Труд. Процес як елемент виробничого процесу
Кожен виробничий процес можна розглядати з 2 сторін.1. як сукупність змін шо їх зазнають придметипраці- технологічний процес.
2.Як сукупність дій робітників що спрямований на зиінупридмета праці-трудовий процес.
Трудовий процес-це сукупність методів і засобів впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці з метою випуску продукції .Класифікація труд процесів:
1 за характером предмета праці та продукту праці:
1.1інформаційні-притаманні службовцям предметом праці і продуктом праці є інформ.
1.2 речовино енергетичний-характерний для робітників предметом праці є речовина та енергія.
1.3 віртуальні – пов’язані з інформаційним обслуговуванням робітників та службовців за допомогою комп’ютерних систем та мереж
2. за функціями що виконуються:
Основні,допоміжні, обслуговуючі.
З.За ступенем участі людини на предмет праці:ручні, машино-ручні, машинні, автоматизовані.
Основним елементом трудового процесу є операція: у складі операції розрізняють:
Трудовий рух-це однократне переміщення робочого органу виконавця у процесі праці.
Трудова дія - це сукупність кількох цільових трудових рухів.
Трудовий процес- це сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів та засобів праці які складають технологічно завершену частину операції.
Зміст трудового процесу - визначається технологічним процесом і виключає не тільки безпосередній вплив виконавця на предмет праці,Ай спостереження за роботою устаткування. Управління та контроль за ходом технологічного процесу.
Організація труд. процесу полягає у доцільній інтеграції в просторі та часі за к-стю та якістю предметів праці,знаряддя праці та живої праці.
Метою проектування труд. процесу є вилучення змісту і методів роботи створення продуктивного робочого місця, удосконалення виробничих систем, їх взаємодія з урахуванням вимог технологічного процесу.
2.Мета і з-ня організації праці на підприємстві.
Організація праці- це важлива складова організації виробництва . Сукупність О. П. полягає у створенні оптимальної взаємодії ,працюючих людей, знарядь, і предметів праці на основі доцільної організації робочих місць з врахуванням продуктивності і потреб людини. Організація праці -це сукупність технічних організаційних,санітарно гігієнічних заходів,що забезпечують ефективне використання робочого часу,устаткування ,виробничих навичок і творчих здібностей,кожного члену колективу.
Мета організації праці складається з 2 взаємопов’язаних
частин:
1.підвищити дохідність підприємства.
2. організувати праці.
В умовах ринкової економіки на усіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально психологічні з-ня що до поліпшення організації праці.
Об’єктом організації праці є робочі с-ми(робочі місця)
Організація праці передбачає комплекс заходів який охоплює:
1. організацію труд. процесів, робочих місць і засобів виробництва.
2. організацію процесу праці в межах кількох робочих місць.
3. проектування процесу.
Основними напрямками підвищення р-ня організації праці та її ефективності є:
1. розподіл та кооперація праці.
2. організація та обслуговування робочих місць.
3. нормування праці.
4. оптимізація режимів праці та і відпочинку
5. раціоналізація труд. процесів
6. поліпшення умов праці
7. мотивація та оплата праці.
3.Принципи організації праці.
Наукова організація праці повинна здійснюватись дотриманням таких принципів:
1.Принцеп розвитку особистості - полягає в тому що праця повинна бути організована таким чином ,щоб могли розвиватися індивідуальні якості ,кожної людини.
2.Принцеп безпеки - полягає в тому,що працівники на своєму робочому місті повинні бути впевненні у відсутності загрози для їхнього здоров’я.
3. принцип справедливості - полягає в тому що частка кожного працівника в доходах має відповідати частці його трудового внеску.
Основними підсистемами організації праці є:
1.С-ма організації труд.процесу.
2. підсистема кадрового забезпечення.
3 Підсистема соціально - економічної мотивації праці.
4.Організація обслуговування робочих місць.
Робоче місце - це частина виробничої площі яка оснащена всім необхідним устаткуванням .інструментом, і призначена для виконання труд. операцій певної частини виробничого процесу.
Вид робочого місця визначається такими чинниками як:
- тип виробництва
- рівень поділу та кооперації праці.
