Пластмаси світлової полімеризації (фотополімери). 4 страница
Промисловість випускає зі сплаву золота диски діаметром 10, 18, 20, 23 і 25 мм і завтовшки 0,28 — 0,3 мм (для виготовлення коронок), злитки масою 5 г (для відливки проміжкових частин мостоподібних протезів, бюгелів), дріт для кламерів, пластинки золотого припою.
Сплав золота 900-ї проби має недостатню твердість, легко піддається стиранню. Тому під час виготовлення штампованої коронки всередину, на жувальну поверхню і різальний край заливають припій.
Наклепку, що утворюється під час вальцювання, протягування і кування виробів із золота, знімають шляхом випалювання за температури до 800 °С. Коли гільзу для коронки штампували на штампі з легкоплавкого сплаву, то перед випалюванням її потрібно ретельно очистити і прокип'ятити в хлоридній кислоті для видалення часточок свинцю і бісмуту.
Температура плавлення сплаву золота 900-ї проби — близько 1000 °С. Під час виготовлення коронок, лиття, паяння протезів зі сплаву втрачається до 2% золота.
Сплав золота 750-ї проби з платиною має жовтий колір (менш яскравий, ніж у чистого золота). Наявність платини і більший вміст міді в сплаві (порівняно з попереднім сплавом) роблять цей сплав твердим і пружним. Він дає невелику усадку під час лиття, тому з нього виготовляють точні протези та їх частини, наприклад вкладки. Цей сплав не можна обробляти тиском. Він використовується для виготовлення методом лиття виробів, які повинні мати підвищені пружні властивості (каркаси бюгельних і шинуючих протезів).
Коли в сплав золота 750-ї проби, який не містить платину, додати мідь і кадмій (10—12%), то температура його знизиться до 800 °С. Такий сплав застосовують як припій для сплавів золота високих проб, а також для срібно-паладієвих сплавів.
В.Н. Копєйкін та співавтори (1995) усі сплави золота, що застосовуються для виготовлення зубних протезів, поділяють на чотири типи (табл. 9).
Таблиця. 9. Склад і механічні властивості сплавів на основі золота для лиття зубних протезів
(В.Н.Копєйкін та співавт., 1995)
| Тип сплаву | Кількість золота і металів платинової групи, % | Твердість за Брінеллем, МПа | Межа текучості, Н/мм2 | Видовження (мінімум), % | Характеристика сплаву (стандарти І5О, АБА) | |
| Мінімум | Максимум | |||||
| І | М'який | |||||
| II | Середній | |||||
| III | Твердий | |||||
| IV | 150 220 | - | 300 450 | 10 2 | Надтвердий |
Сплав золота 900-ї проби (І тип) містить 90% золота, 6% міді й 4% срібла. Має приємний жовтий колір. Сплав стійкий до корозії, виявляє велику пластичність і в'язкість, рідкотекучий у розплавленому стані, легко піддається вальцюванню, куванню, штампуванню, литтю та іншим видам обробки. За міжнародними стандартами (15О) він придатний для виготовлення зубних протезів, які зазнають невеликих навантажень.
Сплав золота 750-ї проби з платиною (II тип) містить 75% золота, 8% міді, 8% срібла і 9% платини, має жовтий колір. Платина і мідь надають йому твердості й пружності. Сплав дає невелику усадку під час лиття. Застосовується для відливки кламерів, бюгелів і протезів.
Сплав золота з кадмієм містить 75% золота, 13% міді, 5% кадмію, 2% латуні і 5% срібла. Температура плавлення становить 821 °С. Служить припоєм для протезів із золотих сплавів.
