ІІІ. Загрози національній безпеці України

Загрози національній безпеці України – сукупність наявних чи потенційно можливих негативних явищ і дестабілізуючих чинників, які ускладнюють або унеможливлюють захист національних інтересів.

Загрози національним інтересам і безпеці України визначаються за сферами життєдіяльності і, відповідно, сферами національної безпеки, рівнем небезпечності, джерелами виникнення та масштабами їх можливих наслідків (впливів).

Основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України на сучасному етапі в найбільш важливих сферах життєдіяльності є:

у політичній сфері:

посягання на конституційний лад і державний суверенітет України, порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні та за її межами;

втручання у внутрішні справи України з боку іноземних держав;

наявність сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та в діяльності певних політичних сил в Україні;

перманентне протистояння окремих соціальних верств населення та політичних сил;

загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин, політизація та радикалізація деяких об'єднань національних меншин та релігійних громад;

спроби порушення принципу поділу державної влади, системи державної відповідальності і дисципліни;

недостатня ефективність механізмів виконання вимог Конституції і законів України;

структурна та функціональна незбалансованість політичної системи суспільства, її внутрішня суперечливість та нездатність до оперативного реагування на загрози національній безпеці;

несформованість вітчизняної політичної еліти, її суперечливі геополітичні, економічні та інші орієнтації;

намагання використати в політичних цілях мовне питання, змінити існуючий статус мов в Україні;

в економічній сфері:

неврахування всього комплексу національних інтересів України під час вибору методів та механізмів реформування економіки;

низька ефективність системи державного регулювання соціально-економічних процесів та управління державним майном;

нестабільне регулювання економічних правовідносин;

нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів;

неспроможність банківської системи України забезпечувати в повному обсязі розвиток фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва; наявність значних кредитних ризиків;

відсутність національної програми запобігання фінансовим кризам;

неналежний рівень відновлювальних процесів, структурні деформації в економіці;

низький рівень інвестиційної та інноваційної діяльності суб’єктів господарювання, недостатній рівень залучення (інвестування) заощаджень населення в розвиток економіки;

нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою частиною доданої вартості;

велика залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, обмеженість доступу на них, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;

недостатня прозорість функціонування фондового ринку і небанківських фінансових установ;

значна боргова залежність держави, високий рівень державного зовнішнього і внутрішнього боргу;

високий рівень ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від зовнішніх джерел, надмірне зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;

недостатній рівень ресурсного, фінансового, технологічного забезпечення життєдіяльності суспільства;

невисокий рівень і невідповідність міжнародним стандартам економічного та фінансового менеджменту на всіх рівнях державного та корпоративного управління;

порушення конкурентного середовища внаслідок неефективності антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій;

нерозвиненість інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, недостатня дієвість державної системи його регулювання;

неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів та відсутність активної політики енергозбереження;

недостатній рівень забезпечення мобілізаційної готовності національної економіки;

платіжна криза;

низька ефективність механізмів формування бюджету;

значний вплив корупції та тіньової економічної діяльності на економічні відносини;

відплив за межі України фінансових ресурсів, "тінізація" значної частини національної економіки;

пасивна роль України у міжнародних економічних організаціях;

у соціальній та гуманітарній сферах:

низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств населення, негативні тенденції щодо зростання кількості громадян працездатного віку, не зайнятих суспільно корисною діяльністю;

недостатність умов для формування середнього класу;

зростання майнового розшарування населення, бідність значної його частини;

падіння рівня здоров'я населення, незадовільний стан системи його охорони;

зменшення чисельності населення та його природного приросту;

бездоглядність, безпритульність, бродяжництво дітей і підлітків;

тенденції моральної та духовної деградації в суспільстві;

неконтрольовані міграційні процеси, відплив із країни кваліфікованої робочої сили;

переважання особистих, корпоративних чи регіональних інтересів над національними, зниження рівня патріотичності;

недостатня духовна, етична і моральна свідомість у діяльності посадових осіб органів державної влади;

істотне зниження освіченості нації, якості освіти та доступності її здобуття всіма прошарками суспільства;