- ступень механізації та автоматизації.
- к-сть устаткування на робочому місці.
Організація робочого місця–це створення певного комплексу організаційно-технічних умов для високо продуктивної та безпечної праці.
О-вні напрямки організації робочого місця:
1. Раціональна спеціалізація
2. Ефективне розміщення устаткування та предметів праці.
3. Освітлення робочого площі обслуговування.
4. Умови безпечності та високопродуктивної праці.
Планування робочого місця - це просторове розміщення засобів , предметів праці і виконавця. Кожне робоче місце має зовнішнє і внутрішнє технологічне планування .Зовнішнє технологічне планування - визначає параметри певної площі та розміщення елементів робочої с-ми для виконання технологічних операцій.
Внутрішнє технологічне планування – визначає параметри і порядок розташування інструменту,пристроїв, матеріалів джерел світла,та інших елементів з управлінням особливостей робочого місця.
Загальні вимоги до планування робочого місця.
1.Розмір робочої зміни має забезпечувати зручне виконання роботи.
2. устаткування має розміщуватись в полі зору робітника і бути доступним.
3. предмети постійного користування мають бути близько до робочого місця,а тимчасового користування в спеціальних місцях. Під с-мою обслуговування розуміють - регламентацією обсягів, термінів і методів .виконання допоміжних робіт із забезпеченням робочих місць усим необхідним.
Обслуговування робочих місць здійснюється за такими ф-ціями:
1.енергетична
2. транспортно-складська
3.Інструментальна
4.контрольна
4.облікова
5.господарсько-побутова.
Тема 16.
1.Вир-ча інфраструктура та її вплив на ЕП
Інфраструктура п-ва – це комплекс підрозділів і служб головна задача яких зводиться до забезпечення нормального ф-нняосн. в-ва і всіх сфер д-тіп-ва.
Виробнича інфраструктура – це комплекс обслуговуючих та допоміжних вир-в, які забезп. Основний вироб. процес сировиною, матеріалами, паливом, енергіею інструментом, а також підтримують обладнання в роб. Стані.
До виробничої інфраструктури відносять ремонтне, інструментальне, енергетичне, транспортне, складське, тарне госп. а також служби мат.-техн. забезп., лабораторних досліджень і т. д .
Склад і масштаби інфр. П-ва залежить від типу в-ва, номенклатури, та обсягу випуску прод., рівня спеціалізації, та організ. Виробничих процесів, розмірів п-ва, і його вироб. зв’язків. Вся система технічногобслуг. п-ва повинна відповідати наступним вимогам:
1. Забазпечення умови випуску конкурентно спроможної прод. при мінімальних витратах.
2. Забезпечувати гнучкість і мінімальну перебудову при переході осн. В-ва на випуск нової прод.
3. Носити профілактичний характер і тд.
Основними напрямами вдосконалення лрганізації допоміжних господ. Ринках п-ва є:
1. Централізація і концентрація однорідних процесів обслугов.
2. Механізація та автоматизація техн. Процесів.
3. Раціоналізація управління
4. Використання стимулюючих систем оплати праці.
2. Забезпечення вир-ва технологічним оснащенням
Інструментальне госп. П-ва – це сукупність підрозділів зайнятих придб. Виготовленням та ремонтом інструменту, його обліком, зберігання і видачею в цехи та на роб. Місця.
Головна мета інструмент. Госп. – це своєчасне і безперебійне забезп. Цехів, дільниць і роб. Місць необх. Високоякісним інструментом.
Для досягнення головної мети необхідно вирішити наступні завдання:
1. Визначення потреби в інструменті
2. Планування його придбання чи виготовлення.
3. Забезпечення інструм. Виробн. Процесу і технічної підготовки в-ва нових виробів.
4. ОРГАНІЗАЦІЯ РАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТЕХН. НАГЛЯД.
5. Ремонт і відновлення інструменту
6. Організ. Обліку і зберігання
7. Аналіз ефективності використання.
Забезпечення інстр. Планується в певній послідовності для чого необх. встановити:
1. Номенклатуру споживаного інстр.
2. Витрати інстр. По кожному виду
3. Запаси по п-вувцілому.