Спрацювання та відтворення ОЗ
Зменшення корисності – втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.
Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання[6].
У процесі експлуатації всі основні засоби старіють і зношуються. Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.
Фізичний знос (спрацювання) настає завдяки експлуатаційним навантаженням (І роду – виробничий) та під впливом дії навколишнього середовища (ІІ роду – природній). Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації.
На ступінь виробничого спрацювання впливають різні фактори, зокрема, режим експлуатації засобів, якість матеріалів, з яких вони зроблені, технічна досконалість конструкції, якість монтажу, особливості технологічного процесу, агресивність середовища в якому вони працюють, способи захисту від нього, якість технічного обслуговування, кваліфікація обслуговуючого персоналу.
Ступінь природного спрацювання залежить від дії сил природи (пожежа, землетрус, повінь тощо).
Ступінь фізичного зносу окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами:
- за строком її експлуатації, тобто через зіставлення нормативного і фактичного термінів експлуатації;
- за даними обстежень технічного стану.
Моральний знос – це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних (І роду – здешевлення виробництва аналогічних засобів) та створення нових засобів виробництва (ІІ роду – створення більш прогресивних засобів), упровадження принципово нової технології, старіння виробленої продукції.
Види зносу основних засобів та форми його усунення зображені на рис. 1.
Рис. 1. Види зносу основних засобів та форми його усунення
Засоби праці у процесі експлуатації спрацьовуються, в результаті чого виникає необхідність заміни або відновлення їхніх конструктивних елементів. Таке часткове відновлення засобів праці здійснюється за допомогою періодичних ремонтів. Отже, суть ремонту полягає в усуненні фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їхньої експлуатації.
На підприємствах різних галузей застосовують типові системи технічного обслуговування й ремонту устаткування та інших видів засобів праці, що передбачають періодичне проведення необхідних профілактично-технічних операцій, поточних і капітальних ремонтів.
Призначення поточного ремонту - збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані проведенням регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобігання прогресуючому фізичному спрацюванню. Мета капітального ремонту полягає у максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів засобів праці. На відміну від поточного ремонту капітальний є найбільш складним за обсягом виконуваних робіт і проводять його здебільшого через тривалі проміжки часу (один раз за кілька років). Особливим видом найбільш складних ремонтних робіт є так званий відновлювальний ремонт, необхідність у проведенні котрого виникає внаслідок стихійного лиха (пожежі, повені, землетрусу).
Для економічної оцінки ефективності витрат на капітальний ремонт порівнюють два альтернативні варіанти: перший – капітальний ремонт фізично зношеної машини і продовження строку її експлуатації на один ремонтний цикл; інший – заміна машини, що потребує капітального ремонту, на нову. Для кожного варіанта визначають загальну величину витрат і збитків. Для першого варіанта це будуть витрати на очікуваний капітальний ремонт 
і перевищення експлуатаційних витрат щодо капітально відремонтованої машини над поточними витратами щодо нової машини 
, а для другого – вартість придбання (ціна) та встановлення нової машини 
, а також втрати від недоамортизації діючої машини 
Крім того, треба врахувати коефіцієнти, що характеризують співвідношення: продуктивності діючої та нової машини ( 
); тривалості ремонтного циклу тих самих машин ( 
).
Показник ступеня ефективності витрат на капітальний ремонт будь-якого виробничого устаткування ( 
) визначається за формулою:
Коефіцієнти, обчислені за цією формулою, можуть набувати додатного, від’ємного або нульового значення. За всіх додатних значень коефіцієнта капітальний ремонт устаткування є економічно виправданим, за від’ємних – недоцільним, а за нульового значення коефіцієнта порівнювані варіанти треба вважати рівноцінними.
За недостатнього розвитку машинобудівного комплексу країни для підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів великого значення набуває модернізація діючого виробничого устаткування, котра означає його вдосконалення з метою запобігання техніко-економічному старінню та підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог.
Метод визначення ефективності витрат на модернізацію такий самий, як і витрат на проведення капітального ремонту. Для цього можна користуватися формулою, поставивши у її чисельнику витрати на модернізацію замість витрат на капітальний ремонт відповідного устаткування. Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію, коли їх здійснюють одночасно, можна розрахувати за формулою:
де 
- витрати на модернізацію. При цьому величини , і , що входять у формулу, треба визначати за даними модернізованої та нової машини.
