Розвиток пам’яті у дітей переддошкільного і дошкільного віку

Процеси запам'ятовування в найелементарнішій своїй формі появляються у дитини протягом першого місяця її життя. Про це свідчить можливість вироблення у немовляти найпростішихумовних рефлексів. Однак в цих умовних рефлексах запам'ятовування і відтворення чуттєвих вражень (у вигляді відчуттів), рухів, елементарних емоційних станів виступає в суцільному, ще не розчленованому вигляді, у формі так званих сенсомоторних реакцій. Так, у відповідь на положення під час годування немовля затихає, шукає губами грудь матері, робить смоктальні рухи; на голос матері у двомісячної дитини появля­ється загальна реакція пожвавлення.

Ускладнення процесів пам'яті, виділення їх з цілісних реакцій пов'язане з розвитком у дитини сприймання, уявлень, а потім і елементарного, ще домовного мислення. Сформовані сприймання предметів починають запам'ятовуватися дитиною, про що свідчить поява у неї впізнавання. Впізнавання появляється відносно рано, а наприкінці першого півріччя воно стає безсумнівним і очевидним фактом: дитина впізнає матір, предмети, що її оточують. Слідом за впізнаванням появляється і відтворення образу предмета у власному розумінні цього слова. Дитина починає шукати предмет, що зник з її поля зору, а пізніше вона шукає і названий предмет: на запитання «де мама?» дитина шукає маму очима. Це свідчить про те, що запам'ятовування образу предмета стає тривалішим і міцнішим. Факти впізнавання, а тим більше відтворення свідчать про появу у дитини образної пам'яті.

Таким чином, приблизно біля восьмого місяця життя дитини пам'ять її виступає вже повністю в своїй специфічній функції: образи минулого, раніше сприйнятих предметів починають орієнтувати її в навколишній дійсності.

З переходом від віку немовляти до переддошкільного віку в розвитку пам'яті відбуваються значні зміни, викликані поширенням її дійових зв'язків з навколишніми предметами і появою у неї мойи. В міру того як дитина оволодіває мовою, процеси запам'ятовування і відтворення починають грунтуватися у неї на взаємодії першосигнальних і другосигнальних асоціацій. Мовне спілкування дорослих з дитиною стає могутнім засобом передачі їй елементарних знань. Чуттєвий досвід дитини, фіксуючись і узагальнюючись в мові, починає набувати дедалі більшої стійкості, а разом з тим і більшої рухливості. Пам'ять дитини починає формуватися не лише в процесі зовнішньої дії з речами, але й в елементарних мислених діях, що викликаються спілкуванням дитини з дорослими, слуханням казок тощо. У зв'язку з цим вона збагачується не лише поодинокими, а й загальними уявленнями. З переходом до зв'язної мови діти починають запам'ятовувати і відтворювати найпростіші поняття і судження про предмети до­машнього вжитку, про дії з ними, про тварин і рослини. Вони запам'ятовують, узагальнюючи їх за такими зовнішніми наочни­ми ознаками, як колір, форма, розмір тощо, в певній мірі розуміючи їх.

Пам'ять переддошкільника набуває більшої стійкості й міцності. Якщо в однорічної дитини враження зберігається один- два тижні, то на кінець третього року вони, як правило, зберігаються вже від кількох місяців до одного року.

Пам'ять переддошкільника є ще мимовільною. Запам'ятовування і відтворення відбувається в процесі практичної та ігрової діяльності, в процесі спілкування дитини з дорослими. Дитина не може ще ставити перед собою мету запам'ятати, тим більше вона не може щось зробити для досягнення цієї мети. Але під впливом таких запитань дорослих, як «що ти бачив?», «куди поклав іграшку?» та ін., у дитини під кінець третього року появляються перші спроби довільного відтворення.

У вихованні пам'яті дитини вже на першому році її життя необхідно широко використовувати як підкріплення орієнтувально-дослідницький рефлекс, інтерес дитини до нових об'єктів. У дальшому для збагачення пам'яті дитини необхідно поширювати і поглиблювати у неї потребу в ознайомленні з навколишніми предметами, в спілкуванні з дорослими, а також поступово усклад­нювати зміст її практичної та ігрової діяльності.

Дошкільний вік характеризується передусім інтенсивним роз­витком мимовільної пам'яті. Дошкільник засвоює і закріплює в своїй пам'яті велику кількість знань не шляхом спеціального навчання, а в процесі дедалі складнішої за своїм змістом практичної та ігрової діяльності, в процесі спілкування з оточуючими його людьми.

