Виникнення та класифікація неорелігій
У XX ст. набули поширення так звані нові культи або релігії “нового” віку. Ці новоутворення у духовному житті суспільства у 60-ті роки виникли й поширилися у США, згодом у Західній Європі, а після розпаду СРСР та реалізації свободи совісті — і в країнах СНД. Через те що конституції цих країн забезпечують кожному громадянинові свободу політичних і релігійних переконань, а також право розповсюджувати їх, немає ніяких проблем у створенні нової релігійної спільноти. Легалізація релігійного утворення в багатьох країнах, в свою чергу, звільняє від податків. Тому нерідко створення нових релігійних об’єднань спрямоване саме на використання релігійних товариств і культів у комерційних цілях.
Однак нетрадиційна релігійність небезпідставно може розглядатись і як симптоматичний прояв глибоких кризових процесів у масовій свідомості, як несподівані метаморфози, що їх переживає релігія в сучасному світі. Певним чином ці культи можна розглядати як єдину ідейно-політичну течію, як продукти саме сучасного етапу розвитку суспільства, що породжені спільними причинами і мають спільні характерні ознаки й особливості. Тому є потреба роз’яснити широкому загалові особливості подібних культів, їхню суть і прояви. їх можна розглянути у такій послідовності: класифікація неорелігій; церква уніфікації (об’єднання); Рух Харе Крішна; Віра багаї; церква сайєнтології; сатанізм.
У середині XX ст. дивні випадки, пов’язані з вірою в Бога, дедалі частіше почали з’являтися на сторінках преси, зокрема американської. Поліцейський з міста Арлінгтона зупиняє машину і вимагає у водія пред’явити документи, але той заявляє, що документів у нього нема, оскільки він з Церкви Армагедона, в якій не визнаються офіційні імена, а дату й місце свого народження вони вказати не можуть, бо вважають себе “вічними створіннями”.
Театральний постановник з Нью-Йорка оголошує себе Христом і знаходить багато послідовників. Коли один з них помирає, псевдомесія протягом трьох місяців молиться над трупом для його воскресіння. Поліція примушує поховати небіжчика. На знак протесту «Христос» викидається з вікна хмарочоса.
Групи молоді чекають у безлюдних місцях приходу спасителя з космосу, інші практикують колективне бічування з метою вигнання диявола, треті вперто відмовляються від будь-якої медичної допомоги, навіть від носіння окулярів.
І дедалі частіше такі факти почали втрачати характер винятковості, невинних дивацтв. Як з’ясувалося, за останні 30-40 років у США утворилось близько 1000 таких організацій, нерідко з найнесподіванішими і екстравагантнішими способами поведінки та діяльності. Певна подібність між ними дає змогу розглядати їх як конкретні форми єдиного руху, викликаного глибокими зрушеннями у світосприйманні людей.
У чому ж полягають характерні спільні риси нових культів, які дають підставу твердити про їх невідповідність традиційним релігійним течіям?
Однією з таких рис є ігнорування традиційних “респектабельних” церков, гучне викриття їх як прислужників “духовного Вавилона”. Апеляція до деяких сюжетів та епізодів священних книг використовується скоріше як вихідний матеріал для побудови власних фантастичних доктрин, пройнятих нестримним самозвеличенням. Іншими словами, нові культи майже або зовсім не пов’язані з уже існуючими релігійними течіями. Деякі з них є фактично підприємницькими корпораціями, ледь прикритими релігійними гаслами.
Другою властивістю є специфічний соціальний склад. Раніше до “месій” та “пророків” тягнулися головним чином люди з найменш забезпечених і освічених верств, особливо літні. Останнім часом у таких культах в Америці більшість становлять юнаки й дівчата з білого середнього класу, причому, як правило, ті, що мають добру освіту.
Серед цих культів значне місце посідають “східні” групи та їхні різновиди, які користуються у своїх побудовах “східною” (буддійською, індуїстською) містикою.
Для новітніх релігійних утворень є характерним уявлення про лідера культу як про особливого, неповторного спасителя, небесного обранця. Так, лідер Церкви уніфікації (об’єднання) твердить, що він “розмовляв з учителями, включаючи Христа, і в мудрості перевершив їх”.
Засновник “Сім’ї любові” сповістив своїх послідовників, що мав спіритичні контакти з Г. Распутіним (1872—1916 рр.), Жанною д’Арк (бл. 1412—1431 рр.) і навіть ухитрився десь у небесах “переспати” з однією духовною істотою жіночого роду, яку він опісля атестував як “богиню”. Не відстають від них й інші самозвані “пророки”. Все це дає підставу називати такі утворення неорелігіями.
