Generate des Provinces Unies, t. V, Paris 1760, pp. 396–398

Штати Брабанту, Фландрії, Артуа, Геннегау, Валансьену, Лілля, Дує, Орхії, Намюру, Турне, Утрехту і Маліну, з одного боку, і принц Оранський із штатами Голландії, Зеландії та їх конфедератами, з другого, обіцяють підтримувати між собою тривкий мир і взаємний зв’язок, об’єднати їх сили для того, щоб вигнати з Нідерландів чужоземців, а саме іспанців, скликати потім генеральні штати, щоб покінчити з безпорядком, устано­вити уряд, урегулювати питання релігії зокрема в Голландії, Зеландії, в Боммелі і у інших їх союзників відновити свободу торгівлі між усіма провінціями; забезпечити відправляння ре­лігійного культу в тому вигляді, в якому воно встановилося в кожному місті до скликання генеральних штатів; забезпечити принцу Оранському його титули, привілеї і достоїнства, стежити за виконанням виданих постанов щодо тих міст, які не захочуть їх прийняти випустити на волю ув’язнених... анулювати засу­дження і вироки судів, ухвалені урядом герцога Альби поновити в правах володіння майном усіх тих, хто його втратив у той час... повернути духовенству його майно, за винятком того, яке знахо­диться в Голландії, Зеландії, причому нинішні власники цих маєт­ків у згаданих двох провінціях повинні будуть сплачувати довічні пенсії колишнім власникам церковних бенефіцій, які втратили їх в результаті конфіскації оголосити нічого не вартими і скасо­ваними всі позбавлення спадщини і дарування або якісь інші акти позбавлення майна, вчинені в результаті партійної нена­висті.

Оскільки необхідність покривати витрати війни привела до підвищення номінальної вартості грошей в порівнянні з їх реаль­ною вартістю, то вона буде знижена до рівня, на якому вона стоїть в інших провінціях, щоб запобігти шкоді, яку спричиняє непов­ноцінна монета.

Кожен, хто залишиться на боці іспанців, буде позбавлений переваг, які випливають з цього договору, і зможе ними скори­статися, коли приєднається до договірних сторін.

Міста і провінції в особі своїх депутатів повинні заприсягтися, що вони додержуватимуться цих умов і всього, що встанов­лять генеральні штати.

Трофеї і монументи, споруджені герцогом Альбою, будуть зруйновані дощенту.

Генеральні штати повинні розглянути, чи слід зробити роз­кладку витрат по останніх двох кампаніях на всіх учасників договору.


УТРЕХТСЬКА УНІЯ

23 січня 1579 р. була підписана так звана «Утрехтська унія». Ця унія зв’язувала в єдиний політичний союз північні провінції Нідерландів. Такий політичний союз став необхідним після того, як на півдні Нідерландів по­чалось посилення феодальної реакції. В міру того як феодальне дворянство і відстале селянство південних провінцій відходили від революції, буржуазія північних провінцій стала об’єднуватися для продовження дальшої боротьби,, для остаточного усунення феодального і церковного гніту, для цілковитого-завершення буржуазної революції.

На противагу католицизмові і визнанню влади іспанського короля, буржуазія північних провінцій вирішує відстояти свою релігійну і полі­тичну незалежність і продовжувати непримиренну боротьбу з іспанськими феодалами.

Провінції, об’єднані Утрехтською унією, пізніше, після успішного закінчення збройної боротьби, увійшли до складу нової, першої в Європі буржуазної держави – республіки, яка прибрала назву «Сполучених про­вінцій».

 

Як це стало ясно після Гентської угоди, в якій майже всі ні­дерландські провінції зобов’язалися стояти одна за одну життям і майном і вигнати іспанців та інших чужоземців з їх прихильни­ками з цих провінцій, ці іспанці, на чолі з дон Хуаном Австрійським та іншими своїми вождями і полководцями, вживали всіх засобів і раз у раз робили спроби підкорити згадані вище провінції, встановити в них тиранічний устрій і рабство не, стільки зброєю, скільки інтригами, розділити ці провінції і розчленувати їх, привести до нуля і розриву союз, укладений згаданою вище угодою, для цілковитої загибелі і розорення згаданих вище зе­мель і провінцій, бо ясно, що, уперто намагаючись здійснити ці плани, вони ще недавно думали привернути листами на свій бік деякі міста і області і шляхом збройного нападу заволодіти дея­кими місцевостями в Гельдерні.

