Механізм державного регулювання ринкової економіки
Економічні потреби та їх задоволення складають основу життєдіяльності будьякого суспільства, тому першочергова задача держави – обгрунтовано визначити ці потреби, зв’язати їх з ресурсами, які маються і можливі у перспективі, а також створити такий механізм регулювання економічних відношень, котрий в найбільшому ступені забезпечив би ефективне використання ресурсів. Економіка завжди була і не може не бути головним об’єктом політики, так як основу життя будьякого суспільства складає виробництво життєвих засобів. Політика як концентрований вираз економіки безпосередньо витікає із головної функції держави – формулювати потреби суспільства, забезпечити стабільність його організації і життєдіяльності, а це потребує в першу чергу виявлення назрівших та перспективних економічних задач, бо без ефективноїорганізації економіки життя будьякого суспільства не може бути стабільним і забезпеченим.
Серед прямих та непрямих методів державного регулювання економіки найбільш вагомими є наступні.
Держава повинна виконувати свою головну функцію – бути політичним організатором суспільства, його соціальних і перш за все економічних відношень. Крім того, вона сама повинна стати активним суб’єктом ринку, тобто бути власником, активно беручи участь в ринкових відносинах на основі свободно складаємих договорів купівліпродажу, контрактів, держзаказів і т.п., і тим самим діяти на ринок, його ціни, співвідношення попиту та пропозиції, використання ресурсів тощо. Акумулюючи значні кошти у бюджеті, держава виступає в ролі кредитора комерційних банків, приватних фірм та компаній, а нерідко вона сама виступає позичником, здійснюючи через кредитну систему активний вплив на грошовий обіг, інвестиційну політику та на інші ринкові відносини.
Як свідчить досвід багатьох країн, привтизація та роздержавлення підкоряються чітким цілям, таким як : скорочення державних витрат на утримування нерентабельних підприємств (Великобританія, Франція); створення благоприємного конкурентного середовища (Японія, США); відновлення соціальної справедливості на основі повернення майна пострадалим від несправданої націоналізації, конфіскації чи секвестризації (Чехія, Німеччина, Китай та ін.). В Україні приватизація та роздержавлення повинні бути напрямлені на створення в економіці найбільш благоприємного конкурентного середовища.
Більшість держав не видає прямих установок господарюючим суб’єктам на те, що, в які строки та скільки вони повинні виробляти. Проте це не означає, що держава взагалі залишається байдужим спостерігачем підприємницької діяльності. Особливий теоретичний та практичний інтерес для нашої країни представляють наступні аспекти правової регламентації бізнеса : порядок регістрації знов відкриваємих підприємств; закони про їх банкрутство (ліквідацію); антимонопольне законодавство; закони про захист споживачів від недобросовісної ділової практики.
Малий бізнес являється каталізатором конкурентного ринкового середовища та сприяє підвищенню ефективності всієї підприємницької дільності. В той же час він в значнму ступені залежить від зміни ринкової кон’юнктури. Тому в багатьох державах йому надається відчутна підтримка зі сторони держави. В сучасних українськиз умовах необхідні спеціальні програми допомоги малому бізнесу, розробка чіткої та жорсткої системи видачі займів на льготних умовах, зменшення податків, надання різноманітного рода безкоштовних технічних, фінансових та консультаційних послуг, що дозволить створити порівняно рівні умови в конкуренції з великими корпораціями та буде допомагати розвитку найбільш ефективних форм господарчої інтеграції великих та дрібних підприємств на основі укладення контрактів про довгострокове співробітництво.