Еколого-економічна система. Площа Франції - 551,6 тисяч кв.км, вона омивається Атлантичним океаном та Середземним морем та межує на півдні з Іспанією
Природні ресурси
Площа Франції - 551,6 тисяч кв.км, вона омивається Атлантичним океаном та Середземним морем та межує на півдні з Іспанією, на сході - з Італією, Швейцарією, Німеччиною, на півночі - з Люксембургом та Бельгією. Дві третини території континентальної Франції займають низовини та рівнини, решту - гори та узгір’я. Найвищі гори - Альпи (на кордоні з Італією) та Піренеї (на кордоні з Іспанією). Франція має достатньо річок, у тому числі судноплавних, багато з яких з’єднані розгалуженою мережею каналів.[166][166]
Лісами зайнято понад 20% території країни, головним чином на заході Аквітанії, на сході Паризького басейну, в Альпах та Піренеях.
Франція має великі родовища залізних руд, кам’яного вугілля, бокситів, калійних солей, природного газу та уранових руд. Є родовища вольфраму, сурми, плавикового шпату, свинцю, цинку, олова, срібла, сірки тощо.[167][167]
Екологія
Територія Франції тисячі років активно використовується у господарській діяльності, тому зрозуміло, що і екологічні проблеми тут стали відчутніші раніше, ніж в інших частинах світу. Ще у 60-ті роки у Франції, як і в багатьох інших країнах Західної Європи, виникає широкий громадський рух на захист навколишнього середовища, який дістав своє логічне завершення у формуванні спеціальних урядових структур. До них належать Міністерство охорони навколишнього середовища та захисту природи Франції, створене у січні 1971 року, але яке неодноразово реорганізовувалось, змінювалась його структура і лише у квітні 1986 року Міністерство набуло сучасного вигляду.[168][168]
Лише за період з 1970 по 1990 рік ВНП зріс на 55%, на 55% збільшилось і сільськогосподарське виробництво, виробництво ядерної енерґії зросло у 50 разів, довжина автомобільних доріг - у 4 рази, енерґоспоживання - у 2,8 раза, кількість використовуваних автомобілів - у 2 рази, хімічне виробництво - на 85%, кольорових металів - на 70%, енерґії - на 65% тощо; за той же час скоротились: сільськогосподарські площі на 10%, виробництво чорних металів - на 10%, цементу - на 20%, споживання нафти - на 25%, активне сільське населення - на 45%.[169][169] Це двадцятиліття - період піднесення економічного розвитку Франції, наслідком чого є зростання чисельності індивідуального автотранспорту та будівництва власного житла. Хоча зростання заможності французів стимулює розвиток екологічно чистих технологій, проте збільшення кількості особистих автомобілів збільшує тиск на навколишнє середовище.[170][170]
Транспортна мережа має значний вплив на розвиток економіки Франції та її реґіонів, проте екологічні наслідки її функціонування, особливо поблизу Парижу, відбиваються як на навколишньому середовищі, так і на здоров’ї населення. Зокрема, на автотранспорт припадає від 5% до 70% забруднення атмосфери викидами окисів азоту та вуглецю і до 90% забруднень з’єднаннями свинцю.[171][171]
Сучасна система природних територій, що перебувають під охороною, почала формуватись у 60-ті роки. Сьогодні у Франції діє 30 природних парків, 100 резерватів, зони, що охороняються, які займають сукупну площу біля 10% території країни.[172][172] Це досить висока частка, яка створює сприятливі умови для процесу самозбереження навколишнього середовища та підтримання екологічної рівноваги.
