ПОВЕРТАТИСЯ ДО ЦІЄЇ СЕКЦІЇ ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ЧАСУ РОБОТИ НАД НЕЮ НЕ МОЖНА!
Зовнішнє незалежне оцінювання 2016
ТЕСТ
ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПРАВНИЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
Час виконання – 60 хвилин
Тест складається з трьох частин: секція 1 «Критичне мислення», секція 2 «Аналітичне мислення», секція 3 «Логічне мислення».
Загальна кількість тестових завдань у роботі – 30. Секція 1 містить 12 завдань, секції 2 та 3 – по 9 завдань. Усі завдання мають по п’ять варіантів відповіді, серед яких лише одна правильна.
Інструкція щодо роботи з частинами сертифікаційної роботи
1. Секції треба виконувати в тій послідовності, у якій вони розташовані в зошиті.
2. На виконання завдань кожної окремої секції відведено по 20 хвилин.
3. Час початку й кінця роботи над завданнями конкретної секції оголошує інструктор, що знаходиться в аудиторії.
4. Повертатися до завдань секції, час роботи над якою вичерпано, не можна.
Пам’ятайте! Відповіді на завдання секції, над якою Ви працюєте, треба перенести в бланк відповідей у відведений на роботу з нею час.
Інструкція щодо роботи в зошиті
1. Правила, що стосуються всієї секції зазначені на початку.
2. Правила виконання окремих видів завдань зазначені перед цими завданнями.
3. Відповідайте тільки після того, як Ви уважно прочитали та зрозуміли правила й завдання.
4. У разі необхідності використовуйте як чернетку вільні від тексту місця в зошиті.
5. Намагайтеся виконати всі завдання.
6. Стежте за часом. Не забувайте вчасно переносити відповіді, які Ви позначили в зошиті, до бланка відповідей.
Інструкція щодо заповнення бланка відповідей
1. До бланка записуйте лише правильні, на Вашу думку, відповіді.
2. Відповіді вписуйте чітко, дотримуючись вимог інструкції.
3. Неправильно позначені, підчищені відповіді в бланку вважатимуться помилкою.
4. Якщо Ви позначили в бланку відповідь неправильно, можете виправити її, замалювавши попередню позначку та поставивши нову, як показано на зразку:
Ознайомившись з інструкціями, перевірте якість друку зошита та кількість сторінок. Їх має бути 16.
Позначте номер вашого зошита у відповідному місці бланка відповідей так:
Бажаємо Вам успіху!
СЕКЦІЯ 1
КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ
Кількість завдань– 12
Час виконання– 20 хвилин
Завдання 1 – 12 стосуються текстів. Відповідаючи на завдання, спирайтеся лише на інформацію з текстів, а не на відомості, які Ви, можливо, знаєте з інших джерел. Усі завдання мають по п’ять варіантів відповіді, серед яких ОДИН правильний. На деякі завдання можна дати більш ніж одну відповідь. У цьому випадку оберіть найкращу, тобто той варіант, який найбільш точно й повно відповідає на питання. Правильний, на Вашу думку, варіант відповіді позначте в бланку згідно з інструкцією.
| Вчасно заповнюйте бланк відповідей! Будьте особливо уважні, заповнюючи бланк. Не погіршуйте власноручно свого результату неправильною формою запису відповідей |
Прочитайте текст і виконайте завдання 1 – 6.
Починаючи з 1776 року, суспільний устрій в Америці спирався на природне право. Влада закону захищала ті свободи, які притаманні людям від природи. За висловом Авраама Лінкольна, це було суспільство, віддане ідеї природної рівності людей, яка передбачала рівність політичних прав. Тоді ж виник довгий спір про те, хто потрапляє до кола людей, оголошених рівними від народження.
Суперечка точилася навколо того, чи можуть бути рівними люди з неприхованими відмінностями між ними та які це відмінності: несуттєві, зовнішні або ж вони стосуються людської природи, отже, посутні. Питання було розв’язане наукою: явні відмінності між людьми як представниками одного виду є умовними, а не природними, окремі ж природні відмінності, зокрема відмінності між чоловіками й жінками, стосуються тих якостей, що не впливають на права й свободи. Якщо спочатку коло людей, народжених рівними, було обмеженим, до нього, наприклад, не входили незаможні жінки, то тепер воно розширилося й включило їх до свого складу.
Здається, сьогодні ми готові увійти до постлюдського суспільства, де технологія змінить із часом нашу природу. Багато хто під знаменом людської свободи вітає це. Ідеться про максимальне розширення свободи батьків обирати, яких дітей їм мати, свободи вчених у дослідженнях, а підприємців – у використанні технології для отримання прибутків. Але така свобода відмінна від усіх інших. До сьогодні свобода означала можливість досягати цілей, поставлених перед нами природою. Такі цілі не визначені жорстко: природа людини досить пластична, і діапазон вибору, сумісного з природою, величезний. Водночас природа не безкінечно пластична, і лише постійні елементи, зокрема видоспецифічна гама наших емоційних реакцій, є безпечною гаванню, де можна ідентифікувати себе з людиною.
