Джерела фізичного забруднення

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

1. Що таке ноосфера?

2. Які особливості притаманні живій речовині?

3. На які галузі поділяють екологію?

4. Чому треба вивчати екологію?

III. Вивчення нового матеріалу

Забруднення — це зміна якості навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків.

Розрізняють природні й антропогенні забруднення. Природне виникає в ре­зультаті природних причин — виверження вулканів, землетрусів, катастрофічних повеней, пожеж. Антропогенне забруднення — результат людської діяльності.

Сьогодні загальна потужність джерел антропогенного забруднення в бага­тьох випадках перевершує потужність природних. Природні джерела нітро­ген оксиду викидають ЗО млн т на рік, а антропогенні — 35—50 млн т; сульфур діоксиду — відповідно, 30 і понад 150 млн т. У результаті діяльності людини свинцю потрапляє в біосферу в 10 разів більше, ніж у процесі природних за­бруднень.

За масштабами забруднення поділяють на такі види:

глобальні (планетарні): озонові дірки, кислотні дощі, парниковий ефект, підвищення рівня радіації і забруднення Світового океану;

регіональні: забруднення окремих частин країни, басейну окремої річки, моря;

локальні: невеликих масштабів від локальних джерел забруднення (вихлоп­на труба конкретного автомобіля, викид газоподібних чи твердих відходів окремого підприємства).

Основні антропогенні джерела забруднень

Промисловість

До основних антропогенних факторів розвитку екологічної кризи в Україні належать передусім великі промислові комплекси — ненажерливі споживачі сировини, енергії, води, повітря, земельних просторів і водночас найпотужні­ші джерела практично всіх видів забруднень (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних). Серед цих об'єктів найнебезпечнішими забруднювачами довкіл­ля є металургійні, хімічні, нафтопереробні й машинобудівні заводи, кар'єри та збагачувальні фабрики, деякі військові підприємства.

Енергетика

Сильно забруднюють довкілля об'єкти енергетики, передусім ТЕЦ і ГРЕС. Поглинаючи величезну кількість нафтопродуктів, газу й вугілля, вони вики­дають в атмосферу мільйони кубометрів шкідливих газів, аерозолей і сажі, за­харащують сотні гектарів землі шлаками й золою. ГЕС вважаються екологічно найбезпечнішими. Та за період свого існування водосховища перетворилися на накопичувачі відходів і забруднень із прилеглих регіонів. Екологічно небезпеку становлять і АЕС. Не тільки зберігається загроза нових аварій на АЕС, а й до­дається дуже складна проблема поховання ядерних відходів.

Військова діяльність

Багато з військових об'єктів становлять реальну й потенційну небезпеку для населення й довкілля, забруднюючи навколишнє природне середовище хі­мічними речовинами, зокрема сполуками важких металів, підвищуючи радіа­ційний фон, спричиняючи деградацію природних комплексів.

Транспорт

Транспортна мережа в Україні доволі густа, кількість та активність авто­транспорту в містах великі, до того ж він завдає відчутної шкоди довкіллю. Основні причини цього — застарілі конструкції двигунів, використовуване па­ливо (бензин, а не газ чи інші, менш токсичні, речовини) та погана організа­ція руху, особливо в містах, на перехрестях. Залізничний транспорт екологіч­но чистіший, особливо електричний. Та проблемою стало сильне забруднення залізниць нечистотами, що викидаються з вагонних туалетів. Забруднюється смуга завширшки в кілька метрів обабіч колій.

Сільське господарство

Для наших сільськогосподарських районів найхарактернішим є забруднен­ня природних вод і ґрунтів пестицидами й мінеральними добривами. Щорічні надходження їх на поля України сягають за 90 тис. т і 4,5 млн т відповідно.

Комунальні стоки

Дедалі нагальнішою екологічною проблемою міст України, особливо ве­ликих і курортних, стає очищення різних комунальних відходів — побуто­вих і промислових — та їх переробка. Щорічно у водойми України скидається близько 4 млрд м3 забруднених стоків.

Джерела фізичного забруднення

До небезпечних забруднювачів довкілля належать об'єкти, які генерують потужні фізичні поля, •— електромагнітні, радіаційні, шумові, ультра- та інф­развукові, теплові, вібраційні (великі радіостанції, теплоцентралі, РЛС, транс­форматорні підстанції, ЛЕП, ретрансляційні станції, спеціальні фізичні лабо­раторії й установки, кібернетичні центри, АЕС та ін.).