Складання фігури-силуету зайця
Мета. Вчити дітей аналізувати спосіб розташування частин, складати, фігуру-силует, орієнтуючись на зразок.
Матеріал: у дітей - набір фігур до гри "Танграм", зразок.
Рис. 62
Хід роботи. Вихователь показує дітям зразок фігури-силуету зайця (рис. 62) і каже: "Подивіться уважно на зайця і розкажіть, як він складений. З яких геометричних фігур складені тулуб, голова, ноги зайця?" Треба назвати фігуру і її величину, так як трикутники, з яких складений заєць (показує), різних розмірів; пропонує кільком дітям відповісти.
Коля. Голова зайця складена з квадрата, вухо - з чотирикутника, тулуб - з двох трикутників, а лапи - теж з трикутників.
Вихователь. Чи правильно розповів Коля? Якщо помітили помилки, виправте їх.
Вихователь просить розповісти іншої дитини.
Ігор. Тулуб треба скласти з 2 великих трикутників, лапу (ось цю) - із середнього трикутника і маленького, а іншу - з маленького трикутника.
Вихователь. Тепер подивіться, яку геометричну фігуру утворюють 2 великих трикутника. Покажіть боку, кути цієї фігури.
Лена. Це чотирикутник (показує його контур, вважає кути, сторони).
Вихователь. А яку фігуру утворює разом середній і маленький трикутник?
Сашко. Прямокутник.
Надя. Ні, це чотирикутник, ось тут (показує) не як у прямокутника.
Вихователь. Ось ми і розглянули, як складено заєць, з яких фігур складені тулуб, голова, лапи. А тепер візьміть свої набори і складайте. Хто виконає завдання, перевірте, чи правильно склав.
Після того як фігура складена, вихователь просить двох дітей розповісти, як вони склали фігуру, тобто назвати розташування складових частин по порядку.
Світла. Я склала так: голову і вухо - з квадрата і чотирикутника, тулуб - з 2 великих трикутників, лапи - із середнього і маленького і 1 лапку - з маленького трикутника.
Іра. У мене вухо складено з чотирикутника, голова - з квадрата, лапа - з трикутника, тулуб - з великих трикутників, лапи - ось ці - з 2 трикутників.
Аналіз зразка в даному випадку проводився під керівництвом педагога. Надалі слід пропонувати дітям самостійно провести аналіз фігури і скласти її. Діти 5 років складають найбільш прості фігури-силуети: зайця, журавля, кенгуру, лисицю та ін (рис. 63). Протягом 5 занять з використанням розчленованого зразка діти навчаються чіткому його аналізу, правильному просторовому розташуванню геометричних фігур при відтворенні площинного зображення.
Більш складною і цікавою для хлопців діяльністю є відтворення фігур за зразками контурного характеру (нерозчленованим) - третій етап освоєння гри, що є доступним дітям 6-7 років за умови їх навчання.
Відтворення фігур по контурним зразкам вимагає зорового членування форми тієї чи іншої площинний фігури на складові частини, тобто на ті геометричні фігури, з яких вона складена. Воно можливе за умови правильного розташування одних складових частин щодо інших, дотримання пропорційного співвідношення їх за величиною. Відтворення здійснюється в ході вибору (пошуків) способу складання на основі попереднього аналізу і подальших практичних дій, спрямованих на перевірку різних способів взаємного розташування частин. На цьому етапі навчання одне з головних завдань полягає у розвитку у дітей уміння аналізувати форму площинний фігури по затурного її зображенню, комбінаторних здібностей.
При переході від складання фігур-силуетів за розчленованим зразкам до складання за зразками без вказівки складових частин важливо показати дітям, що без попереднього ретельного розглядання зразка скласти фігуру на площині важко. Дітям пропонують скласти 1-2 фігури силуетів за зразками контурного характеру з числа тих, що складалися ними раніше по розчленованим зразкам. Процес складання фігури при цьому проходить на основі сформованого уявлення і проведеного на початку заняття зорового аналізу зразка. Такі вправи забезпечують перехід до відтворення фігур по складніших зразкам.
Враховуючи те, що безпомилково вказати розташування складових частин в аналізованому нерозчленованому зразку дітям складно, необхідно пропонувати їм провести гаданий аналіз зразка. При цьому кожен аналізує зразок самостійно, після чого вислуховуються декілька варіантів розташування частин, правильність або помилковість яких вихователь не підтверджує. Це спонукає до практичної перевірці результатів попереднього аналізу розташування частин у составляемой фігурі, пошуку нових способів просторового розташування складових елементів.
2. Приклад