Дайте визначення промислового перевороту (ПП), його суперечливих наслідків та відношення до НТР

ПП –це істор.-екон. процеси, що стосуються економіки, соц. сфери та управління економікою.

Техніко-економічні: перехід від ручного до машин. вир-ва, від мануфактури до фабрики.

Соц.-ек.: оформлення капіталістичних виробничих відносин, буржуазія і робітничий клас.

Організаційно-економічні: розвиток практики управління, ієрархічні системи керівництва, початкові етапи планування, диференційована система з/п. + ріст продукт-ті праці, збільшують обсяги та здешевлюють собівартість, поглиблення концентрації та спеціалізації, більш раціональне розміщення підприємств. -витіснення людини машиною, виключення жіночої та дитячої праці, падіння реальної з/п, приводить до безробіття, гибель для природи, «парниковий ефект».

Протягом ХІХ ст. високо розвинулася взаємодія науки і техніки з вироб-вом. Розвиток промисловості і с/г підштовхував науку до вивчення нових проблем, а в свою чергу на основі наукових відкриттів створювалися нові засоби вироб-ва. Справжній переворот у промисловості настав тоді, коли виник паровий молот і точні універсальні металорізальні верстати, тобто коли машини стали виробляти машини, виникло машинне виробництво.

 

Дайте стислу характеристику розвитку землеробства, ремесла, торгівлі в Київський Русі.

В КР окрім розвитку продуктивних сил швидко формується феод. власність, феод. відносини. Основними класами КР були: крупні та середні феодали, бояри, купці, бідні класи – смерди, холопи, раби. В с/г КР переважало вирощування зернових культур. Вирощували також технічні культури, які давали сировину для вироб-ва тканин та рослинного масла. Велике поширення мали також городні культури. Значною галуззю с/г було тваринництво, розведення великої рогатої худоби, коней, свиней, коз, овець. Двухпільна система землеробства замінюється на трьопільну. Це збільшило продуктивність праці і урожайність зернових культур.

Розвиненою галуззю у КР було ремесло. Утворення держави, зростання попиту на залізні землеробські знаряддя, зброю, будівельні матеріали, шкіряні, дерев’яні, гончарні, ювелірні та інші вироби сприяли поглибленню його спеціалізації, вдосконаленню організації та підвищенню продуктивності праці. У ремеслі налічувалось близько 60 різних спеціальностей. Головними сферами ремісничого вироб-ва були видобуток і плавка руд та металообробка.

У госп. житті КР важливе значення мала торгівля: внутрішня та зовнішня. Внутрішня торгівля велась переважно на міських торгах. Зовнішня торгівля була розвинена краще. Через КР проходило кілька торгівельних шляхів («шлях із варяг у греки»). Важливими торговими шляхами були Соляний та Залозний. Вивозили мед, сіль, віск, хутро, ліс, хліб. Привозили: дорогі тканини, заморську зброю, південні фрукти, прянощі, дорогоцінні ювелірні вироби, прикраси. Зовнішня торгівля в КР своїми успіхами завдячувала вигідному геогр. розташуванню.

Білет №4

Питання – 90 б.

1. Назвіть відмінності методології маржинальної теорії від класичної. Обґрунтуйте відповідь. (15б.)

Протягом останніх 30 років XIX ст. класичну політичну економію змінила маржинальна економічна теорія.

Переоцінку цінностей «класичної школи», що відбувся в останній третині XIX сторіччя, характеризують як «маржинальну революцію». Пояснюючи суть «революції», потрібно відзначити, що маржиналізм базується дійсно на принципово нових методах економічного аналізу, що дозволяють визначати граничні величини для характеристики змін, що відбуваються, у явищах. У цьому одне з його важливих відмінностей від класичної політичної економії, автори якої задовольняли, як правило, лише характеристикою сутності економічного явища (категорії), вираженої в середній або сумарній величині. Так, наприклад, по класичній концепції в основі визначення ціни лежить витратний принцип, що погоджує її величину з витратами праці (по іншім трактуванню – витратами виробництва).
За концепцією маржиналістів, формування ціни (через теорію граничної корисності) погоджується зі споживанням продукту, тобто обліком того, наскільки зміниться потреба в оцінюваному продукті при додаванні одиниці цього продукту. Ще одна «революційна» відмінність методології маржиналізму полягає в тому, що якщо класики підрозділяли економічні явища тенденційно, вважаючи, зокрема сферу виробництва первинної стосовно сфери обігу, а вартість – вихідною категорією всього економічного аналізу, то маржиналістами економіка розглядається як система взаємозалежних господарюючих суб'єктів, що розпоряджаються господарськими благами, тобто матеріальними, фінансовими й трудовими ресурсами. Тому саме завдяки маржинальній теорії проблеми рівноваги й стійкого стану економіки стали предметом аналізу результатів взаємодії з навколишнім середовищем як підприємств і фірм так і народного господарства в цілому. Далі, у порівнянні із класичною, маржинальная теорія широко застосовує математичні методи.

