Основи дизайнерського проектування
Композиція як основа художньо-конструкторської діяльності. Поняття «композиція». Основи композиції в давніх трудових традиціях українців. Закономірності композиції з урахуванням основних понять, що є провідними для практики дизайну: композиційна якість, гармонійність форми, співрозмірність форм частин композиції, цілісність форми. Види композиції: фронтальна, об'ємна, глибинно-просторова.
42. Закони композиції художньо конструкторських виробів.
Закон масштабу з розкриттям логічно і художньо мотивованих метричних відношень між людиною і твором, оточуючим середовищем і твором, його елементами та загальними габаритами форми. Закон пропорційності як інтуїтивна або свідома організація прийомів площинного та об'ємно-просторового формотворення на основі кратних і простих співрозмірних величин. Закон контрасту. Поняття «контраст» як чітке виявлення протилежності відповідних властивостей предмета, стану, дії тощо. Дія закону контрасту в композиції об’єктів художнього конструювання.
43. Композиційні прийоми в проектній діяльності.
Роль композиційних прийомів у розробці конструктивних ідей тектонічної структури та посиленні пластичної й емоційної виразності композиції виробу. Головні композиційні прийоми: ритм, симетрія, асиметрія, статика і динаміка. Ритм як відображення закономірностей реального світу у всіх видах мистецтва, один з необхідних засобів організації художньої форми. Симетрія як композиційний прийом чіткого впорядкування у розташуванні, поєднанні елементів частин відповідної структури виробів. Види симетрії. Асиметрія як відсутність будь-якої симетрії. Динаміка та її протилежність статика (урівноваженість).
44. Засоби виразності в художньому конструюванні.
Засоби емоційно-художньої виразності: фактура, текстура, колір, графіка, пластичність і ажурність. Фактура як спосіб подачі, формування поверхні твору. Природна і технологічна фактура. Текстура як природний візерунок на поверхні розрізу деревини, деяких мінералів, рогу, утворений різноманітними шарами матеріалу. Графічність як позитивна якість композиції.
45. Поняття про колір в художньому конструюванні.
Роль кольору в нашому житті і діяльності. Колір як властивість тіл викликати те чи інше зорове відчуття згідно зі спектральним складом відбитого або випромінюваного ними світла. Групи кольорів: хроматичні і ахроматичні. Хроматичні кольори, як ті кольори і їх відтінки, які ми розрізняємо в спектрі (червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий). Кольоровий тон, насиченість і яскравість хроматичних кольорів.
46. Основні закони кольорознавства у проектній діяльності.
Закони змішування кольорів, залежно від розміщення протилежних і суміжних кольорів у кольоровому колі. не додаткових хроматичних кольорів різних кольорових тонів, від самих кольорів, але не від спектрального складу світлових потоків, що викликають ці кольори.
47. Гармонія кольорів у художньому конструюванні.
Особливості сприйняття людиною різних кольорів і кольорових поєднань.Просте і складне поєднання хроматичних кольорів. Використання у процесі художнього конструювання положення про гармонію кольорів.
48. Теоретичні передумови художнього конструювання.
Дизайн як наукова дисципліна. Вивчення тих властивостей промислових виробів, що виявляються в процесі експлуатації. Найважливіші споживчі властивості промислових виробів: суспільна доцільність, відповідність призначенню, зручність експлуатації і ремонту, естетична значущість. Комплексні вимоги дизайну щодо оцінки якості проектування і виробництва промислової продукції: соціальні; утилітарно-функціональні; ергономічні; естетичні.
49. Основні принципи художнього конструювання.
Художнє конструювання як метод проектування виробів промислового виробництва, впровадження якого повинне забезпечувати високу якість продукції. Основна мета художнього конструювання. Напрямки (спеціалізації) у сфері діяльності дизайнера. Принципи художнього конструювання виробів промислового виробництва: комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональних, конструктивно-технологічних, економічних, соціальних і естетичних питань; врахування особливостей навколишнього середовища та конкретних умов; єдність форми і змісту.
50. Методика художньо-конструкторського аналізу.
Особливості художньо-конструкторського, функціонального та композиційного аналізу. Художньо-конструкторський аналіз як комплексний, цілісний і різнобічний процес, у ході якого послідовно розглядають та оцінюють досконалість виробу, і зокрема: функціональність, конструктивність, технологічну доцільність, експлуатаційну практичність, економічність, вимоги ергономіки, раціональність композиції й естетичність. Послідовність художньо-конструкторського аналізу об’єктів проектування. Прототипи і аналоги в художньо-конструкторському аналізі виробу. Комплекс функціональних вимог за основними групами виробів.
