Основні поняття і методи тектології

Організованість і дезорганізованість

Спроби визначити, що таке організація, привели до ідеї доцільності, яка містить у собі ідею мети. Організм, організація мають свою "мету" і "згідно" їй влаштовані. Мета припускає когось, хто її ста­вить і реалізує, істоту свідомо активну, улаштовувача, організатора, проте співвідношення, які виражаються словом "доцільність", мо­жуть виникати та розвиватися за відсутності всякого "суб'єкта", що свідомо ставить цілі, - в природі існує об'єктивна доцільність. Вона - результат боротьби організаційних форм, в якій форми "недоцільні" або "менш доцільні" руйнуються і зникають, "доцільніші" зберігаються. Це процес природного підбору.

З'єднання активностей може зменшити їх практичну суму: це відбувається тоді, коли вони одна одній протидіють, паралізують, знищують, — взаємно "дезорганізуються".

Проте є і опори. Організовані активності складаються з втратами, так що взята "абстрактно", їх практична сума менша, ніж була б при точному чисельному їх складанні.

Отже, організоване ціле практично більше простої суми своїх частин, але не тому, щоб у нім створювалися з нічого нові активності, а тому, що його активності з'єднуються з меншою втратою, чим опори, що протистоять ним.

Там, де стикаються активності й опори, практична сума, що вті­лена в реальних результатах, залежить від способу поєднання тих і інших; і для цілого ця сума збільшується на тій стороні, на якій з'єднання злагодженіше, має менше "суперечностей". Це і означає вищу організованість.

Організовувані активності та подоланні ними опори співвідносні поняття, вони виражають одне і те ж по суті і замінюються одне іншим.

У цьому сенсі знову-таки немає принципових відмінностей у природі, між живим і неживим, свідомим і стихійним, ін.

Отже, елементи всякої організації, будь-якого комплексу, що вивчається з організаційної точки зору, зводяться до активностей-опорів.

Саме поняття "елемент" для організаційної науки цілком відносне й умовне: це - просто та частина, на яку, згідно завданню дослідження, знадобилося розкласти об'єкт; вони можуть бути як завгодно великі або малі, можуть ділитися далі або не ділитися, - ніяких рамок аналізу тут поставити не можна.

Всяке розкладання на елементи, яке реально виконується або тільки мислиться, є дезорганізацією. Воно для того і робиться, щоб зменшити опір речей нашим зусиллям, за допомогою яких ми потім організовуємо елементи в нові, бажані для нас, поєднання. Дезорганізоване ціле практично менше суми своїх частин, — це визначення само собою витікає з попереднього.

Повної, ідеальної організованості в природі не буває: до неї завжди домішена, в тій чи іншій мірі, дезорганізація. Так, навіть якнайкраще організована співпраця не може бути вільна від будь-яких, хоч би мінімальних, внутрішніх перешкод і неузгодженостей.

Демонстративну та науково-цікаву ілюстрацію цих співвідношень представляє інтерференція хвиль. Накладаючись одна на одну, вони можуть підсилювати або ослабляти одна одну. Хай дві рівні хвилі йдуть таким чином, щоб горб однієї в точності співпадав з горбом ін­шої, і, отже, впадина з впадиною теж. Тоді загальна сила сприймано­го світла від них, опиниться не подвійна, а четверна: 1 + 1 дорівнює 4. Якщо ж, підйом однієї цілком зливається з впадиною іншої, і на­впаки, то світло і світло разом дає темноту: 1 + 1 дорівнює нулю. Між цими двома межами організованості та дезорганізації лежать всі проміжні і в числі їх та ідеально-середня, при якій сила світла точно відповідає арифметиці: 1 + 1=2. Це саме той випадок, коли горб однієї хвилі наполовину співпадає з горбом, наполовину - з впадиною іншої. Тут співвідношення організованості та дезорганізації взаємно врівноважуються, і виходить нейтральне поєднання.

Як з цього видно, тільки при рівновазі протилежних тектологічних тенденцій священна формула здорового глузду - "двічі два чотири" здійснюється в дійсності. Це не заважає їй бути приблизно вірною в масі випадків, тому що організуючі та дезорганізуючі процеси постійно сплітаються в нашому досвіді, - але саме приблизно. Вона цілком точна лише в граничній, в ідеальній комбінації.

Можна сказати, що дві людини та дві інші людини завжди складають рівно чотири людини, не більше і не менше. Але тоді корінна неточність і умовність полягає в тому, що реально різні та нерівні комплекси - окремі люди - беруться, як ідеально-рівні математичні одиниці, тобто у самому позначенні заздалегідь відкинуті всі нерів­ності та відмінності. Довільність цього прийому стане відразу ясна, якщо ми запитаємо, чи складають дві жінки і два одноклітинні люд­ські ембріони, що почали розвиватися усередині їх організмів, дійсно чотири людини.