Можливо, ми приречені на таку свободу й на новій стадії еволюції свідомо візьмемося за свою біологію, не залишивши її в руках сліпих сил природного відбору. Якщо людство наважиться на це, то лише з відкритими очима. Існує думка, що постлюдський світ буде зовсім як наш – вільний, рівний, турботливий, співчутливий, однак із кращою охороною здоров’я, більшою тривалістю життя й, можливо, вищим рівнем інтелекту. Та постлюдський світ може виявитися більш ієрархічним і конкурентним, ніж наш сьогоднішній, ще й із безліччю соціальних конфліктів. У цьому світі буде втрачено будь-яке поняття «загальнолюдського», адже ми перемішаємо гени людини з генами стількох видів, що вже не розумітимемо, чим є людина. Це буде світ, де люди заживатимуться далеко за другу сотню років, сидячи у візочку в будинку для похилих і прикликаючи смерть, що забарилася. Можливо, у цьому світі всі будуть здорові й щасливі, проте забудуть сенс слів «надія», «страх», «боротьба»…
Зрозуміло одне: ми не зобов’язані приймати будь-яке майбутнє заради фальшивого знамена свободи – як свободи нічим не обмеженого розмноження, так і свободи безперешкодного наукового дослідження. Ми не зобов’язані вважати себе рабами неминучого технологічного прогресу, якщо він не слугує людяним цілям. Істинна свобода означає свободу людської спільноти захищати цінності, найдорожчі для неї, і саме цією свободою ми маємо скористатися щодо біотехнологічної революції.
За Френсисом Фукуямою.
1.Яке з-поміж поданих нижче тверджень найточніше передає головну думку тексту?
АУнаслідок біотехнологічної революції людство може перейти до наступної стадії еволюції, де, ігноруючи природний відбір, воно свідомо втручатиметься в природу людини.
БЗа можливого переходу до постлюдської історії найбільшою загрозою для людства буде руйнація природної рівності людей, на якій базується рівність громадянських прав і свобод.
ВІстинна свобода означає свободу людини захищати найдорожчі для неї цінності, і саме цією свободою має скористатися людство перед загрозою біотехнологічної революції.
ГПопри те, що перехід до постлюдського світу закономірний, людство має йти вперед з відкритими очима й бути свідомим негативних наслідків втручання в природу людського.
ДТим, хто під знаменом людської свободи вітає біотехнологічну революцію, варто знати, що постлюдський світ може виявитися більш ієрархічним і конкурентним, ніж наш сьогоднішній, ще й із безліччю соціальних конфліктів.
2.Яке з міркувань розкриває причину довгих суперечок навколо питання про відмінності між людьми?
АДо тих, хто мав рівні права, не могли належати люди з відмінностями – як умовними, так і природними, що не узгоджувалося з природним правом.
ББуло з’ясовано сутність умовних і природних відмінностей, що поступово розширило коло людей з рівними правами.
ВСуперечливість обговорюваного питання: відмінності між чоловіком і жінкою, зокрема, є природними, хоча це особини одного виду.
ГВиникла нагальна потреба у вивченні питання про умовні й природні відмінності між людьми.
ДПроблема постала в Америці, для якої вона була надзвичайно актуальною з огляду не те, що суспільний устрій у цій країні спирався на природні права.
3.Знамено людської свободи в руках тих, хто вітає наше входження до постлюдського суспільства, автор називає фальшивим, тому що
Атакі люди не усвідомлюють, що у світі буде втрачено будь-яке поняття «загальнолюдського».
Бнасправді така свобода нищить природні права й свободи людини, зраджуючи загальнолюдські цінності.
Впід ним люди просувають ідеї виправлення помилок сліпого природного відбору.
Гу цьому разі йдеться про свободу досягати людяних цілей, ширших, ніж ті, які ставить перед людством природа.
Дце свобода покращувати свою біологію, дбаючи лише про фізичне здоров’я й тривалість життя.
4. Підставою для припущення: фізично здорових людей, які забули слова «надія», «страх», «боротьба», автор уважає жертвами втручання біотехнологій в людську природу – є той наведений у тексті факт, що
Асьогодні ми готові увійти до постлюдського суспільства, де технологія змінить з часом нашу природу.
Бприрода людини досить пластична, і діапазон вибору, сумісного з природою, величезний.
Вприрода не безкінечно пластична, і лише постійні елементи є підставою для ідентифікації певної особини з людиною.
