Техніка запису господарських операцій на рахунках
Господарська операція, згідно Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. В результаті господарських операцій змінюється не тільки форма, місце знаходження, але і призначення засобів або джерел їх утворення. Кожна операція одночасно складається з отримання і передачі цінностей, тобто
відображає подвійну дію - витрати і доходи (отримання і видачу, надходження і витрачання, нарахування заборгованості і її погашення).
У бухгалтерському обліку замість слова подія кажуть господарська операція.
Тому при реєстрації господарської операції в бухгалтерському обліку вирішують такі питання:
1) коли відбувається господарська операція;
2) яке її вартісне вираження;
3) яким чином вона класифікується.
За час здійснення господарських операцій найчастіше беруть дійсний час, коли вона відбулася, а період, до якого вона відноситься - період визначення її результатів. Класифікація господарської операції здійснюється у відповідності до господарського факту, який вона відображає. За допомогою господарських операцій відбуваються факти-процеси, здійснюється кругообіг господарських засобів.
На день початку обліку передусім необхідно розділити баланс на бухгалтерські рахунки, тобто відкрити рахунки.
Відкрити рахунок - означає дати йому назву, проставити код (згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку) та зробити на ньому записи; перший запис - перенос з балансу числової характеристики стану відповідного ресурсу, що називається залишком чи сальдо. Відкриття рахунку - це бухгалтерські дії по вибору з балансу показників, що характеризують об'єкт спостереження на початок звітного періоду, і переносу їх як початкове сальдо на бухгалтерські рахунки. Відкриваються рахунки за окремими видами активів та пасивів суб'єктів господарювання: грошових коштах в касі; грошових коштах, які знаходяться в банку; основних засобах; товарах; матеріалах; статутному капіталі; прибутку; дебіторській та кредиторській заборгованості та ін.
Записуючи залишки на бухгалтерських рахунках, необхідно враховувати будову рахунку, тобто залишки від минулого періоду в активних рахунках записувати по дебету, а в пасивних - по кредиту. Звідси, сума всіх дебетових залишків активних рахунків показує наявність майна підприємства і дорівнює підсумку активу балансу, а сума всіх кредитових залишків пасивних рахунків характеризує загальний розмір джерел засобів і дорівнює підсумку пасиву балансу. Отже, загальна сума всіх дебетових залишків активних рахунків дорівнює сумі всіх кредитових залишків пасивних рахунків.
Після того, як рахунки відкриті, на них починають записувати господарські операції.
Записи на рахунку можуть бути здійснені лише в тому випадку, якщо виникли зміни в активі чи пасиві підприємства (збільшення або зменшення), в результаті проведення операцій.
Слід пам'ятати: 1) всі господарські операції підлягають відображенню в бухгалтерському обліку на момент їх здійснення, не раніше, і не пізніше; 2) реєстрація господарських операцій на рахунках проводиться тільки на підставі первинних документів - без підтверджуючого документу не повинен здійснюватися жоден запис на рахунках
Для відображення операцій на рахунках по кожній операції, яка підлягає запису на бухгалтерських рахунках, необхідно з'ясувати наступне:
Визначивши сторону 'рахунку, по якій обліковується залишок на початок періоду, а також збільшення засобів або їх джерел, і знаючи, що по рахунках записи змін в бік збільшення і в бік зменшення повинні здійснюватися окремо, легко встановити сторону, на якій слід відобразити зменшення засобів та їх джерел.
Після відповіді на ці чотири питання операцію розносять по дебету і кредиту відповідних рахунків.
Порядок визначення змісту господарської операції на підставі бухгалтерських проводок. За аналогією, як показано на наведеному прикладі, відображаються всі інші господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку. Такий логічний аналіз операцій при їх відображенні на бухгалтерських рахунках дає можливість обгрунтовано розібратися в призначенні та будові активних і пасивних рахунків, що дуже важливо для подальшого вивчення бухгалтерії.
Кореспонденція рахунків - це зв'язок між рахунками, що випливає з подвійного запису даних про господарські факти.
Кореспондуючими називають рахунки, між якими виникає кореспонденція (взаємозв'язок) в бухгалтерських проводках. Іншими словами, це рахунки на яких відображається певна господарська.операція. По суті, бухгалтер проводить аналіз операцій, послідовно відповідаючи на питання, з метою визначення кореспонденції рахунків.
Значна кількість господарських операцій має типовий, стандартний характер, і кореспонденція рахунків дозволяє розробити бухгалтерську мову, яка складається з формалізованих записів - бухгалтерських формул або проводок, які здійснюють взаємозв'язки між рахунками.
Бухгалтерські записи (проводки) складаються перед записом сум на рахунки.