загострення демографічної кризи, посилення тенденції старіння нації;

у воєнній сфері:

посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність з боку іноземних держав або іноземних військових угруповань;

нарощування іноземними державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

втягування України в регіональні збройні конфлікти чи у протистояння з іншими державами;

можливість застосування ядерної зброї, інших видів зброї масового ураження проти України або використання з терористичною метою ядерних та інших об’єктів на її території;

зниження рівня боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань;

політизація силових структур держави;

створення та функціонування незаконних збройних формувань;

створення та функціонування на території України терористичних формувань, діяльність яких може бути спрямована як проти України, так і проти іноземних держав;

в екологічній сфері:

значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

нераціональне, виснажливе використання мінеральних, земельних, водних, лісових та інших природних ресурсів;

посилення шкідливого впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки України;

наявність тенденцій до зростання масштабів негативного впливу стихійних природних явищ (повені, зсуви, селі, підтоплення, метеорологічні аномалії тощо);

загострення проблеми впливу наслідків Чорнобильської катастрофи (перш за все радіаційних) на здоров'я людини, накопичення токсичних відходів та посилення їх впливу на навколишнє середовище, погіршення стану цього середовища;

погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонного забруднення і зниження якості води;

загострення проблем техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р.Дніпро;

неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необгрунтоване використання генетичних та генетично змінених рослин, організмів, речовин та продуктів з них;

неврахування екологічних вимог у процесі господарської діяльності;

нерозвиненість системи екологічної освіти, недостатній рівень екологічної освіченості посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також системи інформування суспільства з екологічних питань;

негативні екологічні наслідки оборонної, військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;

техногенний, у тому числі ядерний тероризм;

протизаконні дії з використанням біологічних матеріалів (біотероризм);

посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій;

застарілі та малоефективні комплекси з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів;

у науково-технологічній сфері:

фінансування науково-технічної діяльності на рівні, що не забезпечує достатніх темпів розвитку науки і технологій;

науково-технологічне відставання України від розвинутих країн;

низька дієвість державної інноваційної політики, неефективність механізмів стимулювання інноваційної діяльності;

відсутність ефективного механізму захисту прав інтелектуальної власності та цивілізованого трансферу технологій, недостатній рівень кадрового забезпечення у сфері охорони інтелектуальної власності в центральних органах виконавчої влади, установах і на підприємствах різних форм власності;

відплив інтелектуального та наукового потенціалу за межі України;

довготривалість інноваційного циклу впровадження конкурентоспроможної продукції;

широке застосування застарілих технологій, виробничих фондів, що знаходяться в критичному стані;

загострення проблеми технічного стану ядерних об'єктів на території України;

зниження рівня підготовки висококваліфікованих наукових та інженерно-технічних кадрів;

в інформаційній сфері:

неефективність державної інформаційної політики щодо стимулювання розвитку національної інформаційної системи;

поширення в Україні засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;

недостатня і неадекватна інформаційна активність України у міжнародному інформаційному просторі;

інформаційна експансія з боку іноземних держав, комп'ютерний тероризм;

витік інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;

монополізм в інформаційній сфері;

масштабне маніпулювання суспільною свідомістю шляхом поширення недостовірної інформації;

у прикордонній сфері:

посягання на недоторканність державного кордону;

незавершеність договірно-правового оформлення державного кордону;

наявні та потенційні територіальні вимоги до України з боку іноземних держав;

етнічна автономізація окремих прикордонних районів України;

воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в сусідніх державах;

наявність транскордонних злочинних угруповань, які діють через державний кордон України, в пунктах пропуску та виключній (морській) економічній зоні і здійснюють незаконний обіг через кордон зброї, боєприпасів, вибухових речовин, інших засобів терору, радіоактивних і наркотичних засобів;

незаконні міграція, переміщення через кордон товарів та інших предметів, неконтрольоване використання морських біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України;

неадекватність можливостей органів охорони державного кордону, митних та інших органів, які здійснюють контроль на кордоні, характеру і ступеню загроз, що виникають, та невідповідність дій щодо їх локалізації.