ТЕМА 7. Валютний ринок і валютні системи
Валюта – грошові кошти будь-якої країни.
Валюта –будь-які грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньо-економічними відносинами.
Валюта – грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей.
Національна валюта – платіжний засіб, що емітується національною банківською системою.
Іноземна валюта – платіжний засіб, що емітується банківськими системами інших країн.
Колективна валюта – платіжний засіб, що емітується міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонує за міждержавними угодами.
Конвертованість – здатність валюти вільно обмінюватись на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби за діючим курсом.
Повна конвертованість – здатність національної валюти вільно обмінюватись на іноземну для всіх категорій власників і по всіх операціях без обмежень.
Часткова конвертованість означає, що на певні валютні операції та окремі категорії власників режим конвертованості не поширюється, тобто вводяться певні обмеження.
Зовнішня конвертованість – вільний обмін національної валюти на іноземну лише для нерезидентів.
Внутрішня конвертованість – вільний обмін національної валюти на іноземну лише для резидентів.
Валюта оплати – валюта, якою фактично оплачують товари (послуги) згідно із зовнішньо-економічною угодою чи погашають міжнародний кредит.
Валюта кредиту – валюта, якою надається міжнародний кредит за угодою кредитора і позичальника.
Валюта ціни – валюта, в якій встановлюється ціна товару (послуги) у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума міжнародного кредиту.
Валютні відносини – відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обігу.
Валютне котирування – визначення і встановлення курсу іноземної валюти до національної.
Валютна політика – сукупність організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.
Валютне регулювання – сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин.
Валютний контроль – сукупність заходів з дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів та нерезидентів.
Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни.
Фіксований валютний курс – встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки.
Плаваючий валютний курс– курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції.
Золотий паритет – відношення вагової кількості золота, що містилося у двох грошових одиницях, які обмінювались одна на одну.
Валютний ринок – сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно купувати-продавати національну та іноземну валюти на основі попиту та пропозиції.
Дисконтна політика – система заходів ЦБ, які полягають у цілеспрямованому підвищенні чи зниженні облікової ставки, а також відповідної зміни ставки депозитного та позичкового процента.
Девізна політика – сукупність заходів з метою корекції курсу національної валюти за допомогою валютної інтервенції та валютних обмежень.
Валютна інтервенція – операції щодо купівлі та продажу власної валюти або конкурентної – іншої держави.
Валютні обмеження – законодавчо визначені обмеження на здійснення валютних операцій в країні (для певних груп економічних суб’єктів, для певних видів операцій, валют тощо).
Валютні операції – операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності.
Міжнародна резервна валюта – валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування допомоги тощо. Її головною функцією є створення валютних державних резервів.
Міжнародна торгова валюта – валюта, що використовується для оцінки міжнародних торговельних операцій (експорт та імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.
Валютна система – державно-правова форма організації міжнародних валютних відносин між державами.
Валютна система –організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору.
Національна валютна система – складова грошової системи країни, функціонування якої регламентується національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права.
Регіональна валютна система – договірно-правова форма організації валютних відносин між групами країн.
Світова валютна система – спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.