Вимоги до оформлення основного тексту та використаних джерел
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ
Курсової РОБОТИ
Вимоги до оформлення основного тексту та використаних джерел
Оформлення курсової роботи має відповідати загальним вимогам, що висуваються до наукових робіт згідно з державним стандартом ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфери науки та техніки. Структура і правила оформлення».
Набір тексту курсової роботи здійснюється на комп’ютері через 1,5 міжрядкових інтервали (29–30 рядків на сторінці), друк – на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210´297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word Times New Roman. Висота шрифту – 14 мм. Поля: ліве – не менше 25 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє і нижнє – не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту – однаковою, стрічка – чорного кольору середньої жирності.
Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи: "Зміст", "Вступ", "Висновки", "Список використаних джерел", "Додатки" друкують великими літерами симетрично до тексту по центру сторінки (без крапки).
Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами (без знака №) у правому верхньому куті сторінки.
Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включається до нумерації, але номер сторінки не ставиться. На титульному аркуші зазначають повну назву навчального закладу та його відомчу підпорядкованість (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України), факультет (факультете економіки, менеджменту та права), кафедру (кафедра маркетингу та реклами), на якій виконана робота, назву роботи, дані про студента, наукового керівника та консультанта, місто та рік подання роботи до захисту. Скорочення в назвах навчального закладу та теми роботи не допускаються.
Зміст має відповідати плану роботи, який затверджено разом із темою. На сторінці зі змістом зазначається номер початкової сторінки кожної складової курсової.
Якщо у роботі наводяться маловідомі скорочення, нові символи, позначення, то їх перелік надається перед вступом і відображається у змісті як «Перелік умовних позначень».
Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи/ пункти. Кожний розділ/пункт починають з нової сторінки.
Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують.
Номер розділу ставлять після слова "Розділ", без крапки, а потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Пункти: Наприклад: "3" (третій пункт курсової роботи), за якою у тому ж рядку зазначають заголовок пункту. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Наприкінці заголовка крапки не ставлять.
Теж саме стосується і підрозділів/підпунктів. Наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу), за якою у тому ж рядку зазначають заголовок підрозділу. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Наприкінці заголовка крапки не ставлять.
Посилання в тексті на джерела надають у квадратних дужках із зазначенням джерела та сторінки (крім газетних статей і випадків, коли посилаються на джерело в цілому). Перша цифра у квадратних дужках відповідає номеру джерела у списку використаних джерел, друга цифра – номеру сторінки. Наприклад, [32, с. 85].
Зібрані фактичні та статистичні матеріали наводяться в однакових одиницях виміру: абсолютних (грн, дол. США, т, м, шт.) або відносних (%).
Наприкінці дипломної роботи розміщується список використаних джерел. Рекомендованакількість назв – 30-50.
При складанні списку використаних джерелнеобхідно дотримуватися Державного стандарту на бібліографічний опис творів друку (ГОСТ 7.1–84). – див. На стенді в А-406.
Основними елементами бібліографічного опису є інформація про: автора (-ів); назву твору; вид видання (за потреби – про перевидання чи переклад); місце видання, видавництво; рік видання та обсяг публікації.
Список розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або першої літери назв творів. Допустимо розміщувати джерела у списку за порядком посилань на них у тексті.
Авторів, які мають однакові прізвища, записують за алфавітним порядком їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за першими буквами назв його праць. Прізвища авторів наводяться у тій послідовності, в якій вони подані у виданні та розділяють комами. Якщо це робота двох або трьох авторів, то можна подавати лише прізвище та ініціали першого і додаючи слова "та ін.". Книга, яка має понад три автори може бути записана у двох варіантах – за назвою, або за прізвищем першого автора.
Література, що видана різними мовами, розміщується у такий спосіб: кирилицею, а потім – латинською.
Всі джерела вказуються тією мовою, якою вони видані. Неприпустимимє переклад російських видань українською мовою.!!!
Якщо у курсовій роботі використано праці, що розповсюджено на правах рукопису (кандидатські, докторські дисертації, автореферати дисертацій), то при бібліографічному описі використовують інформацію, подану на титульному аркуші.
Журнальні статті описуються за схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, назва журналу, рік видання, номер журналу, сторінки, на яких надрукована стаття.
Газетні статті описуються за схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, назва газети, рік видання, число і місяць, сторінки, на яких надрукована стаття.
Статті, опубліковані в наукових збірниках, описують за схемою: автор, назва, назва збірника, дані про наукового редактора, місце видання, видавництво, рік видання, сторінки.
У списку можуть бути посилання на публікації у мережі Інтернет. Відповідно до стандарту ISO 690-2 бібліографічний опис таких джерел передбачає запис джерела (відповідно до вимог бібліографічного опису книги, статей періодичних видань), після якого у квадратних дужках зазначають слово Цит., дату відвідання сторінки в Інтернеті та вказують: Доступний з: і в < > URL адресу сторінки.