Тема 4: Закупівельна логістика
1. Сутність і завдання закупівельної логістики.
Закупівельна логістика- це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.
Будь-яке підприємство, в якому обробляються матеріальні потоки, має у свому складі службу постачання, яка здійснює закупівлю, доставку і зберігання предметів праці, а саме: сировини, напівфабрикатів та виробів народного споживання.
Діяльність служби постачання може бути розглянута на трьох рівнях, оскільки служба постачання одночасно є: 1) елементом, що забезпечує зв’язок і реалізацію цілей макрологістичної системи в яку входить підприємство 2) елементом мікрологістичної системи, тобто одним із підрозділів підприємства, який забезпечує реалізацію цілей ціого підприємства 3) самостійною системою, що має елементи, структуру і самостійні цілі.
Розглянемо цілі функціонування служби постачання на кожному з цих рівнів:
1. Як елемент мікрологістичної системи, служба постачання встановлює господарські зв’язки з постачальниками, узгоджує техніко-технологічні, економічні і методологічні питання, пов’язані з поставкою товарів.
Служба постачання працює в контакті зі службою збуту постачальника і транспортними організаціями, тим самим забезпечує поєднання підприємства в макрологістичні системі з її іншими складовими.
Ідея логістики – це отримання додаткового прибутку від узгодження дій всіх учасників і вона вимагає, щоб персонал служби постачання, досягав реалізації цілей власного підприємства не як ізольованого об’єкта, а як ланки всієї логістичної макросистеми.
Тобто служба постачання працює на власне підприємство, водночас вона повинна орієнтуватись на ціль підвищення ефективності функціонування всієї макрологістичної системи.
2. Служба постачання повинна органічно вписуватись в мікрологістичні систему, що забезпечує проходження матеріального потоку в ланці постачання-виробництво-збут.
Сучасні системи організації виробництва і збуту забезпечують можливість узгодження і оперативного корегування планів і дій ланок постачання, виробництва, збуту в масштабі виробництва з врахуванням постійних змін в реальному масштабі часу.
Ланцюг постачання-виробництво-збут повинен будуватись на основі сучасної концепції маркетингу, тобто спочатку розробляється стратегія збуту, потім стратегія розвитку виробництва, а потім стратегія постачання підприємства.
Проте маркетинг окреслює дану задачу лише в концептуальному плані. Науковий інструментарій маркетингу не має методів, які дозволяють розв’язувати задачі техніко-технологічної узгодженості постачальниками в залежності від відповідних вимог, виявлених при дослідженні ринку. В цьому плані логістика розвиває маркетинговий підхід до підприємницької діяльності, пропонує методи, які дозволяють реалізувати концепцію маркетингу.
3. Окрім 1 і 2, необхідно реалізувати системний підхід до управління матеріальними потоками в межах самої служби постачання. Для забезпечення підприємства предметами праці, необхідно розв’язати задачі: що купити, скільки купити, в кого купити, на яких умовах купити. Окрім цього необхідно виконати роботи: заключити договір, проконтролювати виконання договору, організувати доставку, організувати складування.
2. Оптимізація, спеціалізація виробництва
Задача що придбати полягає в прийнятті одного з двох альтернативних рішень: робити комплектуючий виріб самим (якщо це в принципі можливо) чи купувати його в іншого виробника). Ця задача в англомовній літературі зустрічається під назвою «Make or buy problem» (MOB), розв’язок якої залежить від низки зовнішніх факторів і від умов на самому підприємстві. Самостійне виробництво комплектуючих знижує залежність підприємства від коливань ринкової кон’юнктури. Підприємство може функціонувати незважаючи на ситуацію на ринку (в певних межах). Водночас високу якісь і низьку собівартість комплектуючих швидше надасть виробник, який спеціалізується на їх випуску. Ризик втрат, який обумовлений зростанням залежності, буде тим нижчим, чим вища надійність поставок і чим більше розвинені в економіці логістичні зв’язки. Окрім залежності від ситуації в зовнішньому середовищі, на самих підприємствах можуть діяти фактори, які обумовлюють відмову від власного виробництва. Рішення на користь закупівлі комплектуючих і, відповідно, проти власного виробництва повинно бути прийнято, якщо: потреба у комплектуючих виробах незначна; відсутні, необхідні для виробництва комплектуючих, потужності; відсутні кадри необхідної кваліфікації. Рішення проти закупівель на користь власного виробництва приймається коли: потреба в комплектуючих виробах стабільна і значна; комплектуючий виріб може бути виготовлений на наявному обладнанні; на підприємстві є кадри, необхідної кваліфікації.
Для вирішення цієї задачі використовують поєднання ABC та XYZ аналізів (вивчити з методички про них!!!!!!!!!!!!!!!!!!!)
