Робота 5. Полікардіографія. Фазовий аналіз діяльності серця людини
Аналіз фаз серцевого циклу людини є одним з методів дослідження скоротливої функції міокарда. Визначення тривалості фаз систоли шлуночків дає інформацію про насосну функцію серця, стан регуляторних механізмів, які забезпечують пристосування серця до різних умов діяльності організму.
Для розрахунку фаз серцевого циклу людини використовують метод полікардіографії, тобто одночасної реєстрації електрокардіограми, фонокардіограми та сфігмограми сонної артерії.
В клінічній практиці застосовують ехокардіографію, але студенту важливо у часі виявити збіг різних показників, що можуть дати інформацію про насосну функцію серця, тому аналіз структури серцевого циклу дуже важливий у підготовці лікаря.
Мета роботи. 3ареєструвати полікардіограму і визначити тривалість фаз серцевого циклу.
Для роботи потрібні:багатоканальний електрокардіограф, приставка для реєстрації фонокардіограми та сфігмограми.
Хід роботи. Підготувати електрокардіограф, заземлити його, увімкнути в електричну мережу. Приєднати до нього приставки таким чином, щоб по одному каналу реєструвалася електрокардіограма у II стандартному відведенні, по двох інших – фонокардіограма та сфігмограма. Розташувати електроди на кінцівках для реєстрації електрокардіограми, мікрофон – у ділянці серцевого поштовху, сфігмометричний датчик – над місцем чіткої пульсації сонної артерії. Швидкість руху стрічки – 50-100 мм/с.
Вмикають стрічкопротяжний механізм і реєструють полікардіограму протягом кількох серцевих циклів. Розрахувати тривалість фаз серцевого циклу за такоюсхемою:
1) фазу асинхронного скорочення (АС) визначають від початку зубця Q ЕКГ до початку максимальних осциляцій I тону ФКГ (Q – I тон);
2)фазу ізометричного скорочення (ІС) – від першого високочастотного коливання I тону до початку підйому анакроти сфігмограми (точка «с»);
3)період напруження (Т) — сума часу асинхронного та ізометричного скорочення (Т=АС + ІС);
4) період вигнання (Е)—визначається від точки «с» до початку інцизури сфігмограми (точка «е»);
5) тривалість механічної систоли (Sm) — відповідає сумі тривалості фази ізометричного скорочення і періоду вигнання (ІС+Е);
6) загальну систолу (So) — суму періоду напруги і періоду вигнання (Т+Е);
7) протодіастолічний період (Р) — відповідає інтервалам часу від точки «е» до точки «f» сфігмограми.
Фазовий аналіз дозволяє не тільки визначити тривалість фаз серцевого циклу. На їх підставі розраховують спеціальні показники, які характеризують динаміку скорочення серця.
До таких показників належать:
1) внутрішньосистолічний показник (ВСП). Він показує відношення тривалості періоду вигнання до тривалості механічної систоли (у відсотках) і характеризує ефективність використання часу механічної систоли. При частоті серцевих скорочень 60-90 за 1 хв. ВСП коливається у межах 68-31%;
2) індекс напруги міокарда (ІНМ) – відношення часу періоду напруги до тривалості загальної систоли (у відсотках). Характеризує частину часу серцевого корочення, який витрачається на підготовку до вигнання крові;
3) важливі дані дає розрахунок часу вигнання хвилинного об'єму крові (ЧВХО). Розраховують шляхом множення тривалості поріоду вигнання (Е) на частоту серцевих скорочень.
Результати роботи.
| Назва фаз, періодів серцевого циклу | Тривалість | |
| мм | с | |
| Фаза асинхронного скорочення (АС) | ||
| Фаза ізометричного скорочення(ІС) | ||
| Період напруження(Т) | ||
| Період вигнання(Е) | ||
| Механічна систола (Sm) | ||
| Загальна систола (So) |
Висновки: (відзначити, чи нормальна тривалість фаз серцевого циклу; про що це може свідчити)
Протокол перевірено. ________________________
(підпис викладача, дата)
Протокол практичного заняття №8. ”____”___________2014