Розвиваюча:розвивати допитливість, спостережливість
Виховна:виховувати любов до природи.
Назви звуки, які ми позначаємо кружечком [ ⚫ ]? Як називають ці звуки? Скільки їх у нашій мові? (шість голосних).
Назви звуки, які позначають рискою [ – ]. Як називаються ці звуки? Чим приголосні звуки відрізняються від голосних? Зараз пропоную тобі пограти у гру, - я називатиму окремі звуки, а ти складатимеш із них слово: [т], [и] – ти, [м], [и] – ми, [с], [о], [м] – сом, [ж], [у], [к] – жук, [м], [и], [р] – мир, [с], [о], [н] – сон.
Тепер з’ясуймо, який звук у кожному слові перший, який – останній.
Послухай скоромовку. Ти міг би вивчити її напам'ять на наступне заняття.
Лис зустрів у лісі лиса. Лис із лисом обнялися.
Який звук звучить найчастіше? Назви його. Який він голосний чи приголосний? Вимов слово «ліс». Назви перший звук у цьому слові (звук [л']). Вимов іще раз обидва звуки [л], [л’], порівняй спосіб їх творення у ротовій порожнині, дивлячись у дзеркало. Зверни увагу на напружені, витягнуті в сторони губи при вимові звука [л’]. Звук [л] – твердий, а звук [л’] – м’який.
Вимов за мною інші пари твердих і м’яких приголосних [c] - [c’], [д] - [д‘], [т] - [т‘], [з] - [з‘].
Тверді приголосні ми позначали однією рискою, а м'які будемо позначати двома [ = ].
Подивись на малюнок. Кого зобразив художник? Що роблять звірята? А тобі подобається гуляти у дворі з друзями? Назви за малюнком слова-назви предметів, слова-назви дій, слова-назви ознак. Давай, придумаємо речення до цього малюнка за схемою наведеною нижче.
Веселі звірята граються у дворі.
Що зображено на малюнках нижче? Давай назвемо ці слова і зробимо їх звуковий аналіз.
Лис – назви всі звуки у цьому слові. Назви голосні. Назви приголосні. Звук [л] твердий чи м'який, звук [с] – твердий також. Як позначаємо ці звуки? (одною рискою).
Ліс – назви всі звуки у цьому слові. Назви голосні. Назви приголосні, тверді, м’які. Як позначаємо м'які приголосні звуки?
Підсумки заняття: на уроці діти навчилися розрізняти м’які і тверді приголосні звуки, пригадали слова назви предметів, ознак, дій, закріпили вміння підбирати речення до заданої схеми.
Білет 5 .
1.форми організації художньо- мовленнєвої діяльності. Типи і види занять з художньої літератури. Вимоги до проведення занять з худ. ЛітературиМетодика організації художньо-мовленнєвої діяльності в дошкільних навчальних закладах - це галузь педагогічної науки, яка вивчає особливості сприймання, запам'ятовування, розуміння і відтворення дітьми дошкільного віку змісту художніх творів, специфіку педагогічної діяльності, спрямованої на формування у дітей знань і навичок роботи з книгою, художнім текстом, уміння аналізувати художні тексти, зіставляти їх зміст з власною поведінкою й однолітків, розігрувати (декламувати, театралізувати, інсценувати) зміст художніх творів.Художньо-мовленнєва діяльність є одним з найулюбленіших способів самовираження маленької дитини. Вона відбувається в організованих формах або просто за ініціативи дітей, поза спеціальними заняттями. Незважаючи на різноманітність форм про-яву художньої, ігрової та пізнавальної активності дошкільнят; є те, що об'єднує всі ці прояви, — словесна творчість. Вона є природною для дітей дошкільного віку, адже дає можливість самовиразитися, самореалізуватися. У сюжетно-рольовій грі словесна творчість виявляє себе через сюжетоскладання, казкові, ігрові діалоги, сценарії; у пізнавальній діяльності — через вислови-міркування, вислови-пояснення, вислови-запитання, головна мета яких упорядкувати, систематизувати власні уявлення про довкілля, пояснити самому собі невідповідності, незрозуміле, проблеми, з якими постійно стикається дитина; в образотворчій, музичній, конструктивній, театральній діяльності — через аіккомпанемент дій, їх коментар, словесне малювання; у спілкуванні \ однолітками і дорослими—через самопрезентацію і фантазування; і нарешті, через складання за власної ініціативи казок, оповідань, віршів, а також мовні ігри (дражнилки, лічилки, скоромовки, загадки, заклички тощо). Ініціативна художньо-мовленнєва діяльність базується на досягненнях, знаннях, досвіді дитини, які вона здобула в процесі навчання.