Глише постійні елементи, зокрема видоспецифічна гама наших емоційних реакцій, є безпечною гаванню, де можна ідентифікувати себе з людиною.
Дуважається, ніби в постлюдському світі буде краща охорона здоров’я й більша тривалість життя.
5.Із якою з поданих пропозицій більш за все НЕ погодився б Френсис Фукуяма?
АОбмежити свободу вчених у біотехнологічних дослідженнях, а підприємців – у використанні технологій для отримання прибутків.
БДозволити змішувати людські гени з генами особин інших видів із метою підвищення якості життя.
ВЗаконодавчо регламентувати межі втручання науки в біологію людини на шляху пошуків новітніх методів лікування важких хвороб.
ГЗаборонити втручання в біологічну сутність людини, що не відповідає цілям, які ставить перед людьми природа.
ДДопустити можливість розширення поняття свободи людини з урахуванням посутніх ознак людини як виду.
6. Висловленням Френсиса Фукуями стосовно етичних аспектів сучасних біотехнологічних досліджень співзвучна думка відомого українського вченого-біотехнолога А. П. Галкіна:
А«Для сучасної добре обладнаної ембріологічної лабораторії немає нічого недоступного».
Б«Заборонити в майбутньому експерименти на людях не вдасться: процес зайшов надто далеко».
В«Терапевтичному клонуванню належить надзвичайна важлива роль у лікуванні низки недуг – хвороб Альцгеймера і Паркінсона, цукрового діабету».
Г«Учених світу має об’єднувати єдине: будь-які генетичні пошуки повинні бути моральними».
Д«Біотехнологічні дослідження повинні регулюватися однозначними законодавчими правилами».
Прочитайте пару текстів (текст А й текст Б) і виконайте завдання 7 – 12.
Текст А
Задовго до того, як слово «мотивація» ввійшло до лексикону керівників, було добре відомо, що можна умисно впливати на людей для успішного виконання завдань організації.
Найпершим із застосовуваних був метод «батога й пряника». Приймалося як належне, що люди будуть удячні за все, що дозволило б їм вижити.
Ця практика діяла в країнах Заходу ще наприкінці XIX ст. Наприклад, протягом майже всього періоду промислової революції економічні й соціальні умови життя в сільських місцевостях Англії були настільки тяжкі, що фермери наводнювали міста й буквально випрошували як милостиню можливість працювати по 14 годин на добу за плату, якої ледь вистачало на прожиття.
На початку ХХ ст. становище трудящих істотно не поліпшилося, незважаючи на технологічні досягнення. Однак на цей час науковці вже усвідомили всю неефективність роботи «за їжу». Тож вони спробували мотивацію за типом «батога й пряника» зробити більш дієвою, об’єктивно визначивши зміст поняття «достатнього денного виробітку» й запропонувавши оплачувати працю тих, хто виготовляв більше продукції, пропорційно до їхнього внеску в справу.
Збільшення продуктивності праці, що стало результатом використання цього методу в поєднанні з ефективним застосуванням спеціалізації й стандартизації, було вражаючим. Успіх новітньої версії «батога й пряника» був такий великий, що приємні відчуття від нього й досі зберігаються в деяких керівників.
Поступово, в основному через ефективність, із якою організації застосовували досягнення технологій і спеціалізацію, життя звичайних людей стало покращуватися, тож невдовзі керівники почали помічати, що простий «пряник» уже не завжди здатний змусити людину працювати старанніше. Цей факт змусив фахівців у галузі управління шукати нові розв’язання проблеми мотивації.
Із підручника. (http://library.if.ua/book/34/2294.html)
Текст Б
Колись, року так 1999, на семінарі, присвяченому проблемі мотивації персоналу, я стала свідком монологу директора однієї швейної фабрики: «Та що ви мені розповідаєте про мотивацію! Я цих людей вже так мотивую! І батогом, і пряником, замотивував зовсім! А вони, такі-сякі, як не працювали, так і не працюють!» На жаль, такий монолог можливий і зараз. За всієї модності й поширеності тренінгів на теми мотивації й стимулювання правильність розуміння сутності цих управлінських інструментів і культура використання їх далекі від ідеалу.
Директорові тієї фабрики, як і багатьом іншим керівникам, варто було б дослухатися до міркувань одного з персонажів культового твору Б. Акуніна, у якому по-простому розкриваються таємниці мистецтва керування людьми.