Сплав золота III типу "Супер ТЗ" (Росія) містить 75% золота, має жовтий колір. Густина його становить 15,2—15,5 г/см3, температура плавлення — 880 —950 °С, твердість за Віккерсом після лиття — 1300 — 1450 Н/мм2, після термічної обробки — 2000 — 2200 Н/мм2, межа текучості — 220 — 250 Н/мм2, відносне видовження — 20 — 25%, коефіцієнт термічного розширення — 19,7 — 20,3-Ю"6 за температури від 200 до 600 °С. Призначений для виготовлення фронтальних і бічних мостоподібних протезів, вкладок і замків.
Сплави золота IV типу випускають зарубіжні фірми. Вони призначені для виготовлення часткових знімних протезів із кламерами, мостоподібних протезів і коронок.
"Суперпал" (Росія) — золотопаладієвий сплав (60% паладію і 10% золота). Застосовують для виготовлення металокерамічних зубних протезів.
З металів платинової групи в стоматології застосовують паладій, платину і срібло.
Паладій — метал сріблясто-білого кольору, який нагадує платину. У природі зустрічається в поліметалевих рудах, які містять платину, срібло, іридій та інші метали. Чистий паладій добувають із платинових концентратів шляхом афінажу під час пірометричної та електрохімічної переробки. Щоб відрізнити паладій від платини, слід подіяти на поверхню зачищеного металу розчином йоду. На поверхні паладію в місці контакту з йодом утворюється темна пляма, тоді як платина не змінюється.
Паладій хімічно достатньо стійкий, але розчиняється в азотній кислоті, гарячій сірчаній кислоті, царській горілці. В агресивних середовищах на поверхні паладію та його сплавів утворюється захисна антикорозійна плівка. Реакція паладію з киснем відбувається тільки підчас нагрівання до 700 — 900 °С. Паладій має особливість розчиняти (поглинати) величезну кількість водню (до 800 — 900 об'ємів водню) в одному об'ємі металу, що дозволяє застосовувати його як каталізатор у промисловості.
Паладій твердіший за платину, але гірше обробляється тиском. Він має доволі високу ковкість і добре піддається вальцюванню. У зубопротезуванні застосовують сплави,-які містять паладій, золото, срібло та інші метали. З них виготовляють незнімні зубні протези методами штампування і лиття. Він є складовою частиною сплавів, які використовуються для виготовлення металокерамічних протезів (фарфорова маса краще з'єднується з оксидною плівкою сплавів, які містять паладій).
Платина — метал сірувато-білого кольору, має велику густину. У природі зустрічається в рудах разом із золотом, паладієм, сріблом та іншими металами, а також у вигляді самородків. Добувають платину з подрібненої породи шляхом промивання водою. Важка платина осідає на дні посудини. Промисловий спосіб виділення платини з руди — збагачення і проведення в подальшому циклу хімічних реакцій. Зі сплаву платину можна добути шляхом афінажу.
Незважаючи на велику твердість, платина виявляє високу пластичність і в'язкість, добре кується і обробляється тиском. У розплавленому стані має добру текучість, хімічно стійка, розчиняється тільки в царській горілці, під час нагрівання не окиснюється.
Платина входить до складу багатьох сплавів, особливо сплавів золота (вона підвищує механічні властивості сплаву).
З платини можна виготовити коронки і мостоподібні протези. Припоєм для платини може бути-чисте золото або сплави золота, які містять платину (3 частини золота і 1 частина платини). Платинову фольгу широко застосовують під час виготовлення фарфорових коронок. Завдяки низькому коефіцієнту теплового розширення, близькому до такого у фарфору, платину використовують для виготовлення крампонів фарфорових зубів.
Срібло — метал білого кольору з голубуватим, жовтуватим чи зеленуватим відтінком. У природі зустрічається у вигляді самородків, входить до складу поліметалевих руд, хімічних сполук (срібний блиск — А£25, рогове срібло — А§С1).
Чисте срібло добувають із руд методом плавлення за високої температури.
