Культур і багаторічних насаджень

Тривалий час перелік страхових подій у сіль­ському господарстві був надто великий. Страховикові важко було визначати справжні причини та розміри конкретних ризиків. До того ж існував порядок, згідно з яким платежі з добровільного страхуван­ня могли здійснюватися тільки за рахунок прибутку, що залишався в господарстві після оподаткування. Через це платити за страхові по­слуги для більшості господарств було непосильним.

Останнім часом застосовується значно коротший перелік страхових ризиків, а страхові платежі дозволено відносити на ви­трати виробництва.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і бага­торічних насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин: вимерзання, град, злива, буря, ура­ган, повінь, пожежа. Крім того, до страхових подій належать вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом. На прохан­ня страхувальника перелік страхових випадків можна доповню­вати або скорочувати.

Уточнено склад страхових ризиків у разі вирощування вро­жаю в захищеному ґрунті. Тепер страхування врожаю може здій­снюватися на випадок: граду, бурі, урагану, пожежі, а також по­шкодження самої споруди.

Страхування багаторічних насаджень здійснюється на випа­док повної загибелі внаслідок вимерзання, сильних снігопадів, по­вені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі.

Зауважимо, що й після уточнення наведений перелік страхових ризиків значно ширший, ніж застосовуваний у країнах із розвине­ною ринковою економікою. Так, у Великій Британії, Нідерландах і багатьох інших країнах страхування врожаю сільськогосподарських культур обмежується такими ризиками: пожежа, повінь, град, об­прискування хімічними речовинами (третьою стороною).

Поряд із наведеними умовами з лютого 1999 р. НАСК «Оранта» ввела в дію Правила добровільного страхування сільськогос­подарських культур за іншим варіантом, де об'єктом страхування є майновий інтерес товаровиробника, пов'язаний з відшкодуван­ням фактичних затрат на посів та вирощування сільськогоспо­дарських культур у результаті повної загибелі рослин на всій по­сівній площі або на її частині незалежно від фази розвитку. Страховими подіями за цим видом страхування можуть бути:

• вимерзання озимих культур і багаторічних сіяних трав посі­ву минулих років;

• градобій, злива, буря, ураган або затоплення посівів (якщо воно є наслідком стихійного лиха);

• вогонь на пні колосових та інших сіяних культур.

На страхування не приймаються культури, які висівають щоб отримати зелене добриво або пасовище, а також культури, посіви яких протягом останніх трьох років жодного разу не дали врожаю.

Отже, господарства мають змогу вибирати варіанти страху­вання сільськогосподарських культур. Це особливо важливо з огляду на те, що останніми роками (крім 2001р.) істотно змен­шувалися показники врожайності сільськогосподарських куль­тур. Відшкодування вартості втраченого врожаю, визначеної по­рівнянням урожаю з гектара в поточному році із середнім показником за останні 5 років, досить суб'єктивне. Адже показ­ники врожайності можуть бути низькими не лише через стихійні події, а й унаслідок безгосподарності, нестачі потрібних сортів насіння, органічних та мінеральних добрив, пестицидів, машин і механізмів, а також пального для своєчасного й повного вико­нання агротехнічного комплексу робіт. Водночас за умов рестру­ктуризації сільського господарства нині вже здебільшого немож­ливо дістати дані про врожайність окремих культур за попередні роки в межах нових господарських формувань.

Страхова сума встанов­люється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з передбаченням франшизи.

Вартість урожаю сільськогосподарської продукції для цілей страхування можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну урожайність (у розра­хунку на один гектар) за останні 5 років і на погоджену зі страхо­виком ціну за одиницю продукції. Страхова сума не повинна бу­ти вищою за 70 % вартості врожаю (50 % — у разі обов'язкового страхування врожаю).