Внаслідок цього жителі князівства Гельдерн і графства Цютфен і жителі провінцій та земель Голландії, Зеландії, Утрехту і Фрісландії між ріками Емсом і Банверсом визнали благорозумним особо і тісніше вступити в союз один з одним не для того, щоб відокремитися від загального союзу, укладеного Гентською уго­дою, але щоб зміцнити його і захистити себе від усяких усклад­нень, які можуть у ньому виникнути внаслідок яких-небудь інтриг, посягань або насильства ворогів, щоб знати, як і що вони повинні чинити в таких обставинах і мати можливість захища­тися проти ворожих сил. Хоч загальний союз і Гентська пасифікація лишаються в силі, але щоб оголосити про відокремлення згаданих провінцій і окремих земель, уповноваженими на це депутатами цих провінцій були встановлені і затверджені такі пункти і статті, і в усякому разі вони хочуть таким чином відокремитися від Священної Римської імперії.

Згадані провінції будуть об’єднані і зв’язані союзом одна з одною і всі разом і завжди будуть допомагати одна одній всякими шляхами і способами, як коли б вони становили одну провінцію; ніколи вони не матимуть права відокремитися, дозволити відокре­митися або вступити в чуже володіння на підставі заповіту, обміну, продажу, мирного договору, шлюбного договору або якимсь іншим способом.

Все це, проте, без шкоди для якоїсь з окремих провінцій, ф’єфів та їх жителів, а також для їх спеціальних і приватних інтересів, вільностей, пільг, законів, статутів, добрих старих кутюмів, звичаїв та всіх інших будь-яких прав, в чому вони провінції не тільки не будуть завдавати одна одній ніякої шкоди обмежень або утруднень, але швидше будуть допомагати підтри­мувати і зміцнювати в цьому всіма справедливими і можливими засобами і навіть, коли буде потрібно, життям і майном, а також захищати як би то не було і де б то не було проти всіх і кожного, хто захоче посягнути на них або заволодіти ними. Само собою розуміється, що коли якась з згаданих вище провінцій, ф’єфів або міст, які належать до союзу, має або матиме до інших провін­цій яке-небудь питання, що стосуватиметься приватних і спеціаль­них привілеїв, вільностей, пільг, законів, статутів, добрих ста­рих кутюмів, звичаїв та інших прав, то такі питання будуть вирішуватись звичайною юстицією, третейським судом або друж­ньою угодою.

Також [постановлено], що згадані провінції, згідно з укладе­ною угодою і лігою, повинні будуть допомагати одна одній життям, майном і кров’ю проти всяких насильств, яких хто-не-будь завдасть їм, прикриваючись іменем його величності короля [Філіпа II], або на його користь внаслідок Гентського мирного договору, або ж тому, що вони прийняли губернатором ерцгерцога Матвія з усім, що було зв’язане з цим або сталося внаслідок цього, або з часом може статися; або ж під прапором і прикриттям католицької релігії, щоб запровадити і утвердити її силою зброї; .або ж з приводу деяких із згаданих провінцій, міст або в підвлад­них їм землях з 1558 p., або з приводу цього союзу і конфедерації; або з якого-небудь іншого приводу чи причини як в тому випадку, коли ці насильства і посягання будуть застосовуватися і чини­тися щодо окремих провінцій, штатів, міст і залежних від них .земель, так і щодо всіх них взагалі.

Також [постановлено], що без загальної одностайної ради і згоди згаданих провінцій не буде укладена ніяка угода, ніякий мирний договір, не буде почата війна, не будуть стягуватися ніякі податі і податки, які стосуються всього союзу; але інші справи, які мають відношення до конфедерації, або справи, які залежать від цих питань, будуть регулюватися, обговорюватися і вирішуватися більшістю голосів провінцій, з яких складається ця конфедерація; ці голоси будуть подаватися або збиратися спо­собом, якого звичайно додержуються в загальному зібранні шта­тів, але при умові, що це буде постановлено загальною радою со­юзників. Постановлено назавжди, що коли провінції не зможуть порозумітися між собою в справах, які стосуються існування дер­жави, миру, війни або податі, то всяка незгода в думках буде передана або винесена на розгляд майбутніх штатгальтерів зга­даних провінцій, які прийдуть до згоди або вирішать справу по справедливості.

Постановлено, що згадані провінції повинні будуть порозу­мітися одна з одною з приводу карбування монети, тобто обігу грошей, що, згідно з ухвалами, буде зроблено відразу, і одна провінція не зможе змінити монету без згоди інших.

Щодо релігії жителі Голландії і Зеландії будуть додержу­ватися своєї думки; інші провінції союзу будуть керуватися статтями релігійного миру, уже виробленого ерцгерцогом Мат­вієм, губернатором і головним воєначальником усіх цих земель, і його радою за згодою генеральних штатів; відносно цього вони взагалі і зокрема встановлять усі правила, які вони визнають сприяючими благу і справедливості провінцій та земель і всіх ду­ховних і світських осіб, без будь-яких перешкод, щоб кожна особа була вільна у своїй релігії і щоб ніхто не терпів ніяких нещасть через свою релігію, відповідно до Гентської угоди.


