Вода в міфологічних уявленнях українців
Образ води у фольклорі надзвичайно багатогранний. Життя і здоров'я, очищення й кохання — ось основні грані цього символу. Водою, як і вогнем, очищаються від бруду — і тілесного, й душевного. Використовують воду й на благо людині (для ліків, виливання переляку), й на зло (щоб пере дати закляття і хвороби). Вода також виступає посередником між світом живих і потойбіччям, засобом для розкриття май бутнього. За міфами й легендами різних народів, вода існувала ще до створення світу — у вигляді первісного "синього моря". Саме з неї з'явилися за волею богів земля, сонце і все живе. Тому вода є сим волом вічності й заодно плинності часу. 76 100 ОБРАЗІВ УКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ В українській колядці про це співається так: Як ще не було початку світа, То ще не було неба, ні землі, А лишень було широке море, А на тім морі явір зелененький, На тім яворі три голубочки, Три голубочки раду радили: — Як би ми, браття, світ поставили?.. Вирішили дістати на дні моря дрібненького піску, посіяти його — стане земля. Там буде й золотий камінь, а з того каменя постане сонце, "місяць ясний, рум'яна зоря й звізди прекрасні". В іншій колядці перший голуб пірнув у море й виніс ізвідти чорну земли цю, другий виніс зелену траву, третій — яру пшеницю. Чорна зем лиця — хліб ізродиться, зелена трава — для худобоньки, яра пше ниця — для коровайця. Цікаві уявлення існували про вододіл між цим і тим світами. Вода є посередником між білим світом і світом померлих. На той світ у казках можна потрапити через криницю або переправившись через річку чи море. Вірування, згідно з якими вода була шляхом на той світ, відобразились у стародавньому обряді поховання, ко ли мерців клали в човен, а той човен або пускали на воду, або спа лювали. Це повинно було прискорити й полегшити переправу ду ші на "той світ". На Великдень кидали на воду шкаралупки із крашанок, таким чином ніби повідомляючи предкам, що їм уже час святкувати свій Великдень. У казках часто зустрічаємо згадки про живу й мертву воду. Тала вода, чиста, джерельна — жива. Нею очищуються, п'ючи її чи купаючись у ній, набираються здоров'я. Очевидно, до цього ряду можна віднести й цілющу росу. Стояча вода, у трясовинах, болотах, — мертва. Таку воду населяє всяка нечиста сила, на неї в замовляннях шептухи посилають хвороби. Вода в цьому ви падку є символічним синонімом хаосу, протилежності білому світові. Здатність води до очищення лежить в основі багатьох об рядів, і календарних, і родинних. До води звернено чимало за мовлянь із проханням очистити людину від лихого. Ось уривок одного з них: Водице-кринице! Ти обмиваєш луги-береги, Вода 77 Символи води, рослин і сонця на ритуальних браслетах XII—XIII ст. Коріння, креміння, біле каміння, Умий рожденного, хрещеного (ім'я) Від усякої нечисті, від усякого бруду! На свято Водохреща (19 січня), коли відбувався хресний хід до річки, сміливі хлопці купалися в ополонці, де священик по святив воду, а дівчата вмивалися — щоб гарними бути. На Велик день, принісши свячене додому, дівчата клали в миску червоні крашанки, наливали води й умивались, щоб бути ще кращими. Символіка очищення лежить і в основі християнського обряду хрещення. Сльози — також очищують. До того ж, як і вода, вони є посередниками між світами: щиро плачучи, людина ніби підно ситься до небес. Вважається, що не можна дуже побиватись і пла кати за померлим, бо сльози можуть якщо й не оживити, то по тривожити його. Вода ототожнюється зі здоров'ям. Про гарну, здорову дівчи ну кажуть, що вона "як з води вийшла". Коли дитина швидко росте, здорова, кажуть, що це відбувається "легко, як з роси й во- 78 100 ОБРАЗІВ УКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ 9 ф 6 6 6 6 5" -ЄхС^ЄЛ2И2и2иЗ/ ди". Для хворих влаштовували купання, обливання, вмиван ня, їм радили качатися по ро сі. Росу збирали до схід сонця в день св. Юрія (6 травня), на Купала (7 липня). Лікувалися і свяченою водою — стрітен- ською та богоявленською. Під перший весняний дощ поспі шали, щоб набратися здоров'я на весь рік. Вода є речовиною, з якої виникає все, отож вона про все знає. Цьому потоку все- знаючої вічності — воді — до віряють дівчата свої вінки-долі на свято Купала. Запаливши свічки, прикріплені на вінках, дівчата спускають їх на воду й дивляться: в який бік вони попливуть, звідти й наречено го чекати. Уявлення про воду як про вічність і нескінченний плин життя відображене і в українських фразеологічних зворотах та прислів'ях. Наприклад, якщо хочуть вказати, що якась подія буде нескоро, кажуть: "Ще до того багато води втече". Про подію, яка відбулася давно, ка жуть: "З того часу багато води втекло". Про те, що втрачене й не повернеться, говорять, шо воно "пішло за водою". На випадок, коли людина хоче якимось чином повторити те, що було колись, але умови вже змінилися, теж є свій вираз: "Двічі в одну воду не вступиш". Про те, що безслідно зникло, кажуть, що воно "як у воду впало", а про тих, хто пішов із лиця землі, кажуть, що вони "канули у вічність". Вода широко застосовується в обрядах переходу з одного ста ну в інший (перша купіль немовляти, хрещення, весілля, ритуаль не обмивання перед похороном). Вода — це матерія; світло, вогонь — це дух. Поєднуючись, вони творять видимий світ.