Організація роботи приймального відділення хірургічного стаціонару. Особливості санітарної обробки хворих з хірургічною патологією
Приймальні відділення у складі багатопрофільного лікарського закладу можуть бути створені за централізованим, або децентралізованим принципом. Централізоване приймальне відділення проводить прийом всіх хворих, що надходять до лікарського закладу за направленням лікарів амбулаторно-поліклінічної служби, доставляються бригадами швидкої допомоги чи звертаються самостійно.
При децентралізованому принципі створення приймальні відділення розташовують окремо у кожному лікувальному корпусі, або для кількох корпусів одночасно, для обслуговування хворих, що надходять для надання допомоги за профілем відділень даного корпусу. Наприклад, у складі лікарні є три лікувальних корпуси: хірургічний (із загальнохірургічним, травматологічним, урологічним, реанімаційним відділеннями), акушерсько-гінекологічний (із пологовим, гінекологічним, післяпологовим, патології новонароджених відділеннями), терапевтичний (із терапевтичним, гастроентерологічним, неврологічним, кардіологічним відділеннями). При децентралізованому принципі утворення у кожному корпусі на перших поверхах буде розташоване окреме приймальне відділення. При цьому обов’язки чергових лікарів приймального відділення можуть виконуватися по черзі лікарями відділень, що знаходяться в даному лікувальному корпусі.
Функції приймального відділення:
- Реєстрація хворих, що звернулися, або доставлені для надання допомоги;
- Проведення первинного огляду та діагностичних заходів;
- Сортування хворих в залежності від профілю відділень та необхідності надання допомоги (планові та невідкладні захворювання);
- Проведення санітарної обробки хворих;
- Первинне обстеження хворих з використанням лабораторних та інструментальних засобів, організація консультативних оглядів спеціалістів відділень лікарні;
- Надання термінової допомоги та проведення реанімаційних заходів у разі виникнення невідкладних станів;
- Транспортування хворих у відділення;
- Оформлення облікової медичної документації;
- Повідомлення в органи внутрішніх справ про суіцидні випадки, дорожно-транспортні та кримінальні травми, про доставлених мерців, а також про людей в непритомному стані без супроводження рідних або без документів;
- Повідомлення станції швидкої медичної допомоги про випадки самостійного покидання хворим приймального відділення без надання медичної допомоги.
Первинний огляд, надання першої допомоги, сортування хворих проводить черговий лікар приймального відділення. Найчастіше у приймальному відділенні працюють лікарі загальної терапевтичної практики. Окрім чергових лікарів до штатного складу централізованого приймального відділення входять медичні сестри (або фельдшери) та молодші медичні сестри. Штат має бути укомплектованим для забезпечення надання безперервної цілодобової допомоги хворим.
Після первинного огляду, за необхідністю, у приймальне відділення викликаються спеціалісти з інших відділень лікарні (консультанти приймального відділення призначаються наказом по лікарні) для визначення подальшої тактики обстеження та лікування, вирішення питань необхідності стаціонарного лікування. Після огляду і вирішення лікувально-діагностичних питань лікарем та медичними сестрами заповнюється первинна медична документація (перелік включає 25 одиниць облікової документації). До основної первинної документації приймального відділення відносять: історію хвороби, якщо хворий надходить до стаціонару (у приймальному відділенні заповнюється титульний лист історії хвороби, відомості про ознайомлення з режимом медичного закладу, дані про перенесені інфекційні хвороби, результати огляду на педикульоз та коросту); журнал обліку прийому хворих в стаціонар (заносяться основні дані про всіх хворих, що зверталися за допомогою); журнал реєстрації амбулаторних хворих (заносяться дані про хворих, яким допомога була надана у приймальному відділенні, та які були відправлені для подальшого амбулаторно-поліклінічного лікування); журнал відмовлень у госпіталізації.