24. ТОМАС МЕН ПРО ГОЛЛАНДІЮ XVII ст. (1664 р.)

Tомас Мен (1571 – 1641) – відомий англійський купець-економіст, меркантиліст. Автор багатьох економічних творів, у яких він обгрунтував принципи меркантилізму. Ф.Енгельс називав його основну працю «Багат­ство Англії у зовнішній торгівлі...» «євангелієм меркантилізму»1. Як один з директорів англійської Ост-Індської компанії, він уважно вивчав еконо­мічне становище Голландії, цієї головної суперниці Англії; через це пере­казувані ним відомості про Голландію становлять особливий інтерес.

 

1 К. Марксі Ф. Енгельс, Твори, т. ХІІ. – стор. 234.

 

Як достаток і могутність роблять народ порочним і неперед­бачливим, так злигодні і нужда роблять його розумним і працьо­витим. Щодо останнього я міг би навести як приклад різні дер­жави християнського світу, які, маючи мало або зовсім не маючи власних територій, все ж добивалися великого багатства і могут­ності своєю жвавою торгівлею з чужоземцями. Серед них Сполу­чені провінції Нідерландів є тепер великим і славним прикладом. З того часу як вони скинули з себе ярмо іспанського рабства, як чудесно вони розвинули всі свої здібності Які великі засоби здобули вони, щоб захищати свою свободу проти могутності такого великого ворога! І чи не сталося все це завдяки їх невпинній наполегливості в торгівлі? Чи не е їх провінції складами товарів для більшості країн християнського світу, завдяки чому їх багат­ство, судноплавство, моряки, ремесла, народ, а тому й суспільні доходи та акцизи виросли до нечуваної висоти? Якщо ми порів­няємо часи їх поневолення з їх теперішнім становищем, вони здадуться нам іншим народом.

Хто не знає, яка нужда, заворушення і безпорядки були в цих провінціях в часи іспанського панування, що приносило іспанцям швидше великі витрати, ніж задоволення їх честолюбства? Не­важко було б також сусіднім государям за короткий час привести Нідерланди до їх колишнього стану, якби безпека цих держав вимагала цього, як безперечно було б, якби іспанці були єдиними володарями Нідерландів. Але наш нарис не має на меті показати всі шляхи і засоби цих змін: наша мета – показати головні причини багатства і величі Голландії. Всьому світові здасться-чудом, що така маленька країна, навіть менша за два кращі графства, маючи мало природних багатств, харчових припасів,, лісу або інших необхідних запасів для війни або миру, незва­жаючи на це, має все це в такій величезній кількості, що, крім своїх власних потреб (які дуже великі), вона може постачати і дійсно постачає і продає іншим державам судна, артилерійські гармати, снасті, зерно, порох, кулі і т. д. і все, що тільки гол­ландці збирають з усіх кінців світу завдяки своїй невтомній тор­гівлі. В цій справі вони не менш шкідливі для інших (особливо для Англії), витісняючи їх з ринків, ніж дбайливі у зміцненні свого становища. А для того щоб досягти всього цього і навіть більше-того (їх війна з Іспанією), вони мали незначні засоби, крім рибальства, яке їм дозволене в морях його величності. Воно дійсно стало для них засобом неймовірного збагачення і їх сили і на морі і на суші, як про це писав Роберт Гічкок, Тобіас Джентльмен та інші для тих, хто хотів читати. І самі генеральні штати у своїй прокламації прямо описують цінність рибальства в таких словах:

Частина прокламації штатів, датованої в Гаазі 19 липня 1624 р.

«Велике рибальство і ловля оселедців є головним заняттям і основною золотоносною жилою Сполучених провінцій; завдяки їм багато тисяч господарств, родин, ремесел, торговельних справ і занять процвітають і працюють, причому особливо високо ціниться судноплавство і мореплавство як всередині, так і за межами цих провінцій. Крім того, завдяки рибальству ми ді­стаємо багато грошей, що збільшує наші засоби, наш флот, мита і доходи провінцій»... – і багато чого іншого, що яскраво виражене в прокламаціях генеральних штатів на захист збереження рибальства, без якого вони не зможуть довго зберігати свій суверенітет, бо якщо цей фундамент обрушиться, то впаде вся будова їх багатства і сили як на морі, так і на суші. Тоді значна частина їх судноплавства відразу ж загине, їх доходи і мита стануть незначними, їх країна обезлюдіє через брак роботи і заробітку, а внаслідок цього при­пиниться надходження податків і зборів, і їх торгівля з Ост-Ін­дією та іншими країнами занепаде. Таким чином, слава і могут­ність нідерландців полягає в ловлі оселедця, миня і тріски в мо­рях його величності.