ТЕМА 7. ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ НА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Управління є однією з основних функцій держави. Набуття Україною незалежності вимагало побудови власної ефективної системи державного управління, адекватної новим політичним і соціально-економічним умовам.
До системи органів державної влади в Україні входять: законодавча, виконавча та судова влада.
Усі посади в органах державної служби поділяються на сім категорій. Критерії поділу посад за категоріями: організаційно-правовий рівень органу; обсяг і характер компетенції на конкретній посаді; роль і місце посади в структурі державного органу.
До посадових окладів в органах державної служби встановлені надбавки за ранги державних службовців. Відповідно до семи категорій посад встановлено 15 рангів. Кожній категорії відповідає по 3 ранги: І категорія посад – 1,2,3; ІІ категорія посад – 3,4,5; ІІІ категорія посад – 5,6,7; ІV категорія посад – 7,8,9; V категорія посад – 9,10,11; VІ категорія посад – 11,12,13; VІІ категорія посад – 13,14,15 [30].
Ранг державному службовцю присвоюється відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Ранг присвоюється керівником державного органу, в межах якого працює державний службовець. Для присвоєння чергового рангу в межах категорії державний службовець повинен відпрацювати на займаній посаді 2 роки. За виконання особливо відповідальних завдань в межах категорії державному службовцю черговий ранг може бути присвоєний достроково.
Державний службовець може бути позбавлений рангу тим органом, який присвоїв йому цей ранг. У трудовій книжці обов’язково робиться запис про присвоєння, зміну або позбавлення рангу.
На розмір оплати праці державних службовців впливає стаж їхньої роботи в державних органах. Щомісячні надбавки за вислугу років встановленні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1993р. №1049 “Про надбавки за вислугу років для працівників органів державної виконавчої влади” в таких розмірах залежно від стажу державної служби:
понад 3 роки - 10% посадового окладу + ранг;
понад 5 років - 15% посадового окладу + ранг;
понад 10 років - 20% посадового окладу + ранг;
понад 15 років - 25% посадового окладу + ранг;
понад 20 років - 30% посадового окладу + ранг;
понад 25 років - 40% посадового окладу + ранг.
Постановою встановлено надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи:
- керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам у розмірі до 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років;
- службовцям - у розмірі до 50% посадового окладу. Спеціалістам і службовцям встановлюється доплата:
a) за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників - до 50% посадового окладу за основною роботою;
б) за виконання обов’язків тимчасово відсутного керівника або заступника керівника структурного підрозділу - у розмірі різниці між фактичним посадовим окладом тимчасово відсутнього керівника або заступника керівника заступного підрозділу і посадовим окладом працівника, який виконує обов'язки тимчасово відсутнього керівника або заступника керівника структурного підрозділу [31].
Щомісячно здійснюється преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи у розмірі 25% середньомісячної зарплати.
Працівникам надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної зарплати працівника [32].
Державному службовцю надається відпустка на 30 календарних днів.
Пенсія державному службовцю виплачується за рахунок держави. На одержання пенсії державного службовця мають право особи, які досягли: чоловіки 60 років (стаж 25 років), жінки 55 років (стаж 20 років), у тому числі стаж державної служби не менше 10 років і за умови виходу на пенсію з роботи державної служби. Зазначеним особам пенсія призначається у розмірі 80% середньомісячного заробітку. Але за кожний повний рік роботи на державній службі пенсія збільшується на 1% заробітку. Проте максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 90%.
Планування видатків на утримання органів державної влади здійснюється у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів. Кошторис затверджується керівником відповідного вищестоящого органу не пізніше, ніж через місяць після затвердження бюджету, з якого проводиться фінансування. Разом з кошторисом затверджується штатний розпис органів державної влади, включаючи їхні структурні підрозділи, які утримуються за рахунок спеціальних чи інших позабюджетних коштів. У штатному розписі вказуються кількість штатних одиниць у розрізі структурних підрозділів, посадові оклади на кожну посаду і місячний фонд оплати праці у розрахунку на одну посаду.
Прикладом органу місцевого самоврядування в місті Чернівці є управління культури Чернівецької міської ради [33].
Кошторис управління на 2016 рік був затверджений в сумі 590 800,00 грн. Видатки на оплату праці працівників бюджетних установ становитимуть – 406 000, 00 грн., а також нарахування на заробітну плату – 89,300,00 грн. Крім видатків на оплату праці в кошторисі передбачені видатки на предмети, матеріали, обладнання та інвентар – 4 300 грн., видатки на оплату послуг – 7 300,00 грн., на відрядження – 1 300 грн., видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 69 600 грн. та ін.
Відповідно до штатного розпису, в управлінні культури наявні 5 штатних посад. Фонд заробітної плати на місяць становив 12 072,63 грн. Крім посадового окладу були здійснені надбавки за вислугу років та високі досягнення в праці, та доплати за ранг службовців [34].