51. Послідовність художнього конструювання об’єктів технологічної діяльності.
Поєднання у процесі проектування об’єктів технологічної діяльності художнього конструювання з технічним (інженерним проектуванням). Стадії інженерного проектування. Етапи художнього конструювання. Результати роботи художника-конструктора.
52. Складання та видачі завдання на художнє конструювання об’єктів проектування.
Надання завдання замовником.замовником. Вивчення завдання і вимог, які ставляться до об’єкту проектування. Розробки ескізів. Вимоги до ескізного проекту. Процес пошуку композиційного рішення об’єкта проектування. Макет як засіб пошуку художньо-композиційного рішення об’єктів технологічної діяльності. Склад проектної пропозиції. Розгляд проектної пропозиції об’єкту проектування на спеціальних художньо-технічних радах та прийняття рішень про її затвердження у відповідних інстанціях.
53. Розробка дизайн-проекту як стадія дизайну об’єктів технологічної діяльності.
Виготовлення робочої моделі та виконання робочих креслень. Зміст дизайн-проекту об’єкта проектування: загальний вигляд, виробу виконаного у ортогональних проекціях; конструктивні розрізи; креслення вузлів та деталей; шаблонів. Мета виконання дослідного зразка.
54. Виконання проектної пропозиції під час створення дизайн-проекту.
Ознайомлення із завданням та збір інформації про об’єкт технологічної діяльності, який потрібно розробити. Вивчення теми та основного художньо-конструкторського завдання. Завдання художника-конструктора. Оцінка прототипів об’єкту проектування. Аналіз позитивних та негативних якостей діючих моделей прототипів. Вибір основної бази для проекту – проектної пропозиції.
55. Методика проведення ергономічного аналізу прототипів.
Вимоги до об’єктів технологічної діяльності на основі ергономічних досліджень. Ергономіка як науково-технічна та науково-експериментальна дисципліна, що досліджує психофізіологічні фактори взаємодії людини і техніки в умовах єдиної системи «людина – машина». Метаергономіки. Зв’язок ергономічних вимог з естетичним вимогами. Ергономічне дослідження об’єктів технологічної діяльності як частина процесу дизайн-проектування. Ергономічні показники, за якими здійснюються ергономічні дослідження технологічних об’єктів та оцінюється якість продукції: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психофізіологічні, психологічні.
56. Виконання попереднього ергономічного аналізу об’єктів на стадії виконання проектної пропозиції.
Стадія ескізного проекту як пошуковий етап ергономічної розробки конструкції. Ергономічний аналіз аналогів та прототипів об’єктів проектування, аналіз конкретних специфічних умов його функціонування. Визначення перших варіантів кольорового рішення об’єктів технологічної діяльності. Єдність ергономічних та художньо-конструкторських рішень. Вплив матеріалу та конструкції на форму об’єкту проектування.
57. Попередній аналіз та складання технічного завдання в процесі дизайн-проектування.
Складання технічного завдання на проектування за вимогами дизайну. Вивчення прототипів та формулювання загальних завдань на основі проведення попереднього аналізу прототипів. Враховування технічних можливостей підприємства, перспектив техніки та технології, прогресивних сучасних методів промислового виробництва. Формулювання художньо-конструкторської проблеми та визначення можливих шляхів її реалізації. Формулювання необхідних вимог, які пов’язуються з основними функціями об’єкту проектування.
58. Попередній аналіз та розробка художньо-конструкторської пропозиції в процесі дизайн-проектування.
Розробка попередньої художньо-конструкторської пропозиції. Поглиблений аналіз вихідних проектних даних. Оцінювання варіантів пропозицій за наслідками аналізу. Ефективний збір інформації. Методи вирішення творчих завдань (метод мозкової атаки, метод фантастичних аналогій, біоніка тощо). Складання переліку умов, які безпосередньо впливають на якість об’єкту проектування. Обґрунтування варіантів художньо-конструкторських пропозиції.
59. Ескізне проектування в процесі дизайн-проектування.