Срібло виявляє високу пластичність. Так, з 1 г срібла можна витягнути дріт завдовжки 1800 мм або фольгу завтовшки 0,00001мм. Срібло недостатньо хімічно стійке, розчиняється в гарячій сульфатній та нітратній кислотах. Хлоридна кислота діє на нього слабко. Легко окислюється, реагує із сірководнем, утворюючи сульфід срібла темного кольору. При взаємодії з розчином натрію хлориду утворює хлорид срібла. У процесі плавлення легко сполучається з киснем, котрий виділяється під час охолодження, що може призвести до появи пор у відливку. Для зменшення поглинання кисню срібло плавлять під шаром товченого деревного вугілля.
Срібло має найвищу електропровідність. Усі інші метали за цим показником порівнюють зі сріблом. Чисте срібло в зубопротезній практиці не застосовують через недостатню хімічну стійкість у ротовій порожнині. Однак срібло входить до складу багатьох сплавів (золота, паладію) і припоїв. Його використовують для виготовлення пломбувальник штифтів і амальгами для пломб, комбінованих моделей.
Сплави срібла з паладієм відносно недорогі, достатньо міцні, мають високі антикорозійні й добрі технологічні властивості. Корозійна стійкість срібно-паладієвих сплавів обумовлена вмістом у них паладію. Для поліпшення властивостей срібла у сплави додають золото (склад сплавів: срібла — 55 — 60%, паладію — 27 — 30%, золота — 6 — 8%, міді — 2 — 3%, цинку — 0,5%). Такі сплави використовують для виготовлення незнімних зубних протезів (вкладок, коронок, мостоподібних протезів),
У 1975 р. були розроблені 4 срібно-паладієві сплави, які випускаються промисловістю (В.Ю. Курляндський та співавт.). За своїми властивостями вони подібні до сплавів на основі золота. Склад сплавів поданий у табл. 10.
У ротовій порожнині вони не утворюють значних мікрострумів як між собою, так і зі сплавами золота. Застосування протезів зі срібно-паладієвих сплавів у поєднанні з конструкціями з нержавіючої сталі неприпустиме, оскільки в ротовій порожнині утворюється гальванічний елемент, що зумовлює хронічну інтоксикацію (гальванізм).
Сплав ПД-140 застосовують для заливки жувальної поверхні й різального краю внутрішньої частини коронки.
Сплав ПД-150 використовують для виготовлення вкладок, ПД-190 — для лиття деталей зубних протезів.
Зі сплаву ПД-250 виготовляють штамповані деталі протезів (коронки, базиси знімних протезів).
Срібно-паладієвий сплав, який містить золото (срібла — 72%, паладію — 22%, золота — 6%), застосовують для виготовлення вкладок, кріплень для фасеток у мостоподібних протезах.
Переважна більшість срібно-паладієвих сплавів мають такі властивості: густина — 10,3 — 10,9 г/см3, температура плавлення - 1100 °С, міцність - 30-35 кгс/см2,
| Марка сплаву | Вміст металів у сплаві, % | Густина, г/см3 | Температура плавлення, °С | Твердість за Віккерсом (межа) | Видовження, о/ /о | ||
| паладій | срібло | летючі метали (кадмій, цинк) | |||||
| ПД-140 | 13,5 | 53,9 | 35,6 | 10,3 | |||
| ПД-150 | 14,5 | 84,1 | 0,4 | 10,6 | |||
| ПД-190 | 18,5 | 0,5 | 10,6 | ||||
| ПД-250 | 24,5 | 72,1 | 0,4 | 10,9 |
Таблиця 10. Склад і фізико-механічні властивості срібно-паладієвих сплавів
видовження — до 25%, усадка — 2%. їх паяють припоєм для сплавів із золота, вибілюють у 15 — 25% розчині хлоридної кислоти.
Сплави випускаються промисловістю у вигляді дисків (діаметром від 8 до 25 мм), штаб (завтовшки 0,3 мм); стрічок (завтовшки 0,5; 1 і 1,2 мм), пластинок (розміром 1x5x5 мм) і дроту (діаметром 1,2; 1,4 і 2 мм).
