Регулювання бухгалтерського обліку
У розвитку економічної діяльності будь-якого підприємства зацікавлені саме підприємство і велике коло інших осіб (акціонери, інвестори, кредитори, держава тощо), їх інтереси найрізноманітніші, вони перебувають в постійному русі та взаємодії, але іноді носять суперечливий характер.
Для неупередженості облікових даних весь процес ведення обліку регулюється державою.
Здійснюючи свою діяльність з організації та упорядкування бухгалтерського обліку, держава користується специфічними прийомами юридичного впливу, які складають метод правового регулювання бухгалтерського обліку.
Стандарт обліку (норма, зразок) - це правила та процедури, що стосуються виміру, оцінки і надання облікової інформації'. Стандарти розглядають питання про те, який мінімум інформації повинен бути наведений у фінансовій звітності для прийняття на її підставі управлінського рішення, та як оцінювати статті фінансової звітності. Стосовно бухгалтерського обліку стандарт визначає комплекс документально оформлених правил ведення обліку.
7 Соколов Я.В. Основи теории бухгалтєрского учета. - М.: ФинансьІ й статистика, 2000. -496 с. - С. 37
Кожне з цих правил визначає термінологію, методи, способи, суть обліку при відображенні того чи іншого явища.
Порушення облікових норм, як правило, призводить до інших правопорушень - цивільно-правових, податкових та інших (залежно від ^иду правовідносин), що є підставою для притягнення до відповідальності і застосування санкцій, які одночасно є санкціями за облікові правопорушенню
Процедура застосування санкцій за облікові правопорушення характеризується особливою складністю. Захист порушених прав і притягнення до відповідальності здійснюється в адміністративному або в судовому порядку, що, як правило, потребує проведення спеціальних контрольних заходів для виявлення і документування фактів правопорушень: проводяться податкові та аудиторські перевірки, ревізії, судово-бухгалтерські експертизи.
В межах інформаційно-правового поля кожне підприємство зобов'язане складати і надавати облікову інформацію відповідно до облікових норм, а всі інші суб'єкти (включаючи і державу) мають право вимагати виконання цих зобов'язань. В такому розумінні правовий зв'язок, який виник, носить абсолютний характер. На відміну від відносин власності, центром цього зв'язку є не абсолютне право, а абсолютне зобов'язання - зобов'язання перед невизначеним колом суб'єктів. Причому воно виражається не в забороні (як, наприклад, у відносинах, що регулюються кримінальним законодавством про адміністративні порушення), а в позитивному покликанні зобов'язань по складанню і наданню облікової інформації.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятих у межах їх повноважень, передбачених законодавством. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.
На основі загального законодавства про бухгалтерський облік кожне господарство самостійно обирає форму організації бухгалтерського обліку та визначає облікову політику підприємства, про що інформує всіх користувачів своєї звітної інформації (рис. 1.11).
Встановлення рівноваги взаємних інтересів досягається шляхом урахування різних видів регулювання бухгалтерського обліку.
Соціальне регулювання бухгалтерського обліку - це комплекс заходів, за допомогою яких суспільство, використовуючи свої внутрішні можливості, впливає на те чи інше явище, в даному випадку - на бухгалтерський облік. В залежності від застосовуваних способів та цілей впливу соціальне регулювання бухгалтерського обліку поділяється на такі основні види: економічне, правове, морально-етичне тощо (на сьогодні відомі й інші види регулювання).
Економічне регулювання бухгалтерського обліку здійснюється за допомогою методичних рекомендацій, роз'яснень по веденню обліку, обміну досвідом. Воно спрямоване, в першу чергу, на одержання корисної інформації для оцінки ефективності діяльності та прийняття управлінських рішень; має ненормативний характер та керується не принципом обов'язковості, а принципом доцільності.
Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється державою, яка, діючи в інтересах всього суспільства, встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб'єктів. В основу правового регулювання покладено принцип обов'язковості дотримання правових норм. Економічна доцільність та юридична обов'язковість не є взаємними протилежностями. Однак, якщо перша орієнтована на особисті інтереси підприємства, яке веде облік, то друга базується передусім на публічному інтересі, який складається з інтересів як самого підприємства, так і всіх інших суб'єктів. Взаємодія економічного та правового регулювання проявляється в тому, що підприємство при здійсненні обліку обирає економічно доцільні для себе напрями поведінки, але при цьому воно змушене враховувати правові норми, порушення яких призводить до юридичної відповідальності та відповідно економічних втрат.