Бухгалтерським записом (бухгалтерською проводкою) називають зазначення рахунків, що дебетуються і кредитуються, тобто кореспонденції рахунків на підставі даних конкретної господарської операції та діючого плану рахунків і суми, яка відображається в обліку6.
Кожна бухгалтерська проводка говорить про збільшення вартості однієї частини майна, обумовлене зменшенням на таку ж вартість іншої частини майна, і це є економічним законом.
Наприклад, в результаті придбання матеріалів відбувається збільшення запасів матеріалів і зменшення грошових коштів на поточному рахунку. В бухгалтерському обліку ці операції будуть відображені наступні зміни (рис. 1.26).
6 ІГєр Буше стверджував, що бухгалтер повинен не лише вміти складати проводки, але й знати комерційне право (Соколов Я.В. Бухгалтерок™ учет: от истоков до наших дней: Учебное пособие для вузов. - М. : Аудит, ЮНИТИ, 1996. - 638 с. - С. 147)
За кількістю кореспондуючих рахунків проводки поділяються на прості і
складні.
Найпростішою обліковою формою вважається кореспонденція двох рахунків: кредит одного і дебет іншого. Такі облікові формули і проводки, що ними виражаються, називаються простими.
Проста - проводка, в якій сума господарської операції записується в дебет одного і кредит іншого рахунку, тобто один рахунок дебетується і один кредитується.
Складні - проводки, відображені обліковими формулами, в яких декілька рахунків дебетуються, один - кредитується або навпаки, один рахунок дебетується, а декілька - кредитуються або декілька рахунків дебетується і декілька кредитуються (збірні проводки). Вперше складну проводку запропонував Валентин Меннгр (1550 р.), але принцип подвійного запису в узагальненому вигляді в складних проводках зустрічається у П. Пурра (1676 р.), який вважав, що в рахунку дебет і кредит "дивляться" один на одного, щоб бачити, що "входить" на рахунок і що залишається на ньому.
При цьому загальна сума по дебету і кредиту повинна збігатися. Так, можна дебетувати рахунок "Каса" з кредитом трьох інших рахунків, але сума, яка відображається по кредиту цих трьох рахунків, повинна дорівнювати дебету рахунку "Каса". Наведена раніше в нашому прикладі бухгалтерська проводка є складною.
Протягом звітного періоду всі здійснені господарські операції реєструються, нумеруються і відображаються на рахунках бухгалтерського обліку. В кінці звітного періоду по кожному рахунку підраховують суми змін, що відбулися в засобах та їх джерелах за звітний період, і визначають залишок на кінець звітного періоду. Такі дані необхідні для оперативного управління підприємством, контролю за процесами господарювання, і збереженням власності.
Звітність - це система підсумкових показників, які всебічно характеризують господарську і фінансову діяльність підприємства, результати використання його активів та стан зобов'язань7. Звітність більш широко висвітлює господарську діяльність підприємства, ніж баланс. Вона включає до свого складу ряд таблиць, які характеризують не тільки стан, але й рух в аналітичному розрізі основних засобів, виробничих запасів, грошових коштів, власного капіталу, структуру собівартості тощо, її склад в значній мірі визначає вимоги, які пред'являються до бухгалтерського обліку: забезпечення інформацією потреб управління, аналіз і контроль господарської діяльності підприємства, її складання - завершальний етап облікової роботи.
7 П. Гарн'є сформулював наступний закон: "Цінність бухгалтерської інформації знижується пропорційно квадрату часу, витраченого на її отримання" (Соколов Я.В. Бухгалтерок™ учет: от истоков до наших дней: Учебное пособие для вузов. - М. : Аудит, ЮНИТИ, 1996. -638с,- С. 352)
.
Фінансова звітність, згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Мета фінансової звітності — це забезпечення інформацією, яка допомагає користувачам приймати вигідніші економічні рішення.
Звітні форми надають відомості про різні аспекти діяльності підприємства зовнішнім користувачам (табл. 1.5).
Таблиця 1,5. Види форм звітності та мета їх складання
| Форма звіті/ості | Мета складання |
| Баланс | Надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату |
| Звіт про фінансові результати | Надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період |
| Звіт про рух грошових коштів | Надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період |
| Звіт про власний капітал | Розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду |
| Примітки до фінансової звітності | Забезпечення деталізації та обгрунтованості статей фінансових звітів, а також іншої інформації, що передбачена положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку |
Отже, бухгалтерська звітність є продуктом облікового процесу.
Звітність підприємства та його підрозділів похідна від обліку. В ній в концентрованому вигляді надана основна частина інформації, яка відноситься до господарської діяльності. Вона безпосередньо пов'язана з поточним обліком, який є основою для її складання, і в той же час будується в залежності від його потреб. Звітність завершує і систематизує дані поточного обліку.
Національні відмінності стандартів обліку й аудиту призводять до загальної неможливості порівняти фінансові звіти, складені в різних країнах.