Для зниження газонасиченості срібно-паладієвих сплавів і запобігання їх окисненно під час лиття деталей застосовують безводний борат натрію (буру), зневоднюючи його прожарюванням до застосування під час плавлення сплаву. Під час повільного плавлення інтенсивно окиснюються і випаровуються летючі елементи (кадмій і цинк), що призводить до підвищення температури плавлення і погіршення технологічних властивостей сплаву. У зв'язку з цим залишки сплаву рекомендується використовувати як добавку (до 50%) у свіжий сплав.
Штамповані коронки зі сплаву ГТД-250 виготовляють за технологією, прийнятою для сплаву золота 900-ї проби. Кування виконують роговим молоточком. Перед термічною обробкою коронки піддають травленню у 25% розчині хлоридної або сульфатної кислоти.
У США з еластичного сплаву срібла з оловом випускають стандартні тимчасові коронки "Ізо-Форм" (для захисту премолярів і молярів після їх препарування).
До неблагородних металів, які застосовують в ортопедичній стоматології, відносять залізо (чорний метал) і низку кольорових металів, зокрема кобальт, молібден, нікель, титан, хром (табл. 11).
Сплави на основі заліза.Залізо — метал сріблястого кольору із синюватим відтінком. Хімічно нестійке, у вологому середовищі піддається корозії. Розчини кислот розчиняють залізо.
Залізо зустрічається тільки у вигляді залізних руд: магнітний залізняк (магнетит) — Ре:іО^; червоний залізняк (гематит) — Ре2О3, бурий залізняк — ¥2О3пН2О; шпатовий залізняк (сидерит) — РеСО3. Залізо добувають також із руд, які містять хром (хроміти), хромато-
| Таблиця 11. Основні властивості заліза і деяких | кольорових | металів | ||||||
| Метал | Густина, г/см3 | Температура плавлення, °С | Температура кипіння, °С | Усадка під час твердіння, % | Межа міцності, кгс/мм2 | Відносне видовження, % | Твердість за Брінел- лем, кгс/мм2 | Коефіцієнт лінійного розширеня |
| Залізо | 7,86 | ДоЗ | 60-70 | |||||
| Алюміній | 2,73 | 22,5 | ||||||
| Кадмій | 8,6 С 8,6 | 4,7 | ||||||
| Кобальт | З7 | Незначна | 12,8 | |||||
| Магній | 1,74 | 7-10 | 26,7 | |||||
| Молібден | 10,2 | 80-120| | 150-160 | |||||
| Мідь | 8,8 | 1,7 | ||||||
| Нікель | 8,9 | 35-40 | ||||||
| Олово | 7,3 | 1,7 | ||||||
| Свинець | 11,34 | 327,4 | 1,3 | 21,1 | ||||
| Титан | 4,5 | 25,6 | 8,5 | |||||
| Хром | 7,2 | 1,8 | 6,7 | |||||
| Цинк | 7,2 | 419,5 | 1,3 |
нікелевих, титаномагнетитових та ін. Залізо добувають із руд плавленням у доменних печах у вигляді чавуну, який застосовують у народному господарстві для виготовлення різних виробів (деталей машин, посуду та ін.) методом лиття. Чавун переробляють у сталеплавильних печах па сталь (сплави) бесемерівським і мартенівським способами, які ґрунтуються на принципі окиснення різних домішок (насамперед вуглецю), які містяться в чавуні. Для виплавлення сталі використовують також електропечі.
Залізо широко використовують у народному господарстві й стоматологічній практиці для виготовлення інструментів і апаратів, а в сплавах — для виготовлення напівфабрикатів і ортопедичних конструкцій (нержавіюча сталь).