У складі приймального відділення мають бути наступні приміщення:
- регістратура (диспетчерський пост);
- кімнати для огляду хворих (в тому числі спеціалізовані – гінекологічні, травматологічні, хірургічні з відповідним обладнанням);
- санітарний пропускник з ванною, душовою кімнатою та туалетами;
- палати для перебування хворих на час проведення первинних лікувально-діагностичних маніпуляцій;
- бокси для ізоляції хворих з інфекційними висококонтагіозними захворюваннями;
- процедурна та перев’язувальна кімната;
- лабораторія;
- рентгенівський кабінет;
- допоміжні приміщення (кімнати чергового персоналу, комори, камери для зберігання речей).
Після первинного огляду та вирішення питання про необхідність госпіталізації хворого лікар встановлює обсяг санітарно-гігієнічної обробки. Хворі, що надходять для стаціонарного лікування у плановому порядку, як правило, приймають гігієнічний душ вдома вранці та в приймальному відділенні лише переодягаються, змінюючи одяг та взуття. Хворі, що надходять до стаціонару у невідкладному порядку підлягають санітарній обробці. При цьому виключення складають лише хворі у вкрай важкому та непритомному станах (гостра кровотеча, гострий інфаркт міокарду, коматозний стан, перфорація порожнистого органу черевної порожнини та інше) яким санітарно-гігієнічна обробка не проводиться. При тяжкому стані хворого проводиться обмивання мочалкою, змоченою мильним розчином, ополіскування чистою водою та обтирання чистим рушником. Температура води для миття та ополіскування 36,0 – 38,0° С. В задовільному стані хворий приймає гігієнічний душ під спостереженням медичного персоналу. Вкрай забруднені хворі при задовільному стані організму можуть приймати гігієнічну ванну з мильним розчином.
Під час первинного огляду медичною сестрою обов’язково проводиться огляд для можливого виявлення корости та педикульозу. Особливу увагу для виявлення корости та педикульозу слід приділяти при огляді осіб, що ведуть безладний та неосідлий спосіб життя, доставлених із місць позбавлення волі, військових частин, тобто з місць найімовірнішого розповсюдження цих захворювань. Для виявлення корости проводиться огляд тулуба та кінцівок з акцентуванням на місця типового знаходження ознак корости – міжпальцеві простори, зони ліктьових ямок, піхвових ділянок, бокових поверхонь тулуба. Сліди корости виглядають як наявність подвійних (на відстані 1-2 мм одне від одної) дуже сверблячих червоних цяток, які є місцями входу та виходу збудника корости. При виявленні ознак корости діагноз затверджується оглядом дерматолога, який призначає відповідні додаткові діагностичні заходи та обирає спосіб обробки хворого.
Для виявлення педикульозу медичною сестрою проводиться огляд волосся, шкіри та білизни пацієнтів. Для ретельного огляду необхідно наступне обладнання: настільна лампа, лупа, густий гребінь, дезрозчин для змочування гребня.
На тілі людини паразитують три види вошей – платяні, головні та лобкові. Платяні і головні воші є носіями висипного тифу, волинської гарячки та зворотнього тифу. Ураження лобковими вошами називається – фтиріоз. Воші протягом свого життя перебувають на тілі людини і живляться її кров’ю, при своєму розвитку проходять 3 стадії: яйце («гнида»), личинка та статевозріла воша. Яйце має довгасту форму (1,0 – 1,5 мм довжини), жовтувато-білого кольору, міцно склеєне з волоссям. Личинка сірувато-коричневого кольору. Дорослі воші сірувато-коричневого забарвлення, після кровосмоктання темніші, пересуваються за допомогою 3 пар лапок з кігтиками. Воші мають довжину 2,1 – 4,75 мм. Платяна воша живе та відкладає яйця в білизні купками по 6 – 14 штук, для смоктання крові виходить на шкіру. Головна воша відкладає яйця на волосся голови біля коріння. Лобкова воша (площиця) живе на волоссі лобка, бровах та інших волосистих частинах тіла. Укуси воші виглядають як невеличкі капсулоподібні папули.
При виявленні осіб з педикульозом (наявність живих вошей, гнід та подряпин на місцях укусів від кровосмоктання) проводиться відповідна санітарна обробка в приймальному відділенні. Дезінсекцію проводять одночасно, знищуючи вошей безпосередньо на голові, тілі людини, білизні, одязі. Для обробки місць, уражених педикульозом (волосиста частина голови або лобок) використовують два способи: сухий і вологий (хімічний).
