Методи стратегічного аналізу середовища підприємства
Для стратегічного аналізу середовища використовуються такі методи: SWOT аналіз, аналіз ланцюжка цінностей, оцінка конкурентоспроможності та інші.
Метод SWOT. За допомогою цього методу можна встановити взаємозв’язки між силою та слабкістю, які властиві підприємству, і зовнішніми загрозами та можливостями. Спочатку виявляють сильні і слабкі сторони, а також загрози та можливості, після цього встановлюють взаємозв’язки між
ними, що може бути використано для розробки стратегії підприємства.
Аналіз средовища – це дуже складний і важливий процес для вироблення
стратегії підприємства. Він потребує постійного спостереження і оцінки факторів, встановлення зв’язку між ними, а також виявлення сильних та слабких сторін підприємства, можливостей і загроз, які існують у зовнішньому
середовищі.
Метод аналізу витрат і ланцюжка цінностей. Важливим елементом стратегічного аналізу витрат є ланцюжок цінностей, який визначає діяльність, функції і процеси з розробки, виробництва, доставки, маркетингу продукції або послуг. Ланцюжок, що взаємопов’язує вартість окремих видів діяльності починається з операцій із забезпечення сировиною і продовжується у процесі виробництва і випуску продукції, а також її просуванні на ринку до кінцевого споживача. Ланцюжок цінностей підприємства дає можливість оцінити основні види діяльності щодо створення продукту для споживача і вплив на процес виробництва допоміжних видів діяльності. Кожний вид діяльності у ланцюжку пов’язаний з витратами і зв’язує в свою чергу активи. Зіставляючи виробничі витрати підприємства і активи з окремим видом діяльності у ланцюжку цінностей, можна проаналізувати витрати.
Формування витрат за кожним видом діяльності окремо дає широкі можливості для стратегічного аналізу.
Метод оцінки конкурентоспроможності підприємства грунтується на аналізі галузі і оцінці конкурентів. У процесі такого аналізу виявляються головні фактори успіху та конкурентні критерії, за якими учасники ринку розподіляються на лідерів та аутсайдерів. Дослідження конкурентів та їх порівняльна оцінка є основою для визначення переваг і можливостей основних суперників.
Стратегічний аналіз оцінки конкурентної сили, формування показників
конкурентної сили і конкурентних переваг дають можливість підприємству поліпшити довгострокову ринкову позицію.
2.3. Оцінка грошових потоків підприємства в стратегічному аналізі
Господарська діяльність будь-якого підприємства нерозривно пов’язана з
рухом коштів. Кожна господарська операція супроводжується або надходжен-
ням, або витратою коштів. Безперервний процес руху коштів у часі являє собою грошовий потік.
Рух коштів відображається в звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.
Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою.
Прикладом руху грошових коштів унаслідок операційної діяльності є:
- надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);
- надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії, тощо);
- платежі постачальникам;
- виплати працівникам тощо.
Інвестиційна діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) актів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.
Приклади руху коштів унаслідок інвестиційної діяльності:
- платежі, пов’язані з придбанням основних засобів й нематеріальних активів;
- надходження коштів від продажу необоротних активів;
- надання позик іншим підприємствам;
- надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).
Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до змін величини та (або) складу власного і позикового капіталу.
Прикладом руху коштівунаслідок фінансової діяльності є:
- випуск власного капіталу (акцій);
- отримання позик та їх погашення;
- викуп акцій власної емісії;
- виплата дивідендів.
У сучасних умовах грошовий потік повинен прогнозуватися на кожному підприємстві. На розмір грошового потоку впливають податкове законодавство,
методи нарахування амортизації активів, структура капіталу та інші.
Потоки, носіями яких є грошові кошти, в ринкових умовах мають ціну і
перебувають під впливом таких чинників: період часу, інфляція, ризик, ліквідність.
