Тема 7. Особове страхування
Опорний конспект лекції
Основними підгалузями особового страхування є:
• страхування від нещасних випадків;
• страхування життя;
• медичне страхування;
Страхування від нещасних випадків та медичне страхування - це ризикове страхування, яке передбачає виплату страхової суми лише при настанні страхового випадку. Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається.
Страхування життя характеризується ознакою нагромадження страхових сум під час дії договору страхування. Це пов'язане з тим, що сукупність ризиків, які беруть на себе страхові компанії при здійсненні страхування життя, за будь-яких умов передбачає необхідність виплати страхувальнику.
Особове страхування - важлива форма соціального захисту людини. В структурі страхових послуг, які надаються страховими компаніями в Україні, особовому страхуванню належить 8,9 % (по надходженню страхових платежів) (69, с.4).
Страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну форми.
Згідно статті 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" визначені такі види обов'язкового особового страхування від нещасних випадків:
• медичних та фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом СНІД під час виконання ними службових обов'язків;
• спеціалістів ветеринарної медицини;
• спортсменів вищих категорій;
• на транспорті;
• працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України);
• медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (крім тих, які працюють в установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України );
• медичне страхування;
• працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин;
• персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я; тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи.
• членів екіпажу і авіаційного персоналу (1 ,с.2-3).
При здійсненні страхування медичних та фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом СНІД а також спортсменів вищих категорій діючим законодавством передбачено здійснення компенсаційних виплат з Державного бюджету України головними розпорядниками бюджетних коштів за цільовими платежами за місцем роботи потерпілого (1, с.13).
Для інших видів обов'язкового особового страхування джерелом сплати страхових платежів є кошти юридичних та фізичних осіб.
Страховими ризиками обов'язкового особового страхування від нещасних випадків є:
1) смерть (загибель) застрахованого під час виконання службових обов'язків;
2) втрата працездатності внаслідок травми, поранення;
3) встановлення інвалідності, отриманої внаслідок виконання службових обов'язків.
Страхова сума у випадку смерті, як правило, виплачується у розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою, а в разі травми, поранення, каліцтва чи інвалідності - в розмірі від шестимісячного до п'ятирічного грошового утримання в залежності від ступеня втрати працездатності.
Термін виплати страхових сум з обов'язкового особового страхування від нещасних випадків - 7 днів з дня одержання страховою компанією всіх необхідних документів.
До особливої категорії обов'язкового страхування від нещасних випадків відноситься обов'язкове особове страхування на транспорті. Цьому виду страхування підлягають пасажири всіх видів транспорту (крім міського), а також працівники транспортних підприємств (водії, машиністи, провідники пасажирських вагонів, електромонтери поїздів, кондуктори, механіки і т. д.).
Принцип автоматичності обов'язкового страхування пасажирів розповсюджується на час знаходження їх в дорозі. Джерелом виплат є страхові платежі, які включені в ціну проїзних документів.
Страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті здійснюється за рахунок транспортних підприємств.
Страховий платіж для пасажирів становить до 5 відсотків вартості квитка на приміських та до 2 відсотків - на міжміських маршрутах. Страховий платіж за водіїв визначається в розмірі до 1 відсотка від страхової суми за кожного застрахованого.
Страхова сума для всіх видів наземного транспорту становить 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
При індивідуальному (колективному) добровільному страхуванні від нещасних випадків встановлюється страхова відповідальність на випадок:
• смерті (загибелі) застрахованого внаслідок нещасного випадку;
• встановлення інвалідності внаслідок нещасного випадку;
• тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку.
Страхова виплата у випадку смерті застрахованого здійснюється в, розмірі 100 відсотків від страхової суми.
При встановленні інвалідності виплата проводиться у відсотковому відношенні до страхової суми залежно від групи інвалідності:
І група - 90 %, II група - 75 %, III група - 50 %.
При тимчасовій втраті працездатності внаслідок нещасного випадку виплата проводиться залежно від умов лікування (амбулаторне чи стаціонарно) та терміну перебування на лікуванні з розрахунку від 0,5 - 1 % від страхової суми за кожний день непрацездатності.
Колективне (групове) страхування від нещасних випадків - це страхування групи працівників згідно одного договору з єдиною страховою сумою та однаковим розміром страхового внеску.
Об'єктом колективного страхування є життя та здоров'я громадян, на яких можуть відобразитися наслідки нещасних випадків.
