РОЗДІЛ І. Сутність та структура річки Псел
Наша річка – Псел
Роботу виконали:
Вольвач Катерина
Заболотна Віра
Учениці 8 – БХ класу
КУ Сумської СШ І-ІІІ
ступенів №10
Науковій керівник:
Кудояр Тетяна Іванівна
Учитель вищої категорії,
старший учитель біології
КУ Сумської СШ І-ІІІ
ступенів №10
Суми – 2014
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Сутність та структура річки Псел
1.1. Територія річки
1.2. Походження назви
1.3. Особливості будови
1.4. Притоки річки
1.5. Особливості використання
РОЗДІЛ ІІ. Екологічний стан нашої річки
2.1. Забруднення річки та її основні забруднювачі
2.2. Дослідження стану води
2.3. Охорона водних багатств
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТОК 1. Акт відбору проб води
ДОДАТОК 2. Протокол дослідження води річки Псел
ДОДАТОК 3
ДОДАТОК 4
ДОДАТОК 5
ДОДАТОК 6
ДОДАТОК 7
ВСТУП
Життя і діяльність людини суттєво залежить від природних факторів, що знаходяться на території на якій вона проживає. Чи не провідну роль у цьому факторі відіграє вода. Саме поблизу джерел води ми спостерігаємо великі поселення від стародавніх часів до сьогодення. Не виключення складає і річка Псел. На її берегах сьогодні розміщенні десятки міст, сіл і селищ, найбільше місто серед яких – Суми. А тому стан, розвиток та історія річки має величезне значення для сумчан. А звідси:
Об'єктом дослідження є стан річки Псел.
Предметом дослідження є розвиток русла, джерела надходження води та сучасний її стан.
Мета дослідження передбачає з'ясування історичних особливостей та умов формування джерел живлення, сучасного стану русла, приток, стану забруднення та заростей, господарське використання води.
Саме з'ясування стану річки та її водних ресурсів дають можливість економічно-обґрунтованого та раціонального використання водних ресурсів, попередження її заростання та забруднення.
У цьому дослідженні ми спирались на таке передбачення, а тому:
Гіпотеза дослідження полягає у тому що:
- річка Псел має своєрідні особливості будови русла;
- русло річки, у зв'язку з господарською діяльністю людини має певні особливості
Відповідно до гіпотези і мети дослідження розв'язувались такі завдання:
- ознайомлення з історією розвитку, територією та особливостями русла річки Псел;
- вивчення екологічного стану русла річки Псел;
- вивчення раціональності господарського використання водних ресурсів Псла.
Методи дослідження:
Для досягнення поставленої мети та розв'язання завдань дослідження нами були використані методи візуального огляду русла, фотографування результатів, лабораторного дослідження прозорості води, вивчення історичних джерел походження басейну та сучасного стану русла.
Наукова новизна полягає в розробці методів дослідження та аналізу стану водних ресурсів басейну річки Псел.
Теоретичне значення роботи полягає у подальшому розширенні та конкретизації уявлень про особливості формування розвитку та сучасного стану русла і водних ресурсів басейну річки Псел.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані для суттєвого поліпшення стану басейну річки Псел, зменшення її забруднення та негативного впливу технічних споруд на її руслі.
Здравствуй, Псел - голубая река,
Вот церквушка, что Гоголя помнит,
Над котрой плывут облака
Колосистым украинским полднем,
Ольга Благодарова
РОЗДІЛ І. Сутність та структура річки Псел
1.1. Територія річки
Псел – річка в Росії і на Україні, ліва притока Дніпра (басейн Чорного моря). Витік річки знаходиться в Росії на кордоні Курської і Бєлгородської областей. Річка перетинає російсько–український кордон на північний захід від села Запсілля. По території України тече в межах Сумської та Полтавської областей по Придніпровській низовині. Впадає в Дніпро (Дніпродзержинське водосховище) на відстані 564 км від гирла останнього нижче м. Кременчук.
1.2. Походження назви
Річка Псел (Псьол), давня українська назва Псло, уперше згадана в літописі Нестора-літописця «Повість временних літ», 1113 року, змушує дослідників посперечатися з приводу цієї назви. О. Ященко вважає, що стосується вона давньогрецької назви пселлос — темний. М. Т. Янко вірогіднішим називає слов'янські корені: піс, пъс, пес, пстрі — луки, вологе місце.
1.3. Особливості будови
Річка дуже мальовнича, з крутим правим і пологим лівим берегом. В основному річка протікає в листяних лісах, зустрічаються заболочені місця, канали, заводь і навіть піщані пляжі.