2. Проведіть порівняльну характеристику раннього та пізнього меркантилізму. (15б.)

Меркантилізм - це направлення економічної думки, прибічники якого бачили у зовнішній торгівлі джерело багатства в результаті здійснення активного торгового балансу (перевищення експорту над імпортом товарів). У центрі уваги меркантилістів постає саме “породження грошей грошима” тобто: сферою дослідження економічних явищ у меркантилістів виступає сфера обігу.

Ранній (монетарний) меркантилізм грунтувався на теорії «грошового балансу», яка мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-друге — зберегти гроші в самій цій країні.

Пізній меркантилізм (др.пол. XVI ст. – др.пол. XVIII ст.). Гол представниками його були Т. Мен, Д. Стюарт, А. Монкретьєн, А. Сєрра. Ця система меркантилізму ґрунтувалася на так званій теорії торгового балансу, яка вважала за потрібне домогтися перевищення вартості вивезених з країни товарів над вартість товарів, увезених до країни.Важливо підкреслити, що пізні меркантилісти перенесли центр ваги своїх досліджень зі сфери грошового у сферу товарного обігу.

Знання осн характеристик раннього і пізнього меркантилізму уможливить їхній порівняльний аналіз їх, тобто виявлення як спільних рис, так і відмінностей.

В центрі уваги всіх меркантилістів завжди була проблема збагачення країни. В головному і ранні, і пізні меркантилісти були згодні: єдиним справжнім багатством країни є гроші. Відповідно до цього всі меркантилісти виступали за максимальне нагромадження грошей. Осн відмінність полягала в різних поглядах на суть активного балансу.
Пізній меркантилізм зумовив перехід від металістичної до кількісної теорії грошей і системи монетаризму. Ранні меркантилісти зазначали, що будь-яка купівля грошей зменшує їхню кількість, а будь-який продаж – збільшує.
Пізні ж меркантилісти підходять до грошей уже як капіталісти, розуміючи, що гроші породжують гроші, але для цього вони мають бути в постійному русі. Це означає, що ранні меркантилісти визначальною функцією грошей вважали функцію нагромадження, пізні — функцію засобу обігу.
Істиною для теоретиків обох етапів меркантилізму була необхідність впливу державної влади на господарське життя і навіть її опікування цим життям. Відмінність полягала лише в різному розумінні конкретних засобів такого втручання, зокрема визначення його найдоцільніших форм. Принцип грошового балансу на чільне місце ставить саме діяльність уряду, а принцип торгового балансу — приватну ініціативу купців і купецьких компаній, держава тут, як і раніше, відіграє роль регулятора торгівлі.

 

3. Охарактеризуйте залежні і незалежні величини в моделі Д. Кейнса. (15б.)

В модели экономики Дж.М. Кейнс выделил три группы факторов:

1.Исходные,которые в расчет не принимаются (уровень квалификации рабочих и количество рабочей силы, технология, вкусы потребителей), так как изменить их в коротком периоде невозможно.

2.Независимые переменные. Именно через них возможно воздействие государства на создание определенного экономического климата.

Сюда входят такие показатели, как: - предельная склонность к потреблению ( ); – предельная эффективность капитала ( ); – норма процента (r’).

3.Зависимые величины – явл. результатом деятельности обозначенных выше независимых переменных. К ним относятся: Y – национальный доход, N – занятость.

Исследуя процесс потребления, Дж.М.Кейнс показал, что склонность к потреблению есть функциональная зависимость между доходом выраженным в единицах труда и расходами на потребление при этом же уровне доходов. Данная закономерность фиксируется через предельную склонность к потреблению как отношение прироста потребления к приросту дохода ( ),где: С – последний прирост порции потребл.; Y – последняя порция получ. дохода. Она показывает, каким образом определенный прирост пр-ва (НД) распределяется между потреблением и инвестициями.

Зависимые переменные – результат действия товаропроизводителей.

С точки зрения Дж.М.Кейнса, причиной появления депрессивного состояния экономики был недостаточный «эффективный спрос». Экономика утратила автоматический механизм перевода сберегаемой части в инвестиции, для чего уже требовалось вмешательство государства в экономику. Поэтому государство должно регулировать экономику воздействием на совокупный спрос: увеличение денежной массы, снижение ставок процента (стимуляция инвестиционной деятельности).