Страховим випадком є втрата працездатності на термін не менш ніж 10 днів не лише від нещасного випадку, а й внаслідок будь-якого захворювання, яке розвинулося в період дії договору страхування.
Договори групового страхування від нещасних випадків укладаються юридичною особою, тобто оформляється договір страхування у відповідній формі в двох примірниках. До кожного примірника договору додається список застрахованих з зазначенням розміру страхової суми для кожного з них, підписаний керівником і засвідчений печаткою. Кожному застрахованому видається страховий поліс.
При груповому страхуванні від нещасних випадків надається знижка з обчисленого страхового платежу в залежності від кількості застрахованих працівників.
Якщо кількість застрахованих становить від 10 до 20 осіб, то знижка встановлюється в розмірі 10 %; від 21 до 50 осіб - в розмірі 15 %; понад 50 осіб - в розмірі 20 %.
Колективному страхуванню від нещасних випадків підлягають і діти. Тобто укладаються договори колективного страхування учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, професійно-технічних училищ, середніх спеціальних навчальних закладів, а також дітей у дошкільних дитячих закладах та оздоровчих таборах.
Розмір тарифної ставки залежить від віку дитини та строку страхування. Передбачена також знижка розміру страхового тарифу залежно від кількості дітей, які приймаються на страхування.
Колективному страхуванню від нещасних випадків підлягають і туристи. Тарифні ставки для страхування туристів прирівнюються до П групи страхування громадян від нещасних випадків.
Згідно Доповнення до правил страхування від нещасних випадків "Здоров'я" за одним договором страхування має бути не менш як 10 застрахованих (діти віком від 6 до 16 років, а також працюючі особи віком від 16 до 69 років).
Медичне страхування - особлива організаційна форма страхової діяльності, що передбачає соціальний захист інтересів населення в охороні здоров'я. Медичне страхування - це страхування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини. При медичному страхуванні не передбачається ризик смерті або дожиття до певного віку чи до закінчення терміну дії договору. Тому воно відноситься до ризикових видів страхування.
Згідно Закону України "Про страхування" передбачено здійснення медичного страхування як в обов'язковій, так і добровільній формах. Однак обов'язкове медичне страхування (ОМС) до цього часу не запроваджене, а добровільне медичне страхування (ДМС) здійснюється страховими компаніями в незначних обсягах, що обумовлено низьким рівнем матеріального добробуту населення (128, с. 40).
Обов'язкове медичне страхування базується на таких принципах:
загальності, державності, некомерційності. Принцип загальності полягає в тому, що всі громадяни, незалежно від статті, віку, стану здоров'я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг. Принцип державності означає, що кошти ОМС - це державна власність. Держава забезпечує сталість системи ОМС і є безпосереднім страхувальником непрацюючої частини населення. Некомерційний характер ОМС базується на тому, що його здійснення і прибуток - це несумісні речі. Прибуток від проведення ОМС є джерелом поповнення фінансових резервів основної діяльності медичного страхування.
ОМС має риси соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством.
Для ОМС характерним є те, що сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а рівень страхового забезпечення однаковий для всіх застрахованих.
ОМС проводиться на основі двох програм: базової та територіальної.
Базова програма охоплює мінімально необхідний перелік медичних послуг для кожного громадянина.
Обсяг та умови надання медичної допомоги, що передбачаються територіальними програмами, не можуть бути меншими, ніж у базовій програмі.
ОМС охоплює практично все населення, але воно задовільняє лише основні першочергові потреби і не може охопити весь обсяг ризиків. Тому незадоволений страховий інтерес реалізується шляхом організації добровільного медичного страхування.
Добровільне медичне страхування призначене для фінансування медичної допомоги населенню понад той соціально-гарантований обсяг, що визначений ОМС.
На вітчизняному страховому ринку ДМС діють більше 50 страхових компаній (70, с. 40).
Фонди ДМС формуються за рахунок:
• добровільних страхових внесків підприємств, організацій;
• добровільних страхових внесків різноманітних груп населення та окремих громадян.
Добровільне медичне страхування може здійснюватися за трьома різновидностями:
1) безперервне страхування здоров'я;
2) страхування здоров'я на випадок хвороби;
3) страхування медичних витрат або так званий "медичний асистанс".
Безперервне страхування здоров'я - це вид страхування, при якому застрахованій особі надаються медичні послуги з наступною їх оплатою страховою компанією.
Страхування здоров'я на випадок хвороби — це вид страхування, при якому кожна хвороба оцінена в грошовому виразі. При виникненні страхової події застрахована особа отримує страхове відшкодування через касу страхової компанії.
