Метод радіаційної розвідки
Метод прогнозування
Вихідні дані при прогнозуванні радіаційної обстановки:
- час ядерного вибуху ( час аварії на радіаційно-небезпечному об’єкті);
- координати центру ядерного вибуху (аварії);
- потужність і вид ядерного вибуху;
- швидкість і напрямок середнього вітру.
Що ще необхідно знати для оцінки радіаційної обстановки?
Для оцінки радіаційної обстановки необхідно знати:
- значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами де
будуть перебувати люди (табл.16 стор.14, Губський);
- допустимі дози опромінення населення і формувань ЦО на період
перебування на місцевості, яка заражена радіоактивними речовинами (стор.50).
Суть методики прогнозування зводиться до того, що визначається напрямок
розповсюдження хмари радіоактивних речовин і наносяться на карту (схему)
можливі зони радіоактивного зараження.
Проводиться це в такій послідовності:
По координатах наносять на карту центр ядерного вибуху. В масштабі карти
(плану) наноситься коло (зона можливого зараження в районі ядерного вибуху).
Згідно з довідником для потужності вибуху від 100 до 1000 кт (кілотонн) при
наземних вибухах радіус зони зараження в районі вибуху дорівнює 3 км. Біля
кола надписують характеристику ядерного вибуху. Наприклад 100-Н
8.10 25.01 що означає: Вибух наземний, потужністю 100 кт, час вибуху 8 год.
10 хв., число і місяць (25.01).
По азимуту середнього вітру, який отримується від метеослужби із центру
вибуху проводиться лінія напрямку середнього вітру. Вісь зони можливого
радіоактивного зараження місцевості буде співпадати з проведеним напрямком
середнього вітру.
До кола зони можливого радіоактивного зараження в районі вибуху проводять
дотичні паралельні осі радіоактивного сліду. Під кутом 200 до
дотичних проводять прямі, які є боковими межами зони можливого радіоактивного
зараження місцевості. Зовнішні межі зон можливого радіоактивного зараження
місцевості визначають за довідковими таблицями ЦО в залежності від виду і
потужності ядерного вибуху, а також швидкості вітру. Зовнішні межі зон наносять
з врахуванням масштабу карти (плану).
При цьому прийнято межі зони А наносити синім кольором, зони Б – зеленим,
зони В – коричневим, зони Г – чорним.
|
8 р/г
80 р/г
20
0 240 р/г
напрямок
800 р/г середн.
вітру
100-Н Г В
Б А
8.10 24.05 Зона надзви- В і с ь с л і д у
чайно небезпеч. Зона небезч. Зона сильного
Зона помір.
зараження зараж. Д=4000р. рад.зараження зараження
Роботи припин. Д=1200р. Д=400р.
на 4 доби Роботи припиня- Роботи не зу- Д=40р.
ють на 1 добу пиняють
Визначається час підходу радіаційної хмари до населених пунктів за формулою: t
вип.= L
V де L – відстань від центру вибуху до населеного пункту, км, V –
швидкість вітру км/год.
Цей метод дозволяє визначити можливий ступінь радіаційного зараження: сильна,
небезпечна, дуже небезпечна, помірна і до початку випадання радіоактивних
опадів організувати захист населення і особового складу формувань, а
промислові об’єкти перевести на режим роботи в умовах радіоактивного
зараження.
Метод радіаційної розвідки
Він застосовується в штабах ЦО промислових підприємств (об’єктів) міст,
районів, областей, а також у військових частинах.