Для виникнення та активізації художніх проявів дітей слід створити сприятливі умови, — занурити її у світ творчості, оточити необхідними художніми матеріалами, урізноманітнити її художній, естетичний, емоційно-чутгєвий досвід. Важливо, щоб дорослі, які оточують дитину, теж виявляли інтерес до художньої діяльності, спрямовували її інтереси та дії. У кожній групі варто створити книжковий куточок, зону самостійної художньої творчості. У книжковому куточку розмістити книжки, які б діти читали на заняттях, та інші книжки, що відповідають віковим інтересам і можливостям дітей. Що наймолодші діти, тим доцільніше мати кілька примірників однієї чи то іншої книги.«Програма виховання в дитячому садку » передбачає ознайомлення дітей з художніми творами на спеціальних заняттях і поза ними ( під час ігор , театралізованих вистав , в куточку книги та ін.) На спеціальних заняттях вихователь може читати дітям або розповідати . Читати він може напам'ять або по книзі.Одне із завдань таких занять полягає в тому , щоб навчити дітей слухати читця або оповідача. Тільки навчившись слухати чужу мову , вони отримують здатність запам'ятовувати її зміст і форму , засвоювати норму літературної мови.Дітям раннього та молодшого дошкільного віку вихователь в основному читає напам'ять ( потешки , невеликі вірші , оповідання , казки ) ; дітям середнього та старшого дошкільного віку він читає по книзі досить значні за обсягом віршовані та прозові казки, оповідання , повісті. Заучування напам'ять художніх творів , призначених для читання дітям , і розвиток навичок виразного читання - важлива частина професійної підготовки вихователя .Щоб читання або розповідання було навчальним, необхідно дотримуватися те ж правило , що й при доречевой заняттях з дітьми раннього віку : діти повинні бачити обличчя вихователя , його артикуляцію , міміку , а не тільки чути його голос. Вихователь , читаючи по книзі , повинен навчитися дивитися не тільки в текст книги , а й час від часу ка обличчя дітей , зустрічатися з ними очима , стежити за тим , як вони реагують на читання . Уміння поглядати на дітей під час читання набувається в результаті наполегливих тренувань. Однак треба пам'ятати , що навіть найдосвідченіший читець не може читати новий твір з листа, без підготовки , і тому перед заняттям вихователь обов'язково повинен виробляти інтонаційний розбір твори (« дикторське прочитання» ) і тренуватися в читанні вголос.
2.Методика ознайомлення дітей з буквами. Особливості засвоєння графічного образу букв.Літера, іноді буква (від лат. litera) — графічний знак, який сам, або в поєднанні з іншими знаками використовується для позначення на письмі звуків, фонем, їхніх основних варіантів та їхніх типових послідовностей.Базовий компонент передбачає ознайомлення дітей з літерами. Ця робота покладається не тільки на педагогів дошкільних закладів, а і на батьків. Як же це зробити, щоб дітям було і цікаво і зрозуміло? Збагатити роботу такого спрямування й підвищити її ефективність можна, поєднавши ознайомлення з літерами через казку й закріплення їх графічного зображення в ліпленні.
Ознайомлення з буквою.
Види робіт:
· алфавітна назва букви;
· демонстрація малої і великої літери, їх структурний аналіз;
· ознайомлення з місцем букви у касі розрізної азбуки;
· друкування букви на дошці (зошитах, повітрі);
· ігрові вправи.
Ознайомлення дітей з буквами відбувається на заняттях. Наприклад Звук [ч]. Позначення його літерою Чч («че»)
Мета: ознайомити з літерою Чч («че»), її алфавітною назвою та звуковим значенням; учити учнів правильно артикулювати звук [ч]; розвивати навички читання; збагачувати словниковий запас дітей; виховувати інтерес до історії українського народу, повагу до людей.