Морально-етичне регулювання охоплює всі сфери суспільного життя, в тому числі й бухгалтерський облік. Низка суспільних відносин, урегульованих правом, оцінюється і з точки зору моралі. Однак, якщо норми права закріплено державою, то моральні норми та принципи існують в підсвідомості людей, в громадській думці, знаходять відображення в творах літератури, мистецтва, засобах масової інформації. В ряді країн прийняті етичні "стандарти" поведінки аудиторів та бухгалтерів, які, звичайно, не можуть розглядатись як нормативно-правові акти, що носять примусовий характер, їх вплив спрямовано передусім на підсвідомість людей, розраховано на силу громадської думки.
Бухгалтерський облік виконує не тільки інформаційні функції для макророзрахунків, а також є складовою частиною всієї податкової та бюджетної системи держави. Тому в багатьох країнах світу методичні вказівки з бухгалтерського обліку надає Міністерство фінансів. В деяких країнах цю функцію беруть на себе парламент чи, незалежні бухгалтерські організації (асоціації, комітети тощо). Правове регулювання бухгалтерського обліку, наприклад, в Німеччині знаходить відображення в Торговому кодексі та інших законах про оподаткування, у Франції — в Комерційному кодексі, в Італії - в Цивільному кодексі. Директиви з обліку, що застосовуються Європарламентом, є обов'язковими для всіх країн, які входять до Європейської спільноти.
В Україні регулювання обліку здійснюється за допомогою нормативних документів Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Держкомстатистики, Державної податкової служби, Національного банку та інших державних органів. Нормативні органи регламентують як об'єкти обліку, так і схему кореспонденції рахунків.
Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні представлена п'ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів (рис. 1.12).
Безпосереднє регулювання обліку в Україні є методологічні і правові аспекти.
Методологічне регулювання здійснює, як правило, Міністерство фінансів, яке займається розробкою:
-Плану рахунків бухгалтерського обліку;
-положень про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку;
- обсягу, форми і порядку складання річної (квартальної) бухгалтерської звітності;
-порядку ведення облікових регістрів різними підприємствами;
-інших нормативних документів, що регулюють облік в цілому та окремі його ділянки (операції в іноземній валюті, товарні операції, грошові кошти, розрахунки, працю та її оплату, основні засоби, доходи і витрати тощо). 21'200 • 33 ====
Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється на підставі:
-законів і постанов органу законодавчої влади (Верховної Ради), що стосуються діяльності підприємств, оподаткування, оплати праці, відпусток, цінних паперів, зовнішньоекономічної діяльності тощо;
-постанов Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади з найважливіших питань економіки, планування, обліку та калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг), складу витрат торговельних підприємств, амортизації основних засобів та інших необоротних активів;
-постанов Національного банку з питань 'ведення касових операцій, розрахунково-кредитних операцій, відкриття рахунків в національній та іноземній валюті, правил перевезення іноземної валюти в межах і за межі країни;
-постанов органів статистики, якими затверджуються форми статистичної звітності, що є обов'язковими для складання і надання всіма підприємствами. Органи статистики разом з Мінфіном розробляють типові форми документів;
-постанов Міністерства економіки з питань ціноутворення, галузевих міністерств, інших органів (Пенсійний фонд, Фонд зайнятості, Фонд соціального страхування тощо), перед якими звітується підприємство;
-листів Державної податкової адміністрації, в яких роз'яснюються окремі питання податкової політики.
Основними документами, які регламентують систему бухгалтерського обліку в Україні, є:
1) Закон України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";
2) Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі -П(С)БО);
3) Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419;
4) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та розроблена до нього Інструкція із застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від ЗО. 11.99 р. № 291.
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні та поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які
зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством. Законом передбачено:
1) державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів та удосконалення бухгалтерського обліку і звітності;
2) застосування принципів та методів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та не суперечать міжнародним стандартам;
3) розробку галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних П(С)БО відповідно до галузевих особливостей;
4) напрями діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку тощо. Питання, які розглядаються в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", подані нижче (рис. 1.13).
Суттєвою особливістю Закону є те, що він створює методологічні засади збору, реєстрації та узагальнення інформації, які здійснюються шляхом суцільного, безперервного та документального обліку всіх господарських операцій.