«Головний талант будь-якого керівника полягає в тому, щоб визначити сильні й слабкі сторони кожного з підлеглих для того, щоб використовувати перші й залишати недоторканими другі. Тривалий досвід управління великим штатом працівників навчив мене, що людей зовсім бездарних, ні до чого не придатних, на світі дуже мало. Будь-якій людині можна знайти застосування... У мене всі працівники згодом стають хорошими. Треба щоб кожний любив свою роботу — от і весь секрет…
Найвища майстерність керівника — досконало розібратися в людині, зрозуміти, що вона любить, бо, як не дивно, більшість людей не мають найменшого уявлення, до чого вони схильні й у чому їхнє обдарування… Коли людина займається улюбленою справою, вона задоволена й щаслива, а якщо всі працівники радісні й привітні, від цього виникає зовсім особлива обстановка, або, як тепер кажуть, атмосфера.
Потрібно неодмінно заохочувати й винагороджувати підлеглих, але в міру — не просто за сумлінне виконання обов’язків, а за особливу старанність. Карати теж необхідно, але тільки справедливо. При цьому варто дохідливо пояснювати, за що призначено покарання, і, звісно, воно в жодному разі не повинне бути принизливим. Ще раз повторюю, якщо підлеглий не справляється зі своєю роботою — винуватий у цьому начальник».
За Ольгою Щербиною.
7. Відмінності між різними аспектами тексту А та тексту Бправильно означені всіма парами протиставлень, ОКРІМ
| Текст А | Текст Б | |
| А | ґенеза | статика |
| Б | помірна оцінність | виразна оцінність |
| В | науковий дискурс | риторичний дискурс |
| Г | економічна мотивація | психологічна мотивація |
| Д | інформативність | емотивність |
8. Розгляньте рисунок, на якому зображена так звана «піраміда потреб людини» (за А. Маслоу) й визначте, яку з потреб керівники (роботодавці), згадані в текстах А й Б, намагаються забезпечити в умовах недієвості методу «батога й пряника».
Афізіологічні потреби
Бпотреби в безпеці
Впотреба в повазі й визнанні
Гпотреба в пізнанні
Дестетична потреба
9. Не згадується в тексті А, однак актуалізується в тексті Б проблема
Авідповідальності керівника за результати роботи
Бвидів і характеру стимулювання працівників
Вживучості методу «батога та пряника»
Гставлення до працівників із боку роботодавців
Днезадовільного рівня життя працівників
10. Автори обох текстів, імовірно, погодилися б з усіма поданими нижче твердженнями, ОКРІМ
АМодифікований метод «батога й пряника» із різних причин завжди залишатиметься актуальним.
БМотивація працівників є складною проблемою, тож її вирішення на практиці потребує залучення наукових напрацювань.
ВПошуки способів правильної мотивації працівників завжди в інтересах роботодавців, оскільки від цього залежить результат.
ГФормування зацікавленості працівників у результатах спільної справи позитивно позначається на ефективності діяльності організації.
ДНайбільш дієвим мотиваційним чинником для працівників є усвідомлення ними того, що роботодавець завжди може застосувати метод «батога».
11. Помічена керівниками минулого проблема недієвості «пряника» (останній абзац тексту А) надалі буде розв’язана в спосіб, схарактеризований у тексті Б фрагментом
АТривалий досвід управління великим штатом працівників навчив мене, що людей зовсім бездарних, ні до чого не придатних, на світі дуже мало.
БНайвища майстерність керівника – досконало розібратися в людині, зрозуміти, що вона любить, бо, як не дивно, більшість людей не мають найменшого уявлення, до чого вони схильні й у чому їхнє обдарування…
ВБудь-якій людині можна знайти застосування... У мене всі працівники згодом стають хорошими. Треба щоб кожний любив свою роботу – от і весь секрет… Коли людина займається улюбленою справою, вона задоволена й щаслива.
ГПотрібно неодмінно заохочувати й винагороджувати підлеглих, але в міру – не просто за сумлінне виконання обов’язків, а за особливу старанність.
ДКарати теж необхідно, але тільки справедливо. При цьому варто дохідливо пояснювати, за що призначено покарання, і, звісно, воно в жодному разі не повинне бути принизливим.
12.Найбільш точно окреслює взаємозв’язок текстів А й Б твердження в рядку
АТекст A й текст B вичерпно характеризують сутнісні ознаки різних видів мотивації на певних історичних етапах розвитку суспільства.
БТекст А розповідає про становлення поглядів на категорію мотивації у сфері праці, а текст Б – про сучасні способи мотивування працівників.
ВТекст А окреслює суть неправильних видів мотивації працівників, а текст Б пропонує єдино правильний універсальний спосіб мотивації.
ГТекст А й текст Б показують абсолютну недієвість методу «батога та пряника» в минулому й на сучасному етапі.
ДТекст А показує зародження наукових ідей щодо вирішення проблеми мотивації, а текст Б ілюструє потенціал методів покарання.
Кінець секції 1
ПОВЕРТАТИСЯ ДО ЦІЄЇ СЕКЦІЇ ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ЧАСУ РОБОТИ НАД НЕЮ НЕ МОЖНА!