Не можна не згадати і високої екологічної культури французів. Підтвердженням цього є історія із старовинною дібровою "Руврей", що у промисловому передмісті м.Руан, яка внаслідок надмірних вирубок, пожеж та інших несприятливих обставин була до 1970 року практично знищена. У 70-х роках виник план відновлення цього лісу. Спочатку відновили ґрунти, а потім посадили дуби, буки та каштани. На сьогодні діброву відтворено.[173][173]
Оскільки Франція володіє ядерними технологіями, то проблеми екологічної безпеки зокрема ядерної енерґетики дуже важливі. Комісаріат з ядерної енерґетики був створений ще у 1945 році рішенням ґенерала де Ґолля для розвитку фундаментальних та прикладних наукових досліджень і впровадження їх результатів у виробництво в мирних та військових цілях. За весь час існування Комісаріату не зафіксовано жодної великої аварії чи смерті внаслідок радіоактивного ураження на підприємствах ядерної енерґетики. Незважаючи на це, після аварії на Чорнобильській АЕС, Комісаріат підвищив вимоги до безпеки та до запобігання можливих аварій.[174][174]
"Know-how"
Франція визначила прискорення науково-технічного проґресу пріоритетом національної економічної політики, у зв’язку з чим державні органи постійно спостерігають за новітніми технологіями, науково-технічними досягненнями; в посольствах Франції за кордоном працюють аташе з наукових питань.[175][175]
Це пов’язано насамперед з тим, що Франція відчуває недостатній обсяг наукових досліджень в складних науковомістких галузях. Ця обставина гальмує експорт технологій із країни через технологічну залежність від зарубіжних країн таких провідних галузей як електроніка, точна механіка та оптика, нафтохімія тощо. У цих галузях від 70 до 90% заяв на патенти у Франції надходить від іноземних фірм.[176][176]
Проте це не означає, що Франція не має здобутків у створенні конкурентоспроможних технологій. Вона сама є активним учасником світового ринку технологій. Специфіка географічної спрямованості передачі технологій із Франції полягає у концентрації основного обсягу торгівлі ліцензіями на ринках промислово розвинутих країн Заходу (до 80%). До пріоритетних галузей в експортній торгівлі ліцензійними технологіями належать хімічна промисловість і електротехнічне машинобудування; в хімії основний обсяг ліцензійної діяльності припадає на фармацевтичну промисловість, виробництво хімікатів, а в електротехнічному машинобудуванні - на електроніку та обчислювальну техніку.[177][177]
Інвестиційний клімат
Важливим показником, що свідчить про економічну ефективність еколого-економічної системи є схильність до заощадження та готовність до інвестицій. Так, у Франції показник середньорічного рівня зростання валових внутрішніх інвестицій у 1965-1980 рр. становив 3,8%, а у 1980-1989 рр. - 1,8%, середньорічні рівні зростання загального урядового споживання за аналогічні періоди становили 3,6 і 2,3%, приватного споживання - відповідно 3,6 і 2,4%.[178][178]Наведені цифри динаміки внутрішніх інвестицій у Франції свідчать про зниження схильності французів вкладати кошти в інвестиційні проекти. У таких умовах джерелом капіталу можуть стати іноземні інвестиції.
Уряд Французької Республіки, починаючи з 1985 року, підтримує політику лібералізації іноземного інвестування національної економіки. Інвестиційні проекти реґламентують два декрети - №67-78 від 27 січня 1967 року та №68-1021 від 24 листопада 1968 року, які видані згідно зі Законом про фінансові відносини Франції з закордоном, що був прийнятий у грудні 1966 року (№66-1008).[179][179] У ці документи пізніше вносили чисельні зміни та доповнення відповідно до змін у загальній стратегії Франції стосовно іноземних інвестицій.
Зовнішньоінвестиційна політика Франції в умовах модернізації національної економіки є цілеспрямована щодо залучення в країну капіталовкладень, які стимулюють розвиток передових, наукомістких галузей, збільшення експорту, створення нових робочих місць та розвиток промислово відсталих реґіонів країни.[180][180]
Франція пильно слідкує за іноземними інвестиціями в країні. Ця функція покладена на Міністерство економіки, фінансів та бюджету, а зокрема - Директорат скарбниці. Хоча процедура реґулювання іноземних інвестицій у Франції значно спрощена, для більшості операцій, пов’язаних із здійсненням прямих інвестицій на її території, потрібно попередньо повідомити владу про свої наміри чи одержати дозвіл.[181][181] Проте, коли фірма з іноземним капіталом вже створена, вона працює за французькими законами, користуючись усіма правами та пільгами.
Економічні структури
Важливою складовою економічної структури є інфраструктура. Франція має розвинену транспортну інфраструктуру: 34067 кілометрів залізниць, експлуатується 23,8 мільйонів легкових (або 411 автомобілів на 1000 осіб) та 5,1 мільйонів вантажних автомобілів, 64 летовища, порти Марсель, Гавр, Нантес, Бордо, Руен.[182][182]
Важливим елементом інфраструктури є енерґопостачання. Франції вдалося зменшити власну залежність від імпортних енерґоресурсів з 16 до 10%, зокрема, через збільшення виробництва енерґії та зменшення енерґоспоживання. Так, середньорічний рівень зростання виробництва енерґетичних ресурсів у 1965-1980 роках становив -0,9%, а у 1980-1989 роках вже 7,2%, споживання енерґоресурсів було відповідно 3,7% та 0,7%; енерґоспоживання на особу (у кг нафтового еквівалента) становило у 1965 році 2468 кг, а у 1989 році - 3778 кг.[183][183] Електроенерґії у 1992 році було вироблено 426 мільярдів кВт/год (або 7768 кВт/год на особу).[184][184]
Структура внутрішньої продукції є такою: 3% - сільськогосподарська продукція, 29% - промислова, 21% - обробна промисловість, 67% - послуги.[185][185] Близькою є й структура зайнятості - 7% у сільському господарстві, 31% у промисловості та зв’язку, 62% у сфері обслуговування.[186][186]
Економічна система Франції має ту особливість, що у провідних галузях промисловості 55% капіталу є в руках держави,[187][187] а така ситуація породжує і стимулює політику державного протекціонізму для підтримки таких галузей.
