Композиційна структура художньо-філософського тексту в пізньому середньовіччі: «Божественна комедія» Данте
Структура "Божественної комедії"
як відображення середньовічних уявлень
Сама назва "Комедія" походить до чисто середньовічних змістів: у тодішніх поетиках трагедією називався всякий твір із сумним початком і благополучним, щасливим кінцем, а не драматургічна специфіка жанру з установкою на сміхове сприйняття. Епітет же "Божественна" затвердився за поемою вже після смерті Данте не раніше 16 ст. як вираження її поетичної досконалості, а зовсім не релігійного змісту.
"Божественна комедія" відрізняється чіткою і продуманою композицією: вона розділена на три частини ("кантики"), кожна з який зображує одну з трьох частин загробного світу, відповідно до католицького навчання, - пекло, чи чистилище рай. Кожна частина складається з 33 пісень, а до першого кантику додана ще одна пісня-пролог, так що всього виходить 100 пісень при троїчному членуванні: уся поема написана трьохрядковими строфами - терцинами.
Це панування в композиційній і значеннєвій структурі поеми числа 3 походить до християнської ідеї про трійцю і містичне значення числа 3. На цьому числі заснована вся архітектоніка загробного світу "Божественної комедії", продумана поетом до дріб'язків. Символізація на цьому не закінчується: кожна пісня закінчується тим самим словом "зірки"; ім'я Христа римується тільки із самим собою; у пеклі ім'я Христа ніде не згадується , як і ім'я Марії, і т.д.
При усій своїй оригінальності поема Данте має різні середньовічні джерела. Фабула поеми відтворює схему популярного в середньовічній літературі жанру "бачень" чи "ходінь по борошнах" - про таємниці загробного світу. Тема загробних "бачень" розроблялася в аналогічному напрямку в середньовічній літературі і за межами Західної Європи (давньоруський апокриф "Ходіння Богородиці по борошнах", XII ст., мусульманський переказ про бачення Магомета, що споглядало в пророчому сні мучення грішників у пеклі і райське блаженство праведників. В арабського поета-містика XII ст. Абенарабі є твір, у якому дані картини пекла і раю, схожі на дантевські, і їх рівнобіжне незалежне виникнення (тому що Данте не знав арабської мови, а на відомі йому мови Абенарабі переведений не був) свідчить про загальну тенденцію в еволюції даних представлень у різних відокремлених один від іншого регіонах.
У своїй поемі Данте відбив і середньовічні уявлення про пекло і рай, час і вічність, гріх і покарання.
Ідея середньовічного дуалізму, яка різко розділяла світ на полярні пари протилежностей, що групуються по вертикальній осі (верх: небо, Бог, добро, дух; низ - земне, диявол, зло, матерія) виражена в Данте у фігуральному образі сходження-сходження. "Не тільки пристрій потойбічного світу, у якому матерія і зло концентруються в нижніх шарах пекла, а дух і добро вінчають райські висоти, але і всякий рух, зображуваний у "Комедії", вертикалізовано: кручі і провали пекельної безодні, падіння тіл, ваблених вагою гріхів, жести і погляди, самий словник Данте - усі привертає увагу до категорій "верха" і "низу", до полярних переходів від піднесеного до низинного - визначальних координат середньовічної картини світу".
16. Архітектоніка, композиція та персоносфера поеми Данте "Божественна комедія". Особливості зображення грішників пекла.
Божественна комедія» - найвидатніше творіння Данте Аліг'єрі. Цей твір став підсумком розвитку художньої, філософської і релігійної думки Середньовіччя і першим кроком до доби Відродження. Головною його ідеєю стає постійний пошук людиною нового шляху в житті. За своєю формою цей твір - своєрідна подорож у потойбічний світ, здійснена поетом у художній уяві. Комедією він називається тому, що має щасливий кінець, а титул «Божественна» отримав з легкої руки Джованні Бокаччо.[8, с. 39]
Комедія складається з трьох частин: «Пекло», «Чистилище» і «Рай». Це символічне зображення реального життя, внутрішньої боротьби автора та віри, яку ніколи не втрачав Данте. Кожна частина має 33 пісні, але «Пекло» має ще одну додаткову, завдяки якій загальна кількість пісень дорівнює ста. Всі частини закінчуються словами «зоряні стелі», бо зірка для автора - це символ небесної цілі, незвичайний орієнтир у подорожі.