Неможливість порівняння перетворилася на проблему внаслідок швидкого зростання останніми роками фінансових і транснаціональних інвестицій (результат глобалізації ринків капіталу). Через неможливість порівняння фірмі, ймовірно, доведеться пояснювати своїм інвесторам, чому її фінансове становище виглядає по-різному у фінансових звітах, що грунтуються на різних практиках обліку.
Консолідовані фінансові звіти надають інформацію про фінансове становище групи компаній, які усвідомлюють свою економічну взаємозалежність.
У консолідованих фінансових звітах не відображаються ділові операції членів корпоративної сім'ї; до них входять тільки активи, пасиви, надходження і видатки, що є результатами операцій із зовнішніми, третіми сторонами.
Закордонні дочірні компанії багатонаціональної фірми переважно здійснюють бухгалтерські записи і складають свої фінансові звіти у валюті тієї країни, де вони розміщені. Якщо багатонаціональна фірма складає свої консолідовані звіти, фінансові звіти дочірніх компаній мають перераховуватися у валюту вітчизняної країни.
1. Що розуміють під методом бухгалтерського обліку?
2. Назвати та охарактеризувати елементи методу бухгалтерського обліку.
3. Що таке "подвійний запис "? В чому полягає його суть,
4. Що таке баланс?
5. Пояснити різницю між поняттями "калькулювання " та "калькуляція ".
6. Пояснити різницю міме простою та складною проводками.
7. Пояснити будову активних та пасивних рахунків бухгалтерського обліку.
8. Пояснити сутність синтетичного та аналітичного обліку.
9. Охарактеризувати діючий План рахунків бухгалтерського обліку.
10. Охарактеризувати основні форми звітності. Яка мета складання та подання бухгалтерської звітності?
Аналітичні рахунки - це рахунки, використовуються для деталізації інформації про об'єкти, що обліковуються на синтетичному рахунку.
Бухгалтерський баланс - це спосіб узагальненого відображення в грошовій оцінці стану господарських засобів та джерел їх утворення на певну дату у формі звітної таблиці, складеної бухгалтером для внутрішніх та зовнішніх користувачів з метою прийняття ними управлінських та інвестиційних рішень.
Бухгалтерський запис (бухгалтерська проводка) - це зазначення рахунків, що дебетуються і кредитуються, тобто кореспонденції рахунків на підставі даних конкретної господарської операції та діючого плану рахунків і суми, яка відображається в обліку. Господарська операція — це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов 'язань, власному капіталі підприємства.
Доказовість- це найважливіша властивість правильного висновку, яка базується на обґрунтуванні, внаслідок якого має бути встановлена істина
. Документ — це закодоване певним чином і зафіксоване на спеціальному носії інформаційне повідомлення (свідоцтво), яке засвідчує, що факт господарського життя існує або здійснюються.
Документування- це сукупність технічних прийомів і методів для створення документу та спосіб первинного спостереження і відображення об 'єктів бухгалтерського обліку, який забезпечує суцільне і безперервне спостереження за ними.
Звітність - це система підсумкових показників, які всебічно характеризують господарську і фінансову діяльність підприємства, результати використання його активів та стан зобов 'язань.
Інвентаризація- це перевірка та оцінка фактичної наявності цінностей, майна, шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівняння отриманих даних з обліковими записами.
Калькулювання — це система науково обгрунтованих розрахунків по визначенню собівартості об'єктів калькулювання на всіх стадіях господарського процесу. Калькуляція— порядок послідовного включення затрат на виробництво продукції (робіт, послуг) та способи визначення собівартості окремих видів продукції.
Кореспонденція рахунків — це зв 'язок між: рахунками, що випливає з подвійного запису даних про господарські факти.
Метод бухгалтерського обліку - це сукупність способів дослідження, які дозволяють всебічно вивчити зміст науки про бухгалтерський облік; систему способів і прийомів, за допомогою яких об'єкти обліку відображаються та узагальнюються у грошовій оцінці за економічно однорідними ознаками з метою контролю за виконанням статутних вимог, ефективним використанням виробничих ресурсів підприємства, для забезпечення збереження власності і досягнення найбільшої ефективності господарської діяльності. Об'єкт калькулювання - вид продукції, група однорідних виробів, окремих товарів, роботи, послуги, певної можливої вартості.
Оцінка— це спосіб грошового виміру зафіксованих у документах господарських операцій, вираження в єдиній грошовій формі господарських засобів та процесів.
План рахунків бухгалтерського обліку - це перелік рахунків, що відображає всебічне систематизоване групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємства і визначає таку організацію бухгалтерського обліку, яка дозволяє отримати інформацію для управління, щоденного контролю в інтересах власників, органів державного управління та інших зацікавлених осіб.