Програми ДМС передбачають заходи, які розширюють можливості і поліпшують умови надання профілактичної та лікувально-діагностичної допомоги населенню.
Обсяг зобов'язань страховика за договором ДМС визначається переліком страхових випадків, у разі настання яких проводяться страхові виплати.
Страховою сумою в ДМС є граничний рівень страхового забезпечення, який визначається згідно з переліком та вартістю медичних послуг, передбачених договором страхування.
Страхові внески при ДМС залежать від обраної програми страхування, рівня страхового забезпечення за договором страхування, строку страхування, тарифної ставки та інших умов, передбачених договором страхування.
Асистанс - це добровільна форма медичного страхування, що передбачає здійснення медичного страхування громадян, які виїжджають за кордон.
Це новий вид страхування на випадок захворювання, тілесних ушкоджень застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, а також смерті під час перебування за кордоном.
Головна мета асистансу - негайне реагування в надзвичайних ситуаціях, надання клієнтові медичної та технічної допомоги.
Договір такого виду страхування може передбачати відповідальність страховика при необхідності медичного транспортування хворого до найближчої або спеціалізованої лікарні, транспортування в країну проживання з медичним супроводом, негайної стоматологічної допомоги. Проте вказаний договір страхування не відшкодовує вартість цілеспрямованого лікування за кордоном; лікування захворювань, які були відомі страхувальнику на момент укладення договору; вартість лікування хронічних захворювань; стоматологічного протезування тощо.
Важливою підгалуззю особового страхування є страхування життя.
Страхування життя в Україні становить найменшу частку на ринку страхових послуг (0,4 %), хоча в країнах з розвинутою економікою воно сягає 50 - 60 % (108, с.2).
На сьогодні послугами по страхуванню життя користується не більше 1% українців. В Західних країнах цей показник сягає приблизно 70 %.
Основними видами страхування життя є такі:
• змішане страхування життя;
• страхування дітей;
• страхування до вступу в шлюб (весільне);
• страхування додаткової пенсії;
• довічне страхування.
Одним з популярних видів даної підгалузі є змішане страхування життя.
При змішаному страхуванні життя, котре мало значний розвиток в період діяльності Держстраху СРСР, в одному договорі встановлювалося кілька видів страхової відповідальності на випадок настання таких страхових подій:
• дожиття застрахованого до закінчення строку страхування;
• втрати страхувальником здоров'я від нещасного випадку;
• смерті застрахованого.
Договори змішаного страхування життя довгострокові і могли укладатися на 3, 5, 10, 15 і 20 років. На страхування приймалися особи віком від 16 років до того віку, який вважається середньою тривалістю життя. Договори страхування не укладалися з непрацюючими інвалідами І групи.
Дія договору страхування починалася з того дня, коли страхувальник сплатив перший внесок готівкою або з дня його надходження на розрахунковий рахунок страхової компанії.
За угодою сторін договори змішаного страхування життя укладалися на будь-яку суму, що залежала від матеріальних можливостей застрахованого.
При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачувала йому обумовлену в договорі страхову суму.
При втраті страхувальником здоров'я виплата страхової суми залежала від ступеня його втрати. Відсоток втрати здоров'я визначався за спеціальною таблицею, яка розроблялася страховою компанією. Повна страхова сума виплачувалася за 100 % - ої втрати загальної працездатності.
У разі смерті застрахованого страхова компанія не несе відповідальності в тих випадках, якщо смерть застрахованої особи є наслідком:
• скоєння навмисного злочину;
• керування автотранспортом у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння;
• самогубства.
Для одержання страхової суми страхувальник повинен подати до страхової компанії заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску. У разі настання смерті страхувальника спадкоємець подає до страхової компанії копію свідоцтва про смерть страхувальника, посвідчення своєї особи або свідоцтво про спадщину.
При страхуванні дітей страхувальниками є батьки та родичі дитини, які укладають договір страхування і сплачують страхові внески.
На страхування приймаються діти віком від дня народження до 15 років. Стан здоров'я дитини при укладенні договору страхування не має значення.
Договором страхування передбачається виплата страхових сум у таких випадках:
• дожиття до закінчення строку страхування;
• смерть застрахованої дитини;
• втрата здоров'я від нещасного випадку.
Розмір страхової суми встановлюється за домовленістю сторін.
Розмір страхового внеску залежить від страхової суми та тарифної ставки. Страховий внесок може бути сплачений за один раз, або щомісячно, щоквартально, щорічно готівкою або безготівкове.
