Посадки деталей вузлів транспортних засобів і системи їхнього утворення

Під час складання двох спряжених деталей розрізняють охоплюючу й охоплювальну поверхні. Хоча не всі поверхні є циліндричними, умовно називають охоплюючу поверхню отвором, а охоплювану – валом.

Згідно із стандартом встановлена наступна термінологія:

вал – термін, що умовно вживається для позначення зовнішніх (охоплюваних) елементів деталі, включаючи нециліндричні;основний вал – вал, верхнє відхилення якого дорівнює нулю; отвір – термін, що умовно вживається для позначення внутрішніх (охоплюючих) елементів деталей, у тому числі нециліндричні елементи; основний отвір – отвір, нижнє відхилення якого дорівнює нулю.

За різницею між розмірами отвору й валу можна судити про вільність відносного руху спряжених деталей, або про міцність їхнього нерухомого з’єднання. Характер з’єднання деталей визначається поняттям “посадка” – характером з’єднання двох деталей, що визначається різницею їх розмірів до складання.

Залежно від розмірів спряжених поверхонь деталей у з’єднанні можуть виникати зазор або натяг. Зазор – різниця розмірів отвору і вала до складання, якщо розмір отвору більший за розмір вала. Натяг – аналогічна різниця, якщо розмір вала більший від розміру отвору.

Усі посадки поділяють на три групи: посадки із зазором, посадки з натягом й перехідні посадки. Посадка із зазором – посадка, при якій завжди забезпечується зазор у з’єднанні, тобто найменший граничний розмір отвору більше найбільшого граничного розміру вала чи дорівнює йому (поле допуску отвору розміщено над полем допуску вала). До цієї групи відносяться також посадки, в яких нижня границя поля допуску отвору збігається з верхньою границею поля допуску вала.

Посадка з натягом – посадка, при якій завжди забезпечується натяг у з’єднанні, тобто найбільший граничний розмір отвору менше найменшого граничного розміру вала чи дорівнює йому (поле допуску отвору розміщене під полем допуску вала).

Перехідна посадка – посадка, при якій можливі як зазор, так і натяг залежно від дійсних розмірів елементів з’єднання (поля допусків отвору і вала перекриваються частково чи повністю).

Розрізняють дві системи утворення посадок – систему отвору й систему вала. Посадки в системі отвору – посадки, в яких потрібні зазори й натяги утворюються з’єднанням різних полів допусків вала з полем допуску основного отвору. Посадки, що утворюються з’єднанням різних полів допусків отворів з полем допуску основного валу, відносяться до посадок в системі вала.

Якщо в технічній документації зазначається розмір з’єднаних елементів двох деталей, то в позначення посадки в системі отвору входять номінальний розмір і поля допусків кожного елемента, починаючи з отвору. Поле допуску основного отвору завжди позначається літерою Н. Наприклад, 40Н7/q6, або 40Н7-q6, або .

У системі вала основним є вал і його поле допуску позначається літерою h. В позначення посадки в системі вала входить номінальний розмір, спільний для двох з’єднаних елементів (отвору і вала), за яким іде позначення полів допусків для кожного елемента, наприклад, 30F7/h6, або 30F7-h6, або .

Слід зазначити, що обидві системи утворення є рівноправними. Однак системи отвору в деякій мірі має переваги, що обумовлено використанням певного асортименту різального інструменту для обробки отворів.