Поняття, загальна характеристика та система злочинів проти життя і здоров’я особи
Відповідно до ст.3 Конституції України, життя особи та її здоров’я є однією із основних цінностей держави. Життя та здоров’я в першу чергу охороняється кримінальним законом України. Саме тому розділ другий Особливої частини КК України містить усі можливі посягання на особу, її життя і здоров’я (ст.ст.115-145 КК України).
Безпосереднім об’єктом усіх злочинів проти життя та здоров’я особи є життя особи, її фізична недоторканість (здоров’я). Досить часто злочини, що закріплені в другому розділі посягають і на інші безпосередні об’єкти (додаткові) – вбивство заручника, залишення в небезпеці, порушення прав пацієнта та ряд інших. Такими додатковими безпосередніми об’єктами є воля, честь і гідність особи, її статева недоторканість, власність, громадський порядок та безпека. Ряд злочинів даного розділу як обов’язкову ознаку складу передбачають предмет злочину (розголошення лікарської таємниці, незаконне донорство, порушення встановленого законом України порядку трансплантації органів чи тканин людини та ін.) Такими предметами є: лікарська таємниця, відомості про медичний огляд на виявлення ВІЛ-інфекції, кров живої людини, органи або тканини.
В ряді випадків обов’язковою ознакою є і потерпіла особа (вбивство малолітньої дитини або вагітної жінки, залишення в небезпеці, вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, незаконне проведення аборту та ряд інших). Ними є заручник, малолітня дитина, вагітна жінка, особа, що вчинила злочин, при затриманні якої були перевищені межі, пацієнт, хвора особа та ін.)
Із об’єктивної сторони злочини проти життя та здоров’я особи сконструйовані по різному. Абсолютна їх більшість – злочини з матеріальним складом (вбивство, тілесні ушкодження, катування, незаконна лікувальна діяльність та ін.). Для них обов’язковими ознаками є суспільно небезпечне діяння, суспільно-небезпечний наслідок та причинний зв’язок між ними. Мають місце і злочини з формальним складом (погроза вбивством, залишення в небезпеці та ін.) Обов’язковою ознакою таких складів є вчинення лише суспільно-небезпечного діяння, незалежно від того, чи настали наслідки.
Більшість злочинів проти життя та здоров’я особи вчиняються шляхом активних дій (нанесення удару, скидання з висоти та ін.). Однак, є склади, що характеризуються бездіяльністю (ненадання допомоги особі, що перебуває у небезпечному для життя стані, невиконання обов’язків медичними або фармацевтичними працівниками та ін.).
В окремих випадках обов’язковими ознаками об’єктивної сторони також можуть бути спосіб вчинення злочину (незаконне донорство шляхом обману, вбивство з особливою жорстокістю); час вчинення злочину (умисне тяжке тілесне ушкодження під час стану афекту, вбивство матір’ю новонародженої дитини під час пологів або одразу після них); обстановка вчинення злочину (умисне вбивство в обстановці захисту).
Із суб’єктивної сторони злочинів проти життя та здоров’я особи можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність (умисне вбивство і вбивство через необережність). При цьому умисел може бути як прямий, так і непрямий. А необережність – як у виді злочинної самовпевненості, так і недбалості.
Досить часто суб’єктивна сторона може виражатись і в змішаній формі вини, коли має місце умисел щодо діяння і необережність щодо наслідків (умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягнуло за собою смерть, незаконне проведення аборту, що призвело до безпліддя, смерті чи ін.).
Інколи обов’язковими із суб’єктивної сторони можуть бути і інші ознаки. Зокрема, мотив вчинення злочину (вбивство з корисливих мотивів), мета вчинення злочину (катування з метою примусити потерпілого до вчинення певних дій проти його волі, тяжке тілесне ушкодження з метою залякування потерпілого чи його близьких родичів); емоційний стан (умисне тяжке тілесне ушкодження у стані афекту).
Суб’єктом злочинів проти життя та здоров’я особи є: 1) особи з 14 років (умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, умисне тяжке тілесне ушкодження); 2) особа з 16 років (доведення до самогубства, погроза вбивством, побої і мордування); спеціальний суб’єкт – мати при вбивстві власної новонародженої дитини; особа, яка перебувала обстановці захисту або уявної оборони; медичний працівник (ненадання допомоги хворому); особа, яка своїми діями поставила потерпілого в небезпечний для життя стан (залишення в небезпеці); особи, на яких Законом України покладено обов’язок піклуватись про інших людей (працівники швидкої медичної допомоги, рятувальних служб МНС, міліції та ін.).
Таким чином, злочини проти життя та здоров’я особи – це винні (умисні або через необережність) протиправні суспільно-небезпечні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на невід’ємні права людини, її життя і здоров’я, вчинені суб’єктом злочину.
Усі злочини проти життя та здоров’я особи умовно можна поділити на такі групи:
1) злочини проти життя особи (вбивство, погроза вбивством і т.д.);
2) злочини проти здоров’я особи (тілесні ушкодження, побої, мордування, катування і т.д.).
3) злочини проти життя і здоров’я, що вчиняються у медичній сфері (ненадання допомоги хворому медичним працівником, незаконна лікувальна діяльність та ін.);
4) інші злочини проти життя та здоров’я особи (зараження венеричною хворобою, ВІЛ або іншою невиліковною інфекційною хворобою, залишення в небезпеці та ін.).