Період часу свідчить про те, що визначений розмір грошового потоку з часом змінює свою вартість: сьогодні грошові кошти дорожчі, ніж завтра. Це пояснюється тим, що сьогоднішні грошові кошти, віддані в кредит або інвестовані в іншу діяльність, породжують нові гроші у вигляді відсотку або прибутку, тоді як завтрашні гроші такої функції не мають.
Інфляція – загальне підвищення цін, що супроводжується зниженням купівельної спроможності грошей, зменшує вартість грошового потоку.
Ризик – невпевненість в майбутньому, сприяє зміні вартості грошового потоку: підвищення ризику викликає збільшення вартості грошового потоку, зниження ризику – зменшення його вартості.
Ліквідність – готовність грошових коштів до платежу проявляється у тому, що власники грошових коштів віддають перевагу готівці перед її інвестуванням з надією на майбутні прибутки. Якщо вони погоджуються віддати перевагу інвестиціям, то тільки під майбутній високий відсоток, який виправдав би зростаючий ризик.
Розглянуті чинники впливають на оцінку грошових потоків, збільшуючи або зменшуючи їх вартість. Усе це викликає потребу в розрахункових алгоритмах і аналітичних моделях для визначення теперішньої та майбутньої вартості грошових потоків, породжених цінними паперами, інвестиціями і іншими видами фінансової діяльності.
В межах концепції вартості грошей у часі використовуються такі поняття, як теперішня вартість, майбутня вартість, дисконтування грошових потоків і
складні відсотки.
Оцінка майбутньої і теперішньої вартості
Майбутня вартість являє собою суму інвестованих у даний час коштів, на яку вони мають перетворитися через відповідний проміжок часу з урахуванням
певної ставки процента.
Під ставкою процента розуміється вимір часової вартості грошей (через рік, два і т. ін.), сума процента на інвестиції, яка може бути отримана за даний проміжок часу.
Якщо інвестування здійснюється у короткому проміжку часу, то користуються простим процентом – сумою, що нараховано на початкову вартість вкладу в кінці одного періоду.
Якщо інвестування здійснюється у тривалому періоді, то користуються складним процентом. А це сума доходу, що утворюється в результаті інвестування за умови, що суму нарахованого процента не виплачують після кожного періоду, а приєднують до суми основного вкладу й у подальшому платіжному періоді вона сама приносить дохід.
Процес зростання основної суми вкладу за рахунок нагромадження відсотків називається нарахуванням складного відсотка. А сума, отримана в результаті нагромадження відсотків, називається майбутньою вартістю суми вкладу, на який після закінчення періоду здійснюється нарахування. Початкова ж сума вкладу називається теперішньою, або поточною, вартістю. Процес переходу від теперішньої вартості до майбутньої називається компаундуванням.
Компаундування (нарощування) – це операція визначення величини остаточної майбутньої вартості за допомогою складних процентів.
Обчислення майбутньої вартості грошових вкладень (FVn), інвестованих
за термін n років, здійснюється за формулою:
FVn = PV (1 + r)n , (1.1)
де PV – теперішнявартість грошових коштів, інвестованих у початковий період, грош.од.;
r – процентна ставка в теперішньому, або реальному значенні, коефіціент;
n – кількість періодів, на які роблять вкладення (рік, квартал, місяць, день);
(1 + r)n – коефіцієнт (фактор) майбутньої вартості для r та n.
Процес, за якого при заданих значеннях PV і r потрібно знайти величину
майбутньої вартості інвестованих коштів до кінця певного періоду часу (n),
називають операцією нарощування.
Для полегшення процедури знаходження показника попередньо розрахо-вується величина множника (1 + r)n при різних значеннях r і n, при цьому використовується таблиця стандартних значень майбутньої вартості процент-ного фактора (множника) (FVIF- Future Value Interest Factor) (Додаток 1).
У цьому разі FVn визначається за формулою:
FVn = PV * FVIF (1.2)
У фінансовому аналізі під стандартним часовим інтервалом прийнято розглядати один рік (360 днів).
