Загальні методичні вказівки

Дисципліна «Кримінальне право (Загальна частина)» є частиною фахової підготовки бакалаврів, що отримують освіту у галузі права відповідно до господарсько-правової спеціалізації. Дисципліна покликана сформувати у студентів систему теоретичних знань про основні положення та інститути загальної частини кримінального права України. Також вона забезпечує оволодіння практичними вміннями та навичками застосування знань загальної частини у кваліфікації злочинів.

Предметом навчальної дисципліни «Кримінальне право України (Загальна частина)» є чинне кримінальне законодавство України та практика його застосування, зокрема, загальні положення та інститути Загальної частини Кримінального кодексу України.

Основні поняття і визначення, які використовуються у навчальній дисципліні: кримінальне право; кримінальна відповідальність; закон про кримінальну відповідальність; суспільно-небезпечне діяння; злочин; класифікація злочинів; склад злочину; кваліфікація злочинів; об’єкт злочину; предмет злочину; об’єктивна сторона злочину; суб’єкт злочину; осудність; суб’єктивна сторона злочину; вина; співучасть у злочині; повторність злочинів; сукупність злочинів; рецидив злочинів; звільнення від кримінальної відповідальності; кримінальне покарання; звільнення від покарання; обставини, що виключають злочинність діяння та інші.

Вивчення дисципліни «Кримінальне право України (Загальна частина)» має такі завдання:

- усвідомлення студентами загальних принципів та напрямів кримінальної політики України, предмету та функцій кримінального права, змісту кримінального законодавства;

- засвоєння студентами основних положень та інститутів загальної частини, понятійного апарату кримінального права;

- виховування поважного ставлення до кримінального закону, усвідомлення особливої функції кримінального права та законодавст­ва - охороняти особистість, її права та свободи, інтереси суспільства та держави, та особливих примусових заходів, що використовуються у відповідності до норм кримінального права;

- формування вмінь та навичок аналізу норм загальної частини, творчий підхід до процесу кваліфікації злочинів на підставі неухильного дотримання принципу законності та інших вимог Кримінального кодексу;

- розвиток логічного мислення щодо з'ясування сутності та змісту розглянутих положень та інститутів, вміння співвід­носити теоретичні знання із практикою їх застосування;

- отримання практичних навичок засто­сування знань під час вирішення тес­тів, розв'язання навчальних ситуацій, які мають кримінально-правове значення;

- долучити студентів до ознайомлення зі станом основних проблем науки кримінального права та їх вирішення.

Наприкінці вивчення дисципліни «Кримінальне право України (Загальна частина)» студенти повинні:

Знати:

- поняття, функції і систему кримінального права та законодавства, принципи кримінальної політики держави;

- поняття, підстави та форми реалізації кримінальної відповідальності, нормативне регулювання звільнення від кримінальної відповідальності;

- поняття, ознаки, структуру, види тлумачення, положення про чинність та принципи дії закону про кримінальну відповідальність;

- поняття, ознаки, склад злочину, класифікація та кваліфікація злочинів;

- поняття та кримінально-правову характеристику множинності злочинів;

- обставини, що виключають злочинність діяння;

- поняття, мету та види покарання, засади призначення покарання, звільнення від покарання та його відбування;

- особливості кримінальної відповідальності у разі вчинення злочину у співучасті, при незакінченій злочинній діяльності, у разі вчинення злочину неповнолітніми.

Вміти:

- орієнтуватися в системі норм та інститутів Загальної частини кримінального права;

- тлумачити чинне кримінальне законодавство, співвідносити теоретичні знання із практикою їх правозастосування;

- правильно застосовувати норми загальної частини Кримінального кодексу під час кваліфікації злочинів;

- використовувати отриманні знання у вирішенні професійних завдань.

Загальна частина кримінального права вивчається студентами заочної форми навчання на першому курсі у 2-му семестрі.

Навчання з дисципліни «Кримінальне право» проходить у формі аудиторних занять (лекцій та практичних занять), самостійної та індивідуальної роботи.

Метою аудиторних занять є систематизоване засвоєння студентами теоретичних знань про основні положення та інститути, понятійний апарат кримінального права України, а також оволодіння студентами навичками застосування знань загальної частини у кваліфікації злочинів. Аудиторні заняття передбачають встановлені форми контролю засвоєння змісту дисципліни.

Лекційні заняття передбачають викладення нового теоретичного матеріалу викладачем, сприйняття цього матеріалу студентами. За своїм змістом лекції охоплюють основний теоретичний матеріал найважливіших тем навчальної дисципліни.

Практичне заняття – форма навчального заняття, на яких студенти повинні набути навичок практичного застосування положень законодавства про кримінальну відповідальність до конкретних життєвих ситуацій, закріпити теоретичні знання з предмету. Під час цих занять студентами під контролем викладача обговорюються рішення практичних завдань. Під час підготовки до практичного заняття студенти зобов’язані добре вивчити зміст завдання, ознайомитися з положеннями закону про кримінальну відповідальність, роз’ясненнями постанов Пленуму Верховного Суду України з конкретної ситуації, надати письмово аргументований аналіз і кваліфікацію свого рішення. При рішенні й обговоренні завдань студент у певній логічній послідовності аналізує й називає злочини, які на його думку відображені у завданні, і пропонує своє обґрунтування й вирішення питань їх кваліфікації, називаючи пункти, частини, норми Кримінального кодексу, що підлягають застосуванню. У процесі вирішення завдань можлива постановка додаткових питань або, у необхідних випадках, введення додаткових умов для вироблення різних варіантів рішення. Під час проведення практичного заняття студенти обов’язково повинні користуватися Кримінальним кодексом України, постановами Пленуму Верховного Суду України та іншими нормативно-правовими документами, що можуть знадобитися для розв’язання завдань за темою заняття. Рішення завдань повинні бути юридично аргументованими з посиланням на відповідну норму закону й інші матеріали, що використовувались.