Починати знайомство дитини з літерами слід тільки після того як малюк навчився чути і розрізняти звуки. Буква - це графічний образ звуку. Поняття "буква" можна вживати лише в тому випадку, якщо дитина читає і пише. Важливо також навчити дитину відрізняти написання схожих букв і символів.Якщо дитина дошкільного віку вже знайомий з друкованими буквами, корисно його вправляти у виконанні даних завдань. Також можна запропонувати впізнавання букв в ускладнених умовах. Проводиться це у вигляді гри, яка допоможе створити в своїй уяві стійкі образи букв, незважаючи ні на які «перешкоди» і «зашумленность». Це найкращий спосіб профілактики оптичної дисграфії, при якій спостерігаються нестійкі уявлення про букви.Запам’ятати графічний образ букв дитині допоможуть веселі вірші, які є в літературі..
3.Скласти фрагмент заняття розповідання за картиною.Тема "Складання розповідей по картині" Кішка з кошенятами ". Мета: Тренувати в відгадуванні загадок. Формувати вміння уважно розглядати картину, міркувати над її змістом (з допомогою питань вихователя). Формувати вміння складати розгорнутий розповідь по картині, спираючись на план. Тренувати в підборі слів, близьких за значенням; підбирати слова, що позначають дії предметів. Розвивати почуття колективізму, здорове суперництво. Матеріал: листи, олівці, м'яч, два мольберта, два ватману, фломастери. Хід: Сьогодні ми будемо вчитися складати розповідь за картиною про домашню тваринку. Про який саме тваринний ви будете розповідати, ви дізнаєтеся, коли кожен з вас відгадає свою загадку і швидко замалюють відгадку. Загадки я буду загадувати на вушко. • Гострі кігтики, м'які подушки; • Шерстка пухнаста, довгі вуса; • Муркоче, хлепче молоко; • Вмивається мовою, ховає ніс, коли холодно; • Добре бачить у темряві, пісні співає; • У неї добрий слух, ходить нечутно; • Вміє вигинати спинку, дряпається. Яка відгадка у вас вийшла? Значить, сьогодні ми будемо складати розповідь про кішку, вірніше про кішку з кошенятами. Подивіться на кішку. Опишіть її зовнішній вигляд. Яка вона? (Велика, пухнаста). Подивіться на кошенят. Що можна сказати про них? Які вони? (Маленькі, теж пухнасті). Чим відрізняються кошенята один від одного? Що у них різне? (Один кошеня рудий, другий - чорний, третій - строкатий). Правильно, вони відрізняються забарвленням шерсті. А чим вони ще відрізняються? Подивіться, що робить кожен кошеня (один грає з клубком, другий спить, третій хлепче молоко). Чим схожі всі кошенята? (Всі маленькі). Кошенята дуже різні. Давайте дамо клички кішці і кошенятам, щоб по них можна було здогадатися, який кошеня за характером. Кошеня: (називає кличку) грає. Як ще можна сказати про нього? (Пустує, стрибає, катає клубок). Кошеня: (називає кличку) спить. Як ще можна сказати? (Дрімає, закрив очі, відпочиває). А кошеня на прізвисько: хлепче молоко. Як по-іншому можна сказати? (П'є, лиже, наїдається).
Я пропоную вам стати в коло. Я буду по черзі кидати вам м'яч, а ви будете підбирати відповіді на питання: "Що вміють робити кішки?" Повернемося до картини. Послухайте план, який допоможе вам скласти розповідь. • Хто зображений на картині? Де відбувається дія? • Хто б міг залишити корзину з клубками? І що тут сталося? • Що може статися, коли повернеться господиня? Постарайтеся в оповіданні використовувати слова і вирази, які ви використовували при розгляданні картини. Діти по черзі складають 4-6 оповідань. Інші вибирають, чия розповідь вийшов краще, і аргументують свій вибір. На завершення заняття вихователь пропонує розділитися на дві команди. Для кожної команди приготований свій мольберт. Кожній команді треба буде за певний час намалювати якомога більше кошенят або кішок. На сигнал учасники команд по черзі біжать до мольберта. Підсумок заняття.
Білет 6.