У твердому стані залізо може бути у двох алотропічних формах. За температури до 900 °С воно перебуває у формі а-кристалів із кристалічною решіткою об'ємно центрованого куба. За температури 900 °С а кристали переходять у у-кристали з кристалічною решіткою з центрованими гранями, які при підвищенні температури до 1400 °С переходять знову в а-кристали. Проте, на відміну від а-кристалів, характерних для температур нижче від 900 °С, їх називають 1-кристалами. За температури до 770 °С а-кристали є феромагнітними. При підвищенні температури феромагнетизм зникає.
Залізо з вуглецем у сплавах може бути в різних комбінаціях (структурних видах): у вигляді хімічної сполуки (карбід заліза — Ре3С) або твердого розчину, коли атоми вуглецю розміщуються в кристалічній решітці між атомами заліза. Вуглець у сплаві може перебувати й у вільному стані (у вигляді графіту). Різні види структурних зв'язків заліза з вуглецем спостерігаються під час термічної обробки сталі та її кристалізації з розплаву.
Відомі такі структурні зв'язки заліза з вуглецем:
1. Аустеніт — твердий розчин вуглецю в залізі. Вінпластичний, ковкий, твердий (до 200 кгс/мм2 за Брінеллем).
2. Ферит — твердий розчин вуглецю. Він дуже м'який і
пластичний. Твердість становить близько 80 кгс/мм2 за Брінеллем.
3. Цементит (карбід заліза) — дуже твердий і крихкий.
4. Перліт — суміш кристалів цементиту і фериту. Утворюється з аустеніту в результаті його розпаду за температури 723 °С. Твердий і крихкий.
5. Ледебурит — суміш перліту і цементиту. Дуже твердий і крихкий.
Аустенітна структура нержавіючої сталі відповідає всім основним вимогам, які ставляться до зубопротезних матеріалів. Під час механічної і термічної обробки сталі її намагаються зафіксувати в аустенітній структурі.
Хром із вуглецем у сплавах також може утворювати низку хімічних сполук — карбідів хрому (СгС2, Сг^С, Сг3С2). Вони утворюються під час термічної обробки сплаву в інтервалі температур 450 — 800 °С.
Сортову сталь добувають тигельним плавленням. У тиглі завантажують певні види сталі разом із спеціальними добавками. Задаючи певний режим плавлення, добувають спеціальні сталі, які застосовують у стоматологічній практиці.
Маркування сталі проводять за літерно-цифровою системою. Легуючі елементи, що містяться в сталі, позначають початковими літерами назв елементів: хром — X, нікель — Н, кобальт — К, титан — Т (за винятком таких елементів: манган — Р, силіцій — С, ванадій — Ф, алюміній — Ю, мідь — Д). Кількісний вміст легуючих елементів і вуглецю позначають цифрами. Перші дві цифри — кількість вуглецю в сотих частках відсотка, яку містить сталь. Кількість вуглецю, меншу за 0,15%, не позначають. Наступні (за буквою, що позначає легуючий елемент) цифри вказують на кількісний вміст цього елемента в цілих числах, але цифру не ставлять тоді, коли він становить менше ніж 1,5%. Наприклад, сталь 2Х18Н9 містить 0,2% вуглецю, 18% хрому і 9% нікелю.
Нержавіюча хромонікелева сталь. Основним компонентом сплаву є залізо. Він містить хром, нікель і невелику кількість вуглецю, силіцію, мангану та інших речовин. Хром і нікель на основі а- і у-заліза можуть утворювати твердий розчин (18% хрому і 9% нікелю.). Зі зменшенням кількості нікелю або зі збільшенням кількості хрому сплав стає двофазним в усьому інтервалі температур.
Одним із недоліків нержавіючої сталі є небезпека виникнення в сплаві міжкристалічної корозії через появу (за певних умов) карбідів хрому. Щоб запобігти цьому, до складу нержавіючої сталі вводять титан, який більш активно, ніж хром, вступає у зв'язок із вуглецем, утворюючи карбіди титану.