Максимальний строк страхування дорівнює 18 рокам, якщо вік дитини на момент укладення договору - до 6 місяців. Мінімальний строк дії договору - 3 роки.
Застрахована дитина або страхувальник мають право на одержання страхової суми після закінчення строку дії договору або протягом 3 років після його закінчення.
Розмір суми, яку страхова компанія виплачує за наслідки нещасного випадку, визначається з врахуванням ступеня розладу здоров'я.
Відмова у виплаті страхової суми передбачена у таких випадках:
• при отриманні травми застрахованим віком більше 14 років;
• в разі смерті застрахованого віком більше 14 років у зв'язку із скоєнням ним навмисного злочину;
•у випадку загибелі при керуванні транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного та токсичного сп'яніння.
Договір страхування до вступу в шлюб може бути укладений з батьками та іншими родичами дитини, а також з опікунами. Крім цього, договір може бути укладений з підприємствами, організаціями, установами.
Договори можуть укладатися щодо дітей віком від дня народження до 15 років на випадок дожиття застрахованого до закінчення строку страхування і вступу у шлюб або досягнення 21 року. Крім цього, договір передбачає відповідальність страховика у випадках настання смерті страхувальника або втрати здоров'я застрахованого у зв'язку з нещасним випадком.
Страхова сума встановлюється за бажанням страхувальника. Вона виплачується за винятком таких випадків:
• смерть застрахованого до закінчення12 місяців з дня набуття .чинності договору;
• внаслідок природженого або важкого хронічного захворювання;
• вчинення навмисного злочину;
• смерті застрахованого під час керування автотранспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Особливістю цього виду страхування є те, що в разі смерті страхувальника дія договору не припиняється, а він продовжує діяти без подальшої сплати внесків до кінця строку страхування і дає право застрахованому одержати страхову суму на підставі дожиття.
При страхуванні життя за правилами "Універсальні", які пропонує ВАТ СК "Арта" (м. Тернопіль), основними страховими випадками є:
1) дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування або досягнення нею віку, визначеного цим договором;
2) смерть застрахованої особи, яка настала під час дії договору страхування.
Додатковими страховими випадками є:
1) стійка непрацездатність застрахованої особи, що наступила внаслідок нещасного випадку;
2) тимчасова, але не менша 5 днів непрацездатність застрахованої особи, що наступила внаслідок нещасного випадку;
3) смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку. Договори страхування не укладаються щодо осіб:
1) яким на момент укладання договору виповнилося 60 і більше років;
2) хворих алкоголізмом, наркоманією, токсикоманією, на СНІД;
3) носіїв ВІЛ - інфекції;
4) інвалідів І і II груп, непрацюючих інвалідів III групи;
5) результати медичного огляду яких засвідчили наявність значних порушень стану здоров'я.
Термін дії договору страхування життя повинен встановлюватися з таким розрахунком, щоб на момент закінчення дії договору вік застрахованої особи не перевищував 70 років.
Термін дії договору страхування встановлюється за згодою сторін при укладанні договору страхування, але не може бути меншим ніж 3 і більшим ніж 35 років.
Договір страхування вважається укладеним з того моменту, коли він підписаний обома сторонами.
Страхувальник самостійно визначає страхові ризики, які підлягають страхуванню.
Страхувальники можуть укладати договори страхування життя третіх осіб лише за їх згодою, підтвердженою особистим підписом на заяві про страхування.
У договорі страхування повинна обов'язково вказуватись величина інвестиційного доходу, але вона не може бути більшою за 4 відсотки річних.
Страхові виплати встановлюються в таких розмірах:
1) При дожитті застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування або досягнення нею віку, визначеного договором страхування - 100 % від страхової суми;
2) У випадку смерті застрахованої особи - 100 % від страхової суми;
3) При встановленні інвалідності внаслідок нещасного випадку:
- при І групі інвалідності - 100 %
- при II групі інвалідності - 80 %
- при III групі інвалідності - 60 % від страхової суми.
4) При тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку -0,2 % за кожний день непрацездатності, але не більше 25 % страхової суми.
5) При смерті внаслідок нещасного випадку - 100 % від страхової
суми.
Страхова виплата здійснюється страховиком протягом 5 робочих днів від дати прийняття рішення про її проведення.
Рішення про проведення страхової виплати або відмову в такій виплаті приймається протягом 15 робочих днів від дати отримання необхідних документів.