Етап ескізного проектування як найважливіший момент художнього конструювання. Вивчення ступеню раціональності компонування вузлів, зв’язків з енергетичними джерелами та наступними показниками виробів: вага, габарити, міцність, потужність, продуктивність, вартість виготовлення з урахуванням ремонту, відповідність споживчим вимогам тощо. Остаточне компонування виробу (прототипу виробу) одночасно дизайнером та інженером-конструктором, який уточнює складові частини основних вузлів, що входять у виріб, їх габарити і схематичне компонування. Методи пошуку дизайнера: макетування та моделювання.
60. Художньо-конструкторський проект у процесі дизайн-проектування.
Об’ємне моделювання виробу та його окремих елементів, уточнення загальної композиції, компоновка елементів промислової графіці (тестування, цифрові таблички, щити керування та контролю, шкали тощо). Виконання креслення загального вигляду у відповідності з останнім, затвердженим варіантом, надання схеми фарбування та рекомендації щодо використання оздоблювальних матеріалів. Склад художньо-конструкторського проекту.технологічної діяльності або макет.
60. Робоче проектування та авторський нагляд у процес і дизайн-проектування.
Обробка креслення і принципи систематизації складних поверхонь виробу, складання супроводжувальної документацію, розробка робочих креслень, за якими будуть виготовляти виріб. Процес виготовлення дослідного зразка та його випробування. Здійснення авторського нагляду за реалізацією проекту в умовах виробництва.
61. Експертиза у процесі дизайн-проектування.
Внесення в проект якостей об’єкту, які повинні зробити його оптимальним для споживання. Комплектування властивостей виробу між собою. Створення так званої оптимальної номенклатури виробів та оптимального асортименту виробів. Експертиза об’єктів проектування на основі багатогранного вивчення моделей, що виготовляються та порівняння їх з кращими вітчизняними та закордонними зразками. Оцінювання об’єктів проектування за різними аспектами в плані технологічного удосконалення, зручності користування, оптимальності ринкової вартості, оцінки користувача з точки зору доцільності та краси.
62. Економічне обґрунтування проекту.
З’ясування економічної вигідності, потреба у заміні окремих конструктивних елементів, технології виготовлення виробу в цілому, використаних матеріалів тощо. Економічна експертиза проекту. Економічне обґрунтування виробу з позицій основ сучасного виробництва. Витрати для оцінки та аналізу виконання планових показників, вивчення результатів проектної діяльності. Собівартість продукції (робіт, послуг) як виражена в грошовій формі витрата на виробництво і збут продукції. Прямі матеріальні витрати: вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Ціна як грошовий вираз вартості товару.
63. Завдання економічного обґрунтування проекту.
Обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів енергії, грошових коштів на оплату праці при виготовленні виробу; визначення собівартості виробу, що виготовляється; величини запланованого прибутку і договірної ціни виробу; визначення рівня рентабельності виготовленого виробу; планування випуску виробу: кошторис доходів і витрат. Попередня економічна оцінка доцільності постановки розробленого проекту на виробництво продукції, її випуску й продажу.
64. Процедура оцінки вартості виробництва проекту.
Послідовність економічного оцінювання об’єкту і процесу технологічної діяльності. Визначення витрати матеріалів. Виначення вартості витрат на електроенергію під час роботи. Здійснення розрахунку оплати праці. Визначення величину податку на заробітну плату. Амортизаційні відрахування на інструменти та обладнання. Визначення загальної собівартості виготовлення виробу. Визначення величини прибутку внаслідок реалізації виробу. Визначення договірної ціни реалізації виробу. Визначення рентабельності проектованого виробу.
65. Джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів проекту.Раціональне та економне витрачання окремих елементів проекту. Економія матеріальних ресурсів як засіб збільшення виготовлення продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищення ефективності виробництва в цілому на кожному підприємстві. Система техніко-економічних показників для вимірювання ступеня ефективності використання матеріалів.
66. Джерела економії матеріальних ресурсів проекту.
Зниження ваги виробів. Зменшення питомої витрати матеріалів. Скорочення витрат і відходів сировини і матеріалів. Використання відходів та побічних продуктів. Утилізації вторинних ресурсів. Заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними їх видами.
67. Шляхи економії матеріальних ресурсів проекту.
Виробничо-технічні заходи. Організаційно-економічні заходи. Комплексна переробка сировини як промисловий процес, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних її компонентів та їх повне використання, враховуючи і технологічні відходи. Вторинні матеріальні ресурси. Відходи виробництва. Відходи споживання.
68. Загальні аспекти маркетингової діяльності.