У разі, коли додатково обумовлюється частота виплати процентів на вкладені кошти протягом року, формула розрахунку майбутньої вартості капіталу є такою:
FVn = PV (1 + r/m) n (1.3)
де r – річна ставка, коефіцієнт;
т – кілкість нарахувань за рік, одиниць;
n – термін вкладення грошових коштів, роки.
Нарахування процентів може бути щоденне, щомісячне, щоквартальне, раз на півріччя і раз на рік. Що більшу кількість разів протягом року будуть нараховуватися відсотки, то більшою буде FV у кінці n-го періоду. В інвестиційному аналізі відношення r/m прийнято розглядати як цілу процентну
ставку, а добуток n * m – як термін інвестування.
Користуючись формулою (1.1), визначимо майбутню вартість інвестицій в 1000 грн. на 3 роки під річну ставку 13 %:
FV = 1000 * (1 + 0,13) ³ = 1443 грн.
Теперішня вартість - це вартість на сьогодні майбутніх надходжень грошових коштів з поправкою на ризик. Теперішня вартість є основою для
порівняння прибутковості різних інвестицій за певний період.
Вивчення теперішньої вартості грошей здійснюється за допомогою формули:
PV = FVn / (1 + r)n , або PV = FVn * 1/ (1 + r)n , (1.4)
яка є оберненою до формули (1.1). Або ж теперішню вартість знаходимо шляхом поділу майбутньої вартості на процентну ставку (1+ r) стільки разів, на скільки років ми вкладаємо гроші.
Процес конвертації запланованих до отримання (виплати) у майбутніх періодах грошових коштів у їх теперішню вартість називається операцією дисконтування. Процентна ставка, що використовується для визначеня теперішньої вартості (PV) у формулі 1.4, називається дисконтною ставкою, FVn – майбутня вартість капіталу, а відношення називається фактором теперішньої вартості (PVIF – Present Value Interest Factor). Стандартні значення PVIF представлені в таблиці значень цього фактора (Додаток 2). Формула розрахунку PV вирівнює з погляду інвестора цінність грошових коштів сьогодні та очікуваного до отримання грошового потоку в майбутньому.
Припустимо, що необхідно визначити теперішню вартість суми в 1000 грн. через 5 років при ставці 12 %.
PV = 1000 * 1 / (1+0,12)5 = 1000 / 1,762= 567,5 грн.
Таким чином, теперішня вартість 1000 грн. при відсотковій ставці 12 % через 5 років становитиме ≈ 567,5грн.
Теперішню вартість 1000 грн. через 5 років можна визначити, користуючись ставками дисконту:
1000 грн. * 0,5675 = 567,5 грн.
Для прийняття оптимальних фінансових рішень потрібно знати і врахову-
вати в аналізі часовий інтервал дисконтування. Якщо нарахування процентів планується (чи відбулося) більше ніж один раз на рік, формула для значення PV буде такою:
PVn = FVn ___1_____,
(1 + r/m) n (1.5)
де r – річна ставка, коефіцієнт;
т – кілкість нарахувань за рік, одиниць;
n – термін вкладення грошових коштів, роки.
Для полегшення розрахунків при нарахуванні складного процента та при дисконтуванні існують таблиці (1.3, 1.4), у яких для кожного року для кожної ставки процента наперед вирахувано величини (1+r)ⁿ та(1+r)‾ⁿ . Ці величини називаються відповідно фактор складного процента (множник нарощування) та фактор дисконтування (дисконтний множник).
Таким чином, дисконтування, як і нарощування складних процентів, базується на використанні ставки процента.
Ставку процента для дисконтування (ставку дисконту) в економічному аналізі визначають як рівень прибутковості, який можна досягти в різних інвестиційних проектах.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що для керування фінансовою діяльністю підприємства необхідно постійно визначати теперішню вартість грошового потоку і майбутню вартість з урахуванням відсоткових платежів. Таким чином, за допомогою фінансових розрахунків, знаючи теперішню вартість грошових потоків, можна визначити майбутні прибутки, і, навпаки, знання майбутніх надходжень грошових прибутків допомагає визначити їх теперішню вартість.