За затримку страхової виплати з вини страховика останній сплачує одержувачу пеню, розраховану відповідно до діючої в даний період облікової ставки Національного Банку України.
Страхові виплати у разі природної смерті або смерті внаслідок загального захворювання застрахованої особи не проводяться, якщо ці події мали місце протягом перших трьох місяців безперервної дії договору.
Страхові виплати у разі смерті застрахованої особи внаслідок онкологічного захворювання, інфаркту, інсульту, цукрового діабету не проводяться, якщо ці події мали місце протягом перших шести місяців безперервної дії договору.
Виплати, пов'язані з тимчасовою непрацездатністю внаслідок нещасного випадку, проводяться за умови, якщо термін документально підтвердженої непрацездатності перевищує 5 робочих днів.
Страховик звільняється від обов'язку виплатити викупні суми, якщо:
1) договір страхування діяв менше, ніж 2 роки;
2) страхові внески були сплачені менше, ніж за 2 роки від початку дії договору;
3) викупна сума за договором, який діяв 2 і більше років, менша за суму еквіваленту 200 доларів США.
Страхувальник у разі дострокового припинення дії договору страхування втрачає право на викупну суму, якщо цей договір діяв менше 2 років від дня його укладення, або якщо страхові внески за цей період не були сплачені повністю, або викупна сума за договором, що діяв більше 2 років, менша, ніж еквівалент 200 доларів.
Договори довічного страхування укладаються з особами у певних вікових межах - від 20 до 70 років. Не укладаються договори з інвалідами І групи.
Страховий внесок встановлюється окремо для чоловіків і жінок за таблицею, котра додається до правил страхування.
У разі припинення сплати внесків договір діє довічно, якщо страхувальник сплатив усі внески, або якщо внески сплачені за два роки і більше.
У випадку настання смерті страхувальника страхова сума, вказана в договорі, виплачується визначеній ним особі.
Не виплачується страхова сума у випадках, якщо:
• страхувальник помер, перш ніж минуло 2 роки від початку вступу договору в силу;
• страхувальник помер від злоякісного утворення або захворювання серцево-судинної системи; '
• смерті страхувальника внаслідок самогубства або в результаті навмисного злочину.
При відмові у виплаті страхової суми страхувальнику повертаються сплачені внески.
Специфічною формою страхування дожиття є страхування додаткової пенсії.
Система страхування додаткової пенсії грунтується на таких засадах. Термін страхування визначається як різниця між пенсійним віком та віком страхувальника на момент укладення договору. Для страхувальників, які досягли 60 років (жінки) та 65 років (чоловіки), встановлюється термін страхування 5 років. Після закінчення терміну договору страхування пенсія виплачується довічно, якщо договір повністю оплачено страховими внесками.
Страхувальниками з цього виду страхування є всі категорії працюючих, в тому числі військовослужбовці, а також домогосподарки, якщо вони виховують двох і більше дітей у віці до 16 років. Застрахуватись можуть жінки від 20 до 60 років та чоловіки - від 25 до 65 років. Стан здоров'я до уваги при цьому не береться.
Страхова сума визначається при укладенні договору страхування.
Додаткова пенсія залежно від змісту договору страхування може бути виплачена страховиком протягом життя застрахованого або упродовж визначеного періоду (33, с.213). Якщо застрахований не дожив до моменту виплати пенсії, страхова компанія відповідно до умов страхування або виплачує вигодонабувачу (спадкоємцям) певну кількість пенсій, або різницю між обумовленою кількістю пенсій і сумою, яка вже була сплачена застрахованому за його життя (33, с.214).
План практичного заняття
1. Економічний зміст, підгалузі та види особового страхування.
2. Обов'язкові види страхування від нещасних випадків.
3. Порядок здійснення добровільного страхування від нещасних випадків.
4. Умови здійснення обов'язкового медичного страхування.
5. Організація добровільного медичного страхування.
6. Порядок укладення і виконання договорів змішаного страхування життя, страхування дітей до повноліття і одруження та довічного страхування.
7. Страхування додаткової пенсії.
8. Відповіді на тестові питання.
9. Розв'язування задач.
Література
1, с.1-3; 3; 7; 10; 23; 31, с. 94-112; 32, с. 104-123; 33, с. 196-246;
34; 35; 36; 37; 38; 39; 40; 41; 48, 49, с. 102-144; 52, с. 98-148; 53; 60; 69;
72; 75; 78; 84; 90; 93; 101; 102; 104, с. 30-37; 114; 123; 125; 126; 128.