Для поліпшення рідкотекучості нержавіючої сталі, яку використовують для лиття, до її складу вводять 2,5% силіцію (сталь ЄЇ-95). Нержавіючі сталі поділяють на дві групи: хромисті й хромонікелеві. В ортопедичній стоматології застосовують тільки хромонікелеві сталі (табл. 12).
Хромонікелева сталь типу 18/9 - сріблястий сплав із блискучою поверхнею. Температура плавлення становить 1400 - 1450 °С, густина -7,2-7,8 г/см3, коефіцієнт лінійного розширення 16-10~6, міцність на розрив — 56 — 75 кгс/мм2, твердість за Брінеллем — 140-180 кгс/мм2.
Таблиця 12. Склад деяких хромонікелевих нержавіючих сталей
| Марка сталі | Вміст елементів у сплаві, мас.% | |||||||
| Вуглець | Залізо | Силіцій | Манган | Ніобій | Нікель | Титан | Хром | |
| Х18Н9 | 0,07 | 69,08 | 0,5 | 0,35 | ||||
| 20X18Н9Т | 0,20 | 68,20 | 2 | — | ||||
| 25Х18Н10С | 0,25 | 69,75 | 11,8 | - | - |
Нержавіюча сталь виявляє добру в'язкість, пластичність і рідкотекучість. Вона легко заповнює опоку. Під час твердіння утворює однорідну дрібнозернисту аустенітну структуру, яка має високі антикорозійні властивості, стійка до дії слини, розчинів солей і слабких розчинів деяких кислот. Однак під час механічної обробки (кування, штампування та ін.) ці властивості різко змінюються. Сталь набуває підвищеної твердості, втрачає пластичність, виявляє слабко виражені магнітні властивості. Якщо сталь знову піддати механічній обробці, стає можливим її руйнування, поява тріщин, а то і розривів.
Для повернення сплаву його початкових властивостей виріб піддають термічній обробці (прожарюванню або випалюванню) за температури в межах 1000 — 1100 °С (до солом'яно-жовтого кольору) з подальшим швидким охолодженням у холодній воді або струмені холодного повітря.
|
| Мал. 13. Каркаси металевих протезів |
Нержавіюча сталь знайшла широке застосування при виготовленні стоматологічних конструкцій: незнімних протезів, кламерів, деталей ортопедичних апаратів (мал. 13). Для виготовлення штампованих коронок
мисловість випускає стандартні гільзи з листової сталі марки 20Х18Н9Т завтовшки 0,25 — 0,3 мм. Випускається 22 розміри гільз діаметром від 6 до 16 мм і один розмір діаметром 18 мм. З цієї самої сталі випускається дріт для кламерів, шин, деталей ортопедичних апаратів. Сталь марки 25Х18Н10С застосовують для відливки деталей стоматологічних конструкцій. Недоліком цієї сталі є відносно велика усадка під час твердіння (до 2%) і низька межа міцності (близько ЗО кгс/мм ). її використовують для промислового виготовлення стандартних зубів, зашиток для фасеток, які комплектують гарнітурами (передні й бічні зуби). Стандартні зуби і фасетки застосовують рідко.
Для виготовлення суцільнолитих і комбінованих (металпластмаса) коронок і мостоподібних протезів застосовують сплави заліза з нікелем і хромом -- "Дентан" і "Дентан М".
"Дентан" -- Х23Н27С. Склад: залізо - 45,5%, нікель — 27%, хром — 23%, манган, силіцій. Густина — 7,9 г/см3, коефіцієнт лінійного розширення -- 17,0-10"6, твердість за Брінеллем — 190 кгс/мм2.
"Дентан М" - - Х23Н27МС-ВН. Склад: залізо -43%, нікель — 27,5%, хром — 23%, молібден — 2,5%, манган, силіцій. Густина - 7,9 г/см3, коефіцієнт лінійного розширення — 17,0-10~6 , твердість за Брінеллем — 200 кгс/мм2.