Дія Комедії розпочинається в «середині життя» Данте, тобто тоді, коли йому виповнилося 35 років (1300 p.). Саме тоді він, буцімто, вирушив у подорож потойбіччям. Насправді ж поема створювалася з 1307 р. Така гра з часом дає поету змогу вдатися до «пророкування» подій, які вже відбулися до початку написання твору. Цей прийом використав Вергілій у «Енеїді» («Пророцтво Анхіза»). Серед персонажів поеми -- міфологічні, легендарні та біблійні герої, реальні історичні особи, сучасники поета, його предки, друзі й вороги. Літературний твір Данте іноді порівнюють із системою видів мистецтв: «Пекло» -- зі скульптурою (настільки пластичні в ньому фігури людей); «Чистилище» -- із живописом (настільки зримо змальована залита сонцем гора над морем, на вершині якої знаходяться запашна лука і сосновий гай земного раю); а «Рай» -- з музикою. [ 19,с. 22 ]
У першій частині поеми Данте поєднав античні уявлення про підземний світ (Одіссей Гомера та Еней Вергілія ще за життя спускалися в Аїд) з видіннями середньовічних християн. Суддями й охоронцями Пекла в Данте є античні персонажі: Харон, Мінос, кентаври та ін. За християнським - Рахманний -- смирний, тихий, милосердний ученням, Пекло створено триєдиним Богом: Батьком (правдою волі), Сином (духом мудрості) і Святим Духом (любов'ю святою), -- щоб служити місцем страти Люцифера. Данте змалював Пекло як підземну воронкопо-дібну безодню, яка, звужуючись, сягає центру земної кулі, її схили оперезані концентричними уступами -- «колами» Пекла. Його основні кольори -- багряний і чорний. До Пекла вела брама, за якою мухи й оси жалили нікчемних, які не зробили вибору між Добром і Злом. Інші душі переправлялися через Ахерон власне до Пекла. У 1 колі (Лімбі, ямі з темними ярами в сутінках) перебували нехрещені немовлята й доброчесні нехристияни. У 2 колі пекельна буря крутила й кидала в бездонні кручі сластолюбців. У 3 колі Цербер шматував пазурами ненажер, які потопали в багні. Марнотратники та скнари штовхали тягар у 4 колі. 5 коло -- Стігійське болото. У ньому гнівні оскаженіло гризли, дряпали і штовхали один одного. На дні лежали ледарі, які змарнували свій талант. 6 коло -- місто Діт, де єретики палали в гробницях. 7 коло складається з 3 поясів. У 1 поясі в кривавому потоці каралися тирани, насильники над ближніми; у 2 поясі насильники над собою та своїм майном перебували у вигляді сухих дерев; у 3 поясі під пекельним дощем були насильники над природою та мистецтвом і богохульники. 8 коло складалося з 10 ровів. У 1-му -- чорти били бичами звідників і спокусників. У 2-му -- у грязюці вовтузилися підлесники. У 3-му головою вниз по пояс у землі загрузли святокупці, ноги яких були охоплені полум'ям. Віщуни, з викрученими шиями так, що сльози стікали по спині, знаходилися в 4 рові. Хабарники в 5 рові кипіли в смолі. У 6 рові лицеміри згиналися під тягарем свинцевого обладунку під золотим одягом і йшли по розіп'ятому на землі Каїафі, який засудив на смерть Ісуса. У 7 рові отруйні змії жалили злодіїв. У 8 рові горіли лукаві порадники. У 9 рові від страшних ран страждали призвідники розбрату. У 10-му -- смажили фальшувальників слів, грошей, металів і людей. У 9 колі (крижаному Коциті) каралися зрадники. У 1 поясі -- Каїні -- мерзли зрадники рідних. У 2-му -- Антенорі -- зрадники батьківщини й однодумців. У 3-му -- Толомеї -- зрадники друзів і співтрапезників. У 4 поясі вмерзли в кригу зрадники благодійників. У центрі Пекла по пояс у кризі знаходився Люцифер, голова якого мала 3 обличчя. Пащі Люцифера розривали Іуду, а також Брута й Касія, убивць Юлія Цезаря. [20, с.12 ]
Поет створює образ потойбічного світу на матеріалі земної дійсності, конкретизуючи й оживляючи вигадане зіставленням з реальністю. У цьому проявляється великий дар спостережливості поета, його уміння бачити реальний світ. Зрадників, занурених у застигле льодове озеро, Данте порівнює з жабою, що «зводить голову погану поквакати у час тієї спеки»; могили у пеклі - з надгробниками на старовинних цвинтарях в Істрії та Провансі; щілини у третьому колі пекла схожі на мармурові купелі флорентійської церкви Сан Джованні; грішники, що плентаються наче вівці, нагадують церковну процесію; чорти занурюють грішні душі у киплячу смолу точнісінько так, як кухарчуки - м'ясо в суп; поет запевняє, що вибратися на кручі чистилища важче, ніж подолати крутий плай від Леріче до Турбії у гірській Лігурії. Такі зіставлення часто розгортаються в картини природи й побуту.Якщо Пекло було конусом, спрямованим гострим кінцем униз, то Чистилище -- такий же конус, що піднімався в небо. Пекло мало 9 кіл, кожне з яких знаходилося нижче попереднього, а гору Чистилище оперізували 7 великих терас. Над Чистилищем було неймовірно блакитне небо, де мерехтіли 4 зірки. Вхід до нього охороняв римлянин Катон, який не зміг винести загибелі Республіки й добровільно пішов із життя. Біля підніжжя Чистилища були душі ледарів, які навіть не поспішали потрапити до Раю. До дверей входу до Чистилища вели три різнокольорові сходинки, де стояв ангел, який дав Данте два ключі: золотий (символ відпущення гріхів) і срібний (символ розуму й ученості). Він накреслив на лобі Данте 7 латинських літер «Р», що означало «7 смертних гріхів». Після проходження кожного з рівнів Чистилища одна з літер зникала. Очищений відчував неймовірну полегкість.Композиційна ж структура якнайкраще відповідає задумові поеми: через поширене в релігійній літературі середньовіччя видіння -- мандрівку в загробному світі -- зобразити шлях людини до морального удосконалення.