Отже, для тектології перші, основні поняття, це - поняття про елементи і про їх поєднання. Елементами є активності-опори всіх можливих видів. Поєднання зводяться до трьох типів: комплекси ор­ганізовані, дезорганізовані та нейтральні. Вони розрізняються за ве­личиною практичної суми їх елементів.

2. Шляхи та способи дослідження

Організаційна наука характеризується перш за все і більше всьо­го своєю точкою зору. Звідси витікають всі особливості її завдань, методів і результатів.

Тут слід встановити два істотні моменти:

1) всяке наукове питання можна ставити і вирішувати з організаційної точки зору, чого спеціальні науки або не роблять, або роблять несистематично, лише як виняток;

2) організаційна точка зору вимушує ставити і нові наукові питання, яких не здатні намітити і визначити, а тим більше вирішити, спеціальні науки.

Організаційна точка зору, вживана свідомо і цілісно, приводить, з одного боку, до зміненої постановки питань окремих наук, з іншого боку, до нових наукових питань, що виходять за межі цих наук. Яки­ми ж методами повинне виконуватися дослідження тих і інших? Ме­тодами загальнонауковими, які вироблені, головним чином, у приро­дознавстві. Вони, в істотному, однакові для всіх наук, і варіюються лише в частковостях застосування; чим далі розвиваються науки, тим більше їх методи наближаються до методів природознавства. Тому, організаційна наука повинна виходити з цих загальних методів, пра­гнучи до можливо чіткого та точного їх застосування, змінюючи прийоми і способи цього застосування у міру потреби, що з'ясовується на ділі.

Індукція, ведуча від приватних фактів до узагальнень все більш і більш широких аж до універсальних, представляє три ос­новні форми: узагальнююче-описову, статистичну й абстрактно-аналітичну. Всі вони можуть бути застосовані і до явищ організа­ції - дезорганізації.

Що стосується узагальнювальних описів, то можна заздалегідь відмітити, що вони в організаційній науці повинні відрізнятися своїм тяжінням до "абстрагованості" в набагато більшій мірі, чим узагаль­нення спеціальних наук.

Перед тектологією, як перед математикою, всі елементи та явища рівні. Ті узагальнення досвіду, з яких виходить математика, універ­сальні, але і максимально-відвернені. Тектологія організованих і дезорганізованих комплексів повинна виробляти більше узагальнень, чим "тектологія нейтральних поєднань", тобто математика, - але та­кого ж типу.

Статистичний метод включає кількісний облік фактів і підраху­нок їх повторюваності. Кількісний облік мається на увазі в самому визначенні "організованості" і "дезорганізації"". Тільки тоді, коли він проведений, можна сказати, чи дійсно ціле практично більше або менше простої суми його частин, і наскільки. Підрахунок же того, на­скільки часто повторюються ті або інші поєднання, повинен викори­стовуватися на нижчих стадіях дослідження, поки воно ще не вийшло з меж групи окремих, конкретних фактів.

Вищі ступені дослідження досягаються методом абстрактно-аналітичним. Він встановлює основні закони явищ, що виражають їх постійні тенденції. Засобом для цього служить "абстрагування", тоб­то відвернення, видалення ускладнюючих моментів; воно виявляє в чистому вигляді основу даних явищ, саме ту постійну тенденцію, яка прихована під їх видимою складністю. Абстрагування виконується іноді реально, як це буває в точних "експериментах" природних наук; іноді ж тільки ідеально - у думках, чим у більшості випадків приму­шені обмежуватися науки соціальні.

У якій формі повинна застосовувати абстрактний метод органі­заційна наука? Реальне абстрагування необхідно доповнювати уяв­ним. Частіше тектологія примушена обмежуватися одним уявним абстрагуванням. Такі індуктивні шляхи, на яких організаційна наука повинна виробляти свої узагальнення і закони. Далі починається роль дедукції, яка прикладає і комбінує ці здобуті результати для отримання нових теоретичних, а також і практичних висновків.

У математиці - тектології нейтральних поєднань - роль дедукції дуже значна, й абсолютно затулила для більшості мислителів дослід­ницьку, тобто індуктивну основу цієї науки. У тектології організо­ваних і дезорганізованих комплексів така основа повинна бути наба­гато ширше: "нейтральне" з'єднання, тобто рівновага організуючих і дезорганізуючих моментів, лише окремий випадок, і притому над­звичайно спрощений випадок, який надзвичайно полегшує дедукцію. У загальній тектології, співвідношення індукції з дедукцією не може бути таким нерівномірним. Як наука універсальна, вона повинна об'єднувати в собі загальнонаукові методи.