Обставини, викладені у завданнях, слід вважати такими, що доведені в установленому законом порядку. Довільна зміна умови студентом не допускається. У тому разі, коли інформація, що міститься в умові завдання, дозволяє знайти кілька варіантів кримінально-правової оцінки вчиненого (що не виключено), студент повинен проаналізувати їх, обов’язково зазначаючи, з яких конкретних обставин випливатиме те чи інше рішення.

Викладач оцінює вірність, повноту й обґрунтованість рішень, викладених студентами, їх активність у дискусії, рівень знань та уміння формулювати й відстоювати свою позицію тощо.

Самостійна роботає основним засобом оволодіння навчальним матеріалом студентом у час, вільний від аудиторних навчальних занять.

Самостійна робота студента складається з самостійного освоєння навчального матеріалу за темами, що передбачені навчальною програмою, опрацювання конспекту лекцій, підготовки до практичних занять, з нормативними актами та рекомендованою літературою, а також самостійне написання рефератів до кожного змістовного модулю та виконання контрольних робіт, передбачених Робочою навчальною програмою.

Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення навчальної дисципліни: підручник, навчальні та навчально-методичні посібники та матеріали, методичними рекомендаціями тощо. Для самостійної роботи студенту також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна та періодична література. Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах, а також і в домашніх умовах.

Самостійна робота за кожною темою Загальної частини Кримінального права передбачає теоретичне засвоєння основних принципів та інститутів, понятійного апарата загальної частини, положень про поняття, види та загальну характеристику злочинів, передбачених відповідними Розділами ККУ, характеристику їх об’єктивних, суб’єктивних та кваліфікуючих ознак, вироблення практичних навичок кваліфікації злочинів, розмежування злочинів один від одного, а також спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за окремі злочини. При цьому потребують опрацювання не лише положення Загальної часини КК, а і, обов’язково, положення, Особливої частини КК, Постанови Пленуму Верховного Суду України, норми Конституції України, інших Кодексів і Законів України чи підзаконних нормативних актів з відповідних галузей права.

Контрольна робота - це одна з форм індивідуальної самостійної роботи, що проводяться з метою формування у студентів навичок до самостійного освоєння навчального матеріалу, підняття їх теоретичного рівня та вміння практичного використання теоретичних знань під час розгляду практичних завдань.

Теми, методика їх підготовки та порядок написання контрольної роботи визначаються «Методичними вказівками по виконанню контрольних робіт» з дисципліни Кримінальне право України (загальна частина).

Критерії оцінювання під час опрацювання Загальної частини кримінального права. До форм поточного контролю належить оцінювання:

- рівня знань слухачів (студентів) заочної форми навчання під час аудиторних (практичних) занять;

- якості виконання самостійної роботи (контрольних та курсових робіт, рефератів та інших).

Поточний контроль здійснюється під час:

- проведення практичних занять;

- перевірки викладачем якості виконаних слухачем (студентом) заочної форми навчання індивідуальних завдань під час самостійної роботи у міжсесійний період (контрольних та курсових робіт, рефератів).

Результати поточного контролю заносяться викладачем до журналів обліку відвідування занять за національної системою оцінювання ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно").

Оцінка за самостійну роботу виставляються в журнали обліку відвідування занять окремою графою за національною системою оцінювання ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно").

Результат аудиторної роботи за модуль (навчальну дисципліну) розраховується, як середньоарифметичне з усіх виставлених оцінок під час аудиторних занять цього модулю та виставляється в журнали обліку відвідування занять слухачами окремою графою.

Поточний контроль на практичних заняттях, виконання тестових завдань, підсумковому контролі чи екзаменах враховує: рівень знань студента (глибина і міцність знань); самостійність виступу та викладу думок; послідовність виступу; достатність та доказовість інформації; узагальнення змісту; вміння синтезувати знання по окремих темах; вміння складати розгорнутий план відповіді, давати точні формулювання; правильно користуватись понятійним апаратом; грамотність, логічність і послідовність викладу; виконання навичок і прийоми виконання практичних завдань.

Поточний контроль знань і умінь студентів на практичних заняттях здійснюється шляхом опиту з навчальних питань теми відповідного змістовного модулю. Під час цих занять студентами під контролем викладача обговорюються рішення завдань. Викладач оцінює правильність кваліфікації, повноту й обґрунтованість рішень, складених студентами, їх активність у дискусії, рівень знань та уміння формулювати й відстоювати свою позицію. Враховується вміння та повнота використання студентом Законів України, постанов Пленуму Верховного Суду України та інших нормативно-правових документів, що потрібні для розв’язання практичних завдань за темами занять. Студент, який отримав оцінку «незадовільно» за аудиторну роботу, повинен перескласти її.

Результат самостійної роботи за модуль (навчальну дисципліну) дорівнює оцінці, яку слухач отримав за виконання у міжсесійний період індивідуального завдання (контрольної роботи, реферату) та виставляється викладачем в журнали обліку відвідування занять окремою графою.

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання у вигляді підсумкового модульного контролю – екзамен у 2 семестрі.