Отже, держава фінансово підтримує органи місцевого самоврядування, бере участь у формуванні їх доходів та здійснює контроль за доцільним та ефективним використанням коштів відповідних бюджетів. Фінансування управління культури Чернівецької міської ради здійснюється на підставі кошторису доходів та видатків.
Фінансування і оплата рахунків органів влади й управління, які утримуються за рахунок державного бюджету, здійснюється органами Державного казначейства за наявності даних про територіальне розташування мережі установ на відповідній території та на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків [35].
За умови економічної кризи і хронічної нестачі бюджетних коштів фінансування управлінських органів здійснюється в розмірах, необхідних лише для забезпечення поточної діяльності.
Таким чином, уряд повинен піклуватися проблемами підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів, які надаються на потреби управління, вжити низку заходів на виконання цього завдання.
ВИСНОВОК
Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
Складовими бюджетної системи є її структура, принципи побудови та організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм. В основі функціонування та побудови бюджетної системи України, покладені такі принципи, як принцип єдності, субсидіарності, збалансованості, повноти, самостійності, обґрунтованості, ефективності та результативності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості та неупередженості, публічності та прозорості. Фінансове управління Чернівецької міської ради (далі управління) є виконавчим органом Чернівецької міської ради. Управління керується у процесі своєї діяльності Положенням про фінансове управління та багатьма іншими законодавчими актами. Функціональні права та обов’язки працівників управління наведені у відповідних посадових інструкціях працівників управління [36]
Фінансове управління Чернівецької міської ради здійснює свою діяльність через різні відділи, такі як бюджетний, відділ фінансування органів управління соціального захисту, відділ економічного аналізу та планування доходів бюджету та інші та координується головою фінансового управління.
Основним завданням управління є складання та виконання бюджету міста Чернівців. Проаналізувавши звіт про виконання бюджету за 2015 рік, можна побачити, що доходи бюджету перевищують видатки на 118025,0 тис. грн., тобто утворився профіцит. Це спричинене скороченням видатків та покриттям дефіциту спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду. Основним джерелом доходів бюджету стали міжбюджетні трансферти, обсяг яких становив 48%. З місцевого бюджету були здійснені видатки на освіту, соціальний захист, охорону здоров’я, державне управління, житлово-комунальне господарство, культуру та інші. Видатки на соціальний захист в основному спрямовані на надання соціальної допомоги малозабезпеченим сім’я та сім’ям з дітьми [37].
Проаналізувавши діяльність фінансового управління Чернівецької міської ради, можна виділити те, що основною його проблемою є недостатня кількість коштів бюджету міста, на що вказує великий обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету. Це спричинено тим, що видатки бюджету, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів значно перевищують обсяг доходів, закріплених за відповідними бюджетами.
Також варто зазначити, що фінансування соціальної сфери, а саме закладів освіти і охорони здоров’я в м. Чернівці є недостатнім, що сприяє погіршенню якості наданих послуг населення. Оскільки більша частка фінансування йде на оплату праці працівників, а не на необхідні сучасну техніку та підручники для навчальних закладів або життєво необхідне обладнання та медикаменти для лікувальних закладів. Для подолання цієї проблеми потрібно здійснювати ефективне використання бюджетних коштів на основі удосконалення існуючого механізму фінансування соціальної сфери та запровадження постійного моніторингу їх використання, а також збільшувати використання позабюджетних джерел фінансування закладів освіти та охорони здоров’я.
За сучасних умов існуюча система формування бюджетів має ряд недоліків, основним з яких є висока ступінь концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті, що знижує значення місцевих бюджетів у вирішенні важливих для населення завдань.
Основними напрямками зміцнення фінансової незалежності місцевих фінансових органів повинно стати:
– створення бюджетної системи та міжбюджетних відносин, що відповідатимуть їх розвитку;
– чітке розмежування функцій центральних і місцевих органів виконавчої влади;
– розширення власної дохідної бази місцевих бюджетів усіх рівнів та створення відповідних стимулів для збільшення доходів;
– запровадження системи фінансового вирівнювання та системи трансфертів, що ґрунтуються на прозорій правовій основі та об’єктивних критеріях [38].
Застосування нових підходів до бюджетних взаємовідносин має стати одним з ключових напрямком бюджетної політики, оскільки це дасть змогу на більш високому рівні забезпечити відкритість, прозорість і єдність у бюджетному процесі, справедливий розподіл загальносуспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Це створить реальні можливості для нарощування дохідної бази власних і закріплених доходів місцевих бюджетів, прогнозованості розвитку територій і призведе до подальшої стабілізації соціально-економічного становища в державі.
Таким чином, вирішення проблем стосовно формування і використання місцевих бюджетів в значній мірі може посприяти розширенню економічної самостійності та соціального розвитку регіонів. Адже забезпеченість та фінансова незалежність регіонів справляє істотний вплив на формування ефективного механізму регулювання економіки України.