Згідно з міжнародними стандартами сплави, які містять понад 1% нікелю, є токсичними. Відомо, що більшість нержавіючих сталей і спеціальних стоматологічних сплавів (КХС, нікелехромові, нікелетитанові та ін.) містять більше нікелю. Безнікелеві сплави "Хероне-ум СЕ", "Херонеум ЕН" (Німеччина), експериментальну безнікелеву азотисту сталь РС-1 (Б.П. Марков і співавт., Росія) нині застосовують для виготовлення литих мостоподібних і бюгельпих протезів.
Нержавіючі сталі, що застосовують в ортопедичній стоматології, містять небажані домішки, зокрема сірку і фосфор. Коли в нержавіючій сталі міститься понад 0,04% сірки, то підвищується крихкість сталі в гарячо му стані (червоноламкість). Вона легко руйнується під час термічної обробки. Домішки фосфору (навіть соті частини відсотка) надають сталі крихкості в холодному стані.
Кобальт, нікель, титан, хром і їх сплави.Кобальтонікелехромові сплави застосовують переважно для виготовлення ортопедичних конструкцій високої точності методом лиття. Так, для виготовлення суцільнолитих бюгельних протезів використовують сплави: "Бюгодент", "Пластокрист", "Каракрист" і запропоновані академіком П.С. Флісом та співавторами сплави ДБП-7, ДБП-8, "Керадент" та ін. Сплави мають хороші технологічні, механічні й екологічні властивості, невелику усадку,
Кобальт— метал сріблясто-білого кольору з рожевуватим відтінком. У природі зустрічається в рудах (наприклад, арсенокобальтових). Кобальт добувають із руд складним технологічним циклом. Має високі антикорозійні й фізико-механічні властивості, малу усадку, достатньо пластичний. Застосовують його для добування сталі з підвищеною міцністю, надтвердих сплавів (победит, стеліт) і сплавів із високими магнітними властивостями.
У зубопротезуванні застосовують сплави кобальту іхрому, магнітні сплави для фіксації знімних зубних протезів, протезів обличчя. Сплави такого типу розробляються в Японії.
Кобальтохромовий сплав вперше застосували в стоматологічній практиці Ерд і Пренг у 1933 р. під назвою віталіум. Густина цього сплаву становить 8,3 г/см3, межа міцності на розтягування — 63,4 кгс/мм2, відносне видовження - 10%, твердість за Брінеллем — 365 кгс/мм2, усадка під час твердіння — 1,8 — 2%.
У нашій країні розроблені і випускаються кобальтохромові сплави (КХС). їх склад наведено в табл. 13.
Сучасні кобальтохромові сплави (КХДЕНТ, КХ63НМ-ВН) застосовують для виготовлення литих металокерамічних, металоситалових, металополімерних і суцільнолитих коронок і мостоподібних протезів. Сплав
| Таблиця 13. | Склад кобальтохромових сплавів | |||||||
| Сплав | Вміст елементів у | сплаві | % | |||||
| Вуглець | Залізо | Кобальт | Силіцій | Манган | Молібде | Нікель | Хром | |
| Кобальто- | — | — | — | 0,5 | 0,5 | |||
| хромовий | ||||||||
| Кобальто- | 0,4 | 0,7 | 62- | 0,3 | 0,5 | 5,5 | Слі- | 30- |
| хромовий | ди | |||||||
| ЛК-4 | 0,15- | 1,5 | 0,03 | 0,6 | 4,5- | о, о | 25- | |
| 0,25 | 5,5 | 3 8 |
Примітка: сплав ЛК-4 запропонований В.І. Кулаженком.
"Бюгодент ХК63НМУ-ВИ" призначений для виготовлення литих бюгельних і мостоподібних протезів, коронок, кламерів, базисів знімних протезів та шинуючих апаратів.
Основу кобальтохромових сплавів складає кобальт, який має високі механічні властивості. Хром додають для надання сплаву твердості й антикорозійних властивостей.