Оцінка ануїтетів
Ануїтет – це рівновеликі платежі або надходження, що здійснюються через однакові проміжки часу впродовж певного періоду.
Ануїтети класифікуються на майбутні і теперішні. Відповідно розрізня-
ють майбутню і теперішню вартості ануїтетів.
Майбутня вартість ануїтету – це вартість ануїтету на момент останньої виплати. Припустимо, що підприємство в останній день кожного місяця перера-
ховує 6000 грн. на депозитний рахунок. Щомісячна ставка відсотка - 7 %.
Розрахуємо майбутню вартість квартального ануїтету.
Для визначення майбутньої вартості ануїтету необхідно розрахувати
майбутню вартість кожної виплати за формулою:
FVa = a (1 + r) ⁿ ˉ ¹, (1.6)
де FVa – майбутня вартість членів ануїтету;
а - ануїтетні платежі;
r - відсоткова ставка;
n – кількість періодів.
Отримані результати підсумувати.
FVa = 6000 * (1 + 0,07)² + 6000 * (1 + 0,07)¹ + 6000 * (1 + 0,07)º =
= 6000 * 1,145 + 6000 * 1,070 + 6000 * 1 = = 6870 + 6420 + 6000 = 19290 грн.
Майбутню вартість квартального ануїтету можна розрахувати за формулою:
FVa = a * (1+ r) ⁿ - 1, (1.7)
r
FVa = 6000 * (1 + 0,07) ³ - 1 = 6000 * 3,215 = 19290 грн.
0,07
Майбутня вартість ануїтету може бути визначена за таблицею відсоткового чинника майбутньої вартості ануїтету (FVIFA) за формулою:
FVa = а * (FVIFA r,n), (1.8)
де FVa - загальна майбутня вартість ануїтету на кінець визначеного періоду;
a - ануїтетні платежі;
FVIFA r,n - ануїтетний чинник майбутньої вартості ануїтету.
Відсотковий чинник майбутньої вартості ануїтету можна получити, якщо у наведених вище розрахунках (формула 1.6) підсумувати окремі множники:
1,145 + 1,070 + 1,0 = 3,215
Користуючись цим чинником і сумою ануїтетного платежу – 6000 грн., одержуємо результат:
FVa = 6000 * 3,215 = 19290 грн.
Ануїтетні чинники для розрахунку майбутньої вартості ануїтету наведені
в табл. 1.3. “Майбутня вартість однієї грошової одиниці ануїтету” (відсотковий
чинник ануїтету), яка використовується для визначення майбутніх ануїтетів за
формулою 1.8.
Теперішня вартість ануїтету
Теперішня вартість ануїтету – це грошова оцінка майбутніх надходжень
або платежів за рівні проміжки часу протягом певного періоду.
Теперішня вартість ануїтету за кожним його членом розраховується за формулою:
PVa = a / (1 + r) ⁿ, (1.9)
де PVa – теперішня вартість члена ануїтету за кожний період;
a – ануїтетні платежі (грошові потоки);
n – кількість періодів.
Наприклад, при погашенні банківської позики в сумі 2000 грн. протягом трьох років при5 % річній ставці банку, теперішня вартість ануїтету складе:
I-й період: PVa = 2000 * 1 / (1 + 0,05)³ = 2000 * 0,864 = 1728 грн.
II-й період: PVa = 2000 * 1 / (1 + 0,05)² = 2000 * 0,907 = 1814 грн.
III-й період: PVa = 2000 * 1 / (1 + 0,05)¹ = 2000 * 0,952 = 1904 грн.
Теперішня вартість ануїтету дорівнює 5446 грн. (1728 + 1814 + 1904).
Для визначення цього чинника можна скористатися табл. 1.4 “Теперішня вартість однієї грошової одиниці ануїтету”. При використанні в розрахунках даних цієї таблиці слід застосовувати формулу:
PVa = a (PVIFA r,n), (1.10)
де PVa - теперішня вартість ануїтету;
a – ануїтетний грошовий поток;
PVIFA r,n – ануїтетний чинник або відсотковий чинник теперішньої варто-
сті ануїтету. У нашом прикладі, скориставшись формулою 1.10, отримаємо:
PVa = 2000 * 2,723 = 5446 грн.
