Загальне поняття про механічну травму

МЕХАНІЧНІ УШКОДЖЕННЯ

Загальні відомості про ушкодження. У широкому розумінні слова ушкодженням, або травмою, називають будь- яке порушення цілості або функцій тканин і органів тіла, викликане певним чинником: механічним, температурним, електричним, атмосферним тощо. Таким чином, не лише рани, а й опіки, відмороження, отруєння, переляк — усе це є ушкодженням. Тому вирази «електротравма», «хімічна травма», «психічна травма» тощо досить поширені, а поняття «ушкодження», або «травма», охоплює майже всі види насильницької дії на організм людини.

У цьому розділі розглядатимуться тільки механічні травми, тобто порушення цілості тканин і органів, заподіяні механічним способом.

Характер ушкоджень та їхні властивості залежать від ряду чинників: швидкості руху в момент дотику; форми поверхонь, що стикаються; розміру і ваги предмета, яким здійснено ушкодження; напрямку руху тощо. Внаслідок взаємодії цих чинників іноді відбувається не тільки розлад функцій ураженого органа, а частково й порушення цілості тканин або органа, тобто таке механічне ушкодження, що тягне за собою розлад здоров'я (непомітний або більш серйозний), а іноді й призводить до смерті.

Ушкодження може справляти первинний вплив, що виникає від самого ушкодження, і вторинний, коли розлад здоров'я або смерть настають внаслідок ускладнень від отриманих ушкоджень

Ушкодження в судово-медичній практиці досліджуються на живих потерпілих і на трупах. Це один із найчастіших приводів для проведення судово-медичної експертизи.

Приводи до огляду живої людини досить різноманітні. Огляд частіше проводять за наявності таких ушкоджень: заподіяних під час боротьби і самооборони; одержаних через необережність або внаслідок нещасного випадку; заподіяних потерпілим самому собі з метою членоушкодження або симуляції; таких, що залишилися на тілі внаслідок замаху на вбивство або самогубство; при зґвалтуванні; при неправильному лікуванні тощо.

Під час дослідження ушкоджень на трупах встановлюється зв'язок ушкоджень зі смертю, що сталася, обставини заподіяння ушкоджень, механізм їх утворення, час заподіяння тощо.

При огляді тілесних ушкоджень експерт повинен брати до уваги такі дані: локалізація ушкоджень і форма; розмір у різних напрямках; напрямок довжини ушкодження на поверхні тіла; колір і рельєф; глибина проникнення; сто­ронні включення; властивості тканин навколо ушкодження; наявність і характер синця; ознаки заживлення; інші властивості (залежно від характеру ушкодження). Все це, безперечно, допоможе експерту відповісти на поставлені перед ним питання слідства.

Локалізація ушкодження повинна бути визначена ретельно, аби не виникало жодних сумнівів щодо місцезна­ходження ушкодження. Для цього користуються загальновизнаними назвами ділянок і ліній тіла людини. Можна користуватися також загальновідомими розпізнавальними точками. Наприклад, пупок, сосок, ріг лопатки тощо.

Форму ушкоджень найкраще визначати у вигляді геометричних фігур або таких понять, як «коло», «овал», «ду­гоподібна», «веретеноподібна», «хрестоподібнаформа» тощо. Порівнянь із маловідомими предметами слід уникати.

Іноді форма ушкодження настільки незвична, що для неї неможливо підібрати порівняння. В такому разі його слід позначити як «ушкодження неправильної форми», докладно описати і замалювати його контури.

Розмір ушкоджень замірюється лише метричними мірами довжини. Вимірювання «поперечними пальцями», «шириною долоні», «товщиноюолівця», порівняння з монетами, фруктами, овочами в судово-медичній практиці неприпустимі.

Вимірювання провадяться в усіх напрямках — довжина, ширина, висота, глибина. Якщо ушкодження має складну форму, робиться кілька вимірювань. Наприклад, при зіркоподібному ушкодженні треба виміряти довжину кожно­го променя від центру ушкодження, відстань між кінцями протилежних або сусідніх променів.

Напрямок осі ушкодження на поверхні тіла має істотне значення, особливо для лінійних ушкоджень (різаних, рубаних ран, синців від удару палицею). В цих випадках визначається напрямок «довгої осі» ушкодження і якнай­ретельніше позначається не лише на поверхні тіла, а й на поверхні внутрішніх органів (розриви печінки, серця тощо). Розташування «довгої осі» вогнестрільних ушкоджень, наприклад, може вказати напрямок польоту кулі.

Колір має значення при описуванні саден, синців, крові та різних виділень у глибині ушкодження тощо.

Глибина проникнення ушкоджень має велике значення у дослідженні ран. Її можна встановити і визначити лише за допомогою огляду. Не дозволяється вводити в рану вимірювальні прилади, зонди та інші предмети (це може призвести до зміни напрямку ранового каналу, введення в край рани сторонніх мікрочастинок тощо).

Сторонні включення можуть бути як у самому ушкодженні (залишки знаряддя, іржі, кулі), так і навколо нього. Ці включення мають надзвичайно важливе значення для виявлення способу і обставин заподіяння ушкоджень, отже, є важливими речовими доказами і можуть бути піддані подальшому дослідженню.

Характер ушкодження може бути різним. Він може не мати ніяких змін (різані рани, садна), іноді навколо голов­ного ушкодження є додаткові, іноді — різні включення і нашарування (кіптява, порошинки тощо). Патьоки крові навколо ран можуть вказувати на положення тіла під час заподіяння поранення.

Основні питання, що вирішуються під час експертизи, — найрізноманітніші. Це залежить від виду, способу заподіяння, локалізації та інших властивостей ушкоджень, від обставин справи, показань обвинуваченого, потерпілого, свідків. Досліджуючи будь-яке механічне ушкодження, експерт ставить такі питання:

— наявність порушення цілості шкіри та інших тканин;

— спосіб здійснення цих порушень;

— тяжкість ушкодження;

— час утворення ушкодження.