Правове регулювання діяльності Тернопільської районної ради
Вступ.
Увідповідності з навчальним планом я проходив виконавчу практику у фонді комунального майна виконавчого апарату Тернопільської районної ради. Безпосередньо проходженням мною практики в Тернопільській районній раді керувала головний спеціаліст з комунальних питань районної ради, який відповідно до обов’язків, визначив моє робоче місце на час проходження практики, визначив послідовність її проходження згідно з навчальною програмою, надавав допомогу в отриманні необхідних матеріалів, давав різноманітні індивідуальні завдання, доручення, контролював і допомагав в їх виконанні.
Відповідно до основних завдань практики та на підставі набутих теоретичних знань я ознайомився із структурою, загальними засадами, формами діяльності, функціями та компетенцією Тернопільської районної ради, а саме – виконавчого аппарату та набув практичних навиків роботи у відділі.
Мета проходження мною практики є:
- закріплення теоретичних знань, здобутих у процесі вивчення теоретичних знань про районні ради, а особливо фонду комунального майна;
- ознайомлення з різними функціональними обов’язками, необхідними для майбутньої професії;
- формування професійного уміння і навичок для прийняття самостійних рішень під час виконання конкретної роботи;
- виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.
Одним з основних завдань проходження практики було опрацювання та вивчення регламенту Тернопільської районної ради та втілення їх на практиці.
Правове регулювання діяльності Тернопільської районної ради.
Загальними положеннями данного регламенту визначено що Тернопільська районна рада є органом місцевого самоврядування, яка відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представляє спільні інтереси територіальних громад міста Тернополя та сіл Тернопільського району.
Одними з представницьких органів територіальних громад згідно з Конституцією та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", є відповідні місцеві ради. Для з'ясування сутності цих органів доцільно визначати їх роль і місце в системі місцевого самоврядування.
Світовий досвід свідчить, що виборні органи — головні носії самоврядних повноважень. Представницька демократія є більш професійною, аніж безпосередня демократія і, відповідно до змісту ст. 5 Конституції України, саме ради як виборні, а, отже, і представницькі органи є органічним елементом системи влади на місцях і виступають однією з форм участі громади в управлінні суспільними та державними справами.
Основні ознаки рад як представницьких органів:
1) це колегіальні органи, до складу яких входять депутати, обрані безпосередньо населенням на підставі виборів;
2) вони здобувають мандат довіри безпосередньо від населення в межах територіальної громади, яка є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень;
3) їх діяльність поширюється на всю територію проживання громади;
4) згідно із законом, вони наділені правом представляти інтереси територіальних громад;
5) приймають рішення від імені громад;
6) є органами загальної компетенції, до відання яких відносяться всі питання, що вимагають нормативного регулювання;
7) посідають провідне місце у системі всіх органів місцевого самоврядування;
8) виражають волю всього населення територіальної громади, надаючи їй загальнообов'язкового характеру і здійснюючи в такий спосіб місцеву владу;
9) у своїй діяльності сполучають місцеві інтереси з державними.
Отже, представницькі органи місцевого самоврядування — ради — є колегіальними органами загальної компетенції, які складаються з обраних безпосередньо населенням відповідної адміністративно-територіальної одиниці, виражають їх волю, приймаючи від її імені рішення, що мають загальнообов'язковий характер.
Правовий статус представницьких органів місцевого самоврядування розуміється як сукупність їх прав і обов'язків, які визначаються Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами та нормативно-правовими актами.
Основою цих прав і обов'язків рад є повноваження місцевого самоврядування, які згідно з п. 2 ст. З Закону про місцеве самоврядування здійснюються як територіальними громадами безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: представницькими й виконавчими органами базового рівня, а також через районні та обласні ради, які представляють інтереси територіальних громад базового рівня.
Органи місцевого самоврядування в цілому є неоднаковими за своїм статусом (представницькі та виконавчі), але діють не хаотично, а системно, тобто в порядку, зумовленому засобами їх утворення, взаємовідносинами, що забезпечують у комплексі досягнення загальних цілей.
З'ясувати зміст правового статусу представницьких органів місцевого самоврядування можна лише на підставі проведення порівняльного аналізу прав і обов'язків ради з повноваженнями органів державної влади, органів, які утворюються в межах території, на яку поширюється юрисдикція територіальної громади, закладених в Законі про місцеве самоврядування, принципів розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування, і, нарешті, в результаті визначення представницькими органами місцевого самоврядування власної внутрішньої структури.
Як уже зазначалося, представницькі органи місцевого самоврядування не входять до системи державних органів. Конституція і Закон про місцеве самоврядування наділяють їх притаманними лише їм повноваженнями, відповідною матеріально-фінансовою базою, необхідною для здійснення радами наданих їм повноважень. Рішення представницьких органів місцевого самоврядування обов'язкові для виконання, як і акти органів державної влади. Ось чому не можна розглядати діяльність рад як абсолютно незалежної від функціонування державних органів.
Конституція України та Закон про місцеве самоврядування в Україні виходить з принципу самостійності місцевого самоврядування.
Самостійність як знакова ознака будь-якого самоврядування, тим паче місцевого, автоматично не переноситься на утворюваний територіальною громадою як первинною ланкою місцевого самоврядування представницький орган, не перетворює його на своєрідного диктатора, оскільки він співпрацює з органами державної влади, особливо на регіональному рівні представницьких органів місцевого самоврядування.