Амортизація ОЗ
Амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості [7].
Амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації)[8].
Амортизація (англ. – amortization, ісп. – amortizacion) – погашення будь-чого.
Амортизація – процес перенесення вартості основних засобів на вартість готової продукції, частинами в міру спрацювання.
Використовуються наступні методи амортизації[9]:
- прямолінійного;
- зменшення залишкової вартості;
- прискореного зменшення залишкової вартості;
- кумулятивного;
- виробничого.
Метод нарахування амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, тобто потенційної можливості отримання підприємством коштів від використання об’єкта відповідно до П(С)БО. Якщо очікуваний спосіб отримання економічних вигід змінюється, то обирається інший метод нарахування амортизації.
1.Прямолінійний метод
За цим методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів.
1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів.
,
,
де 
- норма амортизації;
- річна сума амортизаційних відрахувань;
- первісна вартість основних засобів;
- ліквідаційна вартість основних засобів;
- очікуваний період використання об’єкта основних засобів.
2. Метод зменшення залишкової вартості
За цим методом сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість
,
де - річна норма амортизаційних відрахувань;
- залишкова вартість основних засобів на кінець попереднього періоду.
,
де - кількість років експлуатації;
- ліквідаційна вартість основних засобів;
- первісна вартість основних засобів.
3.Метод прискореного зменшення залишкової вартості
За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об’єкта, і подвоюється.
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється.
Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).
,
де - річна норма амортизаційних відрахувань;
- залишкова вартість основних засобів на кінець попереднього періоду.
,
де - кількість років експлуатації.
4.Кумулятивний метод
За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта.
4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.
,
де 
- кумулятивний коефіцієнт;
- первісна вартість основних засобів;
- ліквідаційна вартість основних засобів.
- визначається: приклад.
Термін експлуатації 3 роки.
1+2+3=6
1 рік – 3/6;
2 рік – 2/6;
3 рік – 1/6.
5.Виробничий метод
За цим методом сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.
5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.
Використовується у випадках, якщо устаткування експлуатується з різною інтенсивністю. Нормативний термін функціонування основних фондів визначається на підставі середніх режимів їх експлуатації. Це особливо стосується вантажних автомобілів, іншого рухомого складу, літаків, металорізальних верстатів, плавильних печей.
,
де 
- фактичний річний (місячний) обсяг виробленої продукції;
- виробнича ставка амортизації.
,
де - первісна вартість основних засобів;
- ліквідаційна вартість основних засобів;
- загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити завдяки цій одиниці основних засобів.
Стаття 138. Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів.138.3.3. Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів:
| Групи | Мінімально допустимі строки корисного використання, років |
| група 1 – земельні ділянки | |
| група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом | 15 |
| група 3 – будівлі | 20 |
| споруди | 15 |
| передавальні пристрої | 10 |
| група 4 – машини та обладнання | 5 |
| з них | |
| електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень | 2 |
| група 5 – транспортні засоби | 5 |
| група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі) | 4 |
| група 7 – тварини | 6 |
| група 8 – багаторічні насадження | 10 |
| група 9 – інші основні засоби | 12 |
| група 10 – бібліотечні фонди | - |
| група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи | - |
| група 12 – тимчасові (не титульні) споруди | 5 |
| група 13 – природні ресурси | - |
| група 14 – інвентарна тара | 6 |
| група 15 – предмети прокату | 5 |
| група 16 – довгострокові біологічні активи | 7 |
138.3.4. Строки нарахування амортизації нематеріальних активів:
| Групи | Строк дії права користування |
| Група 1 – права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище) | Відповідно до правовстановлюючого документа |
| Група 2 – права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо)) | Відповідно до правовстановлюючого документа |
| Група 3 – права на комерційні позначення (права на торгівельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визначаються роялті | Відповідно до правовстановлюючого документа |
| Група 4 – права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визначаються роялті | Відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше як 5 років |
| Група 5 – авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визначаються роялті | Відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше як 2 років |
| Група 6 – інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) | Відповідно до правовстановлюючого документа |
145.1.6. Амортизація об’єктів груп 9, 12, 14, 15, визначених у пункті 145.1 цієї статті, нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 підпункту 145.1.5 цієї статті. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.
145.1.7. На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується.
145.1.8. Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.
145.1.9. Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.
Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.