Наступною особливістю нових культів є також прагнення духовно і фізично ізолювати членів общини від зовнішнього світу, відвернути їх від колишніх цінностей та уподобань, паралізувати особисту свідомість, що досягається різноманітними засобами психічного впливу. Характерним для культів є й типовий спонукальний мотив у кар’єрі “месії”, він вкрай тривіальний: гроші. Так, “Місцева церква” тільки за обов’язкові для новообернених платні курси щорічно одержує понад 400 тис. доларів. “Церква живого слова” володіє маєтком у 20 млн доларів. Стільки ж одержує “Рух Харе Крішна” від продажу своєї літератури. При цьому керівники культів не гребують навіть експлуатацією праці своїх послідовників, позбавляючи їх найнеобхіднішого. Відтак постає питання: чим же ці культи відрізняються від суто підприємницьких структур?
Значне поширення нетрадиційної релігійності має вагомі об’єктивні соціальні причини. Становище загострюється також екологічними проблемами. У міжнародному житті теж є безліч проблем, що вимагають розв’язання, серед яких чимало ідеологічно-духовних, світоглядних. Сьогодні вчені й політики подейкують про можливість загибелі людства.
Проповіді лідерів нових культів зводяться в кінцевому підсумку до пророкування кінця світу. Крішнаїти вважають сучасну епоху “залізним віком”. У Церкві уніфікації (об’єднання) твердять, що космічна боротьба із Сатаною, яка передує наступові “доби завершення Нового Заповіту”, вже розпочалася. “Божі діти” призначали кінець світу на 1993 р. Ймовірно, саме тому найбільш екстравагантні й фантастичні заяви подібного роду знаходять розуміння у багатьох людей, приголомшених бурхливим сучасним суспільним розвитком та численними екологічними катастрофами.
Такі настрої передаються і молоді. Доречно зазначити, що «молодіжне» забарвлення культів також має власну причину зумовленості в об’єктивному становищі. Саме молодь кризових країн передусім стикається з матеріальними й адаптаційними труднощами. Ще не цілком сформоване світосприйняття юнаків і дівчат найбільш чутливо реагує на соціальну несправедливість, матеріальні нестатки й кризу духовного становлення. Вони безкомпромісні у відстоюванні своїх ідеалів і водночас найбільш беззахисні у разі краху. Нарешті, чимала частина молоді пережила гостре розчарування у наслідках своєї діяльності, що сприяє становленню і розвиткові нетрадиційних культів.
Уряд ФРН у листівці, що роздається школярам, іменує ці культи тоталітарними сектами й виокремлює наступні 17 їхніх ознак.
1. У групі ти знайдеш саме те, що до недавнього часу даремно шукав. Вона абсолютно точно знає, чого тобі не вистачає.
2. Вже перша зустріч відкриває для тебе повністю новий погляд на речі.
3. Світогляд групи приголомшуюче простий і пояснює будь-яку проблему.
4. Досить складно дати точну характеристику групи. Ти не повинен думати або перевіряти. Твої нові друзі говорять: “Це неможливо пояснити, ти повинен це пережити — ходімо зараз у наш Центр”.
5. У групи є вчитель, медіум, вождь або гуру. Тільки він знає істину.
6. Вчення групи є єдино справжнім, вічним і істинним знанням. Традиційна наука, раціональне мислення, розум відкидаються, тому що вони негативні, сатанинські, неосвічені.
7. Критика з боку неналежних до групи людей вважається доказом її правоти.
8. Світ крокує до катастрофи, і тільки група знає, як можна його врятувати.
9. Твоя група — це еліта. Решта людства тяжко хвора й глибоко втрачена: вона не співробітничає з групою і не дозволяє себе рятувати.
10. Ти повинен терміново стати членом групи.
11. Група виокремлює себе від світу, наприклад одягом, їжею, особливою мовою, чіткою регламентацією міжособистих відносин.
12. Група бажає, щоб ти розірвав свої “старі” відносини, тому що вони заважають твоєму “новому” розвиткові.
13. Твої сексуальні відносини регламентуються ззовні. Наприклад, керівництво підбирає партнерів, пропонує груповий секс або, навпаки, вимагає дати обітницю стримування.
14. Група наповнює весь твій час завданнями: продажем книжок ми газет, исрбовкою нових членів, відвідуванням курсів, медитаціями.
15. Дуже складно залишитися на самоті — хтось із групи постійно знаходиться поруч.
16. Якщо ти починаєш піддаватися сумніву, якщо обіцяний успіх не приходить, то винен завжди ти, оскільки недостатньо багато працюєш над собою або дуже слабо віруєш.
17. Група вимагає абсолютного й безперечного виконання своїх вимог і дисципліни, оскільки це єдиний шлях до порятунку.