3. Задача вибору постачальника
Після розв’єязку задачі МОК виясняється яку сировину і матеріали необхідно придбати. Дялі розв’язують задачу вибору постачальника. Наведемо основні етапи розв’язку цієї задачі:
1. Пошук потенційних постачальників (формується список потенційних постачальників). Для формування цього списку використовують такі методи:
- оголошення конкурсу
- визначення рекламних матеріалів
- відвідування виставок і ярмарок
- переписування і особисті контакти з можливими постачальниками
2. Аналіз потенційних постачальників (формується перелік конкретних постачальників з якими проводяться попередні переговори)
Всі потенційні постачальники аналізується на основі спеціальних критеріїв оцінки серед яких можуть бути:
- ціна товару
– якість товару
- надійність поставок (дотримання постачальником зобов’язань по строках поставки)
- Асортименту, якості, кількості…
-Відстань між постачальником і споивачем
- Строки виконання поточних та екстрених замовлень
- наявність у постачальника резервних потужностей
- організація управління якістю у постачальника
- психологічний клімат у постачальника
- імовірність страйків
- здатність постачати запасні деталі
- фінансовий стан
- кредитоздатність постачальника
3. Оцінка результатів роботи з постачальниками
На вибір постачальника істотний вплив здійснюють результати роботи по вже укладених договорах, для цього розробляються спеціальна шкала оцінок, що дозволяє розрахувати рейтинг постачальника. Перед розрахунком рейтингу необхідно виконати диференціацію товарів, що планується придбати. Якщо товари, які закуповуються потребують регулярно і їх відсутність, може призвести до зупинки виробничого процесу, то головним критерієм при виборі постачальника буде вважатись надійність поставки. Якщо товари, не є надзвичайно важливими з точки зору виробничого чи торгівельного процесу, то головним критерієм в такому випадку виступають витрати на придбання і доставку.
Тема №5 : Виробнича логістика
1. Суть і задачі виробничої логістики
Матеріальний потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок. Управління матеріальним потоком на цьому шляху має свою специфіку і носить назву виробничої логістики.
Як відомо виробництво розподіляється на матеріальне і нематеріальне.
Виробнича логістика розрізняє процеси, що проходять у сфері матеріального виробництва.
Задачі виробничої логістики стосуються управління матеріальними потоками всередині підприємства, що створюють матеріальні блага, або надають такі матеріальні послуги, як: зберігання, фасування, розвантажування, складування тощо.
Характерна риса об’єктів вивчення у виробничій логістиці це їх територіальна компактність. Матеріальні послуги по транспортуванню вантажів можуть бути об’єктом як виробничої логістики у випадку використання власного транспортну для внутрішнього переміщення вантажу так і транспортної логістики якщо використовується транспорт загального користування.
Логістичні системи, що розглядаються виробничою логістикою носять назву внутрішньовиробничих логістичних систем. До них можна віднести промислове виробництво(виробничі підприємства, гуртове підприємство, що має складські споруди, вузлову вантажну станцію, вузловий складський порт тощо)
Внутрішньо виробничі логістичні системи можна розглядати на макро і на мікрорівні. На макрорівні внутрішньовиробничі логістичні системи виступають в якості елементів макрологістичних систем. Вони завдають ритм роботи цих систем. Виступають жерелами матеріальних потоків. Можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища суттєвою мірою визначає здатність вхідних внутрішніх логістичних систем швидко змінювати кількісний і якісний склад вихідного матеріального потоку тобто асортимент і якість продукції що випускаються .
На макрорівнлог. системи являють собою ряд підсистем, що знаходяться у відносинах і зв’язках одна з одною, утворюючи певну цілісність і єдність. Ці підсистеми мають склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут, кадри, забезпечують входження матеріального потоку в систему, проходження всередину цієї системи і вихід з неї. У відповідності з концепцією логістики, побудова внутрішньо логістичних систем повинна забезпечувати можливість постійного узгодження і взаємного коригування планів та дій постачальника виробничих і збутових ланок всередині підприємства.
Логістична концепція включає такі основні положення:
- відмова від надлишкових запасів
- відмова від зовнішнього виконання основних та транспортноскладських
- відмова від виготовлення серій деталей, на які нема замовлення покупців
- усунення простоїв обладнання
- обов’язкове усунення браку
- усунення нераціональних внутрішньозаводських перевезень
- перетворення постачальників в доброзичливих партнерів
Навідміну від логістичної традиційна концепція організації виробництва пропонує:
1. ніколи не зупиняти основне обладнання та підтримувати в будь-якому випадку високий коефіцієнт його використання
2. виготовляти продукцію якомого більшими партіями
3. мати максимально великий запас матеріальних ресурсів
4. зміст концептуальних положень свідчить про те що традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятна для умов ринку продавця в той час як логістична концепція прийнятна для умов ринку покупця
Коли попит перевищує пропозицію можна з достатною впевненістю вважати, що виготовлена з врахуванням кон’юктури ринку партіями може бути реалізована, тому пріоритет отримує ціль максимального завантаження обладнання, при чому чим більшою буде виготовлена партія тим нижчою буде собівартість одиниці виробу. Задача реалізації на першому плані не стоїть.
Ситуація змінюється з приходом на ринок «диктату покупця». Задача реалізації виробленого продукту в умовах конкуренції виходить на перше місце. Непостійність і непередбачуваність ринкового попиту робить невигідним створення і утримання великих запасів.
В той самий час виробник вже не має права втратити жодного замовлення, звідси необхідність в гнучких виробничих потужностях здатних швидко відреагувати виробництвом на існуючий попит.
З абзацу зниження собівартості в умовах конкуренції досягається не збільшенням розмірів партії, що випускається та іншими екстенсивними заходами, а логістичною організацією, як окремого виробництва так і всієї товаропровідної системи вцілому.
2. Варіанти управління матеріальними потоками в межах внутрішньовиробничих логістичних систем
4 тести , три питання, задача
Виробнича логістика