1.Культура мовлення вихователя. Вимоги до культури мовлення вихователя. Мовленнєвий етикет вихователя.Майбутні вихователі, яким доведеться вчити малюків некорінної національності українського мовлення, повинні самі не тільки бездоганно володіти літературними нормами української мови, а й знати, що означають поняття «норма мови», «літературні норми», «культура мовлення».Мова є однією з важливих ознак загальної культури та культури мовлення. По-різному визначають поняття мовленнєвої культури. У теоретичному аспекті визначають культуру мовлення Б.М.Головін та М.І.Ілляш.«Культура мовлення - це сукупність і система комунікативних якостей мовлення; володіння літературними нормами на всіх мовних рівнях, в усній та письмовій формі мовлення, вміння користуватися мовностилістичними засобами і прийомами з урахуванням умов і цілей комунікації»; «це упорядкована сукупність нормативних мовленнєвих засобів, вироблених практикою людського спілкування, які оптимально виражають зміст мовлення, задовольняють умови і мету спілкування».З практичного погляду культура мовлення - це бездоганно правильне користування лексичними, граматичними, орфоепічними, стилістичними, фразеологічними нормами літературної мови, вживання нормативних наголосів у словах. Це вміння активно застосовувати в мовленнєвій практиці мовні закономірності, «мовні ідеали», притаманні тільки цій мові.Культура мовлення - це «...загальноприйнятий мовленнєвий етикет: типові формули вітання, прощання, побажання, запрошення..., які змінюються залежно від ситуації спілкування, від соціального стану, освітнього, вікового рівня тих, хто спілкується».Основними ознаками культури мовлення е його правильність, точність, чистота, багатство (різноманітність), логічність, виразність, доречність. Причинами низької мовленнєвої культури мови є:1) ігнорування читанням художньої літератури українською мовою;2) байдужість до вивчення у школі та вищому навчальному закладі мовознавчих дисциплін (російської та української мов), а звідси, відсутність усвідомлення схожого й відмінного у двох близькоспоріднених мовах. Це призводить до невмотивованого вживання російських слів та мовних кальок в українському мовленні й навпаки;3) відсутність у студентів, вихователів, педагогів, які працюють і спілкуються в умовах двомовності, навичок та звичок користування мовними словниками та довідковою літературою, в яких висвітлюються норми та правила літературної вимови;4) недостатній розвивальний потенціал мовленнєвого середовища, брак постійних мовленнєвих зразків, адже відомо, що мова легко засвоюється у процесі активної мовленнєвої практики за наявності зразка правильної літературної мови;5) наслідування модних слів-штампів, уживання діалектизмів та жаргонізмів.Погане, неправильне, засмічене мовлення вихователя є причиною неправильного мовлення дітей. Діти – майбутні носії національної мови, тому вихователю дошкільного закладу необхідно ставитися до культури мовлення не тільки як до професійного обов'язку, а й як до соціального явища.Ось чому для підвищення рівня мовленнєвої культури майбутньому вихователю необхідно дотримуватися цілої низки вимог:- шанувати національну мову українського народу. людей та своїх вихованців, з якими спілкуєшся, бути уважним до кожного проголошеного слова;- навчитися чути себе, слухати співрозмовника, прислухатися до мовлення дикторів радіо, телебачення, акторів та різних соціальних груп населення - вчитись у них різноманітності мовлення;- виробити звичку постійно читати художні твори українською мовою;- постійно тренувати пам'ять, запам'ятовуючи образні вирази, прислів'я, приказки, скоромовки, влучно використовуючи їх у процесі спілкування з дітьми;- постійно стежити за змінами літературних норм вимови, давати дітям тільки бездоганно правильні мовні зразки, своєчасно коригувати мовленнєві навички відповідно до вимог часу;- не вживати модних слів, слів-штампів, жаргонних слів, місцевих діалектизмів та своєчасно виправляти Їх у дитячому мовленні;- не припускатися помилок інтерферуючого характеру, як-то: по плану, по програмі, по дорученню (за планом, за програмою, за дорученням).У кожного педагога має бути свій мовленнєвий етикет і мовний стиль, який визначається не тільки правильною вимовою, а й бездоганним володінням позамовними засобами (мімікою, жестами, темпом мовлення тощо). Вихователь повинен бути мовлянином, носієм живого українського слова. « Байдужість до власної мови - безкультурність, дикунство, байдужість до мови конкретного народу - аполітизм, байдужість до рідної мови - бездуховність, яка зазіхає на майбутнє народу і його мови».
Методика ознайомлення дітей зі складом і наголосом. Методичні прийоми роботиНаголос — компонент інтонації, що грунтується на інтенсивності, силі звука. Розрізняють словесний наголос (своєрідна силова і тональна вершина слова, «критична точка», через яку здійснюється інтонаційний рух фрази) і змістовий (синтагматичний, фразовий і логічний). Так, Н. Чере-місина підкреслює, що найбільшу емоційну значущість мають синтагматичний і фразовий наголоси, оскільки наголошене слово є головною «точкою» у вираженні підтексту, тобто «осередком емоцій». Логічний наголос характеризується сильним акцентуванням, чітким інтонаційним виділенням «психологічного присудка» в реченні. У мовленнєвому потоці логічний наголос завжди збігається із синтагматичним і фразовим, «поглинаючи» їх.Особливий вид наголосу - емфатичний,емфаза слугує для посилення емоційної насиченості мовлення. Цей вид наголосу підсилює емоційну сторону слова або виражає афективний стан того, хто говорить, у зв'язку з тим чи тим словом. Характеризуючи відмінність між логічним і емфатичним наголосом, Л. Щерба зазначає, що логічний наголос привертає увагу до певного слова, а емфатичний - надає йому емоційної насиченості. навчання дітей елементів грамоти-ознайомлення зі складами.
Цей етап тісно пов'язаний з етапом, під час якого ми ознайомлюємо дітей з поняттям «слово», зі словами-назвами, словами-діями, словами-ознаками. Ознайомлення зі складами та словами можна провести у такий спосіб: спочатку повторити знання про голосні та приголосні звуки, потім перейти безпосередньо до складів та слів. Розповідь про них також може бути у формі невеличкої казки.
Голосні і приголосні звуки стали товаришувати і ходити парами. Але у деяких пар не виходило щось сказати. Наприклад, взялися за ручки Д та И (скажемо всі разом: «ДИ»), але це нічого не означало. Вони дуже засмутилися, тому їх прийшли втішати звуки В та О і розповіли, що у них теж нічого не виходить (усі разом: «ВО»). Тож вони взялися всі разом за ручки: ДИ-ВО. Раптом прибігли інші звуки і почали їх вітати: «У вас вийшло ДИВО!». І дійсно це було диво, бо окремо вони нічого не означали, а разом склали слово — «диво». Інші звуки теж почали ставати по двоє та навіть по троє, а потім підходили до інших таких групок і складали слова. Такі групки звуків почали називати складами, адже з них складається слово. Звуки утворювали багато слів зі складів: МА-МА, БА-БА тощо. Але вони помітили, що приголосні звуки не можуть самі утворювати склади, а тільки за допомогою голосних звуків. Тоді біля одного голосного могло зібратися два, а інколи і три приголосних звука. А голосні звуки можуть утворювати частинки слова — склади — і без приголосних. Тож звуки прийшли до висновку, що скільки у слові голосних звуків, стільки і складів.Увага! Навчити дітей визначати кількість складів можна і в інший спосіб - підставляючи руку під підборіддя: скільки разів воно торкнеться руки під час промовляння слова, стільки у тому слові і складів.
Тепер можна перейти безпосередньо до ознайомлення з тим фактом, що всі слова різні, але їх можна об'єднати у великі групи (частини мови), зокрема: слова-назви, слова-дії, слова-ознаки. Під час усіх занять з ознайомлення з різними групами слів варто використовувати одні і ті самі предмети, скажімо: дерев'яна пірамідка, металева машинка, гумовий м'яч, пластмасова лялька. Ознайомлення дітей з літерами та складами супроводжується ілюстративним матеріалом, використання якого дозволяє паралельно апелювати до обох півкуль головного мозку, а отже органічно поєднати логічне та асоціативно-образне мислення дитини у сприйнятті нового. Окрім того, робота з малюнками сприяє розширенню уявлень дітей про навколишній світ та збагаченню їхнього словникового запасу.