Як практична, так і ігрова діяльність дошкільників має звичайно довільний характер, але запам'ятання і відтворення здійснюються в цій діяльності мимовільно. Розвиток мимовільної пам'яті дошкільників безпосередньо пов'язаний із зростанням їх пізнавальної активності, їх інтересів до навколишніх предметів і явищ, до людей і їх діяльності.

Поширення кола предметів, що запам'ятовуються дітьми, приводить до інтенсивного розвитку їх образної пам'яті. Цей розвиток відбувається, з одного боку, шляхом збагачення, уточнення і деталізації окремих образів і, з другого, шляхом об'єднання, узагальнення цих образів, формування загальних уявлень. Водночас дошкільники запам'ятовують не тільки образи навколишніх предметів, а й поняття, судження про них. Останні збагачуються в міру того, як розширюється пізнавальна діяльність дітей, в якій вони починають відображати предмети і яви­ща не тільки за зовнішніми, а й за внутрішніми, істотними їх властивостями і зв'язками, за їх практичним значенням в діяль­ності людей.

Дошкільники запам'ятовують доступний для них предметний і мовний матеріал, осмислюючи його зміст. Тільки в окремих випадках, завдяки складності матеріалу, виникає у дошкільників, так само як і у переддошкільників, механічне запам'ятання, але воно не є їх віковою особливістю.

Дошкільний вік — це вік виникнення і початкового формування довільної пам'яті. Ця нова якісна зміна в розвитку пам'яті підготовляється всім попереднім розумовим розвитком дитини. Успіхи в розвитку довільної практичної та ігрової діяльності створюють передумови для виникнення довільних розумових дій, в тому числі й актів запам'ятання та відтворення. Ближчою передумовою виникнення довільного запам'ятовування і відтворення є формування у дітей таких дій, в яких необхідною є орієнтація на майбутнє, характерна для довільного запам'ятовування, і орієнтація на минуле, характерна для довільного відтворення. Такі дії викликаються у дитини вимогами дорослих, наприклад: виконати доручення не зараз, а через деякий час або розповісти, що бачила дитина на прогулянці. Нарешті, однією з самих істотних передумов виникнення довільної пам'яті є певний рівень мовного розвитку дитини: формування вміння не тільки здійснювати зовнішні дії з речами, а й діяти в мовному плані з уявлюваними речами. Завдяки всім цим передумовам дитина спочатку навчається виконувати завдання запам'ятати чи пригадати, що їх ставлять перед нею дорослі, а потім вона поступово навчається ставити їх сама перед собою.

Дослідження показують, що довільна пам'ять починає формуватися в середині дошкільного віку, причому довільне відтворення виникає раніше від довільного запам'ятовування: тільки невдачі при відтворенні роблять для дитини актуальним і за­вдання запам'ятати.

Довільна пам'ять виникає і успішно формується в такій діяльності дитини, в якій виконання певного завдання підкріплюється досягненнями конкретного результату, важливого для ди­тини. 3. М. Істоміна вивчала довільне запам'ятовування слів дітьми 3—7 років в умовах звичайного лабораторного досліду, в ситуації гри і при виконанні певних практичних двручень. В останньому випадку запам'ятання було найбільш продуктивним: завдання запам'ятати виступало для дітей як особливо значне, а досягнення результатів було найбільш очевидним.

Довільна пам'ять у дошкільників спочатку ще недосконала, особливо щодо прийомів запам'ятовування і відтворення. Тому мимовільне запам'ятання, здійснюючись у змістовній для дитини діяльності, звичайно буває більш продуктивним, ніж довільне. <...>

Виховуючи пам'ять у дошкільників, потрібно велику увагу приділяні розвитку мимовільних її видів, оскільки в цьому віці збагачення індивідуального досвіду дитини продовжує здійсню ватися, головним чином, шляхом мимовільного запам'ятовування вражень. Постійне дбання про загальний розумовий розвиток дитини, про поступове ускладнення змісту її діяльності, формування пізнавальних її інтересів е разом з тим і основною умо­вою розвитку мимовільної пам'яті. Другим завданням у вихованні пам'яті дошкільників, здійснення якого особливо важливе для підготовки їх до школи, е формування елементарних прийомів довільної пам'яті. Для цього, крім практичної та ігрової діяльності, повинні бути широко використані і елементи обов'язкових занять з дітьми в дитячому садку.