Довжина річки 717 км (в межах України – 692 км), площа басейну 22800 км². Долина у верхній частині вузька, глибока, з крутими схилами, нижче її ширина досягає 10–15 км, у пониззі – 20 км. Схили долини асиметричні: високі праві (висота 30 – 70 м) та низькі ліві. Коли ріка добігає смт Шипак, спостерігається незвичайне явище: вищий лівий берег – це виняток з правил Г. Коріоліса (Сила Коріоліса), відповідно до якого у північній півкулі праві береги річок вищі. Висота 168 м (вершина).
Долина дуже широка, складена переважно пісками, частково з домішками річкового мулу. Переважання піщаних ґрунтів є результатом діяльності річкових вод, що руйнують білі піски, які складають правий берег. Вони відкладаються в основному по лівому березі Псла. Боліт у його долині небагато. Майже немає й торфовищ, що обумовлено піщаним характером долини, а також наявністю швидкої течії.
У верхній течії Псла на його берегах трапляються виходи крейди. Крейдяні відслонення добре видно, зокрема, біля села Миропілля.
Заплава розчленована старицями та протоками, на окремих ділянках заболочена. Річище звивисте, розгалужене, ширина річища у нижній течії до 60–80 м. Похил річки 0,23 м/км. Живлення переважно снігове. Озер 25 км², боліт 190 км². Замерзає на початку грудня, скресає до кінця березня.
1.4. Притоки річки
Річка Псел має притоки, котрі поділяються на праві і ліві.
Праві: Суджа, Олешня, Сумка, Ворожба, Грунь, Вівнянка, Багачка, Балаклійка, Хорол, Омельник (Сухий Омельник), Сухий Кагамлик (частково).
Ліві: Удава, Рибиця, Сироватка, Легань, Вільшанка, Будилка, Веприк, Бобрик, Лютенька, Грунь-Ташань, Говтва, Рудька.
Найбільші притоки Псла знаходяться переважно в його середній течії. Грунь – права притока Псла. ЇЇ довжина становить 85 км. В окремих місцях заплава річки заболочена, є торфовища. В Псел вона впадає поблизу м.Гадяч. Найбільша ліва притока – річка Хорол, довжина якої 308 км. Її заплава заболочена, є торфовища, в нижній течії русло річки перетворено на канал, болота осушені.
У заплаві Псла й його приток є великі луки та лісові масиви. Серед них знаходяться озера, що розташовані в основному з лівого боку русла й є його залишками – старицями.
1.5. Особливості використання
У далекому минулому береги наземних водойм, зокрема річок, найчастіше ставали місцями поселень людей, виникнення міст. Річки були головними шляхами сполучення. Вони використовувалися як транспортні артерії, якими на човнах і кораблях переправляли різні товари, худобу, людей. На річках будували водяні млини, сплавляли ліс. Деякі осередки залежали не лише від наявності річок як таких, а й від їхнього циклу. Зокрема, у Стародавньому Єгипті чітко відстежувався цикл повеней Нілу, люди навіть навчилися передбачати їх наближення завдяки астрономічним спостереженням, оскільки на розливах Нілу ґрунтувався також сільськогосподарський цикл древніх єгиптян.
У наші дні річки набули ще більшого значення. Вони досі використовуються як транспортні шляхи, причому зі зростанням обсягів виробництва та промисловості, обсяги перевезень річковими суднами тільки зростають. Річки також досі залишаються важливими джерелами питної води. Нині вода річок використовується для роботи фабрик і заводів, для систем охолодження (зокрема, на АЕС). На річках будують гідроелектростанції.
На Пслі споруджено невеликі ГЕС, є шлюзи – регулятори, наприклад, в селищі Велика Богачка та селі Сухорабівка. У пониззі Псел судноплавний. Воду використовують для водопостачання та зрошення земель.
У середній течії річки споруджено більше десяти водосховищ, що змінили природній вигляд Псла в цілому. Всі вони руслового типу, з відносно великим водообміном. Слід зазначити, що в водосховищах, розташованих вище за течією річки, дно замулене більше, аніж у водосховищах, розташованих нижче за течією. В останніх переважають донні відкладення, що складаються з піску різного ступеня замуленості.
Слабка течія сприяє тому, що в літній період у водосховищах (особливо у верхніх) відбувається накопичення донних піщано–мулистих відкладень, що сприяє розвитку у прибережній зоні вищої водно – болотяної рослинності. Верхні водосховища грають у цьому відношенні роль відстійників для води, що надходить з водозбірної площі річки.
У нижніх водосховищах заростей вищої водної рослинності менше. Основна її маса представлена рогозом, тростиною, очеретом, лататтям, калиткою, роголистником та іншими.
На ділянках річки нижче гребель, а також на незарегульованих її відрізках спостерігаються досить значні швидкості течії (0,5–0,65 м/с), слабке накопичення мулистих донних відкладень і варіювання розвитку вищої водної рослинності від невеликих відкладень до їх повної відсутності. Переважаючий тип ґрунтів тут – добре помітний річковий пісок.