Таким чином, завдання аналогічні розглянутим вище, постійно вирішуються в процесі управління фінансами підприємства, прогнозуванні господарських операцій та оцінки їх ефективності.
Питання для самоконтролю знань
1. В чому полягає суть стратегічного аналізу?
2. Значення стратегічного аналізу?
3. Методи стратегічного аналізу середовища підприємства.
4. Характеристика методу SWOT-аналіза.
5. Можливості використання методу аналіза витрат і ланцюжка цінностей в стратегічному аналізі.
6. Характеристика методу оцінки конкурентоспроможності підприємства.
7. Що є джерелом інформаційної бази стратегічного аналізу?
8. Способи формування інформаційної бази стратегічного аналізу?
9. Що означає грошовий потік?
10. Приведіть приклади руху грошових коштів унаслідок операційної, інвестиційної, фінансової діяльності.
11. Оцінка майбутньої вартості грошових коштів.
12. Оцінка теперішньої вартості грошових коштів.
13. Оцінка ануїтетів.
Тести для перевірки знань
1. Стратегія – це:
а) комплексний план діяльності підприємства, сформований для досягнення довгострокових глобальних цілей підприємства;
б) дослідження плану дій, яке розвиває перевагу у бізнесі;
в) обережне дослідження плану дій для задоволення споживачів.
2. Стратегічний аналіз – це:
а) система і механізм стратегічного управління активами і капіталом підприємства;
б) спосіб дослідження і перетворення бази даних, одержаних внаслідок аналізу середовища, на стратегію підприємства;
в) багатоплановий процес управління для досягнення довгострокових цілей підприємства.
3. Предметом стратегічного аналізу є:
а) позитивні і негативні фактори, які впливають на економічне становище підприємства у близькому майбутньому;
б) організаційні, економічні та інформаційні ресурси та можливості, які розглядаються з погляду зміцнення позицій на ринку у довгостроковому аспекті;
в) трудові, фінансові і матеріальні ресурси підприємства, а також господарські процеси і чинники, які на них впливають, для оцінки поточного стану підприємства.
4. Першим процесом стратегічного управління є:
а) аналіз середовища;
б) визначення місії і цілей фірми;
в) розробка стратегій фірми.
5. Методи: SWOT-аналіз, аналіз ланцюжка цінностей, оцінка конкурентоспроможності використовуються для:
а) стратегічного аналізу продукту;
б) стратегічного фінансового аналізу;
в) стратегічного аналізу середовища.
6. Вивчення впливу економіки держави, правового регулювання, політичних процесів, природних умов і ресурсів, соціальних аспектів на стратегію розвитку підприємства – це:
а) стратегічний аналіз мікросередовища;
б) стратегічний аналіз макросередовища;
в) стратегічний аналіз безпосереднього оточення.
7. Майбутня вартість грошових потоків – це:
а) вартість на сьогодні майбутніх надходжень грошових коштів з поправкою на ризик;
б) вартість інвестованих в справу грошових коштів через визначений
проміжок часу з урахуванням встановленої ставки відсотка;
в) надходження, здійснювані за рівні проміжки часу протягом певного періоду часу.
8. Результатом стратегічного аналізу є:
а) системна модель зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства;
б) стратегічні зони господарювання, сектори бізнесу або окремі продукти;
в) напрямки функціонування і розвитку підприємства.
9.Стратегічне прогнозування виконує дві головні функції:
а) планування, регулювання;
б) передбачення, розпоряджувальна;
в) координації, контролю.
10. Комплексний план діяльності підприємства, який розробляється на основі творчого науково обґрунтованого підходу і призначається для досягнення довгострокових глобальних цілей підприємства:
а) стратегічне управління;
б) стратегічний аналіз;
в) стратегія.