, її виникнення, розвитку і вирішення.
§ стратегія імунізації висловлювань:
o тактика посилання на авторитети полягає в наведенні висловлювань авторитетних осіб або, навпаки, тих, які викликають негативну реакцію в цільової аудиторії. Висловлювання, що використовуються в даному випадку, як правило, містять оцінку людей, ідей, подій, програм, організацій — їх осуд чи схвалення.
o тактика вживання універсальних висловлювань, які допомагають викликати в адресата враження, що інші члени даної спільноти поділяють певні погляди. Ця тактика залучає психологічні механізми, які стосуються бажання людини належати до певної спільноти.
§ стратегія групової ідентифікації:
o тактика інклюзивності та дистанціювання. Їх реалізація передбачає використання займенників для активізації стереотипів, заснованих на протиставленні за принципом „Ми — Вони”. Так викликається позитивне ставлення до однієї групи людей та негативне до протилежної. Ця стратегія є основою для маніпуляції поняттям тероризму та суміжними з ним поняттями.
§ стратегія структурування за принципом релевантності:
тактики надання важливої інформації на початку й у кінці повідомлення. Ця тактика стосується не тільки загальної тематичної або схематичної організації повідомлення, але й порядку речень в абзацах, що описують певний епізод, чи порядку слів усередині речень (де на першому місці розташовують ту його частину, яка є найважливішою для досягнення маніпулятивного ефекту). ЗМІ розташовують позитивну інформацію на початку та в кінці повідомлення, яке містить негативний матеріал для зацікавлених осіб, нівелюючи негативний бік події, і навпаки.
Декілька технологій маніпуляцій, які свідомо або безсвідомо використовуються ЗМІ, насамперед електронними, наведено у дослідженні Н. Лигачової:
o використання стереотипів (подання соціального об’єкта у спрощеному схематизованому вигляді). Стереотипне уявлення з часом фіксується у свідомості і практично не піддається перевірці досвідом;
o заміна імен, або наклеювання ярликів (як правило, негативно забарвлене оціночне судження);
o повтор інформації (якесь абсурдне повідомлення повторюється з достатньою частотою для закріплення у масовій свідомості);
o ствердження. ЗМІ часто замість дискусії аргументів подають бездоказові твердження, презентуючи тільки одну думку, вигідну для них;
o постановка риторичних запитань. ЗМІ може поставити аудиторії просте на перший погляд запитання, але наділити його відповідним контекстом, який зорієнтує глядача у потрібному для маніпулятора напрямі;
o напівправда (полягає в об’єктивному і детальному висвітленні незначних деталей і, натомість, замовчуванні важливих фактів або в загальній фальшивій інтерпретації подій). На думку фахівців, така подача допомагає зберегти довіру аудиторії до засобу масової інформації;
o „спіраль замовчування”, або маніпулювання опитуванням громадської думки. Підбір
o коментарів повинен переконати громадян у підтримці більшістю суспільства той чи іншої точки зору або політичної позиції. Цей метод базується на закономірностях масової психології, змушує людей з іншими поглядами приховувати їх, щоб не опинитись у соціально-психологічній ізоляції. На фоні цього голоси „віртуальної більшості” стають все більш голоснішими. Так закручується „спіраль замовчування „;
o анонімний авторитет (посилання на нього надають інформації солідність та правдоподібність);
o „буденна розповідь”. Інформація про гострі політичні події, соціальні конфлікти або трагічні події подається у нарочито діловому та спокійному тоні, що сприяє індиферентності сприйняття її населенням;
o ефект присутності (робиться за допомогою спеціальних технічних прийомів, імітуючи реальність, які посилюють ілюзію достовірності);
o ефект первинності. Намагання ЗМІ передати інформацію першим. Оперативність подачі інформації може використовуватись як маніпулятивний прийом, який не дає можливості аудиторії осмислити отриману інформацію, оскільки вона одразу витісняється новою, зовсім не пов’язаною з першою;
o констатація факту (бажане становище подається як факт, який вже відбувся);
o відволікання уваги (допомагає відволікти увагу суспільства від важливих подій на менш значущі та знизити психологічний опір з боку суспільства);
o використання очевидців події (спеціальний підбір людей і монтаж з необхідним смисловим рядом);
o принцип контрасту (використовується, коли треба надати негативну інформацію про політичних опонентів, але тактика прямих звинувачень здається дуже відвертою);
o психологічний шок. Новини про надзвичайні та жахливі події, які викликають психологічний шок в суспільстві, руйнують всі рівні психологічного захисту і дозволяють впроваджувати в свідомість інспіровані схеми;
o створення асоціацій (об’єкт інформаційних повідомлень в очах громадськості прив’язується до негативних стереотипів масової свідомості);
інформаційна блокада (блокування „невигідної” інформації, затримання її або викладення у сприятливому для подання контексті) [19].
Нажаль, питання розробки універсальних метолів протистояння населення маніпулятивним психотехнологіям досі залишається не дослідженим. Проте, таких методів, мабуть, і бути не може, адже для кожної окремо взятої технології необхідно створювати специфічну протидію. Першим кроком у боротьбі з маніпулятивними впливами повинна бути поінформованість населення про явище маніпуляції, як такої, та її основні ознаки. Коли маніпуляція розпізнана, лишаються визначитися з власною позицією: піддаватися, чи протистояти.
Можливий варіант імітації не розпізнання спроби впливу, а під-час насаджування чужої думки, обережно і коректно зробити хід конем та перейняти ініціативу. В такому випадку маніпулятор може розгубитися і не сприйняти факт впливу. Якщо ж це масове навіювання, то перший крок — розпізнати, а наступний — спокійно й іронічно ігнорувати, не допускати у підсвідомівть, відноситись скептично, триматися впевнено і не втрачати своєю власну позицію. Або ж викривати і висміювати, вказуючи на їхні вади, підкреслюючи недоліки, пропонувати власне бачення вирішення ситуації та перспективи майбутнього розвитку.
Проблеми психологічного впливу на населення загострюється напередодні кожних наступних виборів. Населення перетворюється на піддослідних кроликів у руках політиків, кожен з яких ладен пообіцяти що завгодно аби отримати ще один голос на свою користь. Нещасний народ розгублюється у розмаїтті кандидатів та програм, обіцянок та реалій. Кожен прагне захиститися від впливу маніпуляції, та багато хто не знає яким чином. Для цьго необхідно широко інформувати населення про факт існування маніпулятивних психотехнологій та навчати їх ідентифікувати.
На сьогодні, створено чимало маніпулятивних технологій, проте, питання розробки універсальних метолів протистояння населення маніпулятивним психотехнологіям навіть у західних країнах залишається не дослідженим. Проте, таких універсальних методів, можливо, і бути не може. Адже для кожної окремо взятої технології необхідно створювати специфічну протидію. Тому, в нашій країні, першим кроком у боротьбі з маніпулятивними впливами повинна бути поінформованість населення про явище маніпуляції, як таке. Після розпізнання маніпуляції перед людиною постає вибір: піддаватися, чи протистояти. Можливий варіант імітації не розпізнання спроби впливу, а під-час насаджування чужої думки, обережно і коректно зробити хід конем та перейняти ініціативу. В такому випадку маніпулятор може розгубитися і не сприйняти факт впливу.
У випадку масового навіювання, слід спокійно й іронічно ігнорувати інформацію, не допускаючи її у підсвідомість, відноситись скептично, триматися впевнено і не втрачати своєї позицію. Або ж викривати і висміювати, вказуючи на їхні вади та недоліки, пропонувати власне бачення вирішення проблеми та перспективи майбутнього розвитку.