Хвильовий-творчість,порівн.новел

О.Білецький назвав його основоположником справжн.укр.прози.Стильові особл.:імпресіоністична побудова прози.Для нього основне-враження.Народився у с.Тростянець.Справжнє прізвище Фітільов,його батьки були вчителями.Навчаючись у гімназіїґ,був виключеним,але потім здав екзамени екстреном і отримав атестат.Служив в армії,працював багато-де.Він стає членом редколегії журн.»Червоний шлях».Літ-ий шлях почав.з 1917 р.Хвильов.романтик революції-«Кіт у чоботях»,»Арабески», «Солонський шлях»,»Мати».В літ-ру ввійшов як поет-робітничий разом з Сосюрою.В 1925,він з Яловим та Досвітнім закладає підвалини ВАПЛІТЕ . Тоді ж з'являються і перші його поетичні збірки „Молодість(1921), «Досвітні симфонії» (1922).1-ша прозова книга-«сині етюди».Вніс роман.течію в літ-ру.У 1933 покінчив життя самогубством. Письмен.обирає міфолог.струмінь.Відкрив.новели ми бачимо зачин народн.казки.Конструкція образів також йде від казки.Образ батька постає як міф(помер давним-давно).Єперегуки з образом Т.Бульби.Присутня оцінка простора(пролітали весни,вітра).Остап відповідав ще більшою ласкою на материну, а ось Андрій ніколи не скаже доброго слова.Події відбув в умовах війни 1914.Остап йде на фронт добровольцем,Андрій-відмовляється-стає дизертиром.Невдовзі почалась революція 1917,яка підхопила Андрія і він пішов від матері.Остап відступав на Дон,Андр.дізнався куди Остап йде від матері і також пішов на Дон.Казковий ореол падає.Брати засліплені люттю,кидаються на матір.Мати ніколи не вірила,що її сини кинуться один на одного.Від таких думок їй стало страшно.Психолог.навантаж.матері супроводж.описами природи (грім,блискавка,гроза).Після того,як мати пішла до Остапа,вона зрозуміла,що це вже був не її син,так само,як і Андрій.Обидва брати втратили людську подобу,їх розум затьмар.жорстокістю.Мати мала підставити свою голову під сокиру щоб брат не вбив брата.Акцент робиться на людській схованій жорстокості,яка проявл.в таких ситуаціях виняткових.Хвильовий ввів струмінь братовбивчої війни.

Тобто,новела "Мати" - символічний переказ "Тараса Бульби" улюбленого Гоголя. Тут на образах синів провінційного кравця Остапа та Андрія розгортається велика трагедія громадянської війни, яка підняла брата на брата, озлобила любих синів старої матері вдови. Усі ці персонажі є образами-символами, і відомий гоголівський мотив вірності та відступництва розглядається тут зовсім в іншому ключі - у ключі усвідомлення руйнівної сили революції, десакралізації традиційних понять, коли фізичні поневолення підмінялись поневоленням душ.

 

Оксана Забужко.

Народилася 19 вересня 1960 р. в Луцьку в родині філологів. 1968 р. переїхала з батьками до Києва.Друкуватися в літературній періодиці почала з 1972 р. (вірші).Закінчила: Київську середню школу , філософський факультет Київського університету ім.Шевченка та аспірантуру при кафедрі етики і естетики цього ж університету. Потім захистила дисертацію «Естетична природа лірики як роду мистецтва» на звання кандидата філософських наук.Викладала естетику та історію культури в Київській консерваторії ім.Чайковського. З 1988 р. - співробітник Інституту філософії Академії Наук України. В 1992-1994 рр. перебувала в університетах США . У своїй творчості письменниця приділяє багато уваги осмисленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму. У 1985 році вийшов перший збірник віршів Забужко «Травневий іній". Оксана Забужко - член Асоціації українських письменників.Твори: «Травневий іній»,»Диригент останньої свічки»,»Казка про калинову сопілку» , «Казка про калинову сопілку» та ін. "Казка про калинову сопілку" - це повість і казка водночас, тобто це твір жанру мішаної форми, оскільки в ньому наявне перехрещення різних способів художнього зображення. Є в цьому творі елементи і ліричні, і драматичні, але вони підпорядковані епічній організації художнього матеріалу. сюжетом повісті О.Забужко "Казка про калинову сопілку" є розповідь про давню українську трагедію роду. Повість "Казка про калинову сопілку" має багато своїх прапопередників. Це й античний біблійний сюжет про Авеля та Каїна і народні казки й балади про калинову сопілку, і вірш Ліни Костенко "Калинова сопілка".А головне те, що письменниця, непомильно використовуючи літературні твори, фольклорні цитати, створила дивовижний твір про історію українського селянського побуту, про велику трагедію українського роду, про Добро і Зло. У творі Оксани Забужко немає чорних і білих, позитивних і негативних героїв. Тут є протистояння обдарованості і посередності, незвичайна краса і обдарованість Ганни - панни та підкреслена звичайність Оленки становлять виразний контраст. Але все ж головна героїня твору саме Ганна - панна, "бабина дочка", яка не просто розв'язує проблему світла і темряви у собі, а сперечається зі світом навіть з Богом. Мова твору Оксани Забужко співуча, калинова. Вона вмістила багатство всього українського словника, інтонованого дивовижно. Як прекрасно звучить "калинова сопілка", сама авторка цієї повісті.І коли читаєш "Калинову сопілку", то здається що перед тобою прекрасна ліро-епічна поема, побудована на фольклорних джерелах, але цілком оригінальний, чародійний, фантастичний твір.Мова твору милозвучна, багата художніми засобами, що допомагає краще зрозуміти образи, розкрити тему та ідею твору.