Загалом Франція є державою з високорозвиненою економікою. Вона має сучасні сталеливарну, хімічну, текстильну, виноробну, парфумерну, авіабудівну та електронну промисловість; серед мінеральних ресурсів, на які багата Франція є боксити, залізна руда, вугілля.[188][188]
Сільське господарство Франції спеціалізується на вирощуванні жита, кукурудзи, рису, фруктів та овочів; у 1992 році відгодовувалось 20,9 мільйонів великої рогатої худоби, 12,3 мільйона свиней та 10,6 мільйона овець. Крім того, рибальство дає 812 тисяч тонн риби річно.[189][189] Франція є найбільшим експортером продуктів харчування у Європі.
Податкова політика Франції є досить гнучкою, спрямованою на стимулювання потрібних для держави інвестицій. Так, існує розвинена система заохочення як національних, так і іноземних інвестицій, що спрямовуються на розвиток пріоритетних, науковомістких галузей або на розвиток менш економічно розвинених районів країни.[190][190] А в деяких районах Франції, так званих спеціальних зонах підприємницької діяльності (Дюнкерк, Ля Сіот, Ля Сен), підприємства цілком звільняються від сплати податку на прибутки корпорацій протягом перших десяти років роботи.[191][191]
Поняття для засвоєння
узгоджене вільне підприємництво
меритократія
"співпраця при владі"
колбертизм
індикативне планування
Питання для обговорення
1. 1. Які характерні риси національної ментальності французів Ви б відзначили? Чи ці риси сприяють чи заважають підвищенню економічної ефективності національної економіки?
2. 2. Чому, на Ваш погляд, Франція є сприйнятливішою до соціалістичних чи марксистських ідей, ніж, наприклад, США або сусідні Великобританія чи Німеччина?
3. 3. Із якою економічною системою - німецькою чи французькою - Україна має більше спільного? Обґрунтуйте свої думки.
4. 4. Чи економічна система Франції є екологічно ефективною?
Рекомендована література
Гаврилишин Б. Аналіз та оцінка ефективності України: (методика).- Мюнхен: УВУ, 1994.- 11 с.
Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективніших суспільств. Доповідь Римському клубові. - К.: Основи, 1993.- С.80-82.
Грабинський І. Сучасні економічні системи // Економічна теорія: Частина 1. Вступ.- Львів: ЛДУ, 1992.- С.123-150.
Грабинський І. Формування національної еколого-економічної системи: світовий досвід та українські реалії // Науковий Збірник Українського Вільного Університету.- Мюнхен; Львів, 1995.- Т.17.- С.313-316.
Франция / Отв.ред. В.Пресняков и Н.Шулюкин.- Москва: Междунар. отношения, 1990.- 175 с.
Debiar A. Stratégie de maitrise des risgues // Preventique.- 1991.- Nº38.- P.16-19.
Evolutionary Concepts in Contemporary Economics / Ed. by R.W.England.- Ann Arbor: The University of Michigan Press, 1994.- P.213-225.
Gianaris N.V. Contemporary Economic Systems: A Regional and Country Approach.- Westport; London: Praeger, 1993.- P.68-88.
Gianaris N.V. The European Community, Eastern Europe, and Russia: Economic and Political Changes.- Westport; London: Praeger, 1994.- P.23-82.
Gougis J.-M. La reconquête d'une forêt péri-urbaine: le reboisement du massif du Rouvray // Bulletin technique / Off.nat.forets.- 1991.- Nº21.- P.51-57.
Kempf H. Sur les chemins de la découverte // Sciences et avenir.- 1990.- Hors ser. Nº78.- P.74-77.
Oxenfeldt A.R., Holubnychy V. Economic Systems in Action: The United States, The Soviet Union, and France.- 3rd ed.- N.Y. etc.: Holt, Rinehart & Winston, 1965.- P.167-239.
Perrin R. Environmental Policy in France // Plann. Outlook.- 1989.- Vol.32, No.1.- P.15-22.
Picard A.-M. Transports et environnement // Transports.- 1990.- Vol.35, Nº340.- P.210-244.
Schnitzer M.C., Nordyke J.W. Comparative Economic Systems.- Cincinnati etc.: South-Western, 1971.- P.237-272.