Визначення попиту на товари. Маркетинг як комплексна система управління ринком (підприємствами). Маркетингове планування як управлінський процес та підтримування відповідності між маркетинговими цілями підприємства та його потенційними маркетинговими можливостями і ресурсами. Основна мета маркетингового планування. Розробка стратегічного плану дій на період, більший ніж півтора роки. Розробка ринкової тактики як конкретних дій, що виконуються з метою реалізації обраної маркетингової стратегії підприємства.
69. Виявлення проблем і формулювання мети маркетингового дослідження.
Виявлення проблеми як формулювання предмета маркетингового дослідження. Збір і аналіз конкретної інформації, необхідної для прийняття рішення. Визначення і формулювання цілей дослідження. Типові задачі маркетингових досліджень.
70. Методи маркетингових досліджень.
Основні методи збору інформації: опитування, спостереження, експеримент і імітація. Персональне інтерв'ю – універсальний метод проведення опитування. Спостереження як метод дослідження, при якому ведеться безпосереднє спостереження за досліджуваними об'єктами, не вступаючи з ними в контакт і не впливаючи на них. Імітація як заснований на застосуванні ЕОМ метод, що дозволяє вивчати вплив різних маркетингових факторів на досліджувану величину за допомогою математичних моделей, а не в реальних умовах.
71. Джерела маркетингової інформації у проектній діяльності.
Види маркетингової інформації, яка використовується маркетологами: факти, оцінки, прогнози, узагальнені зв'язки, слухи. Джерела усередині компанії. Офіційні джерела. Конкуруючі товари. Конференції і семінари. Консультанти. Клієнти і користувачі. Сторінки Інтернету. Електронні засоби.
72. Глобальні проблеми людства загальносвітового рівня.
Найважливіші загальнопланетарні проблеми сучасної епохи, що торкаються людства в цілому. Основні чинники виникнення глобальних проблем. Взаємовідносини всередині світового співтовариства. Криза між суспільством і природою.
73. Демографічні проблеми в різних регіонах світу.
Демографічні проблеми в різних регіонах світу. Вплив зміни вікової структури населення на проблеми соціально-економічного і культурного характеру. Глобальний характер демографічних проблем.
74. Техногенні проблеми в суспільстві.
Глобалізація як чинник системної кризи життєдіяльності людства. Масштабні небезпеки. Промислові аварії і катастрофи. Засоби захисту суспільства від техногенних аварій. Основні чинники впливу на зростання техногенних ризиків. Залежність техногенної безпеки від безпеки технологічних процесів, людських чинників.
75. Вплив антропогенних факторів на екосистему.
Взаємозв’язок антропогенних факторів з діяльністю людини. Індивідуальний, колективний впливи. Добування корисних копалин, енергетична промисловість, сільське господарство як чинники технічних перетворень і руйнації природних систем. Забруднення як найнебезпечніший і найпоширеніший вид негативного впливу антропогенних факторів на екосистему.
76. Екологічна криза та її причини.
Екологічна криза як одна з глобальних проблем сучасності. Екологічні проблеми як одні з найбільш загрозливих для людства.Основні причини виникнення глобальних екологічних проблем: виснаження природних ресурсів, «парниковий ефект», проблема кислотних дощів, запиленість повітря.
77. Забруднення водних ресурсів.
Забруднення водних ресурсів як процес зміни складу і властивостей води внаслідок надходження забруднюючих речовин, зумовленого діяльністю людини. Поняття «забруднююча речовина» і «забруднювач». Фізичні, хімічні і біологічні забруднюючі речовини.
78. Забруднення грунтів.
Деградація грунтів і земель. Забруднення грунтів. Головні причини деградації грунтів. Основні шляхи подолання екологічних проблем: перехід до матеріало- і енергозберігаючих технологій, досвід раціонального природокористування, розосередження екологічно шкідливих виробництв, розширення природно-заповідних територій, екологічна освіта і виховання населення.
79. Сировина та енергетичні проблеми.
Глобальний характер сировинної та енергетичної проблем. Шляхи подолання сировинно-енергетичної кризи. Заміна багатьох видів природних матеріалів на синтетичні. Використання вторинних матеріалів.
80. Сучасна енергетика в екосистемі.
Проблеми сучасної енергетики. Недоліки гідроенергетичних технологій. Забруднення атмосфери під час згоряння палива на теплових електростанціях. Вплив на здоров’я людей викидів від спалювання вугілля і нафти. Вплив зростання масштабів використання електроенергії на загострення проблем охорони навколишнього середовища.