Решта вартості продукції в разі її знищення через страховий випадок має покриватися за рахунок ресурсів господарства. Без­перечно, така велика й фактично примусова франшиза не випра­вдана. Страхувальники, здебільшого, не мають змоги створювати адекватні внутрішньогосподарські резерви. Отже, на випадок ри­зиків господарства захищені лише наполовину. Доцільно, щоб рівень франшизи визначався за домовленістю між учасниками страхового договору. Їм потрібно дати право диференціювати роз­мір франшизи залежно від виду сільськогосподарських культур.

Страхові платежі визначаються в цілому за договором і за ко­жним видом майна, що передається на страхування.

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 25 % річної суми зі страхування врожаю сільсь­когосподарських культур і не менш як 50% відповідної суми зі страхування тварин та іншого майна до вступу договору страхуван­ня в дію, але не пізніше ніж через 30 днів від дня його підписання.

Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу.

Якщо страхування здійснюється на умовах відшкодування за­трат на вирощування сільськогосподарських культур у разі їх за­гибелі або пошкодження (другий варіант страхування), страхова сума визначається в межах планових або фактичних затрат на по­сів (висаджування) та вирощування відповідної культури. Може застосовуватися безумовна франшиза. Вона залежить від зони та умов вирощування тієї чи іншої культури, але не повинна пере­вищувати 20 % загальної вартості витрат на її вирощування. Як видно з наведеної далі таблиці, тарифні ставки з добровільного страхування затрат на вирощування сільськогосподарських куль­тур значно нижчі, ніж зі страхування врожаю сільськогосподар­ських культур.

Визначення збитку і страхового відшкодування. Розмір зби­тку в разі загибелі (пошкодження) сільськогосподарських куль­тур визначається після збирання.врожаю згідно з вартістю втра­ченої внаслідок страхової події продукції за певною культурою або групою культур (залежно від того, як вони були прийняті на страхування) і розраховується множенням на всю площу посіву різниці між вартістю прийнятого на страхування врожаю з 1 га, прийнятого на страхування та вартістю фактично одержаної про­дукції в поточному році з 1 га.

Якщо на всій площі або її частині, де загинула (була пошко­джена) основна культура, або на частині такої площі здійснено пересів (підсів), збиток визначається з урахуванням вартості фак­тично одержаного валового врожаю цієї культури (за цінами, про які досягнуто домовленості під час укладання договору страху­вання), а також фактичної вартості врожаю на площі пересіву (підсіву) за цінами реалізації відповідної продукції.

У разі, якщо будь-яку культуру посіяно на площі, більшій за ту, котру було взято в розрахунок під час страхування, розмір збитку при її загибелі (пошкодженні) визначається з розрахунку всієї фактичної площі посіву даної культури.

Збиток у разі пошкодження (загибелі) кормів, насіння, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначаєть­ся на підставі облікових даних про рух цих цінностей.

Розглянуті щойно умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо показують: страховики відійшли від шаблонного, непосильного і неефективного застосування прин­ципу «страхування від усіх бід». Набір страхових послуг посту­пово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує істотного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогос­подарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, між натуральними і грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контра­ктами із сільськогосподарськими товаровиробниками, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи і звіль­нивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за стра­хування сільськогосподарських ризиків.

У більшості країн Західної Європи застосовується виключно добровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тва­ринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі ферме­ри. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування (ТВС), котрі тісно взаємодіють із національними фермерськими спілками, банками та іншими суб'єктами бізнесу. Можна споді­ватися, що в далекій перспективі в Україні страховий захист сільськогосподарських товаровиробників також здійснюватиме­ться виключно на добровільних засадах. З поліпшенням фінансо­вого становища сільськогосподарських підприємств почнуть, на­певно, створюватися й товариства взаємного страхування. Проте нині цілком обґрунтовано вирішується питання про відновлення обов'язкового страхування врожаю, зернових культур і цукрових буряків для всіх товаровиробників за відчутної фінансової під­тримки їх з боку держави. Йдеться про те, що не менше як 50 % платежів за страхування таких культур здійснюватиметься за ра­хунок бюджету.