А) Сухий спосіб обробки:
1. Гоління волосся машинкою, або бритвою;
2. Обмивання теплою водою з милом (двічі);
3. Висушування;
5. Волосся збирають і спалюють.
Б) Вологий (хімічний) спосіб обробки голови:
1. На голову наносять один із педикулоцидних засобів: 0,15% водну емульсію карбофосу, 20 % водно-мильну суспензію бензилбензоату, мильно-сольвентова емульсія, лосьйон «Ниттіфор», 10% водно-гасову емульсію, шампунь «Брек», засіб «Локодин», «Лонцид», «Педикрин», «Опофос», «Перфолон», «Педикулін» та інші;
2. Голову покривають поліетиленовою косинкою або рушником. При використанні карбофосу, шампуню «Брек», засобів «Локодин», «Лонцид», бензилбензоату, мильно-сольвентової або водно-гасової емульсії час контакту 30 хвилин, при використанні лосьйону «Ниттіфор» – 40 хвилин;
3. Промивають голову шампунем;
4. Ополіскують волосся 5% розчином оцту;
5. Розчісують густим гребінцем.
Одяг пацієнтів з виявленим педикульозом збирають в поліетиленовий мішок, обробляють дустом, направляють в дезінсекційну камеру. Вологому способу обробки не підлягають діти до 5 років, вагітні жінки та матері, що годують грудним молоком і особи з пошкодженнями шкіри (мікротравми, дерматит, екземи), хворі у тяжкому стані. У даному випадку використовують сухий спосіб обробки, або обробляють волосся 5% борною маззю.
Перед процедурою слід обов’язково проінформувати пацієнта про наявність в нього педикульозу, про необхідність та спосіб обробки та отримати дозвіл на обробку. Медична сестра, що виконує обробку, проводить пацієнта до окремої кімнати з санітарним вузлом та доброю вентиляцією, одягає захисний одяг, а після проведення обробки дезінфікує приміщення. Про випадок виявлення педикульозу чи корости повідомляється в санітарно-епідеміологічну службу, що обслуговує даний район.
Послідовність праці та розподіл обов’язків співробітників приймального відділення:
1) реєстрація пацієнтів – проводиться медичною сестрою, або фельдшером у відповідних журналах. Якщо хворий доставлений бригадою швидкої медичної допомоги, вона залишає в приймальному відділенні супровідний лист, в якому внесені паспортні дані пацієнта та відомості про загальний стан, обсяг первинної допомоги. При відмові у госпіталізації лікарем приймального відділення, або лікарями профільних відділень, заповнюється як супровідний лист швидкої допомоги так і спеціальний журнал з аргументацією причин відмовлення та подальшими рекомендаціями;
2) ретельний огляд для виключення педикульозу або корости (виконує медична сестра, або фельдшер);
3) огляд та обстеження пацієнта лікарем приймального відділення (при необхідності і іншими лікарями профільних відділень) для встановлення попереднього діагнозу та вирішення питань щодо необхідності та профілю госпіталізації. В цей час, поряд з об’єктивним обстеженням пацієнта, виконуються необхідні лабораторні, інструментальні, рентгенологічні дослідження;
4) при встановленні показань до госпіталізації лікарем вирішується питання про необхідність та вид санітарної обробки, обирається спосіб транспортування хворих до відділення;
5) санітарна обробка, переодягання та транспортування пацієнта до відділення здійснюється медичною сестрою (фельдшером) за допомогою молодшої медичної сестри.
У випадках надання екстреної хірургічної допомоги, коли існує безпосередня загроза для життя пацієнта, вищезазначена послідовність праці може не тільки змінюватись, але й окремі елементи можуть взагалі не виконуватись (або здійснюються вже після госпіталізації хворого та надання йому допомоги). Всі заходи виконуються максимально швидко спільними зусиллями співробітників приймального відділення, працівників швидкої медичної допомоги та відділень лікарні.