Суть та завдання педагогіки. Основні педагогічні поняття
Суспільна роль вчителя у вихованні підростаючого покоління. Професійні якості учителя
Дуже високо ціняться вчителі своєю інтелігенцією. як говорили відомі люди-учитель
повинен бути чесним, добродійним, трудолюбивим, наполегливим, любить свою роботу, будить в дітях інтерес до знань. Кожен думав по іншому, але всі вважали, що від учителя залежить майбутнє дитини. Також учитель повинен бути справедливим, його порівнювали з сонячним промінчиком, якщо вчитель любить не тільки свою роботу, а ще і любить дітей, то тоді він вже справжній вчитель. Раніше вчителям наділялася велика увага , честь і велика слава вже не така як тепер, тому що раніше робота учителя була самим життям і постійною роботою над собою. Учитель - справжній майстер. Учителю в руки віддають саме дорогоцінне - це дітей, свою надію, своє майбутнє. Учитель - гордість народу.
Учитель повинен уміти:
- аналізувати ту чи іншу ситуацію;
- виявляти рівень знань учнів;
- планувати свою роботу на уроках та поза уроками;
- прогнозувати результати знань і можливі труднощі та помилки.
Вислови відомих педагогів:
Коменський - «а найкращі з людей хай будуть вчителями»;
Ушинський -«Справа вчителя скромна з виду - одна з найбільших значних справ в історії» ;
Сухомлинський «Учительська професія - це людинознавство, постійне проникнення в складний, духовний світ людини». Професійні якості вчителя:
- громадянська позиція вчителя;
- любов до дітей
- тактовність
- взаєморозуміння
- виразність мови
- винахідливість
- зібраність
- акуратність
- справедливість
- вміти пояснити.
Суть та завдання педагогіки. Основні педагогічні поняття.
Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
У середні віки педагогічною діяльністю займалися переважно священики, ченці. Однак у міських школах дедалі частіше працювали люди зі спеціальною освітою.
У Давньоруській державі педагогів називали «майстрами». Ними були і дяки з піддячими, і священні послужителі, і мандрівні дидакали.
Предмет і основні критерії педагогіки.
Педагогіка досліджує виховання, яке є складним і багатогранним процесом підготовки людини до повноцінного життя в суспільстві.
Предмет педагогіки – виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільство.
Виховання як суспільне явище зародилося у зв’язку з практичною потребою пристосування підростаючого покоління до умов суспільного життя і виробництва.
Уже в первісному суспільстві найдосвідченіші мисливці навчали хлопців полюванню. Виховання зберегло свою специфіку і в наступних суспільно-економічних формаціях.
На всіх етапах розвитку людського суспільства виховану діяльність «обслуговує» педагогічна наука, яка має такі функції:
· Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів, спадкоємності поколінь, входження в суспільне життя;
· Теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання.
Предметом педагогіки є виховання людини.
Виховання виникло з появою людського суспільства і без виховання суспільство існувати не може.
Передача життєвого досвіду молодшому поколінню відбувається в процесі виховання.
Первісне суспільство. В первісному суспільстві найдосвідченіші мисливці навчання хлопців полюванню, умільці з виготовлення одягу прищеплювали відповідні навички не лише власним, а й багатьом дітям громади.
Рабовласницьке суспільство.У рабовласницькому суспільстві дітей рабів готували до виконання різних видів обслуговуючої та фізичної праці в процесі самої праці. Дітей рабовласників – тримати зброю, силі і спритності.
Феодальне суспільство.За феодалізму діти феодалів здобували військово-фізичне виховання, а діти духівництва – релігійно-церковне. Дітям ремісників – елементарну трудову, фахову підготовку, спершу в межах домашнього виробництва, а згодом у цехах та гільдійських школах.
Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів.Головними педагогічними законами є: закон обов’язкового засвоєння підростаючим поколінням соціального досвіду старших поколінь як необхідна умова входження в суспільне життя, спадкоємності поколінь, життєзабезпечення поколінь.
Виховання у широкому педагогічному значенні –формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу, закладу. Цілеспрямована виховна діяльність педагога спрямована на досягнення конкретної мети в колективі учнів. Спеціально організований процес, що передбачає формування в особистості певних якостей, умінь, навичок, її розвитком.
Як і кожна наука педагогіка має свої поняття або педагогічні категорії. До них відносять:
° Навчання
° Виховання освіта
° Самоосвіта
° Самовиховання
Важливою категорією педагогіки є навчання. Це процес засвоєння учнями знань, умінь і навичок, вплив на її свідомість та поведінку, процес активної пізнавальної діяльності та всебічного розвитку особистості. Навчання завжди виховує і керівна роль у навчанні належить учителеві.
Виховання вживається в широкому соціальному, педагогічному та у вузькому значенні.
Виховання в широкому значенні – це цілеспрямований, організаційний процес формування фізичних духовних сил особистості, підготовку їх до життя, активної участі в трудовій діяльності під впливом факторів середовища: навчально-виховних закладів, сім¢ї, громадськості та ін. В поняття виховання входить і навчальна освіта.
Виховання у вузькому значенні – це цілеспрямований вплив виховання на вихованців з метою формування рис і якостей, необхідних даному суспільству.
Наука доводить, що справжнє виховання є глибоко національним і визначається формуванням особистості, конкретної держави.
Освіта –це процес і результат засвоєння учнями певної суми умінь, знань і навичок, формування наукового світогляду, моральних якостей, пізнавальних інтересів і здібностей.
Самоосвіта –це систематична пізнавальна діяльність людини, спрямована на задоволення потреб у власних знаннях.
Самовиховання – це свідома діяльність людини, спрямована на вироблення позитивних рис і подолання негативних.
Самовиховання потребує від людини різнобічних знань самої